Відповідь: Як я знайшла свою любов! думаю так само!!! а я 2 роки тому була в Очакові на морі світ тісний! Зі свом майбутнім чоловіком я познайомилася на дискотеці, здавалося б нічого дивного, багато хто знайомиться на дискотеках, але для мене це була перша дискотека за два роки навчання в університеті ( така собі я була заучка) і от моя одногрупниця витягує мене на День Студента розвіятися. Ми спочатку з групою посвяткували, а потім пішли в нічний клуб(я і вона). Оля відразу розчинилася в натовпі, бо не було де голці впасти, а я стою скраю, нікого не знаю, як сирітка, вже і не рада що прийшла! І підходить до мене хлопець і запросив потанцювати! Так ми були разом до 5 ранку, при тому майже не розмовляли, бо музика дуже голосно грала, слів було майже не розібрати, хоч на вухо кричи. Потім я пішла шукати свою подружку-пропажу, а він пішов до друзів. Оскільки вже люди трохи порозходилися, то виявилося що ми сиділи за сусідніми столиками, він побачив мене ,запросив за свій столик, так ми вже познайомилися і він попросив в мене номер мобільного. Коли вже дискотека закінчилася ми разом вийшли з клубу, він пішов з друзями, а ми пішли ловити таксі. Отже стоїмо ми, і тут зупиняється машина, виходять лисі дядьки в чорних пальтах і почали до нач чіплятися. ми з того переляку ловимо маршрутку(це вже був ранок), сідаємо в неї і моя подружка каже: подивися, на задньому кріслі сидить той хлопеця, що ви познайомилися. я обернулася, справді, то був він. Наступного дня він подзвонив, домовилися зустрітися! Зустрілися - і більше ніколи не розставалися От так, це було 4,5 роки тому і скоро в нас весілля!
Відповідь: Як я знайшла свою любов! 22 вересня ми з чоловіком святкуємо наш трьохрічний ювілей. Аж не віриться що ми 3-ки разом...... Останні дні згадую всі чудові моменти які були в нас.... Наша історія починалась так: в березні 2007 року мене запросили на екскурсію в Кам"янець -подільський, хотин. Там я була з тодішнім своїм ухажором. Саме в цій поїздці я з своїм майбутнім чоловіком познайомилась. Пам"ятаю що мене вразив його погляд, він просто проник мені в душу. Проте я нічого не робила, бо тоді біля мене був інший хлопець.... З ним в нас нічого не склалось, проте ми стали дуже класними друзями. Тоді в мене було захоплення Соціоніка - це така галузь психології. Я відівідувала такі собі вечірні зустрічі , де ми разом обговорювали, вивчали соціоніку. І одного разу на ній і був присутній мій чоловік Ну я вирішила що гріх не скористатиьс ситуацією. Декілька разів він провів мене на зупинку, проте нічого далі не рухалось, чоловік мій тоді ще майбутній був досить скромним і не хотів мені нав"язуватись Тоді я вирішила що треба брати справу в свої руки Якраз тоді мої друзі організовували туристичну поїздку в карпати. Я тонко намікнула , що була б дуже рада бачити його там Він в мене розумний хлопчик все правильно зрозумів і зробив правильні висновки. Ще автобусі він підсів до мене, потім ми гуляли по Скелях довбуша, досі згадуємо як я кормила його ожиною зі своїх долонь....Наш перший поцілунок..... ех..... Ось після двох днів в Карпатах ми стали не розлучні Звичайно за ці роки було багато чого, і хорошого і поганого , проте я знаю що разом ми все зможемо подолати Зараз я просто вдячна світу за те що я маю такого чоловіка і нашу донечку. Це дві найдорожчі для мене людини
Відповідь: Як я знайшла свою любов! А ми довго переписувались в асьці. І мій чоловік зовсім мене не цікавив, так відписувала з вічливості. І він, як потім вже зізнався, не міг ніяк наважитись запросити мене на побачення. І так і не запросив)))) Я якраз готувалась до вступу в аспірантуру, інформації до вивчення - ціла купа, і половину з тої купи треба було шукати в неті, а часу було мало... Ніч, сиджу ревлю біля компа, раптом в асці "Як справи?". Але я тоді нажалілася, виговорилась, чи то виписалася по повній. А він пише "Скинь мені список питань, я тобі допоможу..." І так ми сиділи цілу ніч, і він допомагав мені готувати інформацію з предмету, про який тоді вперше почув... Іспити я успішно здала, поступила, деякий час ми в асці не пересікались. Точніше я перестала її вмикати, бо, як пізніше дізналась, в нього вона увімкнутою була постійно, на роботі, вдома, на телефоні, щоб не прогавити мою появу. Коли знов сіла за науку, знову увімкнула ICQ . І сама запрпонувала пригостити його кавою, з вдячності за допомогу. Коли я стояла біля Оперного і чекала на нього, то неодноразово ловила себе на думці,що зараз прийде якийсь...ну непідходящий чи невідповідний мені хлопчина))) Хлопчина своєю появою мене сильно налякав, бо з'явився з-за спини, з величезни букетом троянд, за яким я його навіть не бачила. Коли побачила - мало не впала))) Серйозно в мене так калатало серце і я так розхвилювалась, що коли ми гуляли я не осмілювалась підняти на нього очі!!! Що з моїм тохарактером, мені абсолютно не властиво! І пішло-поїхало, не уявляю чим і як я жила до його появи. Тепер -це мій коханий чоловік. P.S. А він готувався до зустрічі, хвилювався і навіть повністю оновив свій гардероб. страшенно переживав, що може мені не сподобатись. І казав,що як побачив мене вперше зі спини, то відразу подумав - "Так, це вона" А букет був таких розмірів,що ледь помістився в таксі
Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення Це довга історія, напишу коротко Моя родина не українці, а громадяни Італії, Іспанії, Польщі. Батьків мами, тата і ще деяких родичів по лінії мами занесло на Україну ще за війни, але потім всі родичі виїхали назад. Залишились на Україні тільки батьки мами, не виїхали вони назад, бо чекали повернення тата бабусі (мого прадідуся), якій пішов в магазин і пропав (самі знаєте, які це були часи), так вони чекали роками на його повернення і жили собі на Україні.. бабуся не хотіла покидати Україну (як розказувала мені мама, вона все ще вірила в повернення тата, що його знайдуть живим). На Україні народилась я з сестрою. Мій татко помер (вбили), коли я ще була зовсім малесенька…але в мене є другий тато, який мене виховав і люблю я його як рідного Час йде, ми вчимось з сестрою в школі на Україні, а на вихідних, канікулах їздимо до родичів - Польща, Італія, Іспанія. Бабуся хворіє і не хоче їхати назад в свої рідні краї, мама звичайно її не залишає саму і про ніякий виїзд на постійне наше проживання мова не йде. Я готувалась здобувати освіту за кордоном, але не всі документи були готові (в цей час важко було виробити документи), тому обирала освіту на Україні. Дальше похорон – бабусі і через 3 місяці – дідуся…батьки їдуть в Іспанію, роблять нам необхідні документи, взнають про наше продовження освіти, поки ми закінчуємо навчання в Харкові На канікулах в академії ми їздимо до батьків, відпочиваємо по Європі…. Але! тут (у Львові) я знайомлюсь з своїм Тараскіном. Батьки мене довго просили приїхати до них на постійне проживання, отримати громадянство, але я влюбилась і нікуди не хотіла їхати. Сестричка після закінчення академії виїхала до батьків і там зараз продовжує навчання. Ось так я залишилась на Україні сама з моєї родини, бо знайшла тут свою любов і тепер маю свою сім’ю. Батьки, родичі в нас бувають часто і ми до них їздимо….а дальше як кажуть поживемо-побачимо, зараз нам тут добре
Відповідь: Як я знайшла свою любов! А ми з моїм майбутнім чоловіком працювали в фірмах-партнерах, але я в Києві, а він у Львові. Спілкувалися лише по роботі, і то поштовою перепискою. Потім він знайшов мене в Однокласніках, навів "справки" про мене в мого співробітника (його друга) і ми почали спілкуватись в асьці. Він просив мій номер телефону, а я не давала Потім в Києві організовувався семінар для представників фірм з інших міст і він також приїхав. Зустрів мене з величезним букетом Поспілкувались пару годин. На наступний день він прийшов до мене на роботу. А потім поїхав і ми стали годинами спілкуватися по телефону. Через 2 тиждні він запросив мене приїхати в гості до Львова, але мені було трохи страшнувато їхати самій в незнайоме місто до малознайомої людини. І тому я запросила його в Київ до себе З тих пір півтора року їздили один до одного кожні два тиждні, аж поки не надоїло і коханий не перевіз мене до себе
Відповідь: Як я знайшла свою любов! прочитала ваші дописи і вирішила - допишу про своє Познайомились ми у Львові, коли я приїхала вирішити деякі питання щодо документів практики, щоб я її не проходила, а домовилась і їхала продовжувати навчання закордон Пам'ятаю його погляд, посмішку... як сьогодні, але я така самостійна - нічого мені не потрібно допомагати - домовлюсь сама, доїду сама...одним словом відкинула я його пропозицію допомоги...поїхала в Трускавець (відвідати могилу бабусі і дідуся) і вечором з давніми знайомими пішли на дискотеку, а та Він :khomyak: (виявляється вони з друзями зі Львова любили там відпочивати), посиділи, поспілкувались більше, моє враження - такий приємний, вихований...погуляли і поїхали разом до Львова. Я ще 14-16 днів мала бути у Львові, а дальше мене чекало навчання в Іспанії...але цей час, тут у Львові, був казковий, романтика, квіти...ні-ні і нічого більшого...мені дуже подобалось, як він красиво залицявся, хоч в мене заблистіли оченята ще в перший день нашого знайомства... Я закохалась, закохалась - ось і все. Потім довга розмова з батьками - як це я хочу залишитись у Львові?:shok: я розказала їм про свого коханого, мамині слова - я за вас щаслива, коли приїдете до нас відпочивати?...влаштувалась на роботу, сиділи з ним в одному кабінеті, наші співробітники нас називали -солодкою парочкою- і тільки питали -коли вже весілля?-:xaxa: ось так склалось наше життя, ми одружились, народилась у нас донечка я щаслива, що саме так все сталось якщо б не бажання бабусі, мене б на Украйні не було як кажуть - доля
Відповідь: Як я знайшла свою любов! моя історія: одного чудового літнього вечора пішли ми з подружкою на прогулянку, настрій був веселий. по дорозі зустрілись нам хлопці - дівчата, давайте познайомимось, я горда і неприступна ніколи так просто не здаюся ))) але одного з них я вже раніше бачила і він мені сподобався, отже познайомились ми, я залишила йому свій номер телефону. пізніше він подзвонив, ми зустрілися тою ж компанією що й скоріше, і тоді я помітила ЙОГО (сашко), лише кілька, не памятаю яких, слів і я відчула це, не знаю навіть як поснити, як у книжках пишуть - іскра промайнула, я тоді ще про себе посміхнулася і подумала - ну побачимо що з того вийде )) він і в перший вечір був, але сидів мирно в куточку, клацав на телефоні і не звертав уваги на таких гарних дівчат ))) з ухажором поступово розвивалися стосунки, деколи ми пересікалися і з сашком, він ніякої уваги не мене не звертав, але його голос, тембр, я і зараз від нього млію, вміє зараза створити перше враження ))) потім через деякий час дзвінок, привіт - привіт )) не знаю де взяв номер, ну не поросив же в друга )) ну поговорили просто так, десь там майнула фраза про похід на каву, я без задньої думки погодилася, хоча зустрічалася вже з тим, а вони то друзі ))) ну пішли ми на каву, все спокійно, без суперових манер, я б сказала що він спілкувався зі мною дуже вільно, знаючи його тепер, не знаю як йому це вдавалось ))) з ухажором я потім розійшлась, то і стосунками не назвеш )) такої лапші мені ще ніхто не вішав ))) а сашко деколи до мене дзвонив, деколи ми гуляли, але нечасто, за пів року десь я подумала що та іскра тоді то все дурниця, я йому не подобаюся, не було ніяких причин щоб так вважати . . .. і так ми деколи бачились впродовж півтора року, не можу сказти що дружили, але чомусь я ніколи не відмовлялась зустрітись, мене вже ті походеньки почали нервувати, симпатії ніякої не проявляє, але дзвонить, ніби просто вбити час. я тоді і стосунків ніяких не хотіла, бо мала неприємний осад ще від мого колишнього, не від того ухажора, а від попереднього хлопця, він львівянин, були непогані стосунки, я сама їх розірвала, сама мучилась, але знала що це на краще ) потім намічається свято 750років львову, ми з подружкою поїхали у львів, зустрілись там з тим львівянином, і посварились, я дуже зла розвернулась і пішла в натовп, сама в чужому місті, телефон не працює, сітка перегружена, подружка пішла у іншу компанію, квитків назад нема, я ледве знайшла який автобус, плакала, шофер мене втішав, тільки виїхали за місто, з"явився звязок, дзвонить сашко - давай зустрінемось, а я плачу, кажу шо зі львова їду, то він мене цілу дорогою втішав, каже - приїдеш, бери таксі і давай до мене, потім ще чаєм з яблучним пирогом до ранку поїв )) але знову ж - ніяких знаків уваги, чи то я така сліпа . .. а через тиждень - дзвінок - добрий вечір, це радіо-тернопіль, і тд, поставили пісеньку плач яремії "коли до губ твоїх", і не сказали від кого ))) але я здогадувалася )) через кілька днів запрсив на побачення, все романтично, наше тернопільське озеро, квіти, а спілкування не змінилося, дальше як друзі, тільки руки мені трошки погрів, бо все ж таки жовтень ))) цілий вечір, можна сказати нудилися, змерзли добре, я вже попросилася додому, бо надоїло вже то мовчання ))) вийшли з таксі, а він - давай ще пройдемся, я думаю - ну останній твій шанс ) сіли на лавку і тишина, я кажу - ну розказуй щось ) ляпнула не подумала, а він тоді - я буду розказувати, а ти слухай. і як почав мені таке говорити, що американці таких фільмів не знімають, і як давно я йому подобась, і що він не бачить в мені зовсім ніяких недоліків (бо я любила наговорити на себе що я не така якась), і що хоче щоб це все переросло в щось більше і так дальше, напевно все на одному подиху сказав, я аж розгубилась )) кажу - не знаю, я подумаю, а він - кажи або так, або ні, сам не витримував, і тут я зрозумла що якщо відмовлю він пропаде ) і так все почалося, в мене спочатку не дуже горіло, а в нього аж руки трусилися коли мене обнімав, десь десь два тижні не цілувалися, за те який потім був поцілунок, довжиною в дві год ))) це було так, просто не могда відірватися ) він такий ніжний, до цих пір як тримає мою руку то не просто тримає, а легенько гладить її )) через два місяці з його розмов вже можна було зрозуміти що він хоче бути зі мною завжди, і були фрази що ти моя єдина назавжди, і що ти в мене найкраща і завжди твій . . . я ж таке лише раз йому сказала, не знаю чому, за те скільки радості було ) і сварилися ми мільйон разів, і не спілкувалися тижнями, але потім завжди хтось не витримував. і зараз ми посварені, можливо тому і суха вийшла розповідь, бо не знаю що буде дальше . .. але тепер я знаю, що та іскра не просто так була, буває воно в житті таке, і щасливий той хто це відчув історія незакінчена )) але це прекрасний період мого життя !!!!
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Я постараюсь коротоко описати наше знайомство. Вперше воно відбулося в інтернеті, в чаті. Але я в той час спішила на зустріч з друзями. І він також написав, що його друзі кличуть погуляти. Ми пішли на більярд. І пізніше прийшов мій коханий також туди до моїх друзів. І як потім виявилося ми з ним 2 хвилини тому попрощались у чаті і що це той самий хлопець, з яким я спілкувалась))) Ми зразу один одному сподобались і з того часу ми почали зустрічатись. От вже пройшло 3 роки від нашої зустрічі і ми вже готуємось до весілля)))
Відповідь: Як я знайшла свою любов! А ми з моїм коханим познайомилися на весіллі моєї двоюрідної сестри...я була молодшою дружкою, а коханий старшим дружбою! Коли ми вперше зустрілися, я ще не знала хто буде зі мною в парі...побачивши його, явідразу подумала, що коханий буде моєю парою, проте яке розчарування в мене було, коли я дізналась, що це не так.. Думаю,ну всьо...але на диво я сподобалась коханому як і він мені!!! Смішно, але мені було лише 13 років!))) Так ми пів року переписувались, перезвонювались, оскільки коханий ще вчився у Львові... Потім влітку як він захистив диплом ми почали зустрічатись...моїй радості не було меж! Я не могла повірити,що це все насправді! Але ми разом вже майже 5 років, і збираємось одружитися! Як бачите моє можна так сказати перше кохання стане моїм чоловіком, і буде в мене як в казці, перше і ЄДИНЕ СПРАВЖНЄ кохання, як і в коханого!
Відповідь: Як я знайшла свою любов! А ми з моїм коханим познайомилися на весіллі. В той період у мене минув лише місяць після розлучення з колишнім чоловіком і в мене була страшна депресія, я нінакого незвертала уваги. Так от я працювала в барі барменшою в районному центрі за Львовом, де і проживала і у мого директора сестра виходила заміж за хлопця зі Львова , весілля робили в тому ж барі. І так вийшло що припало якраз на мою зміну, а Він був запрошений на весілля. І постійно мене запрошував танцювати, та я його серйозно несприймала, навіть мені неподобався. Під кінець весілля випросив мій номер телефону і поїхав до Львова. На наступний день подзвонив, почали переписуватися есемесками, дуже мене підтримував в той важкий для мене період, постійно приїжджав і нарешті я зрозуміла, що закохалася в Нього. Через 8 місяців після знайомства ми одружилися, а через три роки після одруження у нас народилися двійнята.:connie::connie:
Відповідь: Як я знайшла свою любов! ... В той далекий день 30 серпня 2005 року я, взагалі-то, ніяких чудес не чекала... Ми з моєю одногрупницею дивились фільм в неї вдома, надійшла дев"ята година вечора, і тут вона каже: ой, будь-ласка, йдем зі мною на кінцеву зупинку 39-го, я маю на 9 годину зустрітись з однокласниками, віддати фотки з зустрічі випускників, то на 5 хвилин... Та добре. Ті "5 хвилин" затягнулись до пів другої ночі... Однокласників прийшло на зустріч двоє, і один з них то і був мій майбутній чоловік. Звичайно, тоді я про це не здогадувалась Ми просто гуляли по сихову, згадували всякі пріколи з помаранчевої революції (то якраз пів року десь минуло від тої революції), і домовились такою ж компанією зустрітись на другий день - піти на концерт. І так ще десь місяць спілкувались як друзі, а потім "межи нами сі зашпортала любов", як в тій пісеньці Через рік одружились, а якраз на третю річницю нашого знайомства народився наш дорогий синочок! Найкращий подаруночок для нас Найсмішніше було, коли чоловікова молодша сестричка якось спитала мене - "а то правда, що ви познайомились на зупинці?" Таки правда
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Вирішила я розказати НАШУ історію знайомства. Познайомились ми з моїм чудом купу років назад по телефоні))) Дала мені номер коліжанка, я його в упор не знала, каже подзвони поспілкуєтесь, хороший хлопчина. Ну я і подзвонила. Мала тоді ще була, ще в школі вчилася, а він старший майже на 10 років хлопчина))). Домовились зустрітися в центрі біля церкви. Я прийшла з коліжанкою, ну короче я його як побачила він мені зовсім не сподобався, і я втікла Він мені досі про то згадує))) Ну в той же день я взяла себе в руки і прийшла до нього на роботу, він дуууууужеееееее просив, щоб я прийшла))) Ми трохи посиділи і він мене провів додому. Потім ми ще деякий час зустрічалися, з ним в мене був мій перший поцілунок , так мені страшно було))) Так боязко дала себе поцілувати і понеслось, довго ми цілувалися Потім я пішла від нього, мала ще була, не до того мені було)))Він ще довго просив вернутися, але я ніяк. За той час, що ми не спілкувалися в нього була жінка, народився чудовий хлопчик, довго вони разом не прожили. Я знала, що він з тою жінкою разом не живе, але мене до нього не тянуло. То всьо мені розказала ліпша шкільна коліжанка, її брат колєгував тоді з моїм чудом. Ну я тоді мала хлопця, любилися дуже, я на нього чекала з Італії, дочекалася. Було літо і він мав знову їхати в Італію, говорили про весілля, домовились на наступне літо, щоб я закінчила школу, поступила. Але він хотів ВЖЕ і забрати мене з собою в Італію, а за закінчення школи би домовились, ну і за поступленя також. Але я захотіла ще побути школяркою, а не стати в 10 класі дружиною))) Ну короче він поїхав в Італію, я поїхала до баби в село, короче мені там купили ноутбук. Хлопець той дзвонив до мене кожен день, говорили по півгодини а то й довше, на НР він мав приїхати, багато чого планували. Його батьки дуже мене любили, дуже хотіли, щоб ми були разом. Ну приїхала я додому, з тим ноутбуком зовсім "не дружила" і подзвонила до мого чуда, щоб він мені поміг з тим всім і заодно підключив інтернет. І з того всього це почалося. "Відбив" він мене в того хлопця. (Той хлопчина тоді пішов в запій, побив машину і наробив купу дурниць, але зараз в нього все ок). Були в нас романтичні прогулянки. Купляв мені квіти, як потім виявилося, на останні гроші))) Не пройшло і року зустрічань і ми почали жити разом, якраз сьогодні річниця))) Так приємно про то згадувати, вчора сиділи за столом з друзями (був празник), то згадували то всьо. І зараз я пишу з того ноутбука, що нас з моїм найдорожчим сонечком звів. Такий старенький, потертий, але я його так люблю, бо саме через нього я маю мого хлопчика коханого))) Було багато перепон, з боку "доброзичливих людей", але ми з тим всим впоралися і наше кохання стало ще міцнішим Добре, що згадала про річницю, треба приготувати сюрприз
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Але чому? У вас така красива історія Починаєш вірити у казку.:kiss3:
