Відповідь: гроші: спільні чи особисті? В нас теж всі гроші спільні, кому скільки треба, той стільки бере. Найбільше витрачаємо на продукти, а одяг і взуття купуємо разом за принципом "Ми не такі багаті, щоб купувати дешеві речі" і носимо до зносу. Я в декреті, допомога на дитину - то копійки, які взагалі важко назвати грішми при сьогоднішніх цінах. Тому весь тягар матеріального забезпечення на чоловікові. А воно йому дається нелегкою працею, тому я стараюсь бути ощадливою.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? В нас спільні гроші були вже до весілля, оскільки за все платили самі, то таких питань "хто купує сорочку" а "хто туфлі" не було, та і зі всім іншим теж.Платили все разом, вибирали разом, як кажуть хто платить, той і заказує музику.Ніхто не радив як краще, і не нав"язував свою думку.Свідомо вступили в сімейний стан,як подружжя, певно ще до вінчання. Я знаю скільки заробляє чоловік, він знає скільки я. Оримавши зарплату ми залишаєм в шуфлядці певну суму на прожиття, решта відкладається.У чоловіка є додатковий заробіток по при зарплату/ знаю його суму процентів на 80/ зних він має на свої витрати/ обід, сигарети/, а решта до шуфлядки на побутові речі. Стараємся за то і жити.з відкладених не берем/хіба в дуже крайніх випадках, як скінчились в шуфлядці:xaxa:/але стараємся до того не допускати, бо збираєм на машинку. В мене теж можуть клієнти залишити чайові, то я про них чоловікові сказати можу, але вони в мене в сумці на мої витрати . Гроші спільні і всі покупки робим разом.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? У нас з чоловіком так: Ми заробляємо окремо, тому і дуже часто витрачаємо також нарізно. Але зпгпльної "каси" немає. Раніше я також незнала як розібратись розумно з цією проблемою, тому вирішила так: Великі-дорогі покупки робимо за його рахунок, а їду, промислові товари і одяг для себе-купую я, за свої(за винятком днів коли купуємо у гіпермаркетах від А доЯ-тоді також він платить). І Слава Богу у нас на цей рахунок суперечок ніколи не виникає!
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? У нас поки нема спільного бюджету, але ми вже це обговорювали, хочеться зробити все грамотно. Вирішили: так як я транжирка, милий буде головою нашого бюджету. Також вирішили що моя зарплата буде для мене (щоб не просити на всяку косметику, колготки і т.д, ще хочу сама наскладати на машинку, колись може...:umbrage. А як всі гроші будуть у спільній шухлядці:ninja::ninja::ninja:не факт що вони там пробудуть довго. А то зразу згадується що сумочку нову треба, і ше багато всякої "фігні", інакше не скажеш:umbrage: І як себе побороти?:confused::confused::confused::confused: Але я надіюсь я подорослішаю, багато чого зрозумію, і бюджет у нас буде спільний, все таки так найоптимальніше
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Ну, та якщо дійшло до розлучення, то завжди на другу половину тільки образи сипляться. :confused: Тому навряд чи це думка об'єктивна. А на початку, ви просто на це крізь пальці подивилися. Не вірю, що видно не було. Стають феміністками через нерозум або через інші нецікаві комплекси. Здорових психічно феміністок зустрічала мало, тому точно знаю, що в природі вони таки існують. :xaxa: А щодо ситуації Катрінки, я би сказала не, що чоловік козел, а що "як собі постелиш, так і виспишся". І якби я не була в трошки схожій ситуації, то би може й не дозволила собі так сказати, оскільки була, то скажу, що жіночої вини там більше в таких випадках. Нащо потурати в дурнуватій поведінці? У мене теж не дуже розуміли жіночих потреб, коли дійшло до ручки, пояснила, вияснили, зараз почуваюся королевою, бо маю все, що мені треба й навіть більше. Тільки ж треба було бути такою дурепою і не пояснити йому це на самому початку? Не всі чоловіки знають і розуміють, що жінка має свої потреби, а якщо вона про них мовчить і вміє від них легко відмовитися - то це ще гірше. Мій чоловік мене тепер навпаки питає "а ти впевнена, що ти цього не хочеш?" А може пізніше? Он 2 тижні тому мені сам сказав, що 1 березня я йду на манікюр. :xaxa: Я легко здивувалася, але чемно подякувала й таки пішла. Ще й сумку в презенті до манікюру дістала. А чом би й ні? Тільки до таких відносин треба дорости самій, а тоді вже й обом. Звичайно, не всім, але кому треба - то так.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Так, треба вчасно брати "бика за рога". Інколи маленький "шкандаль" не завадить. Бо то якщо оговтатися через кілька років, то можна вже й не встигнути:confused:. Але мені от цікаво, а чи можливо таких "закостенілих" мужичків перевиховати по-доброму методом розмов, чи там має бути якась особлива техніка?
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? У нас методи вийшли трохи крайніми. Але найкраще подіяла розмова з моїм татом і його пояснення, що "мати жінку - це розкіш". :xaxa::xaxa::xaxa:
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Лілю, не зовсім згодна. В мому випадку легкі скандали не допомагали, а лише додатково наштобурчували проти мене і змушували його задуматися: "чого б ще такого їй придумати, аби таки відчула, що жінка - то шмата"... та й батька, який би доступно все пояснив молодому невігласу - близько не було... все пішло під укіс. закінчилося розлученням.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? .Погоджуюся, універсальних методів немає. У нас не було отого "чого б ще такого їй придумати, аби таки відчула, що жінка - то шмата". Коли прийшло усвідомлення, що я так почуваюся, він схопився за голову й перебудував усе за яких кілька місяців. Більшого доказу правдивого кохання годі й чекати. Якщо ж "хтось" одружується, аби використати все й уся, то тут тяжко чогось добитися. Зрештою, я не скандалила. І це, здається, навіть страшніше.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? О! Добре, коли у хлопа є ГОЛОВА, щоб він міг за неї колись схопитися. Але все таки: "Если человек - идиот, то это надолго (или навсегда)?" Чи то просто не та жінка йому попалася?
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? у мене ситуація була подібна і маленькі скандали не допомагали, і пояснення, а чим більше заробляв, тим гірша була ситуація. і батько також далеко, по телефону доступно не поясниш:umbrage: компроміс я пропонувала: але як то так " мені можна і тобі також можна????" згідна з Лілею, також робила багато помилок, але "дурою" себе не вважаю. можливо дійсно справа в тому, коли людина любить, то зробить все можливе для своєї половинки, а коли ні..... навіщо собі в чомусь відмовляти (стосується не лише грошей) а ще його мамуся завжди казала, "він мужик, йому все можна, а ти зробися дурною" він добре знав її позицію і абсолютно підтримував, батько його хоть і не згоджувався, він у сім"ї пусте місце........його думкою ніхто не цікавився. можливо тому й результат такий
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Мій батько по скайпу пояснював. :xaxa: Просто головне, аби слухати хотіли. А як не хочуть - ніц насильно не впхаєш. :confused: Дурепа - то я самокритично вжила до себе. :shy: :xaxa: Просто треба вміти побачити свої помилки й почати за себе боротися. Але ще треба вміти оцінити себе, знати собі ціну, а то жінкам часто дається дуже важко. А от родина - це вже глухий кут. Для українських чоловіків дуже типовим є бути прив*язаним пуповиною до мами. Оце найбільша трагедія багатьох сімей. І проблема навіть не в тому, що мама до сина прив*язана й до всього пхається, а в тому, що син на це дозволяє. Це найгірше, бо це руйнує його власну сім*ю. Коли зустрічаю таких, то чомусь є лише одна думка: може, такому краще не женитися й до кінця життя жити на шиї в мами? :no: :confused:
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? У нас чоловік кладезарплату у шуфляду. У мене до неї вільний доступ та я стараюсь цим не зловживати. Важливі покупки плануємо разом. Оплачуємо компослуги та всі інші розходи з чоловікової зарплати. Декретні гроші на карточці. Зараз намагаємось їх не знімати. Я знаю його доходи, а він- мої.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? А от родина - це вже глухий кут. Для українських чоловіків дуже типовим є бути прив*язаним пуповиною до мами. Оце найбільша трагедія багатьох сімей. І проблема навіть не в тому, що мама до сина прив*язана й до всього пхається, а в тому, що син на це дозволяє. Це найгірше, бо це руйнує його власну сім*ю. Коли зустрічаю таких, то чомусь є лише одна думка: може, такому краще не женитися й до кінця життя жити на шиї в мами? :no: :confused:[/QUOTE] Повністю згідна, в мене чоловік, якраз є типовим прикладом даної ситуації.Як скажуть батьки так і буде. Взяла няньку на кілька на годин в тиждень, щоб мати можливість кудись вийти з дому.Батьки його були проти от і чоловік став проти, хоча перші дні поки його батьки не знали все було нормально. Вже давно не кладу гроші спільно, бо колись допитувався де кожну десятку поділа, після цього вирішила сама заробляти і сама тратити на свій розсуд. І вважаю, що була права, бо недавно мій чоловік це ще раз доказав, взяв гроші, які держава видає на дитину та й поділив пополам, собі половину забрав, щоб я няню не брала, вирішив грошима мене переконати.:no:
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? А в них роги з часом ростуть :ninja: якби знаття з ким спільне життя будуєш :confused:
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Стають феміністками через нерозум або через інші нецікаві комплекси. Здорових психічно феміністок зустрічала мало, тому точно знаю, що в природі вони таки існують. :xaxa: А щодо ситуації Катрінки, я би сказала не, що чоловік козел, а що "як собі постелиш, так і виспишся". І якби я не була в трошки схожій ситуації, то би може й не дозволила собі так сказати, оскільки була, то скажу, що жіночої вини там більше в таких випадках. Нащо потурати в дурнуватій поведінці? У мене теж не дуже розуміли жіночих потреб, коли дійшло до ручки, пояснила, вияснили, зараз почуваюся королевою, бо маю все, що мені треба й навіть більше. Тільки ж треба було бути такою дурепою і не пояснити йому це на самому початку? Не всі чоловіки знають і розуміють, що жінка має свої потреби, а якщо вона про них мовчить і вміє від них легко відмовитися - то це ще гірше. Мій чоловік мене тепер навпаки питає "а ти впевнена, що ти цього не хочеш?" А може пізніше? Он 2 тижні тому мені сам сказав, що 1 березня я йду на манікюр. :xaxa: Я легко здивувалася, але чемно подякувала й таки пішла. Ще й сумку в презенті до манікюру дістала. А чом би й ні? Тільки до таких відносин треба дорости самій, а тоді вже й обом. Звичайно, не всім, але кому треба - то так. [/QUOTE] В даному випадку я говорю шо він козел не стільки тому, що він жінці не дає гроші, скільки шо за дитину він не дбає (ясно шо це зі слів самої Катрінки :confused Я рахую шо справжній чоловік не дивлячись на стосунки зі жінкою повинен брати відповідальність за свою дитину. Ясно шо в них материнського інстикту немає, але грошова відповідальність має бути. Знаю таку історію шо чоловік на дитину свою грошей не дає, а по барах волочиться. 100% погоджуюсь шо мабуть в 90% випадків винуваті жінки, що не вміють пояснити чого вони хочуть і чого їм треба, а мовчки покірно все "ковтаюь", але є і такий тип мужчин яких нічим не переконаєш :confused:
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? В даному випадку я говорю шо він козел не стільки тому, що він жінці не дає гроші, скільки шо за дитину він не дбає (ясно шо це зі слів самої Катрінки :confused Я рахую шо справжній чоловік не дивлячись на стосунки зі жінкою повинен брати відповідальність за свою дитину. Ясно шо в них материнського інстикту немає, але грошова відповідальність має бути. Знаю таку історію шо чоловік на дитину свою грошей не дає, а по барах волочиться. 100% погоджуюсь шо мабуть в 90% випадків винуваті жінки, що не вміють пояснити чого вони хочуть і чого їм треба, а мовчки покірно все "ковтаюь", але є і такий тип мужчин яких нічим не переконаєш :confused:[/QUOTE] дякую за підтримку.... якраз йдеться про гроші на дитину, на себе я сама зароблю, бо він заробляє дуже добре і собі ні в чому не відмовляє: бари, ресторани, сигари, шмотки. а дитині дає мізер... та й увагою малого не балує
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? а у нас від початку так було заведеноЮ що всі зароблені гроші йдуть в спільну копилку, лишень лишаєм собі кожен трохи на зустрічі з друзями та на подарунки один одному. Великі закупки й так робим спільно, а дрібні в основному я...Так як по професії та по призванню я вроджений економіст, то дома я веду щоденник витрат (спрощений варіант звіту про доходи і витрати :xaxa::xaxa, то ми чітко бачим, скільки потратили, та я взагалі, куди гроші пішли.Веду я його вже 5 років, так що й статистику маю:xaxa:.Може це комусь здасться занудством, але ОСОМИСТО МЕНІ ДЛЯ СЕБЕ цікаво навіть!
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Ну,я по професії не економіст, але одного разу теж спробувала вести щоденник, то ми потім як глянули разом:eek::eek::eek:, мати рідна, скільки грошей витрачалося, здавалося б на непотрібні речі. Але саме таким способом я переконала чоловіка кинути курити:no::xaxa::xaxa::xaxa:.
