Експеримент, що змінив погляди на виховання

Відповідь: Експеримент, що змінив погляди на виховання

Ой, якийсь невдалий приклад.

Як на мене, це суцільне знущання. Тягнути дитину за руки-ноги... Це ж треба так "любити" дитину.
І не треба захищати хороших батьків, в яких діти закатують такі істерики

З тої розповіді, я можу зробити висновки, що істерики там не вперше.

немов діти всякі, ситуації різні. В сімї, де дітям змалечку розказують, що можна, а що ні, пояснюючи це на словах і власним прикладом, не виросте така дитина непослушна. Якщо є повага до дитини, то і в дитини розвивається повага до батьків.
Батько в цій ситуації вдався до крайнощів, мабуть, не просто так, бо лише спішив,

бо де ж розумній людині спаде на голову таке робити з дитиною?

, а швидше тому, що це не перший випадок і слова вже не діяли.
Дитина ж виховується батьками, батьки для неї приклад, модель поведінки. А це хіба приклад? Це ж не істерика дворічної дитини через цяцьку якусь, дитині ж 9-10 років, це свідома людина, і це свідома істерика, протистояння батькові. Підозрюю, проблем в цій сім'ї багато...
Все починається з батьків, все... І причину неправильної поведінки шукати треба в самих себе, а не в дітях.

 

Відповідь: Експеримент, що змінив погляди на виховання

підтримую. Є різні моменти в житті і кожен з них має свої причини і обставини, але в будь-якому випадку дитині треба пояснити що і чому. Врешті батьки також живі люди і не всі мають достатньо терпіння, стриманості і дипломатичності.

 

Відповідь: Експеримент, що змінив погляди на виховання

от власне, до чого тут жертва?! але як бачимо, для когось це жертва, та й ви попереднім постом це підтвердили.

дуже часто особливо в українській культурі батьківсьва егоїзм завуальовується турботою про інших, часто надмірною турботою і намаганням самоствердитись за рахунок інших, найчастіше дітей (незалежно якого віку), так як вони перебувають в залежності від своїх батьків чи моральніій, чи матеріальній, чи в обох. Оці от розмови про самопожертви (не плутати з інстинктами!), про те, що дитина заважати не може і так далі це все методи відчути себе потрібною і таким чином самій собі довести, що ти щось варта в цьому житті, комусь потрібна і цікава. І якщо з дитинства це починається і ніяк не переривається власними інтересами, то в дорослому віці дитини це переростає в нав"язливе ставлення матері до дитини своєї чи невістки/зятя, різні придирки, що ти не так зробила, що не так сказала і взагалі не так живеш і не так своїх дітей виховуєш, А Я знаю краще.
Будь-які методи виховання впливають безпосередньо не лише на дитину, але і на батьків також, виховуючи дитину, люди виховують в собі батьків, тому думати виключно про дитину теж неправильно, треба враховувати інтереси всієї сім"ї, щоб в результаті не було егоїзму ні в яких його проявах.

 

Відповідь: Експеримент, що змінив погляди на виховання

та у ваших словах!

---------- Додано в 16:52 ---------- Попередній допис був написаний в 16:49 ----------

а як ви з того допису визначили, як саме, скільки і коли вона привертає до себе увагу? я наприклад цього не побачила, а те, що дитина привертає до себе увагу, то є звичним явищем! комусь цього терба менше, комусь більше, але діти (та й дорослі) привертають до себе увагу всіма можливими способами. А покричати чи поспівати чи ще якесь таке заняття то так робить більшість дітей. Не знаю, чому ви вважаєте це НЕнормальним.

 

Відповідь: Експеримент, що змінив погляди на виховання

Колись прочитала ці розумні слова і зберегла...Думаю це варта викласти тут (копіюю мовою оригінала):
10 заповедей воспитания. 10 заповедей для родителей
1. Не жди, что твой ребенок будет таким, как ты или таким, как ты хочешь. Помоги ему стать не тобой, а собой.
2. Не требуй от ребенка платы за все, что ты для него сделал. Ты дал ему жизнь, как он может отблагодарить тебя? Он даст жизнь другому, тот - третьему, и это необратимый закон благодарности.
3. Не вымещай на ребенке свои обиды, чтобы в старости не есть горький хлеб. Ибо что посеешь, то и взойдет.
4. Не относись к его проблемам свысока. Жизнь дана каждому по силам и, будь уверен, ему она тяжела не меньше, чем тебе, а может быть и больше, поскольку у него нет опыта.
5. Не унижай!
6. Не забывай, что самые важные встречи человека - это его встречи с детьми. Обращай больше внимания на них - мы никогда не можем знать, кого мы встречаем в ребенке.
7. Не мучь себя, если не можешь сделать что-то для своего ребенка. Мучь, если можешь - но не делаешь. Помни, для ребенка сделано недостаточно, если не сделано все.
8. Ребенок - это не тиран, который завладевает всей твоей жизнью, не только плод плоти и крови. Это та драгоценная чаша, которую Жизнь дала тебе на хранение и развитие в нем творческого огня. Это раскрепощенная любовь матери и отца, у которых будет расти не "наш", "свой" ребенок, но душа, данная на хранение.
9. Умей любить чужого ребенка. Никогда не делай чужому то, что не хотел бы, чтобы делали твоему.
10. Люби своего ребенка любым - неталантливым, неудачливым, взрослым. Общаясь с ним - радуйся, потому что ребенок - это праздник, который пока с тобой.

 

Відповідь: Експеримент, що змінив погляди на виховання

ну якщо природній процес називати самопожертвою то напевно так. тоді я не знаю, що мала на увазі Адріася, і не знаю, звідки знаєте це ви!

ой та перестаньте! в 3 роки дитина привертає на себе увагу незалежно від того, яка це увага! я думаю, що і позитивну увагу вона також привертає, тільки про це було запитання, от і все. ну прямо от закрили дитину в кімнаті і вона стала виключено негативно на себе увагу звертати. смішно читати!

 

Відповідь: Експеримент, що змінив погляди на виховання

ну, по моєму вигляду теж далеко не одразу можна сказати, наскільки глибокі мої травми родом з дитинства, на жаль, завдані батьками. і батьки цього ніколи не зрозуміють, бо з їх точки зору завжди давали мені найкраще.

окремо вона спить від народження, як в будь-якій типовій американській родині.

ну, гадаю, не варто недооцінювати дитячі проблеми. мене в дитинстві достатньо було раз по попі ляснути, як я не хотіла жити (може, звучить, що засильно сказано, але в 5-6 років для мене це було надто сильною образою)

в мене були, так звані, істерики десь як мені було 4 роки. чесно кажучи, я себе в тому віці трохи пам'ятаю і пам'ятаю, що заспокоювалась не тому, що "мама присікла", а тому що ображалась на неї, що вона мене не хоче ні чути, ні розуміти.

на жаль, про остаточні результати можна буде сказати не раніше підліткового віку. але сумніваюсь, що буде багато позитивного.

а чому? уявіть таку ситуацію: жінці хочеться, гм, пообійматися з чоловіком, а він її відштовхує. вона до нього лине і голубиться, а він відповідає, що йому не до того, що зайнятий чимось іншим (наприклад, хоче приділити увагу собі коханому) і що взагалі десь прочитав, що подружжя краще висипається, коли спить окремо, у різних кімнатах, що це позитивно впливає на подружнє життя і що з 21.00 до 9.00 їм краще не бачитись, щоб відпочити одне від одного.
з одного боку, цей приклад виглядає дуже абсурдним, але навряд чи гіпотетична жінка була б щаслива з таким чоловіком.

 

Відповідь: Експеримент, що змінив погляди на виховання

Я теж ніколи не могла просто піти від малих, завжди вони бачили що я збираюся. Ті хто залишалися з малими, чоловік, свекруха чи моя бабця так само казали йди щоб не бачили, але я так не можу робити. Одного разу чоловік пішов на роботу не поцілувавши малу Лілю, то вона ображалася сильно, плакала, нагадувала і казала що не буде любити тата, бо він пішов і не поцьомав. Тепер коли я працюю, мені важливо щоб діти знали, що я йду, але прийду до них, і вони знають що мама скоро прийде, ввечері біжать, обнімають кажуть що скучили.

 

Відповідь: Експеримент, що змінив погляди на виховання

ну та.. а вони в америці живуть? я заплуталась. от мені цікаво тоді, що кажуть американські дослідження, так як у них це популярно (може і у нас було би популярно, якби всі не жили на купі в маленьких комірках), як впливає такий метод присипляння на психологічне здоров"я людей в дорослому житті. Які страхи і яку поведінку провокує.
я не зрозуміла вашого останнього абзацу.

Мені здається, що трирічна дитина пробує привертати увагу до себе по всякому і дивиться на результат. Звичайно є різні діти з різними темпераментами і різною потребою бути в центрі уваги. Особливо якщо дитина має високу чи надмірно високу потребу бути в центрі уваги, то на це йдуть будь-які методи. Крик не підходить? буде дутись і періодично приходити і говорити різні образливі (принаймні на її думку) речі. і так або або або. А так щоб дитина була ну прямо свята то це якась просто казка, або вона не має потреби в увазі і має просто проблеми.

я інколи так робила, коли залишала дитину з бабцею, але перед тим весь час повторювала, що мама прийде і потім повернеться обов"язково, інколи казала, що щось принесу йому якщо справді збиралась принести. Так само з садком, я йому щодня говорю, що я обов"язково за ним прийду (чи кажу, хто прийде якщо не я). Мені просто бачити, що дитина проводжає мене поглядом, серце крається, а якби він ще й плакав в цей момент, то я б себе зненавиділа.. Але це я кажу як мама, а як дитина я дуже добре пам"ятаю момент, мені був десь рік, мама вийшла на роботу і стояла на зупинці якраз під нашим вікном, мене дідо тримав у вікні і я їй махала, то пам"ятаю, що я якось не сумувала за мамою в той момент, мені так подобалось, що вона там стоїть, а я все ще можу її бачити, думки були типу "ух ти мама стоїть", а мама каже, що то були для неї просто муки.

 

Відповідь: Експеримент, що змінив погляди на виховання

Ключові слова дитина має потребу, особливо в увазі, то хіба це треба відкидати методами виховання чи навпаки задуматися над тою проблемою?
Я коли сплю з малими, то малий може образитися, що я повернулася до Лілі, а до нього спиною, тому розвертаюся, кажу що люблю його, але болить мене спина тому так лягла, і все-таки лягаю рівно поміж них. Був час що все з ним повина була робити я, навіть попити дати, чи одяг, не тато,чи баба, а тільки мама. і я робила, бо відчувала що треба то йому, що це не просто вимоги, чи істерики, це його потреба.

 

Відповідь: Експеримент, що змінив погляди на виховання

Мому малому до 3 років ше далеченько,але я шось не дуже хочу отакого привертання уваги.Може я забагато хочу,але таки хочу,щоб дитина отримувала увагу від простого життя з батьками і їй не доводилося привертати ту увагу якимось там способами.Ну тут звичайно не йдеться про садок\школу і т.д. і т.п. совкові атрибути...
Можете кидати тапками.

 

Відповідь: Чому і коли віддавати дитину в садок?

Я, напевно, нечітко виражений тип, бо... поводжу себе і як другий тип, і як третій, і часами навіть як четвертий в залежності від... настрою і обставин)

Та в мене таке враження, що не кожна людина є представником одного з тих чотирьох типів у чистому вигляді, адже типів чотири, а ситуації у житті різні і різні, їх безліч і безліч...

І ще я б хотіла більше дізнатися про деякі аспекти. Приміром, мене здивувало оте "коли мами нема поруч". Що має той чоловік на увазі - дитина відчуває тривогу і страх, і невпевненість, і що мама може не повернутися, в разі кожної маминої відсутності - відійшла від дитини на кухню, в туалет, відчинити двері, в магазин, до телефону. Вже навіть не пишу про такі варіанти, як затрималася десь у місті, пішла на роботу, потрапила в лікарню, поїхала на сесію і т.п. А, не дай Боже, мама померла в пологах, то якою тоді виростає дитина? І чи такий стан дитини триває і тоді, коли поруч тато, бабця, дідусь, які живуть в одному помешканні з дитиною і яких вона щодня бачить і знає? І який вік дитини мається на увазі - до року, до 3 років, до 6 років? І чому я деколи почуваюся як третій тип, якщо моя мама така людина, яка не те що не виходить, не повертаючись, на дитячий крик, а летить, ледве ноги не ламаючи, на абсолютно кожен тонюній дитячий писк, втішає, заспокоює, притуляє, сидить біля дитини ще півгодини після того, як усе внормувалося? І чи превалювання першого типу в людині не є наслідком того, що обманули, посміялися над почуттями, і тому більше не виникає бажання показати комусь свої почуття, відкрити душу? І ще багато чого...