Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

в нас також був період, коли після порізаного пальця знову хапав ножі ще й того дня, це було десь до 1,6 року. Зараз 1,10 то вже розуміє.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Ну,я реагую-тихенько прошу дитину не зачіпати,спрацьовує. Зазвичай Софійці грозяться "забрати" її коли вона плаче надворі,а в нас то буває дуже часто,коли вона хоче то,не знає шо.Так від тих погроз її істерика потроюється,буває,шо ми вже знайшли вирішення її проблеми,а тут якась бабулька зі своїм "я тебе заберу",і я маю концерт ше на півгодини.І мені не вдається їй пояснити,шо то такі жарти,Софія ці слова сприймає завжди всерйоз.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

у мене то саме було,був еріод,що втікав від мене, і от одного разу мало не втік під машину. Я чуть не посивіла,водій зблід, але він так дістав там на місці,що дотепер памятає де дядя сварив його. Відтоді не бігає від мене НІКУДИ. Взагалі він без мене ніде не піде, нідокого і навіть нікому не кажу,як його звати коли питають(ще плюс скромний надодачу). То ж грозити,що тебе дядя забере у мене нема потреби

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Ну то скажуть, що то якась бабулька ненормальна, хай не звертає увагу (багато всяких ненормальних ходить по вулицях, хай звикає до того вже краще так, ніж буде плакати). Я завжди кажу: що би не говорили, якщо я біля тебе - нічого не бійся, нікому тебе не віддам.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Мені зарз з дітками чим раз, тим важче гуляти - одне не всидить в колясці, інше летить, як тільки з дому вибіжить, а я за ним. А ще ж треба і продукти піти купити. Так от, інколи малий від мене так втікає, що страх збирає... Стою, купляю, щось, секунда діла - нема малого. Я чуть не сивію. А він собі зайшов поряд в кіоск. Або летить прямо на дорогу. Я не встигаю догнати... От в такі моменти, коли попадається, якийсь дядечко, який каже "бігом до мами, бо заберу" я йому подякувати готова. Бо малий зразу опиняється біля мене.
Я взагалі ніколи малого не лякаю от так "дядьками", "тьотями" і т.д., але інколи це дуже рятує.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Моя лялька як була менша не любила гуляти. Я в принципі не заставляла, щоб не провокувати плач. Час від часу виносила на руцях, пару раз у візочку.
Потім настала весна. Таке сонце - а вона ніяк. Я давай дурити - вигадую! Але що там вигадаєш, коли малій 6-7 місяців? Даю пачку сухих серветок і спокійно саджу у візок...Не знаю, багато кажуть, що такі методи - задурювання - не добре, що треба пояснювати...
Я і досі роблю так.: Як починає щось хотіти, "самаНеЗнаєЩо" - заговорюю зуби, переводжу розмову в іншу тему, поки що працює.
Взагалі то не можу сказати, що моя краса істерична, але часом все ж таки проскакує. То як вона доривається до таких істеричних плачів - зупиняю її, кажу:"Заспокійся. То лише емоції. Зараз все пройде! А скажи - Ма-ма! Я ж Тебе люблю!"Тоді стараюся обняти. Опирається. чекаю 1-3 хв. Заспокоюється (при чому так, ніби 2 хв назад нічого і не було.) Правда, дуже тяжко тримати себе в руках, дуже хочеться накричати...Іноді, перш ніж почати кричати і псіхувати - рахую до 10, переважно те бажання зникає, а натомість приходить жаль і співчуття
Я от тепер помічаю, що після року діти починають вередувати, капризувати і коїти...
Однозначно скажу, що до року вона така не була...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

я також спочатку вважала, що це не добре, що з дітьми треба все обговорювати пояснювати, але є ситуації, коли дитина не сприймає і не готова сприймати те, що ви кажете їй (голодна, втомлена, невиспана, занадто збуджена). У таких ситуаціях оте задурювання, це найкраще, бо і дитина не вередує, чимось бавиться, і ви маєте час закінчити справи і владнати все з дитиною (вкласти спати, погодувати, дійти до будинку). Мій часом коли спати хоче, а ми ще гуляємо, то також нудиться і з візочка вилазить, то я чимось переключаю його увагу і швиденько їду з ним додому.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

в нас відроблена методика, коли малеча щось хоче, я їй кажу, що зараз не можна, пояснюю чому, а нічого не допомагає і вона починає з вимогою влаштовувати скандал, ми з чоловіком робимо круглі очі і починаємо один в одного питати "А де наша донечка?!", заглядаємо за фіранки, в шафи під стіл, починаємо "згадувати" чи часом не забули її в машині, "хвилюватися" де ж вона зникла. Через 2-5 фраз ( залежно від ступеня істерики) крики припиняються і малеча починає усміхатися. А ми їй кажемо, що щойно було чути, як якась неслухняна дівчинка вередувала, і що як добре, що наша донечка такого не робить

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В мене була дитина як дитина, ніколи проблем як таких не було, а тепер завал просто, б"ється страшно, і при чому тільки мене, вже і просила і пояснювала, що мене болить а толку ніякого, сьогодні сказав , що вижене мене бо не хоче мами, а буде мати лише тата

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Сьогодні мала випадок неприємний самій,мій малюк вже хоче ходити без каляски-будь-ласка іди,тащу каляску з собою в якій пів базару,пачка памперсів,іграши.Але мій Михайлик іде туди де він хоче,а не де потрібно мамі-тобто в банк чи магазин.Великими вмовляннями робимо те,що мені потрібно,нарешті прибули на місце призначення-базар,коли саджу в каляску-бо потрібно дальше йти він вивертається і ловлю його на льоту перед асфальтом і тут мене прорвало-тормошу його з всієї дурі,з боку жіночку до мене,що я така- сяка- перетака-,я їй-не лізьте не в свої справи у відповіть вона мені все що про мене думає,я малого на руки,сама в сльози,малий плаче-картина Рєпіна-бєшена мамаа і оруща дитина(це вслід від базарникв).Малий заспокоївся,а я досі з головною біллю мучусь,що я не так роблю у вихованні своєї дитини і тепер стидно на базар вийти!!!

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Я дуже добре пам'ятаю такі походи за продуктами чи будь-куди. Ніякі вмовляння не діють, куди хоче туди йде... Потішу, що переросте. Зараз набагато легше, можна з ним домовитися.
А на критикантів не звертайте уваги, вони просто забули, що таке діти

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Пройде біль і все минеться,не звертайте уваги на посторонніх,чому на базар соромно,тю,навіть не беріть дурне в голову.
Я в випадку коли мала не туди йде,брала її за руку і вела туди куда мені потрібно,понила і заспокоїлась.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Напевно образливо чути такі слова навіть якщо то сказано просто так....;(
Я думаю, що тут треба пофілософствувати - змоделювати якусь таку ситуацію (навіть спеціально), коли Ви змушені б були кудись їхати назавжди. І дати зрозуміти, що то через його слова.
Думаю, що мало б розчулити сина і він мав би подивитися на Вас по іншому, може перестане битися?

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

в тому то й справа, що коли кудись йду то плаче як несамовитий, за мною, а коли роблю не по його то таке говорить, що аж страшно

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Христя, малий просто випробовує Вашу любов до нього. Я би не радила страшити, що Ви покинете його. А навпаки. Він Вас б"є і каже, що не любить, а Ви притуліть його до себе і скажіть, що любите його понад усе на світі!

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

На мою доню саме такий метод і діє найкраще. Вона правда ще не говорить, але коли має поганий гумор і щось не сподобається, то може і вдарити. Я тоді кажу "донечка не бий мене, я тебе так люблю", то вона зразу горнеться, робить "моя-моя" і вся злість минає.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Я так кажу, бо на мою такі методи не діють - вона ще сильніше тоді б"ється (правда, ще таких слів не казала.)
Я тоді встаю (вона ще свариться), виходжу з кімнати, ніби говорю по телефону, жаліюся, кажу, що напевно мені прийдеться піти геть, якщо Діанка буде так робити, що мені дуже боляче і я її люблю, але мушу йти.
Діанка затихає.Починає винувато усміхатися і спочатку вдає, що не чула. Я взуваюся. Вона лізе до мене. Намагається зняти мені капець.Я тоді пояснюю, що мені дуже не приємно, розказую про свої почуття. Ви би бачили:У Ній прокидається СОНЦЕ Такої милої дівчинки я ще не бачила!!
Але такі методи треба завжди змінювати ,бо дитина привикає і потім просто не реагує. Тому я пробую зажди іншим методом її заспокоювати! Переважно до істерик не доходило ще ні разу!

---------- Додано в 21:51 ---------- Попередній допис був написаний в 21:49 ----------

А ще, знаєте, може просто вік такий зараз...А він ходить в садочок?
Бо якщо так, то нема нічого дивного...
Все ж таки є надія, що то дійсновипробовування почуттів і скоро минеться

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Думаю, що найкращий метод боротьби з істериками ігнорування. А коли дитина трішки заспокоїться відвернути увагу, а зі старшими можна спробувати домовитись. А взагалі, старатись бути послідовним. Якщо щось заборонено вчора, то воно має бути заборонено і сьогодні і завтра. А то коли ми здаємось під тиском плачів і істерик дитина розуміє що знайшла суперовий спосіб добитись всього що захоче. Я проти фізичних покарань, насправді це прояв безпорадності (хоча в самої інколи руки чешуться) тоді рахую до десяти і кажу собі сто раз спокійно!!!!Істерики - це спосіб привернути увагу. А фізичні покарання відразу, доводять дитині що ви на неї увагу звернули. Крім того чим більше батьки фізично карають дитину, тим вона агресивніша. Ще варто звернути увагу, чи вередування не повязані з поганим самопочуттям дитини.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Я бачу вам ще куда не йшло,а моя істерику закатує,на землю падає, якщо я починаю злитись то вона ще більше істерить,або плюється,скільки би вона за це не дістала вона йде до останнього я вже реально не знаю,що робити,а їй тільки 2 роки. може щось порадите? )))))))