Відповідь: гроші: спільні чи особисті? а є ще такі, де чоловік у певний момент дружину утримував ( під час декрету та рік після нього), а потім дружина вийшла на роботу, а чоловік- роботу втратив. І ситуація повернулася так, що вже не перший рік дружина утримує чоловіка. Тим не менше, при будь-якій нагоді чоловік починає нагадувати , що " а пам ятаєш, як у... період ми жили за мої кошти і якби не я, ти би пропала і т.п."
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? На ютубі, vimeo є відео з Марком Гюнгором. Він з гумором розказує звідки оте бурчання, чому його не треба брати близько до серця і як просити, щоб тебе почули. Раджу подивитись
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? та ні, якраз у них не безвихідна. п.с. чесно, з вами немає ніякого бажання спілкуватися. Бо манера- хамська. Тому просто ставлю дописи в ігнор
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Хм...Один в один...З одною тільки різницею: ...ще в процесі будування і взнавання один одного... ...я прошу в Бога розуму, щоб зробити все правильно, подумати перед певним вчинком, словом, адже вороття немає. Звичайно ж ми жінки, ми горді, ми емоційні, у нас ПМС кінець-кінців, але всеж... Оті необдумані поступки/слова деколи як водоворот можуть затягнути і зруйнувати навіть найсильнішу любов...Це я не з стелі пишу...Одні стосунки вже були так зруйновані обома, і те що від любові до ненависті один крок є гіркою правдою. Треба навчитись фільтрувати що є вартим, а що дрібязковим. То і є наш спільний побут. А оце найтяжче. Потрібно вміти дотримуватись отої золотої середини. Я б на якісь курси походила...
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Але ж ви вредна. Чоловіків реально вганяє в ступор і депресію відчуття безпомічності. От коли він може-може-може, а тут раз - і щось йде не так, то жінці часом треба величезне терпіння, щоб допомогти коханому вибратися з депресняку. І взагалі, то нормально оцінювати майбутнього чоловіка з позиції "вміє заробити гроші"? Тотбо то може бути одним з факторів відмови від одруження? Я от щось навіть не знаю, чи мій вміє таке. Він просто розумний, має добру освіту, величезний досвід, має золоті руки, крім того. То все дає можливість забезпечити нас. Але "хочеш жити - вмій крутитися" певно не про мого чоловіка. Тобто цілком можливо, що при втраті роботи мені би прийшлося дуже сильно морально його "підтягувати".
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? я вважаю, що економити таки треба і мати купку завжди. у нас була ситуація, коли півкупки за один місяць пішло, причому доходи не зменшились, просто сталися непередбачувані витрати. а якби не було купки? кредити брати? залежить від ціни фарби і доходу сім’ї.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Для того, щоб мати купку, не обов*язково екномити. Я спочатку відкладаю певний %. Такий собі нз. А решта вже на поточні покупки-витрати.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? не бачу різниці. якщо спочатку відклали певний % - то це фактично його зекономили. хоча якщо прибутки великі, а витрати малі - тоді справді виходить, що сім’я не економить, а просто лишається певний залишок щомісяця.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Різниця у відношенні Коли я можу розраховувати на все, що маю, набагто простіше жити Бо нз я відклала і забула про нього. Ці гроші не беру, я їх відкладаю. А коли в мене в гаманці 2000 грн з яких я маю зекномити, я нервуюсь - гроші ніби-то є, очі мозолять, я про них пам*ятаю, але ж треба собі в чомусь відмовити.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Нє, ну я теж не нагла "нахлєбніца", може так здалось з вищенаписаного мною...В декреті заробляю всі три з половиною роки. І заробляю не 200 грн. А навіть і суттєво більше, ніж би мала, якби вийшла на роботу на повний робочий. При тому умудряюсь сидіти з дитиною, обходитись без садків і лазити по розвивалках. І дякую Богові, що маю таку можливість. І вже зовсім на шиї не вишу, тобто всякі нехитрі жіночі штучки-дрючки при великому бажанні можу собі дозволити, і чоловікові на подарунки в нього ж не прошу))). І на туж квартиру всі заощадження банківські також віддала, і на ремонти всі дитячі + зароблені щомісячні мої йшли під нуль, бо муж н працював пів року, отже і доходів в нього не було. І коли чоловік сказав - машинка чи хлібопіч в останню чергу, є необхідніші речі, погодилась з ним, і дійшли до компромісу, що теніка за мої кошти. Те саме з оздобами, декорами, картинами, Ромчиковими цяцьками, наукою, т.д....Тобто раду дати можу і даю. Але головний годувальник він, і він це має знати, і знає, і пишається цим (я в це вірю) і я не соромлюсь на цьому наголошувати, як знадобиться.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Ну незнаю. Якщо дружина весь місяць працює і отримує припустимо півтори тисячі, то вона має право купити собі якісну фарбу за 50 грн, н-д? Чи то перебор і треба купити максимум за 15, бо благовірному на цигарки не вистачить? Вважаю, що зекономити можна на чомусь іншому (н-д в ресторан не піти), а от на здоров"ї а якісна фарба має на то прямий вплив- ніяк.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? для мене важливо, як для вас чи для когось не можу знати, розуміння того прийшло в зрілому віці, коли я побачила, що є екземпляри, які в 28 років дівчат водять на побачення за татові гроші і навіть не уявляють, що гроші колись доведеться заробляти, то мені важко уявити, як така людина буде сім"ю забезпечувати і що буде, коли тата не стане це ж нормально в здоровій сім"ї допомагати один одному, підтримувати, підтягувати, це є частина присяги подружньої і частково те, чому люди створюють сім"ї, ага і частина мистецтва бути жінкою
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? А хто каже що не треба? Я згідна і і сама намагаюсь відкладати, але без фанатизму. Номально харчуватись, щоб дитина була нормально одягнена, з одягу часом чуть (ще раз повторюсь чуть!) побавити себе і чоловіка, не бачу в цьому поганого. Живемо раз, а не чорновик пишемо, що усе відкладати і ходити в драних заштопаних штанях. Невідомо яким буде наше завтра. Але повторюсь я проти марнотратства. Необдумані покупки це не про мене.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? усьо, я пойняв)) у нас різна термінологія. бо наше "економити" виглядає так як і ваше: певний відсоток доходів не витрачаємо, а відкладаємо з моменту його отримання поняття не маю, скільки коштує фарба, і що чоловік курить. але якщо 1500 грн йде на життя щомісяця, то придбавши фарбу, не придбається якогось якіснішого продукту. ну ви мене зрозуміли. але якщо пофарбуватися важливіше - то вперед.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Точно! Економити - ніби обділяти себе. Відкладати - інвестувати. Настрій піднімає
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Я "походила" і за пів року навчилась сказати своє фе так, що він розуміє. Без образ і приниження, бо егоїсткою я не була ніколи. ---------- Додано в 17:56 ---------- Попередній допис був написаний в 17:53 ---------- А оно вам нада? Я люблю свого бідного і хворого. І білше не "лічу в неволі, дні і ночі..." Повністю погоджуюсь. Мій заробляв сам на себе як тільки прийшов з армії, той зразу пішов до роботи. Вчитись не пішов, проте пішов до роботи. А міг і в батьків на шиї сидіти.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Важливо. Забезпечити може і хоче. Забезпечує. Якщо зайде заскок і ляже на диван - будем розбиратися (мотивувати, стягувати, кнопки канцелярські підкладати ). Тобто я не вважаю, що оцінивши здатність утримувати сім"ю я все прорахувала. Деколи нам такі випробування посилаються через нас самих, ніби і розумієш розумом, що треба щось міняти, рухатися, а нема внутрішньої сили робити потрібні кроки. Можна уникнути явних проблем (ну от вийти заміж за колєгу, який в 28 років не заробляє - явна проблема), а неявні будуть завжди, більші чи менші, зараз чи через 20 років. Але суть не в проблемах, а в нашому до них ставленні.
