Як організувати свій час в декреті

Ви описали точно мене в депресії . Але коли все ок, організовуюсь розкладом- досі в неділю розписую тиждень: що, коли і де повинна зробити (через день в малих басейн, тепер я теж плаваю) крім того англійська, танці і смартум, так от справи домашні і інші розписую на ранок до обіду, щоб вечір був вільний- отак мені допомагає не забувати , бо після декретів в голові дірка). А готовити Не навиджу!!! Тому я вас розумію на 100%. Мультиварка вирішила це питання. В дома переважно лише всі вечеряємо, готую в більшості експрес страви на один раз( другий раз ніхто не любить) рибу запекти з цибул і лимоном, макарони італ 8хв і тунець, салат мікс- висипав в тарілку + яйце, помідор і вуаля, шампіньони в мульті- гречку залити кипятком- і таких рецептів маю на всі випадки життя. Дуже не люблю свята, бо випадаю з графіка, тоді злюсь на себе за хаос. Телевізор не люблю дивитись, врубаю радіо. Коли хочу в щось "втикнути" дивлюсь якісь детективчики, типу декстер, менталіст, ріцолі і айлс- але обовязково щось роблю при перегляді- одяг складаю, прасую чи на кухні щось роблю. Взагальному я вас капець, як розумію, бажаю вам в першу чергу почуття гумору ( з сміхом легше виходити з любих ситуацій) і по-друге помалу організуватись і жити довго і щасливо. =не намагайтесь бути , як всі, в кожного свої характери, біоритми, пріоритети-знайдіть, так як буде комфортно вам, тоді будуть щасливі і чоловік з дитиною

 

Не знаю як вас, а мене оце дуже насторожує
Я не хочу зараз кидати якісь теорії, повертати теми в інше русло, але поведінка вашого чоловіка для мене дуже дивна. Вам треба як мінімум в тему "Як врятувати стосунки".. бо мені здається що вимитий холодильник і свіжі котлети щодня тут не допоможуть.

 

Мій єдиний лайфхак - робити те, що напрягло в даний момент.
От побачила брудний унітаз - і полізли в голову думки, типу: "От така я господиня, і унітаз немитий, і прання не попрасоване, і....."
Взяла, і помила унітаз - і все решта не таким страшним здається.
Те саме буває, якщо вчасно не пропилосошу, або плита брудна. Відразу помила, чи пропилососила - 10 хв - і фен шуй.
І щодо відпочинку: варто підібрати те, що розслабляє саме Вас. Якщо це 90 хв у ванні з книгою - нехай. Якщо перегляд фільму - нехай. Якщо в*язання гачком - в*яжіть. Сон - сам Бог велів. Головне: ніяких мук совісті! Мама працює 24/7, навіть якщо вона сиділа на балконі і дивилася на перехожих 2 години - має право!

 

Оце точно про мене- завжди дзвонить мені коли виїжджає з роботи і я як ураган за 15хв коридор і кухню прибираю.

 

теж частенько приходиться дивитись фільми з чоловічого переліку, але з часом втряслось, тут головне не напрягати один одного.
Вам би знайти якісь спільні інтереси
Доречі мій чоловік заядлий рибак і цей "недолік" я таки заставила працювати на себе. Навіть, коли діти були малі, я збирала речі всі які тре і не тре і їхали на рибалку навіть з ночівлею. Хтось разом в ресторани ходить, хтось в кіно, хтось на великах катається чи в гори( і такі є) а ми разом їздимо на річку і ловимо від цього кайф.

 

Якраз кілька тижнів тому трохи невдало підстриглась, вдома як побачила себе в дзеркалі - чуть не впала. Так спереживалася, бо чекала цієї стрижки довго, вона мала мене трохи освіжити не лише зовнішньо, я приурочила її до початку глобальної "зміни себе на краще". А чоловік навіть не помітив, що я підстриглася. То я вирішила поставитися до цієї ситуації з гумором і вважати, що не так і жахливо мене підстригли, і якщо чоловік не побачив чогось страшного, то й інші не помітять.

На вихідних чоловік харчується вдома. Ми купуємо в одної жіночки готові вареники/пельмені/налисники і т.п. Також чоловік любить замовляти додому піцу/суші та інше.

Ми вже дуже давно не їли всі разом. До народження дитини у нас з чоловіком трохи відрізнялися графіки роботи, тепер графіки також відрізняються, та й ми зараз взагалі наче на різних планетах.

Та я бачу навколо дуже різноманітні приклади сімей, де дружини дуже по-різному справляються з домашнім господарством, помітила, що насправді багато жінок не люблять готувати. І я навіть готова це прийняти, звісно ж, попрацювавши над самоорганізацією і підтягнувши свої навички господині до прийнятного рівня. Але мені здається, що скільки б я не старалася, я ж все одно не стану супер-господинею. А мій чоловік в підсвідомості, та й не тільки, бачить справжню дружину саме хорошою господинею, на якій діти і весь побут (саме такою була його мама). І в мене трохи опускаються руки, бо розумію, що все одно він весь час буде мені дорікати і я завжди буду відчувати себе якоюсь недо-.

Та я й сама знаю, що в нас глибока криза в стосунках. Коли він багато часу вдома (на вихідних), то ми майже завжди сваримося. От тому чоловік й уникає спільного проведення часу. Крім того, справді хоче відпочити, розслабитися, а з шустрою дитиною цього важко досягти.

До речі, це справді дуже дієво і мотивуюче. Колись якось підсвідомо до цього дійшла. А потім забула. Дякую, що нагадали.

 

Оооо.... я не одна така

 

В мене чоловік певно тільки на вихідні бачить скільки по дому всього треба. Це я так думала. А оце щось він почав нашим дівкам казати, що треба їм зробити, що прибрати. І менша:"А от чого ти мамі не говориш, що треба зробити?". Чоловік так глянув на мене і каже:"Ще якби крім того всього, що мама робить, я б ще казав, що треба зробити, то що б то вже з тої мами лишилося?" Мені так приємно стало, от все вони бачать ті чоловіки, все собі січуть!

 

як організувати - взяти і організувати Я дійшла висновку, що організація часу - це окреме вміння, яке діє як в звичайному житті, так і в декреті.
незалежно, чи використовувати програмку на ґаджеті, чи спеціальний блокнот, чи паперовий записник найзвичайнішого штибу. Але записати потрібно.
Я записую річні, сезонні справи, щомісячні справи - у блокнот, щоденні - в нагадувалку на телефон.
Вдалий вівторок починається в неділю. Я планую меню, складаю дитячий одяг "луками" - щоб витяг стосик і вдягнув, перевіряю випраність і випрасуваність спортивних форм (наприклад,у Віруні у вівторок і п'ятницю в садочку фізкультура і потрібна чиста форма і біла футболка). На найближчі пару днів має бути готова і основна страва, і перекус до школи, і пригощення в садок якщо потрібно.
Планую готування їжі на певний час раз на 2-3 дні. (частіше - на два). Якщо вже вибратись на кухню - ну то вже наварити по повній Крім того, активно юзаю морозилку для домашніх напівфабрикатів, щоб можна було щось вкинути на пательню і за 15 хв вже їсти.
У плануванні дня дуже допомагає вимірювання часу, який ми витрачаємо на дорогу в стандартних напрямках. Точно знаючи, коли виходити, ми скрізь встигаємо без напрягу. І я знаю, що якщо забирати малих з садочка 12:35, то мій дообідній робочий час закінчується чітко 12.25.
Ну і так - з типом "сова" мені довелось розпрощатись. Лягаю спати з дітьми разом, часом ще в темряві на телефоні прийму і перегляну листи - і сплю, як правило, вже до 23.00. Підйом в звичні дні 05.53. Можна встати пізніше - і розпрощатись з щоденними вправами, бігом, процедурами краси або ще чимось важливим.
Діти також мають чіткий розпорядок дня. Ми стараємось звільнити вечір для сімейного спілкування - виходить не завжди, але часом навіть дуже добре.
Поки я була в декреті, часто робила щось одне по дому, водночас намагаючись якісно провести час з дітьми. Зараз мені краще одночасно робити кілька домогосподарських справ, а час для дітей лишити суто дитячим. Суто робочий і суто дитячий час - це два опірні пункти, за якими я будую свій графік. Все решта гнучке і реляційне.
ну і пріоритетність активного проведення часу над ідеальним порядком та варениками - очевидна.

 

Mom’s Column: Про “сидіння” в декреті

 

нагадало ті шаленні часи але це все минає

 

Ого, для мене такий ранній підйом звучить як щось нереальне. Я за все життя ніколи добровільно так рано не вставала, а коли це було потрібно - то весь день голова була наче квадратна. Я напевно таки "дуже сова", ще й з ВСД. Розумію, що Ви робите це постійно і у Вас вже виробився такий режим, тому прокидатися легше. Але Ви і спите невелику кількість годин - 7 годин сну для мене занадто мало.

І у Вас працює ця мотивація? Бо мені настільки важко було б вставати в 6 годині, що я б напевно забила на всі процедури краси або звела їх до мінімуму, аби лиш поспати довше і почувати себе протягом дня краще.

Ви напевно від природи дуже організована. Я захоплююсь такими людьми. Звісно ж, лише з такими якостями можна бути успішною жінкою з трьома дітьми. Бо я от і з однією дитиною ніяк не організуюсь.
А саме планування забирає у вас багато часу? Коли Ви це робите?
І ще мені цікаво, чи не втомлює Вас такий чіткий розпорядок, коли все розписано до хвилини і Ви наче в постійному напруженні. Я розумію, що присутня певна сатисфакція від результату: в кінці дня/тижня зроблено багато важливих справ, є відчуття гордості за себе, захоплення інших Вашою успішністю і т.п. Але чи не хочеться часом розслабитися, забити на все, пожити без режиму, "зірватися" так би мовити?

От мені цікаво, чи це вміння якось можна розвинути таким безнадійним неорганізованим ліньтюхам як я? Чи таки не всім це дано? А якщо й можна розвинути - то чи не буде це ламання себе, тобто чи таке життя за чітким розкладом буде неорганізованим від природи людям в задоволення?

 

І ще. Всі тут радять мені покращувати стосунки з чоловіком, зокрема, почати проводити з ним більше часу, знайти спільні інтереси. Але я не знаю, з чого почати. Ми настільки віддалилися, що в нас взагалі не залишилося спільних тем для розмов, крім дитини. І як тепер відірвати чоловіка від планшета?
А як у ваших сім'ях? Про що ви розмовляєте зі своїми чоловіками вечорами? Як проводите вихідні всією сім'єю? Особливо цікавить, як це роблять сім'ї з маленькими дітками. Бо з нашою дитиною не розслабишся, вона постійно вимагає уваги, а нашому татові такий відпочинок не підходить. Він хоче повної тиші і розслаблення. Тому й виходить, що найкраще йому вдається відпочити без нас. Ну і я, якщо чесно, в ті рідкісні пару годинок на вихідних, які чоловік може виділити на дитину, волію провести час поза домом і без дитини, щоб хоч трохи відпочити від режиму мами 24/7. Тому в нас і немає "сімейного" часу. Як розірвати це коло?

 

Я проводжу час з чоловіком, коли діти сплять. Було легше, коли діти засинали раніше, зараз лягають в 11, то час прийшлось перенести, але то всеодно обов'язкова програма. Завжди разом снідаємо, то вже як виходить, коли з малечею, коли без, але обов'язково разом. Про речі буденні сімейні спілкуємось на протязі дня, ті ж години виділяємо на якусь філософію, типу ділимось прочитаним, обговорюємо якісь ситуації з життя, ділимось враженнями за день, дивимось фільм, можемо пограти в якусь гру чи зайнятися чимось творчим. В ідеалі то треба планувати. З чого почати? Знайдіть тему спілкування поза сімейними справами, та хоча б серіал разом подивіться. Визначте мову любові один одного.


Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk

 

@Zelena Ptashka попросіть чоловіка щось пояснити/навчити Вас. В чому він знається, хай Вам допоможе.

 

о, якби мені щоразу, коли я це чую, давали шоколадку
Можна народитись з кольором очей і темпераментом, але деякі якості треба тільки випрацювати.
І з однією дитиною мені було значно складніше організуватись. Все приходить з досвідом. Важливо починати і пробувати.

Ні, не багато. Роблю це в якийсь додатковий час, нечасто виділяю спеціальний. От нині мала вранці незаплановано вільні 20 хвилин. Посиділа, пошліфувала те, що в телефоні було занотовано.
Або підчас розмови з чоловіком одразу по ходу складаю свої плани узгоджую з його - і записую. Не записав - рахуй, пропало. Особливо про важливі дрібниці.

я не в напруженні, я навпаки в спокої, що всі процеси йдуть добре.

Зриваються з того, до чого себе примушують. Я ні до чого себе не примушую, а просто обираю, як мені жити.

Про все на світі. Ми б до ранку розмовляли Ну до появи дитини ж було про що поговорити, то чому тепер має бути проблема?

в мене теж ВСД, але при цій проблемі дуже допомагає спорт (кардіо, після консультації з лікарем). І трохи хорошої кави

 

Мене так дратують такі люди, які народжують дітей, і хочуть щоб їхнє життя після того ніяк не змінилось...
Так життя змінюється, ми більше не належимо тільки собі, формат відпочинку теж кардинально змінюється, чому дорослі люди цього не хочуть розуміти і признавати?
От зараз потепліє, пропоную вам такий сімейний відпочинок: виїжджайте до лісу, бажано соснового - там нема заростей і всяких непроглчдних кущів, стеліть коцики на галявині біля лісу, і поки дитина там собі копошиться збирає шишки і квіточки, лежіть собі в повному розслабленні, складайте плани на майбутнє, питайте один в одного про що мрієте, як собі уявляєте життя через 5-10 років...
Це найбезпечніше місце для таких дітей, на відміну від всяких дитмайданчиків, лабіринті, каруселів і т.д. , тому там і ви, і чоловік зможе розслабитись, і зрозуміти що життя з дітьми то не тільки каторга. Наберіть всякої смакоти на пікнічок, і спілкуйтеся, спілкуйтеся, спілкуйтеся!

 

я взагалі вважаю, що можливо все. Те, що справді потрібно, - досяжне
Слід розуміти, звісно, що нічого ідеального нема. я колись дуже страждала через те, що щось одне не получилось. А зараз, от спокійно закінчую працювати і розумію, що гармидер вдома ліквідую за півгодини, а головне сьогодні - це дуже плідний та позитивний робочий день.
Розділяти задачі на підзадачі, дрібнішими вони не так страшно виглядають

--- дописи об"єднано, 23 Березень 2017 ---

ми так відпочивали, коли дітям було 5р, 2р і 6 міс. Особливо їхній обідній сон на природі чи на дачі... і мрії, мрії, мрії. Які переростають в плани, плани, плани

 

наявність малих дітей у сім ї- це найкращий час і шанс для самоорганізації. Я серйозно. Дитина має чіткий режим. Відповідно і мама може свій планувати. Я по природі жахливий ліньтюх. І до появи дитини, і зараз, коли вона старша і вже давно на самообслуговуванні. А от маленька дитина дуже організовує жінку.

для вас може і не треба такого раннього підйому. Ви просто організовуєте свій час під свій режим . Я теж сова. І легше взагалі не лягати спати, ніж стати о 6 чи навіть 7 годині ( робота "по графіку" то для мене каторга була з ранніми підйомами). Просто корегуєте під себе.Ніхто не забороняє вам робити "свій" часне в 6 ранку, а пізно увечері, коли всі вкладуться, а для вас ще рано спати. У мене час для мене був після опівночі. Тобто є режим у дитини, є ваші біоритми, ви їх синхронізуєте і складаєте свій графік під ці потреби.

 

Моя дитина, наприклад, не має чіткого режиму. І не лише моя, зі слів подруг. Я вже змирилась давно, ще вагітною, з тим. І то дало змогу підтримувати ГВ на вимогу без нервів з мого боку. Але такий стан речей мене розхолоджує сильно. Мушу собі писати списки справ, організовувати час діловим щоденником, інакше випадаю зовсім.
Це не важко писати списки. Це навпаки розвантажує голову.