Експеримент, що змінив погляди на виховання

Відповідь: Експеримент, що змінив погляди на виховання

Найцікавіше те, що до моїх трьох років моя мама мені в плані тепла, любові і ласки і, само собою, відчуття безпеки все давала, як кажуть, "с переизбытком". Про те, щоб мене саму в такому віці лишити плакати, мови не могло бути, та й у старшому віці теж. Що таке "самозаспокоєння", я дізналася лише у віці 4-5 років у тих випадках, коли то були істеричні плачі, як чогось не купили, не дали, не зробили, заборонили, а я от хочу і все! І навіть тоді мама різними способами намагалася мене розрадити, поки я не заспокоюся, і тільки тато міг сказати: ну, поплач, поплач, як то тобі так подобається. І замовкав. Але з кімнати не виходив і мене не залишав, просто перебував поруч. Так виходить, що я б мала належати з таким вихованням до четвертого типу, чи правильно я розумію? Але так не є.
Може, я якась неправильна...
А може, в тому, що людина реагує, як ось такий тип, або інший, винні конкретні обставини, які сталися щойно, нещодавно, тиждень тому і т.п., а не обов"язково той факт, що 30-32 роки тому її десь там колись там мама залишила...
Ну хіба би така поведінка мами (лишити, щоб дитина виплакалася сама і т.п.) тривала постійно, то й тоді такі всякі різні непорозуміння, несприйняття мали б лежати у площині "стосунки мама-дитина" і не переноситися на ставлення до інших... Ну якось так я то розумію.

Так самісінько)
Дід покійний їй не раз казав: успокойся, иди занимайся своим делом, поплачет и перестанет. Мама навіть на таке не реагувала.

 

Відповідь: Експеримент, що змінив погляди на виховання

для дитини найголовніше бути впевненою, що її люблять, відчувати тепло, ласку, захищеність.Не слід експерементувати над дітьми, вони дуже ранимі, навіть, якийсь необережний жест, неувага можуть спричинити психологічну травму, яка буде аукатись і в старшому віці, адже, як відомо, всі наші комплекси, фобії, як і ми самі родом з дитинства