Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

я теж, говорю так як і було насправді.вчора для прикладу справді приїхав його брат старший і ми з ним вже разом пішли з майданчика додому)))
якщо обіцяю піти з ним кудись, то виконую, може не в цю ж хвилину, але виконую, а не обманюю.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Та от власне, що не помагає І не знаємо, як ще пояснити...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

І я погшоджуюсь з тим, що не треба вестись на сльози діток, і на вимоги. Дітки нас добре відчувають, і нашу невпевненість..
Співчуваю всім хто мусить гуляти з дитиною, коли дитина хоче... справді, дуже мені шкода.. але, можете, мене тапками закидати, винні в цьому лиш ви самі... бо дитині треба з малку показати, що гуляти підете тоді коли ви матимаете час, а не коли дитині стало в хаті нудно, мама все кинула і побігла гуляти.. з часом дитина звикає.. тим більше ви, як мами, повинні робити так як вам краще, а не так як дитина хоче, бо про дитину і її здоров"я ви дбаєте вже добре, і ви вірішуєте, що вашій дитині краще. А те, що дітки в малому віці вже багато чого можуть вирішувати шкодить лиш батькам. Тому ставити рамки чіткі і можна перевчити, звісно буде нелегко, бо дитина відразу думає "що то мама собі придумала" і випробовує..
Тасю, ви робите все правильно, знаю як важко боротись з бабусями і дідусями, думаю майже у всіх таке є, раніше свекруха якось до того добре відносилась, як ми робили, а тепер інколи буває, що скаже"що то дитина, та най там", або щось дозволить, що я дитині заборонила, що мене дуже злить.. але це все треба нам вирішувати..

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Я вважаю, що таку малу дитину не можна карати вдома, через півгодини чи годину за поведінку на прогулянці. В дітей коротка пам"ять. Якщо вже хочеться покарати, то треба це робити відразу, а не через деякий час. За що дитина дитина вдома покарана вона не зрозуміє.

+ 100
Додам лише, що я десь 1-2 хв можу ігнорувати плач чи істерику, якщо заспокоюється за цей час сам, то чудово, а якщо ні, беру на руки і заспокоюю на руках. Довго плакати самого не залишаю, це вже недобре було б з мого боку.

---------- Додано в 21:29 ---------- Попередній допис був написаний в 21:21 ----------

Так, але треба і дитину розуміти. Якщо вона в батьків одна, а вдома лище з мамою, то те що дитині нудно зовсім не дивно. Дитина має великий пізнавальний інтерес в перші роки життя, їй необхідне як повітря багате на враження середовище і простір для руху.

Мені часто здається, що міська квартира для дитини як клітка, особливо якщо це дуже активна дитина. Треба гуляти надворі довго, наскільки мама чи тато мають сили. Така моя думка.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

не погоджусь.. дитина пізнає світ, але вона повинна відчувати, що ви керуєте нею, а не вона вами.. тому можна гуляти стільки скільки ви можите, а не так, щоб потім думати, а дома робота чекає, та і сама тим незадоволена...
Так, дитині треба пізнавати світ, з тим згідна, але не так щоб повністю віддатись дитині, а потім думати, що я роблю не так, що дитина мною керує.
Як правило, після року дитині треба зрозуміти, що не лише вона одна є, а ще є мама, і тому дитина мусить вчитись трошки почекати.. тут залежить вже від кожної дитини, але дитина мусить розуміти, що не все на світі крутиться лиш за її вказівками.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Яку малу? Два роки то якраз той вік коли вони найбільше випробовують наскільки маму можна притиснути.
А покарання не завжди мусить бути страшним, бо дві хвилини посидіти в спокої для того віку досить щоб малеча знала, що її верески на майданчику призведуть до того що вдома вона не отримає очікуваного цукорка, чи тому подібне. Тут ми звертаємось до теми чи мама дотримає свого слова чи уступить. Ніхто не каже дитину закрити в шафі на цілий день, навіть як я караю свою (хоча яке то покарання, вона лишень не може літати по-хаті а має сидіти спокійно три хвилини і не більше, хвилини = вік в роках) то я є поряд з нею. Вона мене постійно бачить але я її не жалію і на руки не беру. Вона знає що мама її любить і для неї прихилить небо але за вчинки є розплата. Ось і все. То все чого вона повинна навчитись.

---------- Додано в 21:18 ---------- Попередній допис був написаний в 21:11 ----------

Ніхто не є проти того, щоб дитина проводила час на дворі але по при все є якийсь режим і мама або тато також мають якийсь розклад і їм також треба щось вдома зробити. Отже коли мама каже, що час іти додому - то її слово повинно бути закон і не підлягати обговоренню. Я вважаю що діти НЕ МОЖУТЬ торгуватись з мамою про правила в хаті. Навіть якщо ті правила комусь не подобаються, дитина не може торгуватись з мамою.
Я он вчора свою Анну запитала, а ти в школі з вчителькою також так торгуєшся? Відповідь була - ні! А то чому з мамою можна торгуватись а з вчителькою ні? Бо мама уступить, а он знай що мама не уступить. БІРЖА ЗАКРИТА! Анна розвернулась і пішла геть, бо торгуватись не було з ким.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Я цього не заперечую. Я лише кажу, що планувати прогулянки мама має так, щоб дитина не плакала, що їй мало. Зрештою, це в інтересах мами, щоб дитина нагулялася і дала потім вдома трохи спокою і можливості щось зробити. Гадаю, якщо мама в декреті, то час на прогулянки в основному є.

Це залежить від багатьох факторів, колись замало, колись забагато. Треба дивитися по ситуації. Я не наполягаю на конкретному часі на всі випадки.

Я не проти того, щоб зі мною дитина поводилася інакше, ніж з вчителями
Мама є мама, а вчителька є вчителька. Хіба з рідними і чужими стосунки мають бути однакові?

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В мене теж зараз такий метод діє, але даю тільки тоді, коли мені швидше треба додому (бо так собі повністю апетит переб"є). В нас ше є такий спосіб, коли малий неслухняний, я йому розказую як сусідський хлопчик маму не слухав і мама його сварила, а от ти в мене чемний і маму слухаєш і тд., то реагує в моменті! Тепер навіть, коли наприклад кличу їсти, а він не хоче йти, то зразу собі згадує хлопчика і просить шоб я розказала як то буває нечемний хлопчик, а Стасік в мами найкращий він маму слухає. Такий метод діє, бо він дуже любить, щоб його хвалили.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Вириваєте слова з контексту, але ней. Я говорю і стою на тому, що будь які стосунки мають базуватись в першу чергу на пошані але аж ніяк не на зневазі тільки тому що одна мама а інша вчителька. Стосунки ітак будуть різні, тому що мама залишиться мамою а вчителька зміниться на наступний рік. Та чомусь із зміною вчительки відношення до прирікання в школі не змінюється а мамі з кожним роком можна сказати будь що, бо то мама бо вона рідна. О ні, я так не вважаю і в такому випадку буду виступати за рівноцінну повагу до мами і до вчительки. Я ніколи не віджену від себе дитину коли вона буде зі мною говорити з повагою і вкаже мені на мої помилки але я виставлю її за двері коли вона мені буде хамити. Я говорю про культуру спілкування в якій і виявляється шана до мами і до будь кого іншого довкола.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Дійсно! Бувають різні випадки в житті. Ну, наприклад, якщо мама захворіла і фізично не може вийти на вулицю, то що тоді? Мама має через силу з високою температурою йти гуляти, бо так хоче дитина, чи пояснити дитині, що мама хворенька і не може піти на двір, але завтра мамі стане краще і вона обов"язково погуляє? Мабуть друге, чи не так? Принаймі в нас дитина зрозуміє, але потрібно поговорити.

А що до покарань і того, що батьки бувають строгі, то якщо пояснити, за що покарана дитина, то ніяких проблем не буде. Дитина все-одно знає, що батьки сильно її люблять!!! Ми з малим після того, як поговоримо про його поганий вчинок, завжди обнімаємося, я питаю:
- ти знаєш, що мама тебе любить?
- так
- як мама тебе любить?
- сильно-сильно
- а ти маму любиш?
- так, дуже-дуже
- а мама тебе насварила чого
- бо я був нечемним

(ясно, що все сказано ним на дитячій мові )))

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Хіба? З якого контексту? Я коментувала ось це повідомлення:

Я з цього зрозуміла лише те, що дитина з мамою торгується, а про те що дитина торгується по хамськи ви написали в іншому повідомленні. Я ж не вмію думок читати і коментую лише те, що було написано. Умисно слів з контексту я ніколи не вириваю, це не мої методи ведення дискусії.

Тепер зрозуміло. Тут я погоджусь, лише додам від себе, що і дитину треба поважати і вказувати їй межі дозволеного теж культурними способами.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

У мене зараз новий метод-я плачу,моя дитина(перший раз як я це випробувала)стояла пару секунд,а потім зробила все,що від неї вимагалось.КАЖЕ-САСА ПАЧЕ(Не знаю,чи жаліє мене,чи просто не розуміє,що це з мамою)Доці 1.6 я раніше теж пояснювала,просила,коли уже нічого не допомагало(то по попі,трохи поплаче і міняється на очах).Не знаю,як у вас,але чоловік не має права мене обняти,поцьомати при ній,ревність страшна.Зразу мусимо цьомати і її,хоть і так це практично цілий день я роблю(їй уваги не бракує).АЛЕ ЩО ЗРОБИШ ТАТОВА ДОЦЯ!

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Я теж помічаю за Анютою ревність. Сидимо з чоловіком обнявшись, вона вже біжить, залазить між нами і тулиться. Цілуємось - і вона свій носик підставляє

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В нас те саме. Напевно всі дітки такі

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

а я десь писала що треба хамити дитині?

а наші навпаки так тішаться коли тато з мамою обнімаються і цілуються. Напевне бо вони частіше бачать протилежне і це їх більше лякає ніж обійми.

---------- Додано в 14:15 ---------- Попередній допис був написаний в 14:10 ----------

Нехай вона і не по-хамськи торгується, всеодно вважаю що не повинна торгуватись бо деякі речі, наприклад, іди робити уроки не повинні підлягати обговоренню. Якщо мене дитина запитає чому вона не може одягнути оранжеву спідницю з зеленою майкою, або чому вона не може йти до школи в майці своєї 3-річної сестрички то я їй поясню, а он коли вона має виконати свій обов’язок і вона починає з мамою за то торгуватись, тоді я стаю трошки інакша.

Я по-природі своїй не можу бути зла, не вдається. А он строгості в відносинах з дітьми вчусь, хоча то в мене дуже сильно переплетене з неймовірною любов’ю до них.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Дуже гарні словаа! Мій синуля теж між нами свою дупцю впахати мусить, а коли не бачить як ми обнімаємось, то я сама його кличу,шоб прибіг до нас "на любов". Це дійсно приємні моменти в житті, а малявка як ніхто в таких ситуаціях заряджається позитивом і доброю енергетикою від батьків, отримуючи "психологічний комфорт" і відчуття щастя.