Інстинкт матері і жінки

Відповідь: Інстинкт матері і жінки

В мене дитина дуже активна, деколи вредна, не дає ні секунди спокою, через неї я не маю ніякого особистого життя - але я її люблю понад життя!!! Так, деколи можу крикнути, можу через нього поплакати, але роздеру будь-кого, хто на малого косо гляне, чи захоче щось погане зробити.
А якщо мама не любить дитину, то проблема певно в іншому. Може, мама залетіла, чи народила щоб втримати чоловіка. Чи може дитина перешкодила якимось планам.
Словом, не думаю що в нормальній сім"ї батьки можуть ненавидіти дітей.
Іринко, ти поменше читай всякі дурниці. Я тебе знаю і ти будеш прекрасною мамою!

 

Відповідь: Інстинкт матері і жінки

Дякую! приємно таке чути але то я не від переживань якихось читаю, просто люблю лізти в такі теми, які "порядні люди" вважають за краще оминати. Зрештою, це проблема нашого суспільства, і деколи треба себе трохи "стрясти", "освіжити", щоб на майбутнє уникати помилок. Або хоч підготувати себе до того, що не все буває м"ягенько і рожево.

Впевнена, що буду любити своїх дітей - бо маю коханого чоловіка, який мене багато в чому розуміє і підтримує - але деколи таке практикую - дозволяю собі стати на місце когось, про кого я писала - так виробляється "імунітет", і загалом спротив мислення і всього організму як реакція на це.

А ще намагаюся брати хороший приклад з різних людей. Вкладаю собі в голові моделі поведінки, які зможу колись використати при потребі. Можливо. Бо все буде залежати від ситуації.

Просто згадується той період мого життя, коли я зустрічалася з одним "хлопцем", який, - тепер я вже це розумію - всіма силами хотів, щоб я завагітніла, ми б одружилися, і він отрима би львівську прописку. Це все, що йому треба було тоді. А я тоді про якесь статеве життя і думати не сміла, і його до себе не підпускала. Тягнулося то все десь коло року, потім розвалилося. А якщо уявити, що я б завагітніла тоді, ким би я зараз була? Можливо, мамочкою з купкою дітей, з чоловіком-пияком-гулякою, була б бита, як сидорова коза, бідна, обдерта, шукала б щастя направо-наліво, може б, зраджувала чи й розлучилася... Страшно й подумати... І невідомо, чи любила б я своїх дітей... Тут навіть припустити боюся...

Ну натура в мене така - моделювати в голові різні провокативні ситуації, і "переживати" їх Не знаю, чи виправлюсь коли

 

Відповідь: Інстинкт матері і жінки

отже, історія моєї сестри:

Багітність її була планованою і на перший погляд дуже бажаною. Вона дуже хотіла дитину..... і нічого не викликало ніяких сумнівів. Першим триивожним звоночком було те що вона казала що їй потрібен лише хлопчик, дівчинку вона вообше не хотіла, ні як, і вела розмови що краще дівчинку взагалі не народжувати аніж народити і та дитина ще з утроби буде знати що вона небажана...... ну але на УЗІ їй сказали що в неї хлопчик і на тому вона заспокоїлась......
Потім під час вагітності її все дуже нервувало... а особливо її стан, її живіт, вона називала себе бегемотом, її нервувало що малий її штовхає, по її словам її вивертало від одних лише його рухів, вона вже не могла дочекатись коли народить щоб втікти десь на пару годинок і лишити дитину з чолоіком чи ше з кимось з родичів - бо він їй вже надоїв. Ще чоловік її підливав масло в вогонь, посміхаючись над нею й її незграбністю - чим викликав ще більше комплексів і нелюбові до її стану. А ще до того її регулярно вкладали на зберігання в лікарню - которше да тих 9 місяців вона практично зненавиділа свого сина бо через нього в неї стільки незручностей, все болить, і ніякого задоволення від життя.
Народила вона в общем, пологи були важкі, щось там дитину їй одразу не дали. народжувала з черговою бригадою в найближчому до дому пологовому ( мова за Москву йде). Приїхала додому...... а її вивертає від дитячих какашок, її дістав вже його плач, її все дістало... до неї приїхала її коліжанка з малим, і дитиною фактично займається коліжанка. Сестра ж лише годує - і то думаю це не надовго. Чоловік її сам в шоці від того всього, бо очікував може не всєпоглощающєй любві але якоїсь більшої участі в житті сина. На памперси в них коштів немає, с фінансами там туго, її бісить що треба вставати вночі годувати..... до себе не хоче взяти в ліжко бо він пісяється.
Вона мені призналась - що відчуває зараз що зря вона стала мамою. що вона ще до того не готова і т.д. і т.п. На моє питання а нашо ж тоді було вагітніти - получила офігенну відповідь - бо її чоловіку вже 38 ( а їй 23) і вона не хотіла або в дитини був старий батько. І це була єдина причина по якій вона хотіла вагітніти. І тільки зараз вона розуміє яку велику помилку вона скоїла.
Я від неї в шоці, і не тільки я, всі її рідні також. Більше того - вона збирається скоро поїхати з Москви в область, жити в деревне, в спартанських умовах практично, а квартиру в москві здавати і на це жити. Мені вже шкода тої дитинки. Бо ще попереду безсонні ночі, і дитячі капризи і коліки можуть бути, дай бог щоб дитинка була здорова, бо ще як зі здоровьям будуть негаразди - то з тим доглядом він там загнеться. Вона каже що він вже її дістав і я ще ніразу не чула від неї жодного лагідного слова коли вона розказує про малого. Якась вона надто груба, якась навіть дикувата я б сказала.

 

Відповідь: Інстинкт матері і жінки

та ну є сотні прикладів коли діти по зальоту стають бажаними дітьми з двох сторін, як батьком так і матір"ю, не факт шо сімейне життя в них складається, але дітки бажані. Мені здається то всьо в жіночій голові, десь видно від гормонів шось щемить, і не відпускає. В таких випадках мабуть треба радитись з відповідним фахівцем, тим більше шо в тих статтях психологи говорили, шо бувають зміни. Колись в Опрі теж якась відома жінка розказувала про свою післяпологову депресію.

 

Відповідь: Інстинкт матері і жінки

Психологи вважають, що інстинкт батька, порівняно з матір"ю, практично відсутній.

 

Відповідь: Інстинкт матері і жінки

В мене вагітність не була плановою.
Але своє дитя я любила вже тоді, коли над смугастим тестом ревіла від щастя.
Тому мені не зрозуміти, як то можна свою кровинку не любити.

 

Відповідь: Інстинкт матері і жінки

Бо буває зальот але при тому жінка психологічно готова і хоче дітей, а буває вагітність планова...але десь там, всередені душі - жінці та дитина нафіг не потрібна, і жанка сама собі в тому не може признатись.

 

Відповідь: Інстинкт матері і жінки

може не стільки не потрібна скільки просто страхи гіперактивізуються. Ну от я думаю шо кожен хто вагітнів зразу ж починав аналізувати шо життя в принципі змінюється, гульки там зась, теперка шалена відповідальність, страх як виносити родити, а потім виховати. Тобто інстинкт може десь і є, але він так закидується всіми непонятками які виникають в результаті усвідомлення шо ти вагітний плюс невдалий життєвий досвід, там наприклад жінка в такій сім"ї виховувалась, або невдало заміж вийшла, і то всьо їй звалюється, звалюється і вона вже в тихому шоці від того всього. Тут так само напевно велика відповідальність лежить і на чоловікові, жінці потрібна підтримка
Я думаю шо той відсоток жінок які в принципі не здатні любити набагато менший від того відсотка, який здатен, але боїться, але відношення шо одних шо других до вагтіності і потім, буде однаковий, якшо його не лікувати

 

Відповідь: Інстинкт матері і жінки

Краще в такій справі звернутись до спеціалістів, бо як рідну маму не може зворушити її кровинка, її очка, ручки, її сміх, то це десь в її голові сидить такий "пунктик", що дитина шкодить і заважає. Можливо спеціалістам, психологам вдасться "розтормосити в мамі любов до її чада і зрозуміти що це продовження її самої.
Чула випадки коли мами не мають того інстинка до родів, але якщо вже і після родів ці почуття не проходять, то через скільки часу вони мали б прийти? А враховуючи що і матеріальне становище скрутне - то взагалі важко

О, от тільки що подумала, можливо молоду маму слід вмовити піти до Церви, порозмовляти над проблемою з священником, і можливо він зміг би переконати маму в її неправоті по відношенні до дитятка

 

Відповідь: Інстинкт матері і жінки

Да, чоловік сестрі теж казав що спочатку вона полюбить малого коли на УЗІ побачить, потім коли він вперше її штовхне, потім коли народить - чуда нє проізошло.
А зі священником туго - бо сестра скорше атеіст ніж віруюча.
Я от теж думаю чого вона така - як варіант думаю що це через її батьків. Коли вона була зе дуже маленькою - вони поїхали в область, їм там виділили землю, вони стали фермерами, досить успішними, але вони перестали через свою зайнятість бути успішними батьками. Відповідно сестра росла не то шоб як сорняк, зовсім ні, але я думаю що вона не отримала ту необхідну долю ласки, ніжності, участі батьків у її житті. Вона дуже любить коней, вона на них повернута якщо серьйозно. Навіть чоловік її каже що вона крім коней більше нікого не любить. Як підтвердження, коли ми розмовляли про дитячі каки, от що вона мені написала:

ну і там далі, по ходу розмови я неї комментарі щодо дитини і дітячих всяких пріколів дуже і дуже різкі і грубі + до того в неї купа якихось комплексів дивних.
Тому я навіть не знаю що їй допоможе, чи допоможе щось взагалі і чи хоче вона щоб ситуація змінилась.

 

Відповідь: Інстинкт матері і жінки

Читаю ваші дописи і не можу повірити, що таке може бути. Як матір може не любити свою дитину?
Але насправді, думаю, що ці жинки, які не люблять своїх дітей нещасні, бо найбільше щастя жінці приносять її діти. Ні чоловік, а ні які багатства світу не приносять такого задоволення як діти.
А може, щоб бути матірю потрібно просто дорости?

 

Відповідь: Інстинкт матері і жінки

Ніколь я теж в шоці від такого ставлення до власної дитини, мамі потрібно дуже багато терпіння до малечі, воно ж таке маленьке і беззахисне, як на нього можна сердитися і нервуватися, а найголовніше не хотіти і не любити. Моя Лілічка зараз вже 3 дні засинає в першій або другій ночі, до того часу щось хникає і хникає, а я ношу і ношу вже вся спина болить (незважаючи слінг чи ні бо дуже довго за цілий день), але я всіляко хочу їй домогти, просто не завжди знаю як. Дитина потребує ласки і допомоги вона ж нічого не вміє, а тільки вчиться
Ще я думаю треба любити чоловіка від якого та дитина, розглядаючи в дитинці його риси. А таким жінкам, які не люблять своїх дітей, то краще не родити їх, ніж потім ті діти з порушеною психікою виростуть.

 

Відповідь: Інстинкт матері і жінки

Коли мати не любить свою дитину, то це, здається, психологічні порушення, патологія. Бог є любов і створив з такими рисами нас. Дуже шкода тих "неправильних" матерів і їхніх дітей.

 

Відповідь: Інстинкт матері і жінки

Дійсно в житті по різному буває: до одних материнський інстинкт приходить ще далеко до зачаття дитини, а в декого він не з"являється взагалі ніколи. Мені дуже шкода тих останніх, мені вони здаються нещасними. Але не думаю, що вони себе таким вважають. Знаю жінок, які по 5-10 років в шлюбі і не хочуть дитини, бо вони роблять кар"єру, є молодими і не все від життя взяли, що хотіли. Знаю і їх чоловіків, які дуже хочуть дітей. Знаю, й дівчат, які народжують дітей і за півроку виходять на роботу і не тому, що дуже гроші потрібні (таке я могла б зрозуміти, хоча й важкувато б було), а тому, що дитя постійно плаче, чоловік модже піти якщо дитини не буде, та й власні амбіції ще не зреалізовані. Дуже шкода тих дітей.

А на рахунок випадків, то моя мама завжди відчуває коли вона мені потрібна, хоч і я вже доросла і заміжня і живу за 400 км від мами. Але коли мені зле, мамуля відчуває то і дзвонить (або наступного дня спитає так обережно чи в мене все гаразд). Так само вона відчуває брата. Адже вона мама, мама, яка любить своїх дітей і нічого іншого ніж щастя власної дитини вона не бажає.

Сподіваюсь, що своїх дітей я любитиму так само як моя мама любить нас, бо не знаю, чи можна більше любити