Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

От і моє чудо почало мені істерики закочувати з ляганням на підлогу і тупанням ногами...і теж деколи так заходиться
а я то так важко переношу, мені його так шкода і не можу зовсім, щоб він плакав, як бачу сльози, то вже би і сама плакала...і теж мені всі заявляють, що то я з ним таке зробила і що він лише зі мною так поводиться...
І ще останнім часом теж нити на все став , а раніше я взагалі не чула, щоб він плакав

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

о, в мене Сашка зараз у вударі, чуть що не так - давай вересканити і кидатись всім чим під руку попаде..і бити всіх....Причому чоловік насварить - біжить до мене, щоб пожаліла і навпаки. Ми ,правда, на таке не ведемось, але все ж таки...Заявив виховательці в садочку, що ми його б"ємо, хоч ми так, для профілактики можем шльопнути, коли якісь особливі збитки робить .

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Було таке декілька раз, коли зайшли в магазин іграшок з малим, потім провели виховну роботу вдома і місьць обходили такі магазини, то тепер він виправився, і зрозумів що так неможна.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

А я себе біля своєї дитини почуваюсь як собака на поводку,чесно. Їсти не можна,робити нічого не можна мені,по тел говорити теж...ви б чули які у мене в хаті воплі водоплясова,якщо я від нього відхожу....я чекаю,щоб та дитина вже виросла.
От вчора сіла їсти,а він давай мені нити,битись що мол не їж,ото дістав по руках,мене саму рука боліла пів години, а орала на нього,зрив мала..сусіди напевно на мене подадуть на позбавлення батьківства. від сьогодні щось роблю.то стоїть,виє собі,копає,а мені фіолетово,а я вже як робот терплю то,не знаю що з тим робити. каву встаю пити в 5 ранку,щоб ті воплі не чути. І головне,йому ніяку іграшку без мене не потрібно,на кухні нічим його не зацікавиш.як других дітей.
Добре,що з походами на базар і в магазини де іграшки.ласоці у нас проблем нема,каже купи,кажу буде можливість то куплю і все на тому.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

як мені вас шкода, але чесно, треба щось робити поки непізно.. дитина мусить вчитись поваажати ваші потреби, а не лиши його.. син ваш зараз в такому віці, що він бачить лиш себе, головне йому зараз показати, що не лише він і його потреби в сім"ї рахуються, щоб знав, що і мама має бажання щось робита так як вона хоче..

як що він вас починає копати, то треба відразу таке припиняти (як на мене), зловити його за руки і казати "що битись не можна".. важкий зараз період, але робити треба щось, бо потім буде важче..

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Тань ти думаєш само по собі переросте в нього таке?
В мене таке також бувало,але я таке зразу присікаю,і ше дуже багато з нею розмовляю.
Зараз в нас почався новий прікол,всьо скидуємо на підлогу,якшо шось не по ній,працюємо над тим.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Я в такому випадку даю по дупі і ставлю в куток з серйозним і злим обличчям. Він чудово знає, що я на таке не ведуся і через хвилину підходить і робить вигляд що нічогоне сталося.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В нас це вже минуло. Свекруха радила мені прутом відбити бажання до таких істерик. Я ж просто ігнорувала вдома і спокійно реагувала на вулиці. Добре що літо було, хочеш валятись - прошу дуже. А ваша дитина прекрасно розуміє, що ви реагуєте на сльози от цим і користується. І він справді може так себе вести лише при вас бо він вас випробовує на міцність, на межу дозволеного. В нас і досі буває, що чоловік бавиться з дитиною і все добре, а як тільки я з"являюсь на горизонті то зразу якісь капризи. Зато зараз в нас

коли пробує бити то я пропоную себе побити і він стучить по собі і кривиться. Питаю чи приємно, крутить головою, що ні. Пояснюю, що мені теж неприємно і боляче. А коли чимось швирнути хоче, то я просто строгим тоном заставляю підняти кинуту річ і повернути мені і більше ніяк це не коментую. Наразі це діє.

Я вас розумію. Ваш син напевно відчуває, що ви втомились і відповідно теж нервується і хоче постійної уваги. А як ви день проводите? Я наприклад стараюсь все робити з малим: їм, прибираю, перу. Ще маю для себе одне правило: кожного дня обов"язково побавитись в активну гру "цьомки-обнімалки". Раніше ні на крок не відпускав від себе, тепер вже потроху починає бавитись самостійно. А ще може вам потрібно з кимось скомпануватись з знайомих-сусідів з дітками, щоб до вас хтось приходив бавитись і дитина буде переключатись на інших людей.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

коли моя старша доця починаэ капризувати то я зазвичай розбираюсь яка причина....коли починаэться лягання на пидлогу и дригання ногами то вона заробить по дупкi i все проходить.....або якщо непройде псiх то тата кличу i вона вiдразу стаэ шовкова....боiться що тато проведе дисциплинарный урок !!!

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Видно, це у всіх діток 2-3 років таке... Колись вчила, що власне біля 3-х років дитина стає особистістю, тому випробовує власні і чужі межі - "дозволять-не дозволять; і, якщо дозволять, то - наскільки" В нас теж почались приколи типу плачів з обов'язковим повідомленням "Аня пацє (перекладаю "Діана плаче")" і замахуванням кулачком, щоб вдарити. Поки що спокійні розмови про те, що битись не можна допомагають... Свою злість доцюха виміщає на подушці - просто її кусає. Побачимо, що буде потім

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Моя доця (їй 2рочки і 3 місяці)теж деколи пробує понити, як що щось не по її та я їй розказую що це не чемно і неприємно, в більшості помагає. А коли не допомагає, то кажу щоб пішла у свою кімнату і подумала над своєю поведінкою, вона їде а через кілька хвилин повертається і вибачається

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Коли малий був такого віку як Ваш то теж починав сам бавитись трохи, я від того так раділа. А тепер вже не цікаво самому:все знаю,все перемацав називається. День як проводим:встаєм 6-7 г,їмо,деколи мульти включу,тоді встигаю зробити каву і сісти попити з ним. потом трохи пробую прибрати,поки він шось шукає під ліжком(кажу шо там машинки попадали),прати разом не реально.не дає,інколи з ним перекушу.якщо хочу поїсти після нього,то НІЗЯ. Граємось,гуляємо,як у всіх. А цьомки-бомки то він цілований і так цілодобово.Я писала,що як хтось приходить до нас чи ми кудась,всерівно мама за руку і будь з ним. Вчора і сьоні бачу починає розуміти,що мама теж ЖИВА людина. Пояснення доходить після 3-х сліз. Бє мене,я даю здачу і так далі. Побачимо,що вийде.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

У мене двійнятка.Дівчинка спокійна,рідко вередує,а з хлопчиком щось страшне.Все що хоче дай йому,а як недаш істерики на пів дня.Із садіка забираю,повинна зразу з ним іти в магазин і щось купити і то що він хоче,сочки,цукерки,печеня,йогурти.І всерівно невгоджу йому.Кожен раз ідемо із садіка додому з істерикою,чути його на весь район напевно,люди постійно оглядаються і заспокоюють його,а ще по дорозі додому стоїть іграшковий магазин,то його треба обходити десятою дорогою,а то невитягну з відти поки щось некуплю.Пояснити йому неможливо.Вже незнаю що робити.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Ну поки будете водити, доти буде вередувати. Хай поплаче 2-3 дні, потім перестане.
З свого досвіду кажу. Діти дуже хитрі, їм раз дозволити - все, капут. Треба показати, що не можна батьками маніпулювати. Наразі в нас виходить 50/50, але стараємось

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

А чому разом нормально не їсте?...

Ви ж йому самі показуєте приклад,шо доброго з того може вийти?... Раз Софія розійшлася і сильно мене вдарила по голові,я в той момент від болі не думала,то вдарила її у відповідь,вона мені ше потім доовго розказувала так жалібно,шо битися не можна і шо я нечемна,просила в неї вибачення,бо направду шкодую,шо так зробила.Шо посієш,те пожнеш.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Сьогонді Сашко закатав ввечері чергову істерику (причина -чому татко почистив швидше зубки, а не разом з ним іт.д.)Верещав і катався п опідлозі. Почтавила у куток і сказала, що хай заспокоїться. Плакав в тому кутку довго й нудно, кликав тата на поміч, а потім сказав, що він вже заспокоївся...Отакий маніпулятор...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

мені інколи хочеться зїсти чогось такого,що йому ще не можна.

то було 2 рази за 2 дні,легенько по попі дала здачу і при тому сказала,що мене болить біля ока де мене машинкою вдарив. Знаєте,тепер руки не розпускає вже, а як пробує (звичка) то кажу, Вітюш,я тебе люблю і не бю тебе.а ти мене що не любиш?Каже люблю.мама. Я йому тоді,то чому ж бєш мене????опускає очі і цілуює мене. Або кажу,ану спробуй себе вдарити як то болить...зразу перестає розмахуватись.
Сьогодні ми вже майже в мирі жили,я спокійна він теж вже багато чого зрозумів бачу. то ж дякую вам всім за поради і пишіть далі свої методи перевиховання.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В мене доця в тому плані молодець,якшо я їм то шо їй не можна,я їй кажу,то їжа для дорослих,виростеш будеш собі їсти,зараз коли ти маленька не можна,то вона просить тільки показати і все.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

От бачите - вийшло! Діти вередують там де їм дозволяють!

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Ну з биттям чи віддавання здачі по дупі, то можна звісно, але мабуть краще спробувати зупинити руку дитини, і сказати, що так не можна.. звісно, не завжди можна засікти, коли дитина хоче вдарити.. Таню. я думаю у вас все вийде, звісно нелегких процес перевиховання, але краще зараз, бо потім буде важко.. бажаю вам успіху, і головне багато терпіння.