Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Ну то я знаю, Данило мене просвітив.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Я це загалом додала, до слова, бо знаю, що часто за хамство чи непослух з боку дитини батьки їй дають по дупі чи кричать на неї. Таким чином вони поводяться не краще за дитину і вимагають від неї культурної поведінки некультурними методами. Я так це розумію і вважаю, що такого варто уникати і шукати інші способи вплинути на дитячу поведінку.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В мене страрші теж як бачать, що тато маму обнімить чи поцілує, відразу біжать собі висловлювати таким чином любов до мами. Я в захваті та й малі розуміють, що так має бути в сім"ї.

Частіше показуйте свої позитивны емоції - вам приємно та на дітей позитивно впливає.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Шукати методи завжди треба бо ми батьки а вони діти. Вони вчаться в нас але і нам є нерз чому повчитись у них, було б бажання.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Я не думаю, що мій мали до кінця розуміє, що таке чемність. А пояснити тим більше не зможе, бо мова його ще дуже "проста". Просто я коли він щось погане зробить, то я кажу: "оце ти нечемний, бо...", а коли послухає чи ще щось, то кажу: "молодець, оце ти чемний, бо". А ви, Лілю, як пояснювали поняття чемності?

Оце я вважаю правильним. Як на мене, дитина повинна розуміти, що крім неї є ще інші, зокрема мама і тато, які також мають певні потреби, які треба поважати. Ми свого Святика також намагаємося цього навчити, дещо він розуміє, а дещо ще ні. Але, як то кажуть "Москва не сразу строїлась" ))). Принаймі я пояснила, що в неділю тато спить трохи довше ніж ми, і він це вже розуміє, знає, що не треба татка будити.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

одного разу і я розплакалась при дитині, йшли ми з Настею з поліклініки і щось мене ті лікарі так довели зі щепленнями своїми, я щось так то взяла до голови, почала уявляти всякі дурості - і розревілась. моя Настя як то побачила навіть не хочу згадувати, в дитини був такий стрес, я про свої сльози забули в ту ж секунду. на все життя запам"ятаю....
моя Настя багато вимагає,і багато вимагає слізьми. в таких випадках прошу її заспокоїтись і сказати нормальним тоном, без ниття,що вона хоче. в більшості випадків я їй дозволяю те,що просить.але тут починаються інші історії зі сторони дідусів і бабусь,що я її розвезла і тому подібне. то вже в іншу тему.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

саша вже дуже давно знає - коли в мами болить голова. то підходити можна тільки коли дуже хочеться поїсти))) і вчили - просто пояснили. і він, малий, зрозумів
тепер - то сам закриває двері і бавиться з бабусею

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

У моєї донечки (1 рік 2 міс.) зявилась нова звичка, якщо щось не так - вона сідає на підлогу і жалібно плаче, навіть не знаю як з цим боротись

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

А он у нас вийшла щойно ситуація навпаки. Ми відвезли нашого татка на автобус а самі пішли гуляти на площадку коло озера, хоча в хаті на подвір’ї і гойдалки є, і пісочок і машина-ровер, тай і ровер три-колісний. Але в парку було цікавіше, хоча з іншими дітками вона не бавилась а навпаки втікала від залицальника.
Погуляли годинку і спокійно поїхали додому, а но прийшли замість того аби лягти собі відпочити, бо змучена починає істерики закатувати - ковдра не так лежить, не хочу тої подушки, то не таке. Я її питаю, будеш їсти? Ні. Добре. Лишила в кімнаті і пішла. Ниття припинилось а почала себе забавляти.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

у моєї Насті така проблема в магазині іграшок з"являється, тому ми без конкретного бажання туди не заходимо. у Насті починається страшне розчарування,коли вона не знає,що вибрати і вона починає плакати і казати:"Мамочка, ну що я хочу, ну що я хочу"

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

а моя Настуся коли починає нити за чимось я зразу обертаюсь і йду.ЗАВЖДИ ПОМАГАЄ!!!!

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Ще раз повернуся до своєї ситуації.
Я помітила, що якщо ми з вулиці повертаємося не пізніше, як за годину до сну, то все нормально. А коли пізніше - то тоді істерика, бо малий вже, мабуть, сонний і голодний. Сьогодні був саме такий день. Прийшли - він в плач. Я не реагую. Зайшла в його кімнату, розпакувала нову розвиваючу гру-абетку,

яку сьогодні купили у нашої форумляночки

включила і почала гратися. Він раз заглянув (бо плакав в кутку в коридорі - це його коронне місце для плачу), другий, потім прийшов і сів в стороні, а потім перестав нити і підключився до гри. Я за той час підігріла кашу, розтелила ліжечко, він це все побачив і каже: "мамо, спати!". От і все!

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Аналогічно.
А ще, іноді, коли Аня додому не хоче іти, зупиняється і тупотить ногами, то я не реагую, а продовжую собі спокійно іти. Мала зразу мене доганяє, бере за руку і вже без всяких вибриків спокійно собі іде.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

А я коли так робила, то розвертався і біг в протилежну сторону...
Як пояснити дитині, що не можна відходити далеко від мами???

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Словами ніяк. Брати на руки і показути правильний напрямок. Або просто розвертати у тому напрямку в якому дитина має йти і хай топає. З часом дитина звикне до того, що треба йти за мамою, а не від мами.