Відповідь: Як я знайшла свою любов! А моя любов розпочалася з дружби. Він був моїм найкращим другом довгий час - як згадаю, як плакалася йому "в жилєтку" за іншого хлопцяА він мовчав і нічого не говорив про свої почуття.. І так би й не сказав, але я догадалася сама, потім ще й натяки спільних друзів почалися.. От я перед святом Миколая і взяла справу в свої руки Пам*ятаю, яке в нього тремтіли руки, коли він мене вперше обійняв. Правда, я ще цілий рік вагалася, що до нього відчуваю.. дуже важко було мені розібратися через оту тривалу дружбу.. Зате тепер точно впевнена в своїх почуттях.
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Нірванко,у мене все було дуже схоже.Але на жаль,чи на щастя історія з сумним кінцем.Ми так проїздили майже рік.Я до Києва-він в Франківськ(у вас все набагато складніше) і нічого не вийшло.На той момент я була найнещаснішою закоханою,він теж мене любив я в цьому впевнена.Але...таке життя ,напевно наша любов просто не витримала суєти життя.Він не хотів пепеїжджати до мене і не міг мені нічого запропонувати натомість.цЕ БУЛО ДУЖЕ СУМНО УСВІДОМЛЮВАТИ. Я ТАК ПЛАКАЛА,КОЛИ ВІН ПОДЗВОНИВ ЧЕРЕЗ ПІВ РОКУ ПІСЛЯ ПРОЩАННЯ І СКАЗАВ,ЩО ЗАРАЗ НА ВЕСІЛЛІ В ТІЙ СОРОЧЦІ ЩО Я ЙОМУ ПОДАРУВАЛА І ЩО ДИВИТЬСЯ НА МОЛОДЯТ І ТАК СКУЧАЄ ЗА МНОЮ І РОЗУМІЄ ЩО І ДАЛІ МЕНЕ КОХАЄ!!!!!!!!!!!!!!! ЧОГО не вийшло після цих слів,тому що я уже була знайома (десь місяць) зі своїм теперішнім чоловіком.
Відповідь: Як я знайшла свою любов! На цьому ще історія була не закінчена.Він подзвонив мені,коли у мене були заручини.Я знов всплакнула,щоб ніхто не бачив.Ви подумаєте,що я виходила заміж просто,щоб вийти це не правда.Я не з тих людей,просто мені було дуже шкода,що він тоді як подзвонив мені через пів року нічого не запропонував.А я втомилась чекати,їздити,говорити цілими ночами по телефону,хотілось просто бути поруч.Я тоді думала,що це моя половинка,ми схожі зовнішньо як брат з сестрою і дуже багато я вклала в ці стосунки.А все розбилось.Вибачте,що захопилась щось згадалось
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Що найсмішніше я вирішила так же само і поїхала до вас у Львів на святкування дня міста(здається 270).Ми повинні були їхати з подружкою в гості до дівчини з якою познайомились на відпочинку в Болгарії.В подружки на роботі переустановлювали комп.програми тому вона не змогла поїхати.А так як я вирішила жити в своє задоволення притім уже настроїлась на поїздку то і поїхала сама. До вас їхало дуже багато молоді,тому я купила квиток назад на поїзд,щоб уже бути спокійною,що не залишусь у Львові.Поряд зі мною в автобусі їде дівчина з якою мені було дуже приємного спілкуватись ми вирішили разом погуляти Львовом.Потім,щоб знову повертатись разоя я здала свій квиток на поїзд і купила на автобус.І там зразу за нами і сидів мій майбутній чоловік.Він теж зі своїм другом повертався до Фр-ка.Найсмішніше те,що він мені колись дуже подобався хоть ми не були знайомі.Ми пересікались певний період в один час і майже в одному місці.Собі я ще тоді подумала-який гарний.Потім він кудись зник.Потім в один період я побачила його з собакою.І ВКСЬ ЧАС ВІН ХОДИВ В ГОЛУБИХ ДЖИНСАХ РІЗНИХ ,АЛЕ ГОЛУБИХ.Тому,коли ми з піднесеним настроєм з оберемком повітряних кульок зайшли в автобус,хлопці позаду нас відразу почали спілкування.І тут я випалила-ти живеш там-то,в тебе є собака і ти любиш голубі джинси.ОТАК відразу наповал.Ми жили в одному р-ні він запропонував провестимене я погодилась.Пригадую всю дорогу приємно спілкувались,взяв № тел.на другий день передзвонив,на 7 місяць освідчився.Через пів року було весілля .НАШІЙ ДОНЕЧЦІ РОЧОК НЕЩОДАВНО ВИПОВНИВСЯ. І якби мені хтось сказав ,що цей хлопець, з яким я кожен ранок пересікаюсь через 9 років стане моїм чоловіком я б ніколи не повірила.Я б не мучилась,не проливала сльози через розбите серце,а прочекала 9 років і поїхала у Львів.ТАКА ІСТОРІЯ МАЛЯТА
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Ой, то було певно дууужжже давно!))))))) А то ми тут вже й 750 відмічали))
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Познайомились - я в них була гідом, він прііхав туристом ще до Радянського Союзу. Потім 7 років кожного тижня получала від нього листа. Пріізджав на день-два, бо більше неможна було, тільки по туру туристичному, який проходив через місто, де я жіла. Потім я поїхала з СРСР, він поїхав за мною. Коли пропонував мені чи одружитись, чи рвати відносини, зрозуміла, що звикла до тої людини так, що не можу вже без нього. Але тепер розумію, що за ті роки, що ми разом (а він обіцяв мені спочатку, що поїде за мною будь куди, хоча б до Лвова, бо знав, що я тільки там хочу жити) я вже бачити не можу Іспанію. Коли продавали нашу хату у Львові, просила його поговорити, не дати тому відбутись. Відмовився, сказав, шо немає права втручатись не в його діло. Так що все пропало, як водою змило, ще років п#ять тому.
Відповідь: Як я знайшла свою любов! А ми...він клієнт банку...який мене страшенно нервував,бачила його і трясло...дратував...здавалось якийсь заучка.А потім...через 2 роки.....все змінилось...сподобався...і почалось..... Від любові до ненависті один крок і навпаки. Тепер я це точно знаю!
Відповідь: Як я знайшла свою любов! на курсах англійської Хоча спочатку, десь з пів року, були лише друзями, а вже з часом дружба переросла в любов.
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Хочеться свою розповідь "завершити" - місяць тому ми одружилися і дуже щасливі Усім бажаю!!!
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Ого!!! Мої вітання!!! І приходьте до нас на каву частіше, а то десь пропадаєте...
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Перечитую цю тему, і наче дивлюсь передачу "Неймовірні історії кохання". Тут стільки романтики:y::y::y: Якось, як знайду трохи більше вільного часу, то і свою "неймовірну історію" напишу
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Юлінько, дорогенька! Сердечно вітаю із такою чудовою подією! Бажаю великого земного і неземного щастя!
Відповідь: Як я знайшла свою любов! А ми познайомились в асьці. Випадково. Через два тиждні зустрілися у Тернополі ( він зі Львова, я з Чорткова). Ще до зустрічі ми зрозуміли що потрібні одне одному і хочемо бути разом. Гуляли по Тернополю, обідали у затишнім кафе ( заходимо туди як навідуємося в Тернопіль), милувалися плесом ставу, тримаючись за руки... Він сказав : "На цьому пальчику скоро буде одна дуже гарна залізячка!" Через місяць він приїхав до мого рідного міста, і прогулюючись містом, я вирішила йому показати як гарно на подвірї однієї з чортківських церков... Там купа квітів, клумб, сквериків, фонтанчиків і водограй ( священник гарно постарався з дизайном). Ми там сиділи на лавочці, і там, біля церкви він зробив мені пропозицію одружитися Через три місяці одружилися в цій же церкві
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Йой, прочитала ваші дописи і так мило і хороше стало на душі, наче замість холодної осені - весна прийшла В мене, мабуть, не така захоплива історія, яка наче щойно-щойно почалась. Я вчилась, про хлопців навіть і думки не було. Першим моїм бажанням було міцно стати на ноги, отримати диплом і теде. Подруги вже по 10 раз сходились і розходились з хлопцями, а мені байдуже було. Та якось, після веселої вечірки в друга (був ще теплий осінній вечір і повітря пахло яблуками, так як це буває в період бабиного літа), ми з подругою відмовились взяти таксі і пішли додому пішки, нам по дорозі, а не прогулятись в таку теплу ніч - гріх). По дорозі, звісно, не обійшлось без пригод. До нас причепились якісь хлопаки, їх було четверо. Та не те щоб причепились, просто пішли за нами навзирці... от тоді ми почали боятись. Думаю собі, зараз нам в різні сторони розходитись, що ж робити??? і тут, як по велінню чарівної палички, підїхала до нас машина. Я ще більше отетеріла (ще цього нам бракувало!!), з віконечка виглянуло таке миле і приємне обличчя, Він посміхнувся, запропонував підвезти. На що я категорично відмовила, мовляв, з незнайомими не катаюсь. Та подруга вскочила в відчинені дверцята, пояснивши, що вона знає нашого рятівника. Ми типу познайомились. Обмінялись банальною фразою:"Дуже приємно - Взаємно" і коли вже підїжджали до мого будинку я зрозуміла, що дивина: "Я ж не казала, де я живу!". На що отримала: "Ой, як це я забув запитати..." ще й досі регочемо з цього. Виявилось, він знав моїх батьків дуже добре, та й жив в моєму райончику. Тут все пішло-поїхало... Подивимось, що з цього вийде
Відповідь: Як я знайшла свою любов! я бачу, всі тут однолюби у мене кілька історій: і на вулиці знайомились, і на морі, і в знайомих, але самий приємний спогад - у поході по горам причому жодного разу стосунки не зав"язувались одразу, якось не виходило у мене з коханням з першого погляду а з чоловіком ми були знайомі кілька років, але дуже поверхово і, ледве встигли познайомитись ближче, я одразу завагітніла - доля!
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Ой! А я читаю-читаю, усміхаюся собі по-тихеньку, так мені тепло надуші - ніби то з моєї юності спогади! Бо було: і нічні Карпати зі співами при ватрі, і освічення у церковному подвір"ї, і змокання під дощем до останньої сухої нитки, і вірші, і квіти, і стільки усього, що як тепер згадала, то аж серце защеміло! І увесь цей час, півтора роки отієї шаленої романтики, я обмінювалася зі своїм теперішнім чоловіком книжками. Ми разом співали у студентському хорі, а на третьому році нашого знайомства, коли ота романтика давно звелася на нівець, ми "від немашоробити" (а ще за долею випадку) пішли разом з моєю коліжанкою і її хлопцем на концерт Океану Ельзи. Певно, десь тоді між нами і зашпорталась любов. Він провів мене на маршрутку, за кілька днів знову зустрілися (і прогуляли репетицію), а вже за тиждень він запропонував вийти за нього заміж. Був березень, а на початку жовтня ми одружилися - швидко і несподівано для багатьох. Нещодавно ми відсвяткували сім років шлюбу. Наші спільні досягнення видно з лінієчки.
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Сьогодні маю трошки часу, тому вирішила написати і свою історійку. Мені дуже приємно читати інших, люблю щасливі історії, завжди радію та розчулююся… Отже, ми були дружбами на весіллі у спільних знайомих, жили в різних містах, на момент нашого знайомства обоє були не самі, причому у нього - все серйозно))) Перед зустріччю моя подруга багато про нього розповідала, казала, що спілкується зараз зі мною, а таке враження – що з ним, наскільки ми однаково думали. У неї була ідея фікс – нас звести, але…. Існувала інша дівчина… та і я була не сама, для мене на той час було неприпустимою непристойністю бути самотньою))) Щоправда, я свої стосунки серйозними не вважала. Незадовго до весілля, ми з подругою поїхали до Львова на науки (основний привід, звичайно – нас познайомити). Я не бачила його фото, але чомусь уявляла саме таким… Четверо нас ( ще подруга з нареченим) цілий день провели разом, гуляли, ходили в музеї, чотири години провели у книжковій крамниці, де ми з чоловіком зійшлися на думці, що новомодний тоді Коельйо – примітивна туфта)) Коли ми поверталися додому, у потязі я згадувала день і прийшла до висновку, що якщо у мене коли-небудь буде чоловік – то тільки такий! На нього планів я не будувала, адже під час прогулянок мова інколи заходила про його дівчину, що не давало приводу думати про спільне майбутнє… Весілля пройшло чудово, ми багато танцювали, спілкувалися, навіть раз поцілувалися (не під час тосту))). Після весілля він навіть пішов мене проводжати на квартиру, де ми з подругами мали ночувати і (!) залишився спати біля мене… Звичайно, нічого між нами не було – все-таки повна хата людей))) А потім я поїхала… Він ще 2 рази зателефонував і все… ми не бачилися…
Відповідь: Як я знайшла свою любов! У нас знайомство було напевно банальне прийшов брат з компанією до нас додому щось святкували а я прийшла з роботи от і познайомилися хоча відразу я на нього не звернула особливої уваги так як в той час у мене був хлопець з яким ми зустрічалися вже 3 роки і як я думала на той момент що це вже назавжди.Потім зустрілися знову у брата на дні народженні.Одного дня я з своїм на той час хлопцем поїхали в центр погуляти у мене задзвонив телефон і номер зовсім незнайомий і ще мене питають чи я впізнала я навіть подумати немогла що це він(знайомий брата) сказав що дізнівся мій номер телефону і вирішив подзвонити і спитати як там іспити(в той час у мене були державні екзамени)і я потім перед своїм ще мала відбріхуватися що це коліжанка цікавилася:o.А коли ми приїхали з центру біля дверей мені сказали що я дуже змінилася і що нам потрібно розійтися,він розвернувся і пішов,а розраховував на те що я подзвоню буду вибачатися просити щоб він повернувся але чесно кажучи мене вже ті розставання його за 3 роки дістали то не так сіла то не так встала то не то сказала хоч би раз була серйозна причина для розтавання і постійно мені потрібно було першій миритися хоч і не була винна.Я довго не думаючи подзвонила по тому номеру що мені перед тим телефонував і він приїхав разом з моїм братом і його дівчиною пішли в кафе посиділи а потім бачилися кожен день він забирав мене постійно з роботи(колишній не працював лежав цілий дунь дома і казав що зайти за мною не може бо замучений)казав багато приємних слів яких мені так не вистарчало, розумів і підтримував.Доречі не так просто було докінця розійтися з колишнім він і його мама стільки мені крові попили, казав що чекав від мене в той вечір дзвінка щоб помиритися а я не подзвонила кожен ранок чекав машиною на зупинці щоб підвести на роботу хоч дотого ніколи цього не робив, і я впевнена в тому що якби не подзвонила по тому номеру я б вернулася до нього і зараз дуже шкодувала.Зараз ми з мужом разом щасливі і маємо чудову донечку.Так що я щераз переконалася в тому що все що не робиться все робиться до кращого.
