Еміграція з України

Відповідь: Еміграція з України

бо в нас специфіка інша, як може музикант по балах поступити? Не може, ми виходимо на сцену і граємо величезну програму-два віртуозні етюди, концерт , віртуозна п'єса і кантилена. Другий екзамен-сольфеджіо-усний і письмовий. Письмовий-диктант, на якому якщо захочуть можуть завалити будь-кого, бо от навіть коли я поступала, то чувак на на ф-но грав той диктант, що я, ніби з абсолютним слухом була в шоку і писала в двох варіантах диктант і потім лиш моя інтуіція мені помогла. Усний то багато чого. Третій то гармонія, усний і писльмовий і знову ж таки, на письмовому дають задачу написати і завалити можуть любого, бо такі кучеряві задачі дають.... Тому по балах можуть легко завалити і примусити на платне йти... І то чим далі, тим гірше стає.. А взагалі, то вже не по темі зовсім і зовсім, прошу всіх закрити ту тему щодо мистецтва, бо пояснювати і писати тут можна багато, мені дуже обідно, що багато людей думає, що то в мене якісь мухи в голові, а насправді все дуже кльово навіть. Тому я і реагую на то і виходить кілька сторінок писанини про те, що ви ітак не зрозумієте.. Ну бо то зовсім інша специфіка, я б про математиків точно не зрозуміла...

 

Відповідь: Еміграція з України

Судова система в більшості країн бажає кращого. Корупція є усюди. Просто у нас вона на низьму рівні, то її і видно неозброєним оком.
Людей, неугодних системі, "убирають" всюди.
Список можна продовжувати...

 

Відповідь: Еміграція з України

Тема, трохи пішла не в то русло...

Вікторія це особисто Ваш негативний досвід, ось цей фактор і купа інших підштовхнула Вас , що треба щось змінити, щоб стало краще, І ви це зробили. Тепер Ви щаслива, і це супер, навіщо за щось взагалі оправдовуватися. Але всеж таки у Ваших словах всеодно звучить категоричне узагальнення, типу, що у нас може бути добре тільки тим музикантам в яких є куми по блату, а всім іншим музикантам немає що робити в Україні, і тільки за кордоном їх почнуть поважати. Але я майже впевнена, що завжди знайдуться купа інших позитивних прикладів музикантів, які досягли власне чогось тут, без кумів, і без блатів, а тому що вони обдаровані. У кожного своя історія

 

Відповідь: Еміграція з України

Видно у людини невдалий досвід був у даному колективі (всіляко буває), тому лишилась така образа і категоричність, але надіюсь що здібні музиканти зможуть себе і тут реалізувати

 

Відповідь: Еміграція з України

дякую за такий камінь в мій город, але я не ображаюся, всерівно я себе вважаю здібною

---------- Додано в 16:32 ---------- Попередній допис був написаний в 16:30 ----------

тобто ви мені хочете дати зрозуміти, що просто з браку здібностей я мусила шукати щастя десь далеко, бо в себе вдома недостатньо талановита. Окей, думайте так, мені всерівно, чесно... Чомусь всі думають, що десь далеко легше як у нас. А от і не легше. просто сраведливіше! Лиш це я намагаюся довести, а все звернули зовсім в інше русло з моїм одним таким поганим досвідом. Крапка зрештою.

 

Відповідь: Еміграція з України

та чого ви так. просто вам справді не пощастило з колективом, та й все. мені колись одна коліжанка казала - я працюю у кублі змій, але ж це не означає, що так всюди, правда ж? от у мене до прикладу, хороший жіночий колектив, чесно-чесно. і, я всі колективи десь приблизно собі так уявляю

 

Відповідь: Еміграція з України

Та Ви що Вікторія? Я б в житті такого б не написала Я навіть впевнена, що Ви дуууже талоновита !!! Я чітко розумію Вашу позицію, що Ви б не їхали з України, якщо би Ваш талант оцінювався і поважався по заслугах тут. Просто Ваша дорога як музиканта складалась не так, як би Ви того хотіли. Але я думаю , що є музиканти яких все влаштовує і в Україні ( без кумів і блатів).

 

Відповідь: Еміграція з України

Вікторіє, не вигадуйте, ніхто вам такого не каже і близько.

 

Відповідь: Еміграція з України

Чому зразу камінь у вас? Ніхто не сумнівається у ваших здібностях (і для чого постійно виправдовуватись, чи вас недооцінили тут і ви до тепер переживаєте через минуле ?) Нехай тепер у вас все складається благополучно

 

Відповідь: Еміграція з України

А я Вітторію цілковито підтримою. Бо, погодьтесь, творчі люди - це особлива, вразлива каста. Це не муляр-сантехнік, кожен із представників якої робить свою роботу більш-менш однаково, якісно альбо не дуже. Творча людина потребує визнання і поваги. Бо викладаєтся на повну, в міру свого таланту-працездатності і, відповідно, визнання або навпаки, дуже сильно б'є по самооцінці мистця. А це впливає і на настрій, і на орієнтацію щодо себе як суспільної (талановитої!) одиниці у цьому світі.
До прикладу, мені було якось глибоко пофігу, як оцінюють мої здібності піар-менеджера однієї великої компанії. Як каже Місьо Поплавський, я не долар, жиби всім подобатись! Але коли я намалювала кілька картинок у сфері вітражного розпису, кожну з яких довго обмірковувала, виношувала дизайнерсько-колірне рішення, і прийшов "фахівець", який закритикував це (а сам вміє лише писати хитромудрі формули (то мій татко,гггггг), то мені було так прикро, так, блін, боляче!!! Бо сам він не спроможний намалювати такого-сякого котика банального, але як критикувати - то він в перших рядах!
До чого веду.....душа мистця - вразлива особливо. Коли тебе оцінюють неналежно, - зникає віра у свій талант. А якщо на інших теренах хвалять і шанують, і шана та вимірюється у якійсь там кількості грошових одиниць, то це надихає. Тоді віриш, шо народився недарма, шо вибрав свій шлях не намарно, і життя твоє як фахівця - не змарновано!
Знаєте, я маю тищу і один шанс бути громадянкою іншої, і то не найостаннішої, країни. Але ми наразі туткай. І хоч, як сказала якось Оксана Забужко, "Україна з'їдає своїх дітей в зародку!", я чекаю на зміни. Вірю в них. Але завтра тут може прийти вуйко, якому сподобається наша хата-наш бізнес, і він схоче його забрати, і при таких законах-суддівській системі-я брату-брат ніц не вдіємо, заберуть і все тут.....Тоді - продаватимемо і виїжджатимемо. Бо життя у кожного одне. І життя наших дітей - важливіше од "полягти смертю хоробрих". Важливіше від функції встелити кістками своїми місця, якими їхатиме "батін" (мать його!) кортеж.
Гірко, так гірко від всього цього, шо капєц.......

 

Відповідь: Еміграція з України

Напишу тільки одне- якщо в людини з самооцінкою лади, то їй ПОФІГУ на критику. Вона і далі буде робити своє. Як то кажуть- на кожен товар є свій покупець.
І це стосується всіх, а не тільки митців.

 

Відповідь: Еміграція з України

Як завжди цікава тема перетворюється на бардак і вияснення стосунків, перехід на особистості. І, як не дивно, це одні і ті ж люди. І не було б так сумно, якби цей барадк не робили ті, хто так піклується про Україну.

 

Відповідь: Еміграція з України

На жаль, таки правда. Я не музикант, але ті чоловікові знайомі, які цим заробляють, їздять періодично за кордон виступати в циркових трупах, працюють на круїзних лайнерах, бо влаштуватись в наш оркестр складно. А постійно бути в напрузі, чекаючи, поки закінчиться піст і знову почнеться сезон весіль теж не завжди виходить, та і хочеться перспектив, професійного розвитку. Плюс часто важко психологічно витримати напружену і неприємну атмосферу, як наприклад в деяких наших театрах. В цілому, погоджуюсь з Вітторією.

 

Відповідь: Еміграція з України

Читаю тему...але цієї іронії аж ніяк не зрозуміла.

 

Відповідь: Еміграція з України

Довго розписувати... мабуть, не варте того. Але якщо коротко - то стільки тут лунало заяв починати з себе, щоб була хороша країна... а теми, цю і не тільки, часто офтоплять дописами з переходами на особистості, що ніби-то не пасує зразковому громадянину.

Вибачте за оффтоп

 

Відповідь: Еміграція з України

Ну то може замість форуму зробим просто збірку документів на тему: еміграція, мистецтво бути дружиною, тощо. Ну і бажано так, щоб без коментарів, ну бо заофтоплять жиж? Взагалі-то форум передбачає обмін думками, і не завжди можна говорити на тему, не зачпаючи інших дотичних тем. І переходу на особистості нема, просто деякі форумляни не так зрозуміли тему розмови і прийняли це на себе, але таке буває, то не сташно. А срашно - хамство і матюки, а тут вроді ніхто не хамить, нє?

 

Відповідь: Еміграція з України

Наша проблема реально в тому, що ми чекаємо, що "Тося" прийде і нам все зробить і дасть, чекаємо ...
На кожній сторінці тут форумлянки писали – "я не хочу чекати", або навпаки, "я готова чекати".
А насправді не треба нічого чекати - громадянські права БЕРУТЬ, а не чекають щоб їх дали)

Усі держави без вийнятку у свій час були абсолютно не зацікавлені щоб "добровільно давати" і це зрозуміло. І у всі часи швидкість формування громадянського суспільства залежала тільки від нації, народу, лідерів, патріотів, кожного окремого громадянина, який в результаті і формував права, свободи та демократію.

Біда в тому, що більшість чекає і не вірить в свої сили і те, що може щось змінити(
А насправді ми поодинці можемо багато, дуже багато. А разом, то взагалі – велика СИЛА.

Може то буде офтопом, але як кому бракує віри, то перегляньте чудовий різдвяний фільм "Це прекрасне життя", і ви побачите, скільки всього може зробити одна людина і як вона може змінити своє життя, життя своїх друзів, рідних та сусідів, життя свого міста в цілому. Це так, проста ілюстрація, а в нашому житті ми можемо встигнути здійснити набагато більше змін.

Так, бо це наша МАМА.
Так само як неприємно інколи читати "чудові" відгуки вдячних дітей про рідних мам у відповідній темі, так само неприродньо читати ненависні відгуки дітей України про свою рідну землю.
І якщо рідних мам ми жаліємо і кажемо – "яка ж в неї була важка доля", то важку долю рідній країні не всі готові пробачити і зрозуміти(
Правильно десь раніше в цій темі написала Пупсик – "я люблю свою землю та країну, проте не люблю державну владу".
На жаль, не всі ці поняття розрізняють, а треба.

Будьте добрішими, бо всі ми діти однієї Мами України!

 

Відповідь: Еміграція з України

За такою логікою аналогій з мамами треба було б мовчати і терпіти - бо ж то рідна земля, і влада, котру обрала більшість народу (хто обрав, хто сприяв фальсифікаціям, або не боровся за свій вибір). У темі про мам переважна більшість дописів про проблеми у порозумінні з мамами, у різниці життєвих позицій, що потребує вирішення, а не замовчування "з вдячності".
Щодо проблем нашої держави, то так як і з мамами треба їх бачити, і шукати шляхи їх вирішення. Але до тих проблем причетні більшість з нас (тим чи іншим способом сприяючи певним явищам у суспільстві), тому направду ненавидіти свою країну, то мало не як себе ненавидіти. Тому треба усвідомлювати проблеми і помилки, і зі свого боку намагатися їх виправити. Може тоді щось і зміниться. Але думаю, нешвидко то буде.
Стільки вже написано-переписано про те, що країна - це ми. І не земля нам в чомусь винна, а насправді були історичні обставини, котрі і зумовили ту рабську психологію багатьох і зневіру у те, що може бути краще. А ще можна "подякувати" п. Ющенку за те, що людям тепер важко повірити, що може віднайтися щирий патріот/патріоти, коли насправді взмозі повести за собою людей до кращого життя. Так, все залежить від кожного із нас, але приймають закони, і слідкують за їх дотриманням ті, кого ми обираємо. І, нажаль, то не завжди вони такі, якими видаються до виборів. А ще є люди, яким все-рівно, хто керує, аби кусок хліба був, і не розуміють, що якраз від того і залежить яким буде і той кусок хліба, і чи буде до хліба. Вірмо і діймо, що буде і нас краще життя! Слава Україні!

 

Відповідь: Еміграція з України

можете такі процитувати? Бо я не бачила, чесно! Те, що люди висловлюють свої претензії до держави не значить, що нема любові до рідної країни, а тим більше, що є ненависть! Я страшенно люблю Україну, переживаю весь цей час за тих сміливців в Києві. Але я маю кууупа претензій до укладу в країні, до системи, до несправедливості і кожен з нас має на то право! І то жодного відношення до ненависті немає... Всерівно то земля, на якій ми народилися, як її можна не любити??

 

Відповідь: Еміграція з України

Ніхто і не казав терпіти, але треба розуміти складну долю - історію нашої країни та причини існуючих проблем, і чітко окреслювати подальші шляхи розвитку та конкретні кроки та дії, для того, щоб покращити двосторонні стосунки – права, свободи, гарантії, демократію.
Особисто я ніколи не терплю, а дію і закликаю інших.

ви хочете щоб я збирала по всій темі негатив? навіщо?
Цитувати нічого не буду, не хочу давати жодної поживи для розведення подальшого характерного базару.

і я маю, як і багато хто(
Мати претензії - це одне, а робити практичні кроки, щоб тих претензій меншало, - це інше. Сваритись з водіями маршруток, наприклад, – не спосіб, а опускання до їхнього рівня.


На мою думку, якщо людина не готова робити якісь конкретні дії, щоб себе захистити – нема чого негативити і нарікати. Бо то пусті слова і бесіди, переливання з пустого в порожнє та сіяння деконструктиву.
Маєте претензії і готові діяти – дійте, не знаєте як – запитайте поради, але не нийте і не сидіть, склавши руки, цим самим ми ще більше затягуємо час(