Відповідь: Як я знайшла свою любов! Дякую, але вона мені здається кумедною. Як згадую, то сміх розбирає:D :D :D
Відповідь: Як я знайшла свою любов! а я свою любов ще не знайшла.дасть Бог, знайду. ганятись за нею не варто. вона сама мене знайде. моя любов зараз - моя рідня і друзі. Додано через 1 хвилину і ще шоколад
Відповідь: Як я знайшла свою любов! На цю гілку зайдеш - "підсядеш" на романтичні історії, переймаєшся, розчулюєшся... Ех...
Відстань (моя історія мого горя і найбільшого щастя) ось тримайте мою історію, яка ще немає кінця. ми познайомились у чаті, писали одне одному якусь дурню накшталт: як в тебе справи, де живеш. та й розмова була досить коротка. але після неї у мене з'явилась думка, що він саме той. я вбила її. просто забула, бо вважала це повним ідіотизмом, тим паче я нічого не почула від нього такого щоб заділо мене за живе. потім наші стежки розійшлись. то я не попадала в чат коли він там був, то він. поки одного чудового дне не знайшла у себе в пріваті його моб (доречі він до цього часу не може пояснити, чого він його написав). подзвонила попросила зайти в чат, він сказав що не може і на все то забила. тим паче було одне "но" яке змушувало мене це зробити і не пробувати з ним спілкуватися навіть заради цікавості: я живу у Київі, він у Львові. але через тиждень до мене прийшла смска і ми почали переписуватися. я не придавала тому ніякого значення, бо мала біля себе вдосталь хлопців. але з часом зрозуміла що мені його страшенно не вистачає і після відвертих смс виявилось що з ним відбувається те саме. ми почали розмовляти по телефону. проговорювали в день увесь вільний чат. а про ніч я загалом мовчу...невисипалась я конкретно. ми домовились, бачучи один одного тільки на фото, що зустрічаємось, я навіть кинула свого хлопця. а потім я злякалась. той зв'язок який ми мали і бажання побачити, доторкнутися, голосили болем, але як потім виявилось то були квіточки. я вирішила "выбить клин клином". знайшла собі горного хлопця і почала з ним зустрічатися. думала попустить стане легше. не стало. мені було бридко коли чиїсь руки торкались до мене, а обличчя коханого постійно стояло перед моїми очима. я кинула того хлопця, але не змогла не розказати своєму про зраду, хоча і знала що він не пробачить. були сльози, розмови вибачення... і він пробачив (хоча з часом я зрозуміла, що ні. йому то боліло, але він настільки хотів бути зі мною, що закрив на це очі). а в осени я приїхала до нього. була впевнена що помилюся, що він не такий, що я просто його ідеалізувала. але я не помилилась!!! я не можу описати вам як мені було добре з ним. просто бути поруч. тримати його руку і мовчати. коли усе в світі здається неважливим і є тільки він та я. я дівчина яка завжди берегла себе і відмовила не одному хлопцю, хоча бажання було, на другий день нашого реального зустрічання, подарувала йому свою невинність. і поїхала. прощатися була неймовірно важко. але все відбувалось як у сні. як не зі мною. потім він приїхав до мене. отак живем вже 5 місяців. і чим далі тим гірше. я пролила вже стільки сліз, що навіть не знала що в мені стільки є. чим більше ми поряд тим більш гостро відчуваємо потрібність в один одному. хочеться кричати БОЛЯЧЕ на весь світ. я не витримую і іноді, наодинці, таки зриваюсь і затуляю соб рота подушкою, щоб мене ніхто не чув. таке відчуття ніби в середині тебе щось розриває. а головне боляче не від того що мені погано, а від того що розумію що в його душі робиться теж саме. немає можливості приїхати. я вступаю. він закінчує коледж і теж вступає. немає часу. і я намагаюсь хоч десь його знайти, вкрасти хоч хвилинку, хоч мить щоб його побачити. щоб просто набратися сили жити далі. хоча чудово розумію, що після нашої зустрічі буде ще гірше....
Відповідь: Відстань (моя історія мого горя і найбільшого щастя) Відстань - це причина, щоб обірвати стосунки для тих, хто не хоче боротись. Відстань - це проблема, яку подолаєш, якщо дійсно цього хочеш. Не побивайся через відстань. Добре, що між вами нема кордону і проблем з візами, різними мовами і т.д. Поступай до Львова, або нехай коханий поступає до Києва. Це ж так просто! І проблему потрібно вирішити зараз, бо інакше ви будете вчитись в різних містах і 5 років будете мучитись! Якщо ви дійсно так кохаєте один одного, не ризикуйте вашими почуттями. Дійте зараз, поки вас ніщо не обтяжує! Моя історія кохання на відстані - в темі "Як я знайшла свою любов!". Успіхів вам і терпіння!!
Відповідь: Як я знайшла свою любов! nirvanka дякую... а от з терпінням точно проблеми( мені його дуже не вистачає. хоча я намагаюсь з цим боротися
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Як я Вас розумію....читала затамувавши подих.Ви доповнили мою розповідь своїми переживаннями.Тримайтесь.Кохання того варте.А відстань...відстань то тимчасові незручності.Головне, щоб душі і серця були разом , щоб кохання не згасло.
Відповідь: Як я знайшла свою любов! дякую))))) він дійсно моя друга половинка. ні нема такого щоб я сказала що саме таким я собі уявляла свого єдиного. з ним я відчуваю зовсім інше. я відчуваю рідність душі. і розумію що це головне. а не мрії які я раніше ставила на перше місце
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Напишу і я про це.(щось мене після гілки про АК на лірику потягнуло) Познайомився я зі своєю любовю(а тепер жінкою) на звичайній прозаічній бензоколонці. Був гарний погожий осінній ранок буднього дня.В цей день я був вихідний і вирішив зранку проїхатися на ровері.Проїхавши кілька метрів від хати , я побачив , що моє переднє колесо трохи приспущене.Повернув на бензоколонку, яка була недалеко від дому ,щоб напомпувати колесо. Біля компресора стояла біла не нова Гонда Цивік з трохи загнутим заднім бампером.Біля неї стояла висока гарно складена брюнетка і читала інструкцію на компресорі , кидала погляди на колесо і шланг ,потім знову на інструкцію і компресор.Було видно , що вона це ніколи не робила.Побачивши мене , трохи завстидалася(так мені виглядало)і по діловому почала притискати кінець шланга до колеса.Я за цим мовчки спостерігав збоку , спершись на ровер , спеціально НЕ пропонуючи допомоги.Мене це забавляло. Шланг був погано прикладений до колеса і було чути що повітря розходилося в різні боки майже не попадаючи в колесо.Я не витримав і запропонував:-" CAN I HELP YOU?"Вона мовчки віддала мені шланг. Напомпувавши колесо , я витягнув Pressure Gage (для міряння тиску в колесах)з роверної сумочки.Вона запитала , що це таке , я в кількох словах пояснив.Запитався , про авто.Вона відповіла , що це її перше авто.В батька було , вона навчилася їздити , але на такі "дурниці" як помпування коліс , провірка масла вона не звертала увагу. В неї задзвонив мобільник - розмову вона вела переходячи з сербо-хорватської на українську і навпаки.Коли закінчила розмову я заговорив до неї по українськи(вся розмова до того йшла на англійській).Ми познайомилися.Я ще перевірив тиск в решта коліс і перевірив масло.Вона мені подякувала і сказала , що спішить на роботу ( в недалеко торговий центр).На шиї на ланцюжку в неї висіла бірка з її іменем і з лоґо магазину.Телефона її тоді я не наважився запитати.Боявся відказу. Кілька днів пізніше , я таки вирішив піти в цей магазин(ніби я ненароком) і побачити її.Задумав собі - впізнає мене , ну тоді запитаюся телефон , запрошу на каву і т.д. А ні - то ні. Хоч знав , що буду шкодувати(вона мені відразу сподобалася), але себе не перероблю. Коли зайшов побачив її відразу в департменті чоловічого одягу.Вона відпускала якомусь мужчині товар.Мені щось йокнуло в середині. Вона мене впізнала і легко махнула рукою. На 15хв. перерві , яку вона взяла відразу ми пішли в "Секонд кап " на каву... Так ми почали зустрічатися.Через 8 місяців зїхалися разом на один апартмент.А потім ще через 5 поженилися. Продавцем моя жінка вже не робить.Білої Гонди теж давно не має.А за автом дивитися так і не вміє , тобто не хоче.Каже , що на це є чоловік.
Відповідь: Як я знайшла свою любов! А я не шукала.Мені життя подарувало те,заради чого я просто стараюсь жити(хоч і не разом).Я дякую Богу за те,що подароване та збережене..Нехай тільки для мене.Життя є життя...Що не вбило,зробило сильнішим..
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Що вам писати про нього??Просто собі кохана людина,яка дала змогу літати високо..Яка дала можливість відчути,власне мені,себе щасливою..Яка дала мені сенс у житті..Яка дала мені саме бажання жити,розмалювавши моє існування,яскравими фарбами..Додала чогось,зовсім невідомого ще на той час,туди..Він занадто багато важить для мене..І байдуже,що розійшлись..Що кожен тепер іде своєю дорогою..Моє серце все ще з ним.Ми спілкуємось..Гуляємо з одними і тими ж людьми,залишаємось при цьому просто хорошими друзями..Хоча почуття все ще незгасли..Вони є яскравим вогником у моєму житті..Просто знову бути разом важкувато..Оскільки ми різні люди..Надто різні..Краще залишитись друзями,ніж втратити один одного ще раз та навіки..Таким було наше спільне рішення...Отож,всеодно кохання житиме в мені..Я ні за що не знищу це почуття...Воно помре лише зі мною..Надто сильне воно просто..Надто важливе для мене..Надто рідне..Можливо я наївна,але всетаки це є частинка мене..Це я справжня..Надто багато мені дала ця людина..Хоч і прикростей принесла не менше за це...Але,все це залишиться в моїх спогадах..Думках..Серці..Не все ще втрачено...Можливо Доля подарує мені ще одну спробу на щастя саме з цією людиною....Правду знає лише сама Доля..
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Це звичайно добре що ви така вірна людина, вірна своїм почуттям і тій людині яку кохаєте. Але моя думка - не варто зациклюватися на одному. Ви ще молода....отже зустрінету ту людину, яку дійсно покохаєте, і жити без неї не зможете, а про нього забудете! А якщо доля ваша бути з ним - значить будите з ним! але моя вам порада: поживіть ви зараз в своє задоволення і все! Удачі вам!
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Історія моєї любові - непроста,верчена як і все, що мене оточує... чомусь? була заміжня, розлучилася жила трохи сама з дитиною, траплялося досить кавалерів, але було відчуття, що то все не то... що я відчую, коли побачу саме його. до речі від чоловіка пішла (хочато було не життя а жах!!!) також тому, що знала, що десь є ВІН! і як то буде - він є, а я заміжня??? Одне слово зустрічалася я тоді з одним меном (може то несправедливо до нього, але зовсім без емоцій до нього ставлячись) можна сказати, йшла на поводу в його залицяннях. Та чомусь так на душі не затишно було... Мабуть від відчуття того, що я сволоч така рідкісна - хлопець сохне, а я йому голову морочу... А від таких почуттів як лікуються? Спиртним або роботою... Я - другим. Писала н атой час до 3 газет і ще й працювала у прес-службі. Одного дн ядивлюся новини, а там дивака показують, що він значить будинок творчості перший в Європі організував, і сад скульптур зробив і меценатством займається... І чомусь мені та тема такою близькою враз стала... Думаю, то ж близенько зовсім - моя область, трба їхати! Телефоную до нього, представляюся... А він мені думаєте що? Приїжджай, каже, я холостяк, може лишишся... А в мене аж щелепа впала... Кажу, та ви мене незнаєте... Ви ж потім не позбудетеся мене!!!! Каже, нічого, приїжджай! В наступні вихідні збираю манатки і їду... Просиділи, протринділи увесь день. ід кінець дня він мені каже- залишайся. А в мене в душі така боротьба іде... з одного боку подобається мені - страх, а з іншого боку - залишайся- а я ж типу скромна дівчина :)) ну... похзала, а саму рве на частини... наступного дня пишу есемеску - "я про тебе думаю" і як не дивно - він віддзвонюється... Звісно не все так гладко було потім, але вже 2 роки ми живемо разом!!! я дуже його люблю і не уявляю як була без нього... Захочете - напишу 2 серію
Відповідь: Як я знайшла свою любов! У 2003 році я поступила в політех. Почалась в мене серйозніша інформатика, ніж в школі.... Ну й довелося моїм батькам мені комп'ютер купувати. Вийшли ми на хлопця, який продав свій комп'ютерний клуб і розпродував комп'ютери. Цей хлопець приїхав зі своїм другом (моїм майбутнім чоловіком ), бо він більше розумівся в тих справах ))))). Він ще тоді на нас 20 $ нажив, потім я дізналась Я не звернула особливу увагу ні на одного. А я своєму майбутньому чоловічку виявляється в око запала..... Але все заглохло таки не почавшись. Він скромненький був і боявся, що я не відповім взаємністю . Пройшло 7 місяців. Ми зустрілись випадково в четвер біля 1-го корпусу політеху. Кожен четвер він ходив по тій самій дорозі, в тій самій годині, щоб побачити мене там (вирішив, що це був знак ). А я просто йшла з навчання до сестри в гості тією дорогою... Через деякий час ми знов випадково стикнулись біля політеху, тоді він роздобув мій телефон в того друга, що комп'ютер продав і вирішив подзвонити. Так ми 9 травня 2004 року почали зустрічатись. А 6 серпня 2005 року було весілля.. To be continued...............
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Panadolka дякую вам за пораду=)..Але зараз мені чомусь не надто сильнохочеться жити в своє задоволення...Єдине на даний момент задоволення-це бути поряд з ним..А так,як неможна зараз просто бути разом,то я стараюсь просто ні про що не думати..Бо біьшість думок всетаки ведуть до нього..
