Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

Відповідь: Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

Також була на похороні, на котрий родина з США приїхати не змогла, але дзвонили кілька разів просили щоб все зазнимкували. Казали, що переглядаючи фото позбулись відчуття, що не провели дідуся в останню путь. Фото похорону відрази в мене не викликають, хоча я також не розумію їх призначення. Якось сам напрошується висновок, що людина дорожить моментом, коли її боліло. А може усвідомлюючи,що більше ніколи не побачить дорогу людину, хоче закарбувати останні миті?

 

Відповідь: Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

Зовсімм випадково натрапила на отаке, таааак мені "жутько" стало... Даю лише посилання, бо навіть не хочу на ДП перепощувати
Пригадала, коли дивилась фільм "Інші" (здається), з Ніколь Кідман, досить таки жахастий фільм, то мені потім не ті всі жахи ввижались, а власне фоографії мертвих. Спати не могла.

 

Відповідь: Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

оті постановочні фото, де всі нібито сидять - то вже капець. збочення якесь. і взагалі, фотографування на похороні не розумію. навіщо??? коли помирали рідні, навіть в голову таке не приходило.
і взагалі, це, як на мене, неповага до покійної людини. чи хтось питав в неї перед смертю, чи вона бажає таких знимків? я б такого точно не хотіла.

 

Відповідь: Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

я до цього ставлюсь з розумінням
наприклад, похорон тата ми фотографували, мама, тітка, дядько, перша дружина тата - усі казали, щоб їм роздрукувати по-більше екземплярів, а коли ми принесли надруковані фото - ледь не морщились і відмовлялись брати
тому зараз у мене в окремому конверті є ці фото, час від часу я їх дивлюся - нічого ні страшного, ні вражаючого у тому не бачу

 

Відповідь: Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

я до таких речей ставлюся з розумінням якщо просять зробити пару знимків, бо самі не можуть приїхати із важливих причин, а хочеться знати як то було та так би мовити заочно провести у путь. А коли роблять із того ледь не цілу фотосесію - то мене дратує. Людину треба фотографувати за життя, а не в труні.

тоді фотографію зробити коштувало дуже дорого і їх робили дуже рідко, то ж можна зрозуміти тих людей, котрі втратили близьку людину(а ще й особливо дитину) та зробили знимку померлої, щоб хоча б обличчя з плином часу не забути..

 

Відповідь: Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

В нас була така стуація. Моя тітка, мамина сестра довго хворіла (була прикута до ліжка), 20 років. Всі ці роки її батьки, мої бабака і дідо, доглядали за нею. Останні 5 років за нею доглядала моя мама. Дідо і бабка вже не мали сили, бо старенькі. Вони дуже важко пережили смерть доньки, але по стану здоров"я не змогли піти на похорон. Слізно просили зазнимкувати похорон. Дуже їм гірко було, що вони не змогли провести в останню путь свою дитину. Вона померла вночі, приїхала швидка і забрала її. Так вони її бачили востаннє. Ми зазнимкували похорон, але їм не показували. Бабці при одній згадці про смерть доньки стає погано. Казали, що десь пропали на компюьері, так вони там і є. Не роздруковували їх і не виставляли в сімейні альбоми. Зберегли, якщоб дідо і баба дуже вже просили показати, але за два роки вони вже й забули про ці фото.

 

Відповідь: Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

Лілю, не згідна з Вами. Все, що нас оточує несе певну енергетику-позитивну, чи негативну. Для чого зберігати в хаті фото, які несуть негатив? Споглядаючи які добрий настрій змінюється на поганий (навряд чи в когось навпаки).
Моє уникання і несприйняття таких фото -не є прагненням закрити очі на існування смерті, а є лише бажанням уникнути неприємних емоцій.
Я намагаюся навіть не ходити на похорони- мене ця енергетика виснажує надовго. І людей для мене краще пам'ятати живими.

 

Відповідь: Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

Та я не сказала, що то страх смерті... просто, дійсно, чомусь наймоторошніше враження з того фільму.

та ніби й не дуже колективно, просто в темі було питання - "як ви до цього ставитесь?", ото "колектив" і розповідає

 

Відповідь: Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

Відверто кажучи, важко собі уявляю, як людина, котра боїться смерті, може перестати це робити (не беручи до уваги події, що могли б цьому сприяти випадково чи спеціальну літературу). Примушувати себе ходити на похорони, чи дивитись на ті ж фото, щоб поступово перестати боятись? Можливо так відбувається з віком... Я в дитинстві павуків боялась, тепер - ні, але вони мені й досі дужже неприємні)

 

Відповідь: Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

поясніть, будь ласка, для чого саме потім ті знимки з похорону? мені чомусь оце важко зрозуміти. згідна з Рудою Лисицею, що колись фотографія була рідкістю і не дивним було те, що єдину знимку людина мала вже після смерті. але тепер, коли такого добра вдосталь, напевно, у кожного, навіщо фотографувати тіло покійної людини? вона ж по суті, вже пішла від нас. показувати ті знимки родичам із розповідями про те, як похорон пройшов? самим переглядати і згадувати день прощання?

 

Відповідь: Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

А що це так погано розказати комусь як відбувся похорон? Я б хотіла подивитись як людина виглядала на смертному ложі при тому що я також маю трохи страху перед смертю як такою. Тобто я не боюсь що я помру, бо я вірю що на цьому не кінець бо моя душа є безсмертна і якщо тіло поїдять хробаки то душа буде десь перебувати, можливо навіть з тими з ким тіло було поряд ціле життя і ще плюс багато інших цікавих душ. Воно для мене незрозуміле але я вірю що так є.

Я не могла поїхати в Україну і бути на похороні ані своєї бабці ані свого свекра, а ось знимки з того з задоволенням переглядала і не тільки побачила на них бабцю, чи свекра лежачих в труні а й родину яку знаю і яку напевне вже ніколи не побачу в живу. Що ж тут такого поганого?

 

Відповідь: Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

та хай би Вам просто фотки свої вислали, а не саме зпохорону - з сумними обличчями...

 

Відповідь: Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

не стверджую, що в тому є щось страшне і погане. просто цікавить мотив у людей, які таке роблять. для мене покійник - це вже не та людина, яку я знала. це її тілесна оболонка, без душі. людина помирає, а тіло, яке залишається, це просто тіло. людини живої вже нема. для чого пам"ятати посередництвом фотографії, як виглядало тіло померлого? страх смерті тут ні до чого. хоча не скажу, що до неї у мене таке спокійне відношення, як у вас. заздрю вам у цьому питанні. але все ж таки, для вас похорон теж, напевно, сумна подія? особливо, коли помирає хтось молодий, все ж важко це сприймати з легким серцем. а фотографія звично сприймається, як спосіб зафіксувати щасливі моменти. може це стереотип, та все ж..

 

Відповідь: Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

Саме ТАК.
Частина людей саме ТАК і бачить фото, але...

 

Відповідь: Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

Перечитавши цю гілку, я все-таки для себе не зрозуміла, для чого це робити?
Щоб показати усіх родичів? Не розумію, чому їх показувати саме за таких обставин, фіксувати їх горе... Для чого? Ну а тіла, я наприклад, таких фото не боюся, але є люди чи діти, з іншим рівнем свідомості, яких жахають такі картини. Я знаю, що багато дітей в певному віці дуже цікавляться такими речами, не розуміючи суті, розглядають фото, потім погано сплять...я сама, коли була малою, шукала в бабусі фото померлих її дітей, а потім не могла спати... багато подруг також розповідали страшні історії.
В свого чоловіка бачила чимало фото, де родина стоїть навколо труни і прямо дивиться в об`єктив, позує... ось це для мене справжній абсурд.
п.с. моя бабуся, як помирала, казала: дивіться на мене як я помру чим поменше, я буду така страшна, зморщена, сплющена, не хочу, щоб ви мене такою пам`ятали, не хочу вас страшити...

 

Відповідь: Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

ну якщо розглядати фотографія, як мистецтво, як роботу, то професійний фотограф може робити гарні знимки (в своєму роді) і таких речей. але тут я маю на увазі, фотки, які люди клацають для себе