Відповідь: Дві невістки у свекрухи Уляно, я розумію. що у вас живе образа. Але у батьків ( свекрів) є право, а не обов язок чинити так, вони вважають за потрібне із своїми квадратними метрами. Молоді люди, які хочуть бути разом, повинні розраховувати виключно на себе. Не можуть бодай знімати житла, а батьки не готові приймати молодих до себе? Значить треба думати, як заробити на те, щоб знімати і бути разом. Бо сім я- то є відповідальність. І починається вона саме з отаких питань. Хочуть батьки приймати до себе ( міняти. купувати і т.п. квадратні метри)- це буде лише приємним бонусом. Ні- значить ні. Так само- із народженням діток. Адже лише батьки відповідають за те, які умови вони створють для своїх діток. І аж ніяк не бабусі -дідусі. Все, що роблять бабусі дідусі ( і по відношенню до кого з дітей вони це роблять)- це лише їх право і приємний бонус для молодої сім ї. Щоб не бути багатослівним. я просто напишу: коли ми з чоловіком починали своє спільне життя,розраховували лише на себе ( то при тому, що у чоловікових батьків була 4-кімнатна квартира, у моїх- 3-кімнатна). Спочатку знімали маленьку квартирку, потім- купили свою у 12 кв. м . з входом у кухню. Для двох оце перше житло було "за щастя". Але ми розуміли, що з дитинкою нам туди буде тісно. Значить шукали шляхи виходу- чоловік змінив роботу , я влаштувалася на роботу і за кілька років ( так, непростих, фактично без вихідних і відпусток) ми змогли змінити житло.Лише потім наважилися народити. Увесь цей час , в принципі, могли би жити у когось із батьків, де у кожного з нас точно так само була своя частка власності. Але і самі хотіли бути окремо, та і з батьків ніхто особливо не наполягав . За усі ці роки нам в голову не приходило вимагати від батьків чи то свою якусь частку, чи пропонувати розміняти (чи навіть обмінятися квартирами ). Цьогоріч помер батько чоловіка. І так виходить, що на свою частину спадщини ( а там і квартира, і будинок і ще цілий ряд речей), окрім молодшого сина має право і старший (мій чоловік). Але ми знаємо, що батько хотів би, щоб це все залишилося молодшому. Відповідно, чоловік прийняв рішення, що він не буде претендувати навіть на своє, а відмовиться від своєї частки спадщини. Справедливо це чи ні ( бо теж можна сказати, що от молодшому все на халяву дісталося ,а нам би це зараз теж ой як у пригоді стало), але ми поважаємо право свекра і його бажання ( не волю, бо заповіт він не писав, а власне бажання) якщо хочуть бути разом- мають думати самі. А не чекати , поки за них хтось подумає. Якщо батьки не згодні жити з молодою сім єю,значить зустрічатися до тих пір, поки не матимуть змоги орендувати бодай малюсіньке, але окреме житло. не варто ображатися. але тут теж діє принцип: або змінити усіма силами те, що можете змінити , або любити те, чого не можете змінити. Причини ж того, чому "не може бути" завжди були і будуть.. Але якщо як барон Мюнхаузен сам себе за коси з болота не витягувати, ніхто за вас то не зробить.
Відповідь: Дві невістки у свекрухи ми з невісткою зовсім різні! і ставлення у свекрухи завжди різне до обох)
