Відповідь: Я ЗРОБИЛА ПОМИЛКУ?! Meriroma, як мені це знайомо.... Я свого часу таки розлучилась з чоловіком і вийшла заміж за такого "друга". АЛЕ - в нас не було дітей і ми прожили разом лише рік, тому у вашому випадку все складніше. А як ви зрозуміли, що то не та людина? Коли познайомились з "другом", чи до того?
після народження сина я зрозуміла, що все стало якось не так...але нічого. За 2 роки я ішла на роботу і почалось.Ревнощі,підозри, нерозуміння один-одного. Ми з чоловіком зустрічались з 15 років. в 19 одружилися. Йому було на той час 22. Ніби була любов, але куди вона потім поділася.?Можливо я підросла? ще коли я почала заробляти більше, почалось пекло...але думала, що це така моя доля, тай дитина і якби не було Т. (хлопець, який перевернув моє життя), то мабуть я це б ще не скоро зрозуміла Mokka, Ви щасливі з цим іншим? Я не знаю, що мені робити дальше...дитина хоче тата, з чоловіком ми таки розійшлись відразу і за цей рік поки я була вільна нічого не змінилося, друг каже, що не полюбив мене. Я відчуваю, що це не так, але не можу ж я його змусити бути зі мною. Моє серце краялося через дитину, тай батьки дуже переживали і переконували мене. що з чоловіком мені буде найкраще. що все в нас налагодиться, що заради дитини треба жити. Чоловік просив вернутися протягом цього року, що ми не жили, а Тарас не давав жодної надії на спільне щастя і я повернулась, але життя як не було так і нема. Друг дальше поруч у всіх життєвмх випадках. Він познайомив мене зі своїми батьками, я в нього святкувала новий рік з його сімєю, ми спали на одному ліжку, його друзі казали йому, що я просто супер і ніц з того не виходить
Відповідь: Я ЗРОБИЛА ПОМИЛКУ?! А чому ви не підете від свого чоловіка, хай в вас не склалося життя разом, але на чесність з вашого боку він все таки заслужив? Та й ваш коханий також мені здається чекає цього кроку від вас, щоб не нести відповідальність за розбиту сімю.
Відповідь: Я ЗРОБИЛА ПОМИЛКУ?! Я описала вище, що пішла, але за рік зійшлись. Мені шкода дитину, бо ні я ні дитина не щаслива. Виходить. що я забрала в дитини тата і сама не маю того. заради чого це зробила. то нехай хоч дитина буде щаслива, що тато живе з нами
Відповідь: Я ЗРОБИЛА ПОМИЛКУ?! Ви відповіли на моє питання хвилиною раніше, дякую. Позиція батьків зрозуміла, але життя разом заради дитини - це не життя.
Відповідь: Я ЗРОБИЛА ПОМИЛКУ?! Я з ним чесна, я кажу. що не люблю тебе, він знає про те, що люблю іншого, але не йде. ніби мпи одного разу поговорили мпирно, вирішили, що не варто один одного мучити, він сказав що піде і не робить цього. Живе вдома як квартирант....приходить переночувати...грошей мені не дає і навіть було таке. що не їв нічого вдома, бо типу я сказала. що якщо не купуєш нічого, грошей не даєш. то їж там. де гроші носиш. Але не вступається
Відповідь: Я ЗРОБИЛА ПОМИЛКУ?! З ваших дописів я зрозуміла, що вам обом є куди йти, проблеми в квартирному питанні не має.Ваша дитина, яка бачить що тато дома не їсть, інколи приходить, не дає грошей, свариться з мамою - думаєте більш щаслива, чим коли батько брав би його кілька разів в тиждень і займався тільки ним?
Відповідь: Я ЗРОБИЛА ПОМИЛКУ?! Уф, в мене в голові вже "всьо смєшалось"!!! Якщо ви в принципі не можете чи не хочете жити з чоловіком - це одне. А те, що той "друг" вас не кохає - інше. Розберіться спочатку з чоловіком, а то якась каша з того виходить. На рахунок мого випадку: на моє рішення розлучитись, по великому рахунку, не дуже вплинули мої тодішні стосунки з "другом", хоч деякі і зараз думають інакше. Та і не було ніяких "таких" стосунків. Просто я зрозуміла, що не кохаю чоловіка - чого себе мучити? Чи я щаслива з ним? Так, після 3-річної праці над нашими стосунками можу сказати, що щаслива. На рахунок дитини: якщо ви розлучитесь з чоловіком, це не означає, що ви відбираєте в дитини тата, ІМХО, вони і далі можуть бачитись, проводити разом час, і.т.д. Ну але тут мені важко давати поради.
Відповідь: Я ЗРОБИЛА ПОМИЛКУ?! Я тепер теж думаю, що це правильно було б. Але ще раз травмувати дитину тим, що тато більше не буде жити з нами наважуюсь з дня на день. Кажу, Ромчик(син), давай будем двоє жити, ти будеш їздити дотата на вихідні...він навіть чути не хоче, відразу плаче і просить не виганяти тата. В плані квартири. то це моя квартира і я не можу піти, а він не дуже може, оскільки хіба до батьків, а в них однокімнатна квартира і ще сестра з батьками живе.
Відповідь: Я ЗРОБИЛА ПОМИЛКУ?! я теж так думаю. Я вважаю що якщо дві людини щиро один одного кохають то це не є гріх. МАРИНКО прислухайтесь до себе, чи хочете ви все своє життя бути з цією людиною?Якщо так то одружуйтесь!
Відповідь: Що робити?? Я живу з одним, а кохаю іншого, причому він каже, що не кохає мене, але поводиться так, що я в це не вірю. Ми спілкуємся по 10 разів на день по телефону, бачимся раз на тиждень, знаємся 2 роки, спали декілька разів з виправданням на це. що це природа взяла своє...Як зробити так, щоб він визнав, що любить мене і ми були разом?
Відповідь: Що робити?? Може, спершу варто перестати морочити голову тому "одному" з яким живете. Це те що я подумала прочитавши тих ваших кілька рядків.
Відповідь: Що робити?? А як я йому морочу голову? Він знає, що я не кохаю його (це мій чоловік і тато моєї дитини). Він не йде від мене. Я його не тримаю
Відповідь: Я ЗРОБИЛА ПОМИЛКУ?! Значить не такий поганий тато, якщо дитина так його любить. Може вам варто по-іншому подивитись на ситуацію. Ви ж стільки часу зустрічались з своїм чоловіком, не мало прожили разом. У вас були ж щасливі спільні моменти!? Може спробуйте врятувати сім"ю? А друг? Може він і справді не кохає вас на стільки, щоб прийняти такою як ви є. Може варто спробувати забути такого друга. І більше себе віддавати дитині і сім"ї.
Відповідь: Я ЗРОБИЛА ПОМИЛКУ?! В тому й справа, що були... не заперечую що так було б краще для всіх, крім мене. Розумієте...я не кохаю чоловіка...я не кажу, що він поганий тато, чи погана людина...він мені не чужий і мені його дуже шкода...Мені було б набагато легше, якби він собі когось знайшов і сам вирішив піти...а не я його просила про це. Я знаю, що чоловік мене любить. хоч по-своєму, але любить... Життя дуже коротке, хочеться бути щасливою... Я тому й повернулась до чоловіка. бо думала, що можливо вийде в нас все налагодити. Може б і вийшло, якби не було Т. Не можу я без нього, не можу його забути...Ми з чоловіком навіть спимо на різних ліжках, не говорячи про все інше
Відповідь: Я ЗРОБИЛА ПОМИЛКУ?! Так все таки: що є основною причиною того, що ви не хочете бути з чолвіком - те, що ви його не кохаєте, чи те, що кохаєте іншого?
Відповідь: Я ЗРОБИЛА ПОМИЛКУ?! А чим цей Т. такий хороший? Тим що відштовхує вас і говорить що не любить? А чоловік поганий, бо не хоче вас з дитиною покинути? То може вашому чоловікові варто змінити політику стосунків і теж почати вас відштовхувати??? Це припущення. Не ображайтесь. Але це те, що виходить з ваших дописів. Я розумію що тут передати почуття не можливо. Але з того що ви написали то в мене лише такі думки виникають.
