Я б йому робити не дала... (с)

Відповідь: Я б йому робити не дала... (с)

У нас все якось вийшло періодами. До народження першої дитини було якось легше розділити всі обов*язки. Чоловік тоді працював, я здобувала освіту і хатніх обов*язків як таких не було. Звичайно, що тільки я варила їсти, хоча інколи і він сам міг насмажити картоплю;прали (ще тоді без машинки) по черзі, прибирали також по черзі. З появою першої дитини все трошки ускладнилось.На мене лягло більше роботи:догляд за дитиною, готування, і вся решта хатньої роботи. Чоловік приходив вже замученим з роботи і допомоги ставало все менше. Хоча, не сперечаюсь, тоді він міг і з дитиною інколи (коли був вихідним і я настояла) погуляти, купали завжди разом, якось вміли радіти життю разом. З виходом на роботу все залишилось без змін.... Я не можу сказати, що я не довіряла певної роботи чоловіку, просто я почала помічати абсолютне небажання щось робити. Коли ти день просиш, другий, третій, а на тебе ноль реакції, то вже починає "підковбашувати".Він почав ще більше замучуватись на роботі і хотів вдома лише відпочити. Після народження другої дитини я загрузла по вуха в обов*язках... Чоловік змінив роботу і його ніби підмінили!!!! Він чомусь собі уявив, що я сама повинна дивитись за дітьми, робити все в хаті, заробляти гроші... а він - замучується на роботі і тому мусить спати два дні вдома. А я не змучуюсь?! Якщо відводив малу в садок - то чуть не ноги мала цілувати, бо ж "я відвів"!!! Здогадатись самомму взяти дітей і піти погуляти в парк чи на качелі - ні що ви?! Йому треба поспати... Я терпіла двогих 5 років... Нічого не змінилось... Тому тепер я розраховую лише на себе і так мені стало набагато комфортніше, бо я знаю, шо лише я повинна зробити те чи се...
Хоча в ідеалі я мрію про те, щоб мужчина допомагав жінці у всьому: піти на закупи, принести важку сумку, погуляти з дітьми .. та багато всього можна робити разом. А чи буває щось краще, ніж готувати на кухні разом з коханою людиною? Це ж так об*єднує сім*ю.... Але поки що -це тільки мрії...

 

Відповідь: Я б йому робити не дала... (с)

А ми з самого початку домовились, що у нашій сімї не буде чоловічих справ і жіночих справ. Так воно і є, дякувати Богу і моєму чоловіку.Звичайно відремонтувати щось чи цвях забити - наразі це справа чоловіка, але знаю, що він впевнений на всі 100, що і я не пропаду коли його не буде (мій тато хотів хлопчика). І я не переживаю, що він чи дитина в майбутньому будуть без мене голодні. От на початку вагітності через токсикоз не могла нічого по дому робити-ні їсти варити, ні прати, ні прибирати, то Ігорко все сам робив і не жалівся що то не чоловіча справа. Так і зараз коли щось попрошу - зробить без зайвих розмов про розподіл, і довірити я йому можу все!

 

Відповідь: Я б йому робити не дала... (с)

А ми з чоловіком якось і не домовлялись хто що "повинен" робити....
В нас так: хто перший додому прийшов, той вечерю готує, доню з садочку забирає... На вихідних все робимо разом: якщо я готую, він прибирає, чи навпаки... Що стосується кран зробити, чи розетку підкрутити, то я до того взагалі не маю відношення: він сам все бачить і робить все вчасно, без нагадувань.
Щодо малої, то кращого, уважнішого тата годі й пошукати (враховуючи те, що то не рідна донька). Коли ми з ним почали жити разом, він сам взяв на себе піклування за нею, сам бере її на вулицю, в парк культури, в ляльковий театр... Коли я лежала на підтримці, в них була така ідилія, що і мене не треба...
Я не вважаю, що треба про щось домовлятись. Якщо чоловік не егоїст і розуміє свою роль в сім'ї, то все буде добре. Єдине з чим погоджуюсь, що в більшості випадків жінки самі винні в тому, що надівають на себе те ярмо ломової кобили... Типу " я сама попрасую тобі брюки, що ти!!" так в моєї мами було... спочатку тато все робив, і їсти готував, і прасував, і прав, і сміття виносив... а оте "я сама"... ось і результат: "я и баба, и мужик, я и лошадь, я и бык"...

 

Відповідь: Я б йому робити не дала... (с)

То така рідкість.
Розуміння ролі в сім'ї може бути (і є) різним.
Нє?

 

Відповідь: Я б йому робити не дала... (с)

у нас нема розподілу на моє і твоє, їсти готувати/прати/прасувати/Софія... - то все робиться автоматом разом - коли у кого на що є час і бажання. Молоток - не моє точно і декор дзеркальних дверей шафи купе не чоловікове, а решта все разом, особливо пивопітіє з друзями)))))))))))

---------- Додано в 16:26 ---------- Попередній допис був написаний в 16:24 ----------

а взагалі думаю роль "устаканника" в сімї виконує жінка - тому вважаю думку своєї покійної бабусі правильною на всі 100%
"мама виховує собі сина, а жінка чоловіка, і тому якщо лагідно шию повертати, то і голова завжди буде Головою сім'ї."

 

Відповідь: Я б йому робити не дала... (с)

Цілком з вами погоджуюсь. Моя свекруха так завела колись у сім"ї, а потім жалілась, що в неї така важка доля, що вона і на роботу, і дома... Але найцікавіше, що коли приїжджає в гості то не дає своєму синові робити нічого - все сама, мовляв "для чого він то буде робити, якщо ми самі зможемо". Мене тоді аж передьоргнуло
А сьогодні в нас на почві того (роздподілення обов"язків, хоча разом вже 5 років) був скандал. Бо я вчора пішла на манікюр і прийшла пізно, а в хаті не було нічого звареного поїсти, от і я вийшла найгірша жінка в світі, бо моєму ненаглядному ліньки яєшню посмажити. Ну я вже сьогодні відірвалась, коли ми почали перераховувати мою і його роботу по дому. Бо в нього, як тут стандартно дівчата пишуть, щось полагодити (раз в пів року), чи сміття винести.
В мене інколи скдладається таке враження, що моєму чоловікові потрібна така собі зачухана домогосподарка, а я і на роботу встигаю, і до друзів, і за собою пильную, а й ого аж рве від злості. Бо коли була 2 міс. дома просто ідилія була (з його сторони).
Скільки не виховую його, всеодно час від часу бувають такі сварки (свекруха у гостях недавно було, мабуть результат).
Ех, виговорилася , аж легше стало.

 

Відповідь: Я б йому робити не дала... (с)

Мій зараз підлоги вимиває,а я тутПравда перед цим я все поприбирала і пропелисосила а він в неті сидів.Має бути все взаємо доповняюче,інакше не схоче,а так подивився що я змучена,то без усяких нє взяв швабру.Посуда переважно на мені(правда цілий місяць мив, як в мене рука була поранена і ніяк не заживала).Мрію про посудомийку...До суто чоловічої роботи не пхаюся-ремонт і т.д,і ще за собакою тільки він доглядає і за рибками,я -за свинками морськими.Годування.одівання,заплітання донечок-то моє.Він може покупати.Вазонки,квіточки -моє.А ще маємо дві клумби,то одна моя- ,там різні квіти,а чоловікова-то там травичка,ялиночка і 2 сонячних ліхтарі.З дітьми часто гуляємо разом,зараз йдемо старшу Ангелку вчити кататись на роликах.Готую їсти переважно я,в чоловіка є декілька коронних страв.,хоча вміє багато чого і сам,але не хоче.

 

Відповідь: Я б йому робити не дала... (с)

Ми теж ні про що не домовлялися,якось не думалось про те тоді... а зараз - тьфу-тьфу щоб не гірше може,і не так,щоб не було поділу,проте все пізнається в порівнянні. ну,а чию сім"ю я знаю,так би мовити,зсередини? батьків,звісно! а в нас так завжди було,що була(тай зараз є)суто чоловіча і жіноча робота. хоча,якщо врахувати,що то в селі,то це ще нормально,бо ж не піде мама косити чи гній розкидати,правда? але помаленьку то все гарно спроектувалося і на інші сфери життя... і брати так звикли,і тато,ну,а дідо то воістину був "патріарх сім"ї"
так от,я боялася,щоб підсвідомо так і мужа не навчити.поки що ніби вдається... а от коли приїзджаємо додому(до мене),то мене аж нерви беруть:"Іван хоче їсти,йди йому дай"(то бабця),я:"він не хоче їсти,ми поїли вдома",бабця"Ну видиш во,і хлоп буде голодний ходити!" і далі в тому ж стилі! то я вже своїм пригрозила,що як так далі буде,то взагалі не будемо приїзджати,бо геть мені чоловіка зіпсують
щодо домашніх обов"язків... дитинки в нас ще нема,а так то що ділити? таж кожен день щось не ламається! порохотягом завідує він,я люблю віник покупки разом(якщо не виходить,то важке відкладається на тоді,коли вийде),їсти я готую в основному,правда,майже завжди на чоловіка покладається честь виконати підготовчі етапи,як то картоплю почистити,гречку промити тощо вазонки - то тільки муж,бо я люблю на них дивитися і щоб були в хаті,а підживлювати-пересаджувати не люблю... а він любить... ну, так зі всім.як є щось таке,чого не любимо робити обоє,то робиться,коли дійде до критичної точкина щастя,ревізії з боку мам в нас бувають дуже рідко тай таке...

 

Відповідь: Я б йому робити не дала... (с)

Мдя, Dolche, нє сахар...
Виховання когось?

 

Відповідь: Я б йому робити не дала... (с)

ага, це у мене таке собі тренування перед тим як почати виховувати своїх дітей

я молчать не буду!!!

 

Відповідь: Я б йому робити не дала... (с)

Мати рідна.

Ви серйозно? Виховуєте чоловіка? Компенсуєте якісь нездійснені амбіції?

То песика легше завести.

 

Відповідь: Я б йому робити не дала... (с)

Ну й фантазії...

ЗІ: а песика теж тре годувати, і теж за кожною с... може бігати.
Нє?

 

Відповідь: Я б йому робити не дала... (с)

А можна ланцом до буди припнути, та й по птахах...

 

Відповідь: Я б йому робити не дала... (с)

каюсь, я "виховувати" не люблю, наше притирання проходило/ть плавно, бо я хитрую :o )) кАханий може щось невдало по господарству зробити, то в мене думки нема сказати: ай ну тебе, дай сама зроблю! я частіше кажу, що молодець)) а ще можна зробити так і так)) поки ведеться:dance або знаю, що він любить робити все перфектно і можу щось навмисне зробити халявно)) тоді з мене знімається необхідність робити ту справу далі))
ЗІ. до приготування борщу мене не допускають після того, як я від щирого серця 5 літрів наварила:shok: зате ремонт ТВ, лептопа і програвача - то моя "парафія"))

 

Відповідь: Я б йому робити не дала... (с)

то навіть скорше не потреба,то наша суть.шоб почати мислити,треба усамотнитися.

по-перше, бо нема достатньої свободи! любов-то є свобода. сама чесно зізнаюся,деколи посягала на свободу чоловіка,а він на мою.але трохи подумавши,вирішила бути першою,хто бути поступатися.подіяло,відносини стали ще кращими. звичайно,бувають суперечки,недоговори,образи..але то вже спосіб життя диктує свої проблеми. навіть самій гармонічній особистості,думаю, важко бути втримувати рівновагу при нашому темпі життя,при наших побутових проблемах.

взагалі,тема така специфічна.оті "ноги" треба шукати не тільки в собі,а й глибоко в історії,в традиціях,релігії та культурі.

---------- Додано в 22:52 ---------- Попередній допис був написаний в 22:49 ----------

або "спочатку мама виховує собі сина,а вже потім з нього жінка виховує собі чоловіка " ..правда життя

 

Відповідь: Я б йому робити не дала... (с)

ага, або деякі чоловіки з дружини маму) але то вже клініка)) кожна людина до зустрічі зі своєю парою сформувалась і вже в спільному житті її не перекроїш!) і не варто намагатися, то лише зіпсуті нерви і життя... тут я завжди собі нагадую - "бачили очки, що купували")) але лише з любові один до одного можна змінитися навіть не помітивши цього))

золоті слова!!! я б ще додала - і віра в свого мужа/жінку.

 

Відповідь: Я б йому робити не дала... (с)

Оооо!У нас на тему хатніх обов"язків вже давно ціла епопея!!!
Просто, чоловічок останні 1,5 року ходить по нічних змінах через день на роботу ітак вийшло що всю вагітність і досі я сама в хаті вчуся давати всьому раду. А він? По тихеньку спихнув на мене ще й прибирання і посуду (колись то він робив).А зараз "Ну, мишка, я не встигаю..."А колись все встигав, коли ще вчилися - і на пари ходити і курсаки писатиі гуляти ще й працювати! А зараз хіба робота і сім"я - і то він не встигають
От на Спаса маєм троха баль, чекаєм гостей, то в понеділок його нема,у вівторок і в середу він на добу!!!То як мені то все самій зробити?????
Я у відчаї! Бо не привикла робити як небудь - все має бути ідеально, а як то зробити з річною дитиною - я чесно не знаю!

Так що, у мого чоловіка можна вважати нема ніяких обов"язків дома і то на половину моя вина: приходе з роботи, змучений, ще й зі спиною проблеми,а я думаю. пожалію. помию посуду чи покупаю Діашку(то його були одов"язки), попилосошу, бо йому тяжко, а він - замість того, щоб помагати взаємністю - каже лишень"Я би зробив, чесно, лиш, мишка, я нічого не встигаю"...
жалі такі розбирають, що просто капец;(

 

Відповідь: Я б йому робити не дала... (с)

Глянула. Відмітила той факт, що мій чоловік абсолютно не мав бар"єру, страхів ніяких на предмет "щосьзламаюнетезроблюбудеплакатиітиди", але відразу чіткий бар"єр провів між нами (я, він та дитина) і бабусями-дідусями і їхніми "дідівськими" порадами: наша дитина і нам її доглядати-виховувати, будуть проблеми спитаємо в доктора. Всі спроби перебрати на себе догляд за дитиною і влізання без потреби з порадами типу "дайте водички з глюкозкою" присікались на корню. Моя мама досі має жаль до нас, бо от її коліжанки дочка "все у мами питалася,маму слухала і робила, як мама казала, а ви..а я.."(с)І не зрозуміла певно досі, як їй пощастило, на відміну від її коліжанки, на яку дочка скинула всю відповідальність за дитину і саму дитину також на неї "повісила", бо їй була дана можливість безхмарно радіти внукам, без перебирання на себе батьківських функцій.
Ми обов"язками не ділились - просто ми стали батьками одночасно, мамою і татом в один день, а не мама при пологах, а тато з функцією відтермінування до моменту, коли дина говорити і ходити почне, щоб на футбол можна було брати.

За минуло 11 років спільного життя у нас бувало всяко-разно - і чоловік варив борщі, а я "приносила мамонта", і я вставала в 5.30 ранку робити канапки на сніданок, коли муж ішов "по мамонта", але ми того не обговорювали заздалегіть - нас так життя змушувало поступати.
Ми одружились молодими і формували один одного непомітно, без морального насилля, ми вчилися жити не тільки разом, але й спільно.
Бог мені дав такого чоловіка, що я переживаю більше чи я втрафлю зробити так, як треба, бо він точно потрафить.
У нас чітко по Комаровському: "Папа может все, что может мама и даже намного больше" (с)
П.С. От якраз вирушив з дітьми на море. І я ані секунди не переживаю, чи дасть він собі раду, чи справиться, бо він абсолютний тато.

 

Відповідь: Я б йому робити не дала... (с)

Знаєте..?
Коли читав - згадалосяу формулювання "жити поруч", бо є такі випадки.
Нє?

 

Відповідь: Я б йому робити не дала... (с)

Їх дуже багато є, і саме там, де є чіткий розділ на жіноче-чоловіче, моє-твоє.

Варіант, коли чоловік після роботи вкладається на диван, бо він змучений, знаючи, що жінка має ще перед собою список робіт - саме такий випадок.

В нас, правда, буває навпаки. Але я вкладаюсь з чистою совістю, бо знаю, що наступного дня особа на дивані може бути не моя.

З іншої сторони, я зовсім не проти розділення обов’язків, але таким чином, аби брався в увагу настрій, стан другого з пари.

Життя поруч - це коли в лежачого на дивані не виникає найменшої думки:"А що ж це він(вона) там робить другу годину, що її (його) не видно?