Емігранти, повертайтеся!

Відповідь: Емігранти, повертайтеся!

ну я можу Вас втішити, що таки в нас з хамством боряться по троху на рівні компаній-керівників і т.д так що ми в процесі

а що Ви (чи Ваш брат) маєте на увазі під "рагулізмом"?

---------- Додано в 18:38 ---------- Попередній допис був написаний в 18:35 ----------

я Вам ще скажу, що в нас люди надто добре жили. і оця криза з масовим безробіттям таки дала свій і позитивний результат: люди почали боятися втратити свою роботу і від того почали задумуватись як вони працюють

 

Відповідь: Емігранти, повертайтеся!

досить влучно. так-так. на жаль таких в нас вистачає
"з гіпертрофованою пихатістю і святою вірою у вищість своєї персони. Коли людина духовно та інтелектуально надзвичайно бідна, вона цю бідність інстинктивно намагається компенсувати фальшивими механізмами своєї вищості...свою духовну ницість рагуль намагається щоразу підкреслити своєю формальною перевагою над людьми"(Поступ)
вчора мала нагоду з таким "поспілкуватись" вискочив з машини такий собі дядько (машина йому наша заважала проїхати на стоянці біля моєї роботи, він не міг 30 секунд зачекати) в 4 а то і в 5 разів більший за мене і давай поливати. наговорииииииив. аж заплювався від злості я мовчки стояла і дивилась на нього з широко відкритими очима... якийсь дикий

---------- Додано в 19:11 ---------- Попередній допис був написаний в 19:10 ----------

забула додати: дядько з міліціянтів був важних якихось. бо був на позашляховику з водієм на голубеньких номерах

 

Відповідь: Емігранти, повертайтеся!

Сайт/блог в тему рагулізму... ragu.li гляньте, цікаві матеріали дівчина добирає. Дещо дуже сподобалось.

А ще хочу додати про охоронців в супермаркетах. Для мене це взагалі болюча тема. Таке враження, що людей спеціально добирають, причому не тільки у Львові... Хочеться підсвідомо їх виправдати, мовляв, інструкція в людей, по-іншому не можуть. Але ж ні, мабуть можуть таки, якби хоч трохи більш по-доброму, або з якимось доброзичливим виразом на обличчі підходили!.. І що з ними робити?.. Правда, тут я книги скарг ще не брала, бо було таке враження, що зараз мене просто викинуть з магазину фізично...

 

Відповідь: Емігранти, повертайтеся!

Чтоб отстоять свои интересы, хамить совершенно не обязательно... Даже в украине...
Умение общатся, отстоять свои интересы без хамства - это культура.

 

Відповідь: Про плюси життя в Україні та зміни на краще (і від мінусів ніяк не втекти)

ми мали змогу (в різні періоди), та і маємо тепер також цю можливість, поїхати на роботу (викладати та стажуватися) в США, Швейцарію та Польщу. Як бачите - не поїхали Чому - мали вирішити нагальну проблему продовження родуЗатягнулося..... Крім того, ті мед послуги, які я можу оплатити тут, не змогла б там. Проблему вирішили тепер треба вибавити - де бавити - тут в Україні - бо тут все - бабця і дідо,яких я хочу, щоб малий любив і пам"ятав. Бабця і дідо , які заслуговують на те, щоб бачити , як росте їх внук, які не заслуговують на самотню старість (хоча ще не такі старенькі)
Гроші - ми заробляємо тут достатньо, що не відмовляти собі в тих речах, які ми потребуємо.
Змінити спосіб життя - це я згодна,менталітет, оточення - це так. Але. якщо людина не може собі ради дати тут, скиглить, що нема роботи (фраза "за ті гроші, ще й працювати " - доводить мене до шалу), то вона буде "нендзити" і закордоном

 

Відповідь: Емігранти, повертайтеся!

О!
А я пісню емігрантки надибав:

http://www.youtube.com/watch?v=IniVxURVrWo

 

Відповідь: Емігранти, повертайтеся!

я до цієї темки добралася через + та - життя в Україні - тож там і висловилася стосовно еміграції. Зараз , вимучивши 30 сторінок трохи дискусії, трохи бабства для себе підсумовую таке
1. дороги, вода , рагулі, маршрутки, чиновники, хабарі, лікарі, освіта ітд - "как страаашно жить" - (с) - рената литвинова
2. якщо тут людина заробляє мало - значить треба міняти роботу, підвищувати освітній рівень - щось роботи - а не стогнати. І, якщо грошей мало,треба зменшувати потреби, правда ж?
3. найбільше , що мене "денервує" - напівміф про якісну освіту закордоном. Так, є топ - ліст кращих універів - про це й не говоримо. але є середній рівень - я мала можливість порівняти студентів - наших і закордонних . наші - мудріші. те , що в них випускається , як бакалавр і потім працює інженером - воно є на рівні нашого - техніка ніц не знає - досвід роботи з такими маю - товчеться з ними чоловік вже другий рік.
тепер , чого мене ще трохи злить та еміграція.
моя коліжанка - тут була "залатая маладежь" в батьки залишили їй квартиру, авто (самі в іншому місті ) , навчалася в універі, шмотки супер, гроші підкидали, стриглася тут, ще в ті часи за $50 ітд. Зайшла ій вожжа - хочу виїхати. виїхала. зараз дітки є , чоловік є ( не білошкірий - ну киньте в мене камінь за расизм), живуть по місцю роботи чоловіка, на гаражем, в неї роботи нема, проїдають гроші за продане помешкання. питання чого бракувало ???

вибачайте за емоції - болить мені за нею

 

Відповідь: Емігранти, повертайтеся!

Curly Xena, а інвалідам що накажете робити? Тим, хто на інвалідських візках. І що робити нашому форумлянину Ромкові? Як йому і його родині жити далі?

 

Відповідь: Емігранти, повертайтеся!

марципанів бракувало.

Скажу вам так, що ностальгія не зникає ніколи і в якому віці ви б не виїхали чужа земля то чужа земля, бо менталітет тут зовсім інший. А далі... Якщо повертаєшся то на тебе будуть дивитись як на ненормальне адже в АМЕРИЦІ ДОЛЛАРИ ЛЕЖАТЬ НА ВУЛИЦІ!!! А в АМЕРИЦІ треба гарувати як віл. І про це всі дружно мовчать або як приїдуть на рідні терени то так стараються понти показувати, що просто жах. Одним словом багато є плюсів а багато є і мінусів. Добре там де нас нема.

 

Відповідь: Емігранти, повертайтеся!

Шукала меду, знаєте, де. Це якщо просто за кордон хотілось.

Бо є люди, котрі в бувшім соцтаборі просто дихати не могли. А тут я розумію їх на сто процентів.

 

Відповідь: Емігранти, повертайтеся!

Маріє, треба ЖИТИ! сціпивши зуби, ЖИТИ! ви думаєте, мені було легко - десять років чекати на дитину? Чи я позволяла собі нюні? чи я озлобилася? чи зненавиділа світ? Ні - я пахала , робила кар"єру, заробляла гроші тут в Україні. Так, я не поїхала ніде - бо дивіться мої попередні дописи. Не можу я залишити батьків, діда ітд.
Про інвалідів - в мене на кафедрі вчився хлопчина - ускладнення після поліомеліту - я чим могла дитині - тим помогла (в мене всі студенти в групі його пильнували)- влаштувала на роботу тестером (вивчив мову), потім пішов по фірмі на підвищення - і поїхав в польщу
А про Ромка і не пишіть - це удар під дих - я коли цю інформацію зібрала, прочитала - побачила - мені фізично було погано (така чорнота напала......)

---------- Додано в 17:30 ---------- Попередній допис був написаний в 17:28 ----------

то вже ненька Україна була - то 10-12 років назад було (я ще не така стара )

 

Відповідь: Емігранти, повертайтеся!

Ви молодчинка.

В мене брат рідний - інвалід. Після операції, цому було боді 27 років, його на роботу брати не хотіли, казали - ти інвалід, маєш пенсію, нашо тобі робота. З горем пополам роботу знайшли. Почались наїзди - а чого він на робочому місці не з'являється? Кажу, бо його кабінет на 7(!!!!) поверсі, а ліфт ще за Брєжнєва працював, як йому до нього добратись? А як брата грузчики в поїзди/літаки/автобуси заносять, то його (і мене) має не боліти? А в кіно йому піти, театр? А скільки таких людей живе в чотирьох стінах, бо нема кому його з візком всюди тягати?

 

Відповідь: Емігранти, повертайтеся!

а в Україні хіба не треба? в Україні, якщо гаруєш - то також маєш.
Просто в наших людей ментальність така: що ТУТ їм держава/шеф/влада/сусіди/мама з татом винна. ТУТ вони працювати не хочуть. а на теренах ближнього і дальнього зарубіжжя гарують денно і ночно. бо там, як працювати не будеш - виженуть відразу

 

Відповідь: Емігранти, повертайтеся!

Вибачте, але мушу з Вами не погодитись. За кордоном люди працюють, бо знають за що і та праця їхня оцінюється вище ніж на Україні. Можливо нам ніхто нічого не винен, але ми маємо права громадянина, про які на Україні забувають. Іноземці тут мають більше прав ніж ми в своїй державі.

 

Відповідь: Емігранти, повертайтеся!

Ніхто того не заперечує але я сказала свою фразу до того, що наші люди на 75% думають, що як но тільки попадуть закордон - ВСЕ! ЗЛАПАВ БОГА ЗА НОГИ!!! І працювати так тяжко не треба і гроші легко прийдуть.

Я б сказала, обирають забувати.

 

Відповідь: Емігранти, повертайтеся!

Можна і мені пару словечок, як імігранту. Але хочу повернутись власне до назви темки.Ми в Америці тільки три роки, так що в мене ще дуже свіжі спогади про Україну.І якщо два роки тому в мене ще були якісь сумніви, то тепер я вже впевненіше скажу, що повертатись не хочемо. Я вже достатньо зріла людина і все моє найкраще життя пройшло в Україні. Тут закидували молоді люди питання про те, що ми дали Україні. Я думаю, дала достатньо, як громадянка України. Після закінчення Інституту працювала по направленню , як і мій чоловік. Практично не сиділа ні в одному декреті. Карьєра склалася досить успішно.Починала зразу зі заступника головного бухгалтера і в 27 вже була головним бухгалтером великого заводу.Потім була податкова інспекція -ревізор аудиторського відділу(роботу де я просто ненавиділа і витримала там тільки два роки). Потім вже знову головним бухгалтером на приватній фірмі(чи декількох зразу).Але питання не про карьєру. А власне про те, що працюючи на таких роботах, ми жили від зарплати до зарплати. І не раз мої діти згадують, як після роботи я приносила з магазину два банани чи два йогурти. Бо весь час треба було думати, щоб дотягнути до слідуючої зарплати.А діти підростали і треба було ще щось відкладати на навчання.Я рада за тих молодих людей, які дають собі раду і люблять Україну. Ми також дуже її любимо.Ви собі навіть не уявляєте, як важко пережили переїзд мої діти. Мій син перший рік взагалі упрікав нас і казав, що в Україні він жив , а тут в Америці він існує.Він не міг дочекатись літа, щоб полетіти в Україну . Був дуже задоволений, зустрів родичів, друзів і зараз при першій нагоді знову полетитиь туди. Але погляд в нього вже і після першої поїздки змінився. Особливо його вразило, як їздять львівські водії і казав, що по Львові він би не їздив.А також побачив, що хлопці його віку сидять на шиї батьків, бо не завжди є робота, а тим більше для студентів. Хочу сказати, що квиток в Україну він купив за зароблені гроші , при тому що він студент і працює зовсім мало.Мене можуть упрікнути, що я матеріальне ставлю вище за моральне. Повірте , ні і ще раз ні.Я не матеріалістка.Але молодь почувається тут набагато впевненіше.Все таки тут більше можливостей.І ой як багато труднощів. Сказати,що мені тут все подобається. 50*50. Якби ви тільки чули, як ми до хрипоти в голосі сперечаємось про різні ситуації тут і там.Особливо з людьми , які виїхали в 90 роках. Ми всім пояснюємо, що Україна вже не та, яку вони памятають.І я і зараз говорю, що відносини між людьми, друзями чи знайомими, в Україні набагато кращі. І я також вірю, що Україна ще стане найкращою державою і ми впевнено скажемо , так ми повертаємось! І так хочеться, щоб це було не мрією. Але наразі, ми думаємо про майбутнє наших дітей. Хоча,я особисто себе втратила, бо розумію, що не буду мати того положення, яке я мала в Україні.Моя знайома жартує, що Америка- це трудовий табір з посиленим харчуванням.І тим не менше, дуже мало людей повертаються, хоча я і таких знаю.

 

Відповідь: Емігранти, повертайтеся!

Я товчу вже цілу тему одне й те саме - вона про плюси ЖИТТЯ, буденного життя.

Для мене це означає безперечну перевагу України у будь-якій галузі. Для усіх. Для працюючих, студентів, пенсіонерів, соціально слабших ітд.

Мені ж весь час доводять, що і в нас все можна мати, якщо "крутитись".

Звиняйте, це вже не повноцінне життя, якщо весь час "крутитись" треба, особливо якщо крутитись треба для того, аби просто жити нормально, в людських умовах.

Для мене єдиним безперечним плюсом є те, що в Україні я вдома, як би добре мені не було ще десь. Шкода, що домівці на нас усіх начхати...