Відповідь: Емігранти, повертайтеся! Розкажу про свій досвід емігранта : В 2000 році виїхала в Німеччину на навчання з подальшою метою працевлаштування та тривалого проживання. Як результат 4 років, - з початкового рівня добре вивчила німецьку мову, отримала ступінь магістра, написала докторську роботу, отримала менеджерську! посаду з хорошою з/п, службовим авто і непоганим соцпакетом; отримала офіційне право на тривале перебування та працю. На своєму шляху я зустрічала переважно добрих доброзичливих людей, тільки окремі німці дозволяли собі випади на кшталт – „приїхали тут, і вчаться безкоштовно за наші податки, які ми чемно слачуємо...” Але незважаючи на тісне спілкування з чисельною українською громадою, щотижневі відвідини української церкви, паралельне навчання в українському університеті, мені кожного дня дУже бракувало всього українського, Львова та друзів. До того часу я не підозрювала що я настільки Львово-залежна :umbrage:, що в мене може бути така ТУГА, що я зможу співати українські пісні годинами і плакати... Рішення повернутись прийшло несподівано, від однієї думки про повернення мені стало настільки легше, інакше б не змогла... Я однаково розумію людей котрі повертаються, і котрі хочуть поза все виїхати і залишитися... у кожного свій шлях, свій вибір, а цитата з моєї улюбленої пісні „можна все на світі вибирати сину, вибрати не можна тільки батьківщину”, - про мене! І навіть тепер, коли я працюю в міжнародній фірмі у Львові, і мені вкотре пропонують relocation в Київ, і з кожним наступним нагадуванням втрачається можливість кар’єрного росту і наближається небезпека звільнення, я все-одно вкотре відмовляюсь, бо знаю що не зможу... І на мою думку, це основна і дуже критична відмінність проживання тут і там! В Україні добре жити і не конче заможним людям, поки не стикаєшся з проблемами – медицина, соціальний захист, поліція - кримінал, бюрократія... А з проблемами корупції, хабарництва, послуг „по блату, по знайомствах” я стикалася і в Європі, та тільки вони на іншому рівні і не такі очевидні та помітні пересічним громадянам як у нас...
Відповідь: Емігранти, повертайтеся! Я напевно нiколи не зможу повернутись вже, бо впринципi, ще шiсть рокiв i я проживу тут стiльки, скiльки вiд народження жила у Львовi. Виїхала я не зовсiм з доброї волi, забрала мене мама, з молодшим братом. Але без мами я залишатись у Львовi теж не хотiла, так що добра воля була присутня. Перше мала страшенну ностальгiю, плакала, хотiла назад, все було жахливе менi. Хоча були й чудовi моменти, новi друзi, робота, кавалєри iтд. А далi, вийшла замiж, i згодом захотiла мати дитину. Коли я завагiтнiла в 2006 роцi для мене ВСЕ кардинально змiнилось. Чiкаго став моїм домом, Америка - моєю країною, де я i мої дiти живуть. Я вже не хочу назад жити до Львова, але завжди хочу в гостi, бо у мене там батько, i вся вся родина, а тут майже нiкого. Україна завжди залишиться моєю Батькiвщиною, країною мого походження, та якимось етнiчним надбанням для моїх дiтей. Но я вам кажу, я дуже патрiотично настроєна до Америки, особливо пiсля всiх проблем з певними нацiональностями (типу подiй 9/11/2001). Я ще не є громадянкою, але надiюсь що скоро нею буду, i знаю що буду ридати на присязi. Отака я зрадниця. Я й сама не думала що так мiй свiтогляд змiниться, втiм не дивуюсь.
Відповідь: Емігранти, повертайтеся! В силу професії часто буваю закордоном як в короткотеромінових відрядженнях так і в довготермінових (до півроку). Чи там добре? Так комфортно, сервіс, все продумано,все для людини і .... , але в той же час скучно. В нас жити цікаво: цікаві люди, цікави трафунки на вулиці, в житті, на роботі, а там ... як за протоколом. І що саме головне суспільство так за цим протоколом і живе і нікому навіть в голову не прийде міняти укладений спосіб життя. Через це там воно розмірене і добре в нашому розумінні. Хоча в іноземців свої проблеми, які при тимчасовому проживанні нам важко вловити..Щодо себе, то я не хочу жити закордоном. Працювати тимчасово так, але жити ні. Душі там немає, один прагматизм і споживання.
Відповідь: Емігранти, повертайтеся! Я теж емігрантка. І Україну люблю, але про повернення нема і мови. Вже скоро 17 років, як ми тут. Америка - моя друга друга Батьківщина. Я вже 9 років, як громадянка. І в мене теж вже сльози на очах, коли звучить ця пісня http://www.youtube.com/watch?v=5JXWXhteJ30 http://www.youtube.com/watch?v=5JXWXhteJ30
Відповідь: Емігранти, повертайтеся! Ну і нащо ото писати дурниці? Скучно, бо Ви, як пасажир на вокзалі, то ж нема чого узагальнювати. Американцям, чи іншим іноземцям, що бувають в Україні, теж так само скучно, але до того ж і незрозуміло, як можна жити в такому бардаку.
Відповідь: Емігранти, повертайтеся! Та, за кордоном люди все за протоколом роблять. І по вулицях за протоколом ходять, і на роботу - за протоколом. Їм, як тільки вони народжуються, зразу ще в роддомі дають грубезну книжку з правилами поведінки у всеможливих ситуаціях. А потім екзаменують всіх на знання тих правил. І тих, хто не всі правила знає, жорстоко карають. А ще в них є люди, які слідкують за тим, щоб ті правила виконувались. Всі і завжди. Тих, хто правил не виконує - суворо карають. От тому вони всі і живуть строго за правилами. Бідні і нещасні люди.
Відповідь: Емігранти, повертайтеся! Я також дуже люблю цю пісню. Америка і справді чудова країна. Моя бабця тут ні дня не працювала а їй дали пенсію і купони на їжу, так що вона себе забеспечує і ще нам може допомагати, якщо захоче.
А Ви не встигніть підстригти травичку на Вашому газоні перед власним будинком і Вам зразу про це нагадає представник від місцевої влади, а якщо не виконаєте "пораду" то отримаєте штраф (перевірено на власному досвіді ). Так, матеріально їм жити краще від нас, вони при наявності "страховки" соціально захищені (спробуйте її немати і чи будете взмозі оплатити медичні послуги, наприклад, в США), але якщо їм так добре то навіщо їм така кількість психіатрів і психологів? Маючи будинок і проживаючи в ньому закордоном постійно 3-5 місяців чи можна мене назвати пасажиром? Іноземцям в нас швидше дивно і незрозуміло, але не скучно. В нас життя як на вулкані, тут не до скуки. Схоже Ви маєте глибинну образу на Україну за те, що "бардак" на її території змусив Вас виїхати. Як Ви зазначили "дурниці" - це тільки роздуми з теми і не більше, які пишуть всі дописувачі даного сайту. Вони можуть співпадати з Вашою думкою, а можуть і заперечувати її, скільки людей скільки й думок.
Відповідь: Емігранти, повертайтеся! Добре там, де нас немає. Моя думка - народився в Україні, то маєш тут і будувати свою ідеальну сім’ю, роботу, країну. Для мене закордоном можна добре відпочити - в якості туриста об’їздити весь світ, стажуватися (переймати досвід по роботі), поїхати за обміном (на навчання). Але завжди повернутися додому, бо ми всі і є держава, і багато чого можна змінити на краще, було б бажання. В житті треба боротися, бо легких шляхів не буває, і ніде ніколи я не почуватимуся ліпше, ніж на своїй землі. А про безлад у нас говорити здалеку добре, але ж ви тут зараз не живете і не докладаєте зусиль, щоб ситуація змінилася. А скиглити і шкодувати наше життя в Україні не потрібно, раз ми ще тут, значить даємо собі раду.
А це так погано? Невже так файно жити в занедбаному? Хочте мати хату з газоном, підписуйтеся на правила, як у ній жити. Тут ще й за додаткове відро сміття доплачувати треба. А психіатри й психологи потрібні тому, що не вміють жалітися, а ще гірше виживатися на інших людях в транспорті. Пішли побалакали з психологом і вже, з усмішкою спокійні вийшли на вулиці. Тут ні разу не стикалася з такими ситуаціями, як у львівських трамваях, що зачепи невдало одного й уже весь вагон дзявати починає. От вам і психіатри... а ще сповіді по 40 хвилин і довші - то наші люди якраз і трактують, як курс у психіатра, тіко він гроші не коштує. А може би ви не сходили на особистості? О, до речі, оце і є те, про що я кажу. Нормально спілкуватися не треба, бо можна вижитися на кожного, хто під руку потрапить. Образа якраз у вас відчутна. Так що спілкуйтеся спокійніше, ви не в трамваї. А отакі фрази мене завжди дивували. Чому всі мають думати, як я? Чому має бути один шаблон? І звідки така ворожість до тих, хто виїхав? Чому нема поваги до чужого вибору? У багатьох сім'ї вже не в Україні, то й дім уже не в Україні також. Ця гілка не для того, аби казати емігрантам "приїдьте збудувати нам державу", не треба її на це перетворювати. Думаю, спокійні розмови без нарікань один на одного цілком можливі.
Відповідь: Емігранти, повертайтеся! Лілю, ніхто й не нарікав, перечитайте гілку ще раз, це була моя відповідь на деякі плаксиві дописи, і повертатися в Україну також не треба. Кожен живе як забажає, чи ви не сприймаєте інших думок окрім своєї власної (бо я висловила свою). і держави будувати нам не потрібно, вже якось і самі справимося. Я ж тихо, спокійно клацаю пальцями по клавіатурі. Я не в трамваї )))), доречі в гром.транспорті практикую гру в мованку. Але ж ви хитра Лілю! Як мовчати, коли в багатьох виникають подібні думки, що не казати все, що думаєш, щоб хтось почувався спокійніше. Я так не вмію, - пишу, те що думаю, вже вибачайте, я вважаю, що краще сказати людині правду, аніж замовчувати, таїти і недоговорювати щось. Має бути толерантна балачка, але відкрита.(ми ж не в совку вже)
Відповідь: Емігранти, повертайтеся! Сприймаю, я теж свою висловила. Ми тут у затикання рота бавимося??? :eek: І про трамвай узагалі було не до вас. Ну й перекрутили... :8: Ок, іду почитаю щось інше, бо тут нині не вмію говорити...
Відповідь: Емігранти, повертайтеся! А хто назве країну, що ще не так давно (не знаю як зараз) була рекордсменом із суїциду?
