Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Думаю тут дикість не в різних подарунках, а в тому що в тій сім*ї явно щось не те бо жити разом як двоє чужих людей що навіть хліба купленого жінкою не їсти бо то не моє... оце дикість. Такого не повинно бути між чоловіком і жінкою. Рахунки можна тримати окремі, гроші можна мати окремі але не ділитись то моє а то твоє. Я принаймі вважаю що так не треба. Я нераз більше грошей маю а нераз чоловік, ну і що? У нас є спільні діти і деякі рахунки у нас спільні. У нас поділено що частина його грошей іде на те а частина моїх на друге. Продукти купую я і він однаково. Він може в мене попросити грошей а я можу в нього. Думаю що найбільш важливою стороною справи має бути те аби гроші не стали причиною роздору. А про мене Семене, нехай тримає собі гроші в загашнику десь, так довго як вони будуть потрачені на мене або на дітей, або на нас всіх разом.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Провела міні-опитування на роботі - майже у всіх гроші окремо. Взагалі в Швецїї то найпопулярніша форма сімейного бюджету. Але в кожної сімї своя система. От наприклад в одної коліжанки (2 дітей) так: Кожен місяць 2 зарплати приходять на 1 рахунок. З того рахунку вони платять всі витрати - хата, кредит, машина, їжа, одяг дітям, подорожі, холодильники і т.п. Потім, все що залишилось ділять рівно напополам і переставляють на 2 особисті рахунки - і з них кожен платить за свої власні витрати. Її чоловік багато читає і багато тратить на книжки, також любить дорогий одяг. А вона любить дизайнарські лампи... Тому всьо просто - "любой капріз за ваши деньгі":xaxa::xaxa::xaxa: Мені така система сподобалась - думаю і нам би таке підійшло
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? З точки зору моєї мами ми бюджет ведемо неправильно. Зарплатню ми складаємо до коробочки ( я вже десь писала, з-під чеського кришталю совіцької давності) і якщо брати по показнику зарплати, то гроші у нас спільні і витрати контролюєм в основному разом. Але окрім зарплати у мене ще є репетиторство, якісь підробітки тренінгами в соціальних службах, психологічних центрах тощо. Це дохід непостійний і в одному місяці може принести півтори тисячі, а в іншому - півтори сотні, а ще буває, що і ні копійки. У чоловіка практично щомісяця - премії, а щоквартально - і не маленькі. От ці гроші у нас окремо. За них ми не звітуємо. З цих грошей я, наприклад, наскладала повністю на пологи і придане Соні, а чоловік назбирав на новий комп"ютер. З них ми робимо одне одному подарунки, і, звичайно, приємно купити собі щось таке, необхідність чого важко було б довести коханій половині ( ну наприклад книжку про дієти за 75 грн при наявності дома інтернету:shy. Моя мама вважає, що то неправильно, бо всі гроші мають складатись разом і що жінка має знати, скільки точно отримав чоловік у даному місяці. Свекруха вважає, що це неправильно, бо всі гроші мають бути у глави сім"ї ( тобто її сина) і він має видавати , якщо мені треба купити, наприклад, колготки:ninja:. До речі, у чоловікового старшого брата у сім"ї саме так і братиха кожен раз пише на листочку список всього що їй треба із приблизною ціною., а тоді вже "глава" фінансує. Я не знаю, як правильно, як неправильно. У нас в сім"ї це так і нас це абсолютно влаштовує.
Лілю, я знаю що в печерах зарплат і грошей не було роздуми про те що вважати нормальним, я в даному контексті назвала оффтопними нашо ви відповідаєте з таким виглядом ніби я казала про гроші в печері??? я так і не думала, я просто запитала чому гроші окремо якщо по ідеї все має бути спільно тепер буду знати. дякую суперечка не планувалася... мені було цікаво як залежать стосунки в сім’ї від способу зберігання і витрачання грошей і як краще що і спитати не можна було??? в мене дійсно пропадає бажання заходити на цей форум... ви тільки це прочитали? я прочитала: дико не тому що два подарунки - дико що все в них різно асоціація - не як подружжя, а як співвинаймачі в нас ціла купа тем про питання, "які не мусять нікого стосуватись" вас це не турбує??? якась неадекватна реакція на тему, їй-богу... дякую хоч хтось розуміє, про що мова :y:
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Це неприродньо саме для мене. Можливо, комусь це видається цілком звичайним і навіть "так має бути". Я просто в житті ніколи з таким не стикалася, мені батьки подарунок дарували один на двох; чоловікові моєму, я думаю, також. І своїй дитині ми не купуємо подарунки окремо, а разом йдемо й обираємо шось таке, шо б йому сподобалося. Подарунків може бути й кілька, але вони всі будуть "від нас", і не "від мами" та "від тата".
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Ну точно, як у нас! Так як заробляє чоловік, то гроші спільні, але в залежності від суми заробітку та наших стосунків, гроші: або усі на поличці лежать і кожен бере, скільки треба (на кишенькові), а на оплату квартири та комуналку відкладається + плануються спільно дорогі покупи; або чоловік видає гроші мені на свій розсуд, а я намагаюсь в них вкластися, витрачаючись на продукти та господарство та собі лишає на свої потреби. В такому варіанті я не бачу скільки чоловік заробляє, мені здається, що він дуже мало дає мені (ще й в транжирстві мене звинувачує), а сам витрачає забагато. Думаю, що гроші в сім"ї мають бути спільні, але кожем має право певну сумму витрачати на свої потреби не звітуючи про це. приблизно, як в нашому першому варіанті.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? А нашо перейматися тим, хто з подружжя скільки заробляє? Адже в сім"ї має бути довіра, а підозри, що чоловік мало мені дає - то вже є недовіра...Я ніколи не думала про те, чи всі гроші чоловік приносить додому, чи десь собі никає, чи тринькає шось на себе...Хоча він ніяких звичок шкідливих не має, на пиво один не ходить, з роботи не затримується...ну то я й не переймаюся всякою параноєю. Як на мене, то нехай навіть в сім"ї роздільний бюджет, тобто чоловік та жінка мають собі гроші окремо, але певні витрати (комунальні, їжа тощо) мають ділитися порівну. А якщо вони свої "роздільні" бюджети розтринькали на себе, а на ці спільни витрати ніц не лишилося...ну то буде їм обом наука!
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Я чим більше читаю про вашу маму, то бачу точне відображення моєї. Наших мамій бреба скумкати нехай собі сидять десь на лавочці і обговорюють як їхні дочки неправильно живуть.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? От, холєра, далекувато од Луцька до Нью-Джерсі!:xaxa: П С Дівчата, вгомоніться. Святий Миколай на порозі!!! Невже так важливо, хто правіший, хто мудріший, хто вправніший?
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? В нас напевно найбільш не традизійна сім"я в плані розпорядження грошима. В нас гроші лежать або у шухляді або на карточках. Ми знаемо коди карточок одне одного. Так що гроші спсльні. Але грошима розпоряджається здебільшого чоловік. Він все купляє і за квартиру платить. Я навіть незнаю скільки ми платимо за квартиру. І скільки коштує кіло мяса також не в курсі. Я взагалі можу за місяці жодної гривні не потратити. Косметикою я не користуюся, а одяг купуємо разом. В мене всі "хотелкі" великі. Тому якісь великі покупки, диван наприклад, зазвичай з моєїї ініціативи купляються. І я їх и обираю, звісно враховуючи смаки чоловіка.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Але якщо діти не мають власних грошей? Чоловік розповідав, що коли був маленький, то звичайно не мав грошей і мама його так само... І батько вітав тільки від себе, а вони двоє стояли при цьому і їм завжди було не зручно. В такій ситуації можна було б сказати, що це від всієї сім'ї, а не егоїстично - тільки від мене!
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? А тут таке писали хіба? Із тих, кого я знаю і що мають окремі гроші та витрати, то все одно це лише спосіб ведення бюджету, але живуть вони як сім'я (і то чудова сім'я), а не як сусіди. Зрештою, в вас теж розділено, то ти розумієш, про що я. Ну, власне про те, аби все було мирно, і йдеться. Гроші - це лише гроші. Я взагалі не розумію, як комусь язик повертається сказати, що хтось у когось на утриманні. Отаке - це дикість, бо це неповага.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Гелено, Ви будете казати, що тут писати, а що ні? Ви бува не перебільшуєте?
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? нагадайте, де я казала що кому писати? це ви про Касю? якщо хтось звертається особсто до мене, то я йому особисто і відповідаю так само
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Мене ці ваші слова здивували трохи. У мене враження, що ви мій допис дивно сприйняли. Я ж не казала про гроші в печері. Тоді не було грошей. Був обмін. Було багато чого. Я ж лише приклад написала.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? сприйняла щодо іншого... про печери я мабуть, не зрозуміла вас, а ви мене перепрошую :confused:
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Та я просто як приклад написала. У нас гроші теж спільні. Але друзі в нас різні мають порядки, тому мені ніщо дивним чи диким в інших сім'ях не є, окрім неповаги, насилля чи знущання. Зараз гроші заробляю я, але за всі оплати дбає Роман. Мене то все ніколи дуже не обходило й не обходить. Я майже не маю при собі готівки і для мене не страшно просити про неї в нього. Просто мені лінь їхати до банкомату, простіше сказати чоловікові "дай 20-ку" чи "я в тебе взяла 20-ку" - з гаманця, очевидно. :xaxa: Він до того звик. :xaxa::xaxa::xaxa: А щодо більших витрат, то я просто питаю, як у нас ситуація чи можна те і те купити. Він зазвичай думає, але потім купує, як несподіванку. Проти цього теж ніц не маю. Але був період, коли прикручував гайки саме мені, а його витрати були обов'язковими. Ну, то виборола собі своє і зараз все в порядку. Зрештою, із моїм ставленням до грошей, мені краще ними не керувати, бо я би все пороздавала і ні з чим лишилася. :xaxa:
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? мені гірше - чоловік даж мені картку із однієї із робіт - на витрати домашні. зазвичай не питає, що я з ними роблю. але як забуду за щось заплатити і телефоном про це нагадають і саме він зніме слухавку - ховайся в жито... але ів я хвецька грошима: то книжку мені треба, то на конях поїздити, то ще щось... і до кінця місяця не дотягую...
На початку нашого співжиття мій чоловік приховав від мене три тисячі долларів. Під впливом моєї дорогенької маман я обшукала все в хаті і знайшла ті гроші. Так як мозги у мене тоді не дуже працювали то я вкрала в нього ті гроші і заплатила власні борги. Тобто просто профітькала. Тоді Андрієві то було як серпом по-яях. І я його розумію. З того часу багато чого в нас змінилось. Але після того випадку я ніколи більше не лізу до нього в гаманець і не вимагаю звіт про те скільки у нього грошей на рахунку. Я тепер добре знаю що якщо він щось приховав, то це для нас і ні для нікого іншого. Та Зоряна пише що там сім*я незрозуміла, ну тобто такі самі вар*яти як і в мене:он то вони окремо купують собі їду, а тато то там взагалі тягне на деспота, що і тягне за собою поведінку жінки і сина, тобто чоловіка Зоряни. Ніхто нікого не поважає і кожен робить що йому подобається, хоч будуть битись в груди про свою порядність і тому подібне. Ти мене розумієш. І щераз підкреслю важливо не те в кого в руках фінанси, чи хто зводить дебід з кредитом, бо хтось то мусить робити і не всі це вміють робити добре. Важливо при тім всім аби в сім*ї була повага один до одного і пошана до чужої праці. Точно як моя маман. :ninja: Буде емоційно на мене давити так, що я буду хвора. Тепер чоловік вже так не робить. Лишень каже, нині ввечері сядемо разом і ти повиписуєш всі чеки. Він просто не вміє того робити.:xaxa:
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Дівчата, за законом в шлюбі все спільне і гроші, і речі. Недавно чоловік мені в нотаріуса давав дозвіл, на те, що я маю право зі спільних грошей купити земельну ділянку... А гроші взагалі не наші... Моя зарплата - це конфіденційна інформація, і про неї я можу говорити тільки зі своїм шефом і бухгалтером. Така політика компанії, де я працюю. Підписувала документ, хоча я думаю, що він знає, яка в мене зарплата - бо добре рахує і бачить по моїх витратах. У нього зарплата "не стабільна" може за день заробити як за місяць, а може і не заробити. Всі покупки робимо разом. Зараз я в декреті, тому гроші чоловіка - наші. Єдине, що мені не подобається, це те, що я "не можу" в нього їх просити. Я ніколи не просила гроші в батька, а тепер - в чоловіка. Завжди дають самі, та буває таке, що чоловік в поспіху забуває дати - я про це памятаю, і йому не нагадую. Маразм! Це в мене якийсь пунктік. Хоча в своїх мами і в баби я можу попросити гроші. А ще я не можу брати гроші в його батьків, подарунки - так, гроші - ні. Всі мені кажуть, що я дурна і як дають, то треба брати...
