Відповідь: Як я знайшла свою любов! Продовження ото коли у нас шашлики закінчувались...я мусила йти додому, бо в мене батьки строгі були, і Андрій сказав що мене проведе, ми вийшли з лісу сіли в маршрутку, сіли разом в глибокі крісла я біля вікна, практично вдавилась в то вікно я мовчу нічого не говорю просто дилюсь як падає дощ, і тут він говорить: "в мене завтра буде вільний час не хочеш піти гуляти зі мною?Погуляємо по різних музеях, сходимо на каву тощо".....в мене шок, вся черона і ненаю що казати, і відповідаю та ладно я не проти на першому побаченні я в нього закохалась, а троянду яку він мені подарував стояла три тижні і не в*яла тепер ми 2 роки і майже 2 місяці разом я дуже щаслива хоча у нас виникають інколи конфлікти
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Наша історія кохання зайвий раз це підтверджує. Почалося все наприкінці 2003 року, як мені виповнилося 20 років, захотілося якось незвично та екстримально провести Новий рік. Вирішила їхати в Карпати (я сама жила в Києві), бо мені саме розповіли про один сайт, де можна знайти собі кумпанію для походів, почитати про гори. Зголосився один хлопець, вони саме збиралися там НР святкувати. Але сказав, що квитків вже напевно нема, тож шанси мої малі. Але я таки дістала заповітний квиточок:radist: з великими пригодами доїхала до Львова, поїзд з Києва виходив вдень, до Львова десь серед ночі прибував. Отже, на вокзалі мене, з величезною торбою, зустрічають двоє хлопців-один з сайту, а другий такого пластунського вигляду. Згадалися одразу всі легенди про бандерівців:naci:. Попала, думаю...Пішли пішки до общаги Політеху, ніч на дворі темна. Але чомусь з першого погляду на того другого хлопця зрозуміла, що щось десь глибоко йокнуло. Наступного дня він водив мене околицями центра Львова, закупляли все необхідне для святкування. І якось одразу я до нього дуже прив"язалася. Але весь прикол був в тому, що мала у Львові іншого хлопця, з яким раніше познайомилася. Дуже мені незручно було, що ходила до нього. В Карпатах дуже файно провели час, а як грали в пантоміми, то випадковий дотик мого судженого перевернув усю мою свідомість і я вже була впевнена, що ми будемо разом. Потім була серія подій, які дуже нас зблизили: ми їздили кататися на лижі, хоча до того я ніколи не каталася. Там вмудрилися загубитися, я вже думала, що до Львова повертатимусь сама. У Славському на вокзалі не було місця, де посидіти, тому ми після чаю з бальзамом стояли годину в обнімку та дрімали. Був ще похід в гори, коли був сильний туман та вітер, що збивав з ніг, і я мало не обморозила ноги, але була врятована і обігріта...І вже незабаром на Високому замку я ридала в його обіймах і казала, що нікуди не хочу їхати, навіть здавала квитки, щоб їхати до Києва в інший день. І таки за пару місяців я вирішила, що перебираюся до Львова. Певний час шукала тут роботу, через що періодично приїздила до хлопців. В Києві довелося переводитися зі свого інституту до Львівської Політехніки, кидати все і всіх, були скандали з мамою...Але я жодного разу про своє рішення не пошкодувала!!! Своєму хлопцю попередньому сказала прощавай, бо не було його поруч у доволі небезпечні моменти, коли поряд був мій теперішній чоловік. У Львові жили спочатку вп"ятьох--я і 4 хлопці, дружна кумпанія. Потім вже окремо оселилися, одружилися, а той хлопець з сайту на весіллі казав, що те, що ми разом--його заслуга Зараз він хресний нашого синочка!
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Я познайомилась з коханим за допомогою інтернету - скоро вже рік, як ми разом:o
Відповідь: Як я знайшла свою любов! І я знайшла свого чоловіка через Інтернет! Ми прозустрічалися лише 3 місяці і зрозуміли, що не можемо жити один без одного. На 4 місяць одружилися. Через 10 міс народився малюк. (це інформація для цікавих) Живемо уже 5,5 років разом. Синочкові 4,5
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Як я знайшла свою любов? А ніяк. Вірніше, я її якось спеціально не шукала. Вона була поруч від самого мого народження. Отже, слухайте... ... У старовинному місті Львові, на одній вулиці, в одному будинку народився хлопчик. Чудо, а не дитина! Спокійний, скромний, вихований, ніколи не ображав і не бив дівчаток, читати навчився в 4 роки, а в 10 років осилив "Трьох мушкетерів" Дюма. Крім читання, любив конструювати літачки. І ріс хлопчик, і пішов у школу, і виріс, і став юнаком... ... Через 4 роки після народження хлопчика в сусідньому будинку народилася дівчинка. Маленька розпещена люблячими родичами принцеска. Але в міру. Любила співати і танцювати, ходила в музичну школу. Також любила читати і у 2-му класі осилила "Джен Ейр". Правда, мало що з того читання тоді зрозуміла, але ж сам факт... ... А треба вам сказати, що в одному будинку з нашим хлопчиком ріс ще один хлопчик, його одноліток. Хитренький, трохи підлабузник, кучерявенький, носатенький - сказано: жиденя. І росло воно, те жиденятко, росло-виростало, та й великим стало. ... І дівчинка росла-виростала та й великою стала. Ну, не зовсім великою, а так - школяркою-підлітком. Сподобалась вона жиденяткові, ой сподобалась! І жиденятко ніц а ніц того не приховувало. Історія то була, перипетії - ну чисто тобі як у "Просто Марії" чи "Дикій Розі", які були тоді в нас суперпопулярними. Весь двір дивувався. Не хочеш дивитися, як там черговий кавалєр Марії в коханні освідчується - підійди тишком-нишком та й підслухай, що жиденятко дівчинці виспівує... Різниця невелика. ... А дівчинка свою думку мала, свою голівку розумну на плечах. Сподобався їй той гарний хлопчик, що був без ума від Дюма. Та й він дівчинці симпатизує. Сидять на лавочці, розмовляють, книжку Карнегі обговорюють, анекдоти розказують. Любовний трикутник получається, чьорт поб"єрі! І в результаті два хлопчики побилися за дівчинку. А чого вони там один одному наговорили, достеменно тільки старий горіх знає, біля якого вони й почубилися. Ось як було! Це був ліричний зачин. А продовження - тут. На якийсь час, а саме на 7 років, доля розвела в різні боки сусідів - дівчинку (мене) і гарного хлопчика (мого чоловіка), щоб звести знову. Ми закінчили одну школу, вивчилися в одному ВНЗ, але на різних факультетах. Випадково побачившись на вулиці, віталися, зупинялися, щоб поговорити про те, про се, деколи зідзвонювалися, але були просто хорошими друзями, не більше. А на Великдень 2000 року я з батьками і братом гуляла в центрі, ми послухали молебень біля статуї Матері Божої, аж бачу - іде він. Христос Воскрес! Підійшов, ми почали розмовляти. Вже мої хочуть іти додому, а ми ніяк не наговоримося. Тут моя мама підходить і каже: ну, ми пішли, а ви собі окремо ідіть, десь собі підіть на каву, поговоріть... І ми пішли. Довго говорили. Про все. Допізна. Додому йшли обійнявшись. Він на мене піджак свій накинув, бо я геть промерзла в легенькій блузці. Домовились зустрітися знову. Така нагода випала через 3 дні. Випадково побачилися на вулиці - о, давай ввечері знову зустрінемося! Слово за слово, зустріч за зустріччю - і ми вже не могли одне без одного. Через два роки ми одружилися, а нещодавно відзначили шосту річницю з дня одруження. Спитаєте, а яка доля хлопчика-жиденятка? Він приїхав машиною до церкви в день нашого вінчання, вийшов, одягнув темні окуляри, стояв і спостерігав, як ми чекали під церквою своєї черги (того дня вінчань було багатенько). А далі поїхав за нами в центр (про це мені розповіли вже згодом) і спостерігав, як ми молимося до статуї Матері Божої, під якою відбулося наше перше побачення. Та одружений він, одружений! У нього третя дружина, схожа на мене, і гарненький син. А наша Янька так схожа на свого татка!.. Уф, замучила я вас довжелезною розповіддю. Хотіла, як краще, а вийшло, як завше. Прошу пардону.
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Дуже гарно написали! Вам би романи писати! Молодці! Щастя та злагоди вам у вашому житті!!!
Відповідь: Як я знайшла свою любов! СУПЕР!!! Аж сльози на очі навернулися. Я дуже за Вас рада, дай Вам Боже щастя і всіляких благ!!!
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Супер Яська написала!Видно то було натхнення... І я колись за сусіда вийшла заміж, ходили одне коло одного і не бачились, а як зустрілись..то вже 15 років любові і злагоди! Чого і вам бажаю)))
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Це була тепла, гарна осінь... Моя найкраща подруга виходила заміж в день мого народження 18ти ліття. Я була її дружкою.Звичайно найбільше уваги мали весільна пара і свідки, я це відчула на почадку весілля, коли прийшли гості молодого, в тому числі і його рідний брат(з ним я випадково познайомилась за рік до весілля і він дуже мені сподобався), який не зводив очей з мене. Але я знала, що він розлучений і має дитину, для мене це небуло+. Весілля в Каратах було чудесне, намальовувався цікавий вечір з братом нареченого поки він не зайшов до ресторану з гарною дівчиною мого віку. Тут все зразу помінялось, весілля стало скучним і я просто виконувала обов*язок дружки. Під кінець вечора, ми випадково зустрілися коло входу і він пригостив мене коньяком, я ввічливо подякувала і гордо пішла(для себе вирішила тоді, що ітак без шансів). На другий день я повернулася додому і пішла, звісно, святкувати свій день народження з друзями, пам*ятаю була страшенно щаслива, і тут пізно ввечері мені подзвонив він, брат нареченого. Ми поговорили ні про що і думала на цьому ВСЕ закінчиться, а воно з цього почалося. Він приїжджав до мене майже щодня, постійно були якісь сюрпризи, море квітів, пам*ятаю навіть вдома вже невистарчало місця для них, це була справжня казка. Сказати, що ми були щасливі- це не сказати нічого. Про таке відношення і стосунки мріє кожна дівчина. Через пів року ми почали жити разом, через 10 місяців одружились. Щоб не псувати цієї історії я краще закінчу, бо зараз я про це пишу зі сльозами на очах...Але ці кілька місяців залишаться в моїй пам*яті на все життя, як щось найніжніше, найприємніше, найромантичніше і найбажаніше у всьому світі!!!!!:o
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Я свого чоловіка зустріла, коли поверталася з дискотеки.Він йщов ще з 3 хлопцями, була темна ніч і я не бачила його обличчя, але він мені одразу сподобався, відчула що моє.Але друзі його були шустріші, один на танець запросить, другий проводжає, а я ходжу зла.Думаю чому він такий не рішучий. Через два місяці ми знову зустрілися він просив мій телефон, я не дала, питав адресу - я сказала лише назву вулиці і номер будинку.Через тижень він подзвонив.Щоб знайти мій телефон він сидів з телефонним довідником, дзвонив по черзі на телефонні номера і питав Іру. Ще рік він добивався мого поцілунку, тільки через 3 роки зустрічань я сказала що кохаю.І ось ми вже 3 роки одруженні. Коли на його освідчення в коханні я говорила я тебе не кохаю, він сказав:"Мені тебе шкода, краще кохати рневзаємно, чим зовсім незнати яке це прекрасне почуття"
Відповідь: Як я знайшла свою любов! а я в 1994 році...в селі.....мені тоді 12 було, йому 16...зустрічатися почали через 4 роки, хоча ЛЮБОФФ:p була з першого погляду, але ми ж діти...не розуміли...одружилися знову ж таки через 4 роки.:radist:..а вже через 9 днів 2009 рік, то порахуйте кіко ми разом:shutup::rus:
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Ну, в мене крутіше. Мене мій чоловік зустрів на... моїх хрестинах.:ninja: Йому було майже п"ять років, а я лежала у люльці і приглядалась до хлопців.:connie: Видать, його вибрала,:o давно було, не пам"ятаю...)
Відповідь: Як я знайшла свою любов! В 1996 році в 10-му класі школи почали зустрічатися... а одружились в 2003 році. Разом вже майже 13 років без розлук.
Відповідь: Як я знайшла свою любов! А я свого чоловіка "зустрічала" два рази. Перший - у 16 років, другий - 13 років по тому. Спроба №1 тривала близько року і закінчилася моїм поступленням в університет і переїздом до Львова. А тут життя закрутило-завертіло: нові захоплення, свіжі емоції і більший вибір кавалєрів, зрештою... Одним словом, кожен з нас пішов своєю дорогою, своєю стежинкою. Протягом 13 років кілька разів зустрічалися. Привіт, привіт, як справи, па-па, щасливо... Зустріч 7 січня 2007 року в одному з злачних заклалів провінційного містечка, куди приїхала до батьків на Різдво, стала особливою... Спроба №2 у грудні цього ж року закінчилася рагсом, у лютому 2008-го - святкуванням весілля і через 9 місяців - народженням донечки... Ура!:radist:
Відповідь: Як я знайшла свою любов! А нас познайомила Помаранчева революція! Тоді я тільки поступила в університет, пар не було (всіх нас відпустили "на майдан"):rus:, а нам з подругою не було що робити, от ми і йшли до мене додому і дуріли як могли:radist:. На той час до мене писало багато анонімних шанувальників(понабирали по університеті мій номер), а моїй подрузі було трошечки завидно, от і випрошувала чийсь номер для себе, я ж так просто номер їй не дала, а взяла і для себе одненький в неї(номер її знайомого).Написали по sms-ці і забули. А через якийсь час прийшла відповідь. Так ми почали переписуватись. Три місяці вмовлянь щоб зустрітись (я не погоджувалась). А що саме цікаве, що під час тої ж революції в центрі частенько були в одній компанії, але він не знав що я, то я, а я боялась щось сказати, щоб він цього і не зрозумів:o.Правда через 3 місяці все випливло. І він ще більше почав вимагати зустрічі. От ми й зустрілись.А в серпні тепер весіллячко відгуляємо!
Відповідь: Як я знайшла свою любов! А в нас була любов з першого погляду. Я прийшла до свого знайомого на фірму, а мій майбутній коханий там працював, обмінялися поглядами і щось ніби сталося... Два тижні ходили туди-сюди, а потім зрозуміли - все, ми разом, і на все життя. Мені одразу було ясно - що він моя кінцева пристань, поряд з ним я почувала себе спокійно і впевнено, мені хотілося щоб він став батьком для моїх дітей, так і сталося, але трохи згодом. Одразу почали жити разом, так і досі вже 7 років собі живемо - він і я. Він старший, у нас гарна різниця у віці - 12 років. Обидвоє щурики за східним календарем. Обидвоє такі однакові, що часом аж дивно, як так можна... І двоє діток таких різних і таких коханих, все як у казці..., а чому як?
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Кінець серпня....Я зі своєю подругою і її собакою дужжже рідко ходили гуляти в парк(бо лєнь було,а її тато заставляв гуляти). І одного дня ми побачила,що на нас дивиться чийсь погляд-це був хлопець,який сидів на лавці,а біля нього неподалік стояв мій суджений зі своєю собачкою(кидав їй пиличку),але він скромний був і ніякої ініціативи не подавав. Ми тоді були ще діти,рік до того ще в ляльки бавилися..Батьки дивувалися,чого ми це так кожний день в одній і тій самій годині ходимо гуляти з собакою в парк,що раніше нас заставити не можна було.Ми кожний день старалися в тій самій годині гуляти і пару разів пройшлися біля них,коли вони на лавочці сиділи...В мене був маленький брат,якого я взяла з собою в парк(він якраз навчився ходити):connie: і я везла його каляску.Проїжджаючи біля лавки,де сиділи 2 хлопці,один з них різко встав і сів в каляску:8:я взлилась і відповіла йому не дуже красиво: "Якесь гамно"/і пішли ми дальше.вони на нас дивилися весь час,потім ми пішли додому, і я думала шо після такого більше їх не побачу.Хоча він мені взагалі не подобався тоді.Птім якось ми прийшли перші на лавку і вони підійшли і старший з них(не мій) почав знайомитися,а другий(мій хлопець )стояв 2 метра від нас і в тому участі не брав-скромненький був. ну віднас звичайно важко було щось витягнути. Але в цей день ми познайомилися і почали кожний день в одній і тій же годині гуляти в парку.І так вони нас проводили додому кожний раз,на Помаренчеву революцію ми посварилися,він якраз був тоді на 1 курсі,думав що ми разом не зможемо бути,бо велика різниця у віці-його слова..Одним словом жив своїм життям.В лютому ми помирилися десь і знов він почав ходити гуляти з собакою в парк,тоді перші рази взяв мене за руку -подивитися як люди зреагують. Я бачила що я йому ніби подобаюся і водночас здавалося що ні. Але після року просто гуляння він попросив мою подружку,щоб вона не йшла зімною гуляти і я пішла тільки з ним, і ось він мені запропонував зустрічатися(несподівалася я від нього такого),,я звичайно відповіла ТАК. І от ми зараз разом вже роки і 6 місяців
