Для мамусь і татусів (3)

дитину в автокріслі і колеса можу за один раз занести додому, бо з люлькою виходить 3 рази, і не страшно дитину саму в квартирі залишати, коли вертаюсь по каляску. якось важко мені люльку з дитиною нести і ще й колеса в іншій руці.
треба пробуватись в люльці переодягати, бо їсти на вулиці по трохи тренуємось.

 

О, щодо того підпирання і тому подібного. Чого ніхто не дивиться у майбутнє? Мені мама раз сказала за підпирання, так я її одразу запитала чи не болить її поперек? А поперек то болить.( і хто зна чого, а може від тих подушок у 5 місяців? Потім має мама шпору чи як її там, а може і не її, до лікаря не йде. А мені розповідала, коли я мала гіпс зимою, що вона після перелому на третій день вже добре ступала на гіпс, а через тиждень на велосипеді їздила... І проблеми має саме із тією ногою. Може співпадіння. Але ліпше зробити все можливе, щоб вберегти дитинку від проблем.
І знову до тих подушок мої малі нормально самі почали сідати аж після 10 місяців. Знали б ви, що ми з чоловіком наслухалися. І яких діагнозів нам наставили заочно через розповіді різні лікарі. Але нічого, до 10 місяців вони уже стояли біля опори. Зараз вже впевнено ходять біля опори, за ручки, сідають, сидять на колінах і чудесно беруть різні підвищення.

 

Не бійтеся своєї дитинки. Тільки ви найкраще її відчуваєте і знаєте. І повірте, я дуже добре знаю, як це бути на новому місці без знайомих, з малими дітьми. Важко морально. Чужа країна, мова. Подумайте про місця, де б ви могли перевдягти дитинку, щоб не тягнути то все знову додому. Придивіться до місцевих закладів, магазинів, аптек. Думаю, у Польщі із кімнатами матері та дитини все ж так добре, як і в Австрії.

Надіслано від мого Redmi Note 3, використовуючи Tapatalk

 

@Basyanya А пострибати по сходах, чи Ви дуже високо живете?

 

Автокрісло і підпирання подушками - це настільки з різних площин, що навіть коментувати не буду. Автокрісло спеціально має ергономічний дизайн. При аварії воно навпаки має захистити дитину від пошкоджень, зокрема звести до мінімуму вплив на хребет. Шкода автокрісла - це old wife tales. Але звісно людям, які роками клали дітей лише в люльку, бо так робили їх мами і бабусі, і прабабусі нічого не доведеш

 

@vakyolka тобто пострибати??? живу на 2у поверсі.

 

Берете візочок перед собою, ставите на задні колеса і акуратно звозите поступово по східцях. Якщо в візка хороша амортизація, то малявці буде норм. Ми своїм танком тільки так по сходах і їхали( там де пандусів немає).

 

@vakyolka як раз амортизації немає. думала носити, але мені заважко.

 

Там в сусідній темі про маніпуляції говорили. Я трохи в шоці, бо днями мала нагоду декілька разів підряд поспостерігати як мій малий втирається в довіру до абсолютно чужих людей (і дітей і дорослих - особливо тітоньок) а потім настільки філігранно добивається бажаного Прямо тобі якесь НЛП в дії: спочатку посміхається, заглядає в очі, повторює всі рухи, мавпує слова, сміється з жартів... а потім за якихось пару хвилин абсолютно незнайомі люди уже танцюють під його дудку. Отак не істериками і криками, а потихеньку, улесливо і з посмішкою але впевнено добивається свого. І головне він того ніде не бачив - я людина дуже прямолінійна і догоджати та лестити не вмію (через що час від часу страждаю ), в садку теж дуже навряд. І таке витворяє дитина в 2,5 роки, що ж далі буде? Нє, може, він в політики колись подасться (добре що я на такі штуки не ведуся...). Але як на таке реагувати? Бо щось трохи розгубилася - наче і нічого поганого не робить, але якось не дуже мені подобається (чи то мої таргани?)

 

@Akina вже дааавно хочу написати але все думаю, що то я собі вишукую але ось це, що Ви вище написали і я вже не стрималась)).Значить, я про те, що бачу в Вашій дитині свою .
Конкретно до описаного- мій вже в школу йде, закінчує підготовку і всього, що йому треба він умудряється отако обхитрюжити, (сказати вчительці, яка в неї гарна помада,) кого потрібно в даний момент. Ми всі в шокови, бо реально таких кадрІв в родині ще не мали. Мама моя каже "облесник"))).Ходимо до логопеда, то вона балдит, навіть коли вона робить йому абсолюно серйозно зауваження і вичитує- він умудриться її "обробити" так, що за хвилю вже обнімашки)). При тому поведінка в загальному в нього бажає бути кращою. Йдемо по місту, махає комусь привіт/па па, питаю кому?, каже "Он, там в маршрутці тьотя мені усміхається і махає".
Якесь таке )))

 

Ага, він ще й "глазки строїти" так вміє І реально частіше говорить не правду, а те що портібно (або те що співрозмовник хоче почути).

"Мама в тебе такі ногті рожеві, гарні-гарні!", "Тато тебе така футболка нова красіва, тато - ти красотуля" і отаке постійно

Ну мій не є так щоб вредним - просто дуууже активний, впертий і допитливий. Хоч правила вцілому сприймає (правда після сотої спроби їх порушити) цілком непогано - йому пощастило що я теж вперта . Дуже чітко бачу що йому треба дорослі які не ведуться на оті штучки і з досить сильним характером

я ще коли Влад був немовлятком сказала що той хлоп пре як танк до своїх цілей і авторитети погано сприймає - він сам собі авторитет

, бо з інших коси в'є. Тому що з ним робитимуть в школі - навіть не уявляю, і чим далі, тим більше

 

Наш впертий страшенно і єдина людина, яка не ведеться- я, чоловік слабонервніший.)До впертості додаються маніпуляції і всі решту прийомчики для отримання бажаного. Та разом з тим він не настільки твердий, бо любить поплакати.Він важко приймає поразку в усьому(в т.ч., коли не отримує бажаного)- це начастіше призводить до плачу і я дуже намагаюсь з тим впоратись(тут підозрюю рису тата, бо такий же в тому питанні до такого, що може забутись з ким "змагається"- головне бути краще або не гірше))).
От, недавно ситуація в школі: завдання визначити кількість складів в слові, слово "миша". Він до остервеніння сперечався з вчителькою, що один склад "миш" і ніяка не "ми_ша", хоч знав, хто правий але отак, щоб "жизнь малиной не ". Я не проводжу якихось надто лекцій з ним на цю тему, просто товкмачу спокійно і твердо в мільйонні рази, що так впиратись є зле в першу чергу для тебе, тому що не є і не буде завжди в житті так, як хочеться. Тоді починаються "А чому?" і на всі відповіді також "А чому?"
Ну, якось так наразі в нас. В школі дуже сподіваюсь на розуміння і здоровий підхід вчителя і , як кажуть бабусі "мо переросте?")).

Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk

 

Щойно такий припадок сміху у мене був, що аж зридалась....

..... Шукаємо ми соску для Злати, яка заходиться плачем. Тут 6-річна Віталіна каже, що знає де вона і дасть, якщо ми їй завтра щось купимо. В мене, від обурення, слів не було і я, як завжди: "Мася, скажи щось їй". Ну вона щось там пручалась, далі вимагала щось їй купити, а потім каже: "Ну добре, БИКИ СТАРІ, йдіть сюда покажу вам ту соску".

Вже 15 хв минуло, а я досі в шоці. Наразі нічого їй не казала. На перший раз прощаю. А що найцікавіше, що такими фразами у нас в хаті не говорять. Ну зовсім дівчина страху немає)
І, либонь, поваги(

 

маючи 3-4 роки моя дочка почала вживати двопорверхові конструкції в чудово допасованому контексті. Ми вирахували любителя ненормативної лексики, припинили спільні прогулянки і пройшло. Але йдучи в п"ятницю біля школи, де діти чекали автобуси в театральний день, почула як гарно вбране миле створіння розкрило рота, згадуючи маму... Чесно, краще б не чула. На жаль, від цього не вберегтися. ( навіть он-лайн обзиваються і гнуть)

 

Справа у тому, що ми -- не ідеальні батьки, а я -- неідеальна мама і я багато матюкаюсь. Але фішка у тому, що мої мати діти не повторюють. Я їм кажу, що мама нервова і інколи не може стриматись, бо їй і вас бавити, і гроші заробляти, і їсти варити, і за вами прибирати, і тата задовільняти (ну ладно, цього я їм не кажу))) -- тому мама від нервів може матюкнутись. але вони не повторюють моїх матів. Ну бо хто ж би то себе СТАРИМ БИКОМ називав)

 

Власне, дітиска так обзиваються,що і самі вже вважають це нормою. А на норму хто ображається?

 

Дівчата, що робити з малим непослухом? Ніби роблю як книжка пише, говорю строго, що того робити не можна, повторюю декілька разів, потім підвищую голос, інколи послухає і зробить як я скажу, а зазвичай регоче і робить своє. Сьогодні дістала по дупі (правда, була в памперсі), ситуація - баба полола грядку, мала вхопила ніж, я збоку сиділа, кажу, щоб поставила на місце, що то не можна, вона глянула на мене, я знову повторила, вона починає йти, я йду за нею, вона біжить, втікає, я догнала, по сраці влупила, вона регоче і далі біжить. Я вся аж кипіла, знаю, що биття нічого не дає, але чому так? Тата вона слухає, він тільки кликне її, вона біжить до нього, а я мушу крок в крок за нею ходити.

 

@svoybox, у мене, якщо "ні" категоричне, то я не повторюю купу разів, а просто фізично забираю, і, знаєте, якраз в таких ситуаціях, коли я сама внутрішньо впевнена, що це "ні" на 100%, дитина сприймає це переважно як належне (якщо загалом то не є в якомусь капризному періоді). Ще добре діє дати зрозуміти, чому гаряче, гостре не можна - поколіть, доторкніть пальчик.
І ще такий момент - подивіться, чи загалом не забагато заборон: якщо навколо дитини багато речей, які вона хоче, а ви постійно не даєте, це створює по-перше таку неприємну атмосферу, ніби дитина все робить не так, наперекір, а по-друге, провокує її на такі ігри, що вона з вами так "задирається", привертає увагу. Те, що ви не хочете давати дитині, варто просто позабирати з її поля зору, постаратись, щоб більшість було можна, тільки дещо особливо обгрунтоване, не можна - тоді це "ні" краще сприймається.

 

Обов*язково! Наведу вам слова моєї мами :" як ти будеш така вперта, то тобі буде дуже важко в житті"...
Я була жахливо вперта і затьонта! Зі мною можна було в розвідку йти. Переросла, але не так швидко.

 

На вулиці багато небезпечних об'єктів і багато відволікаючих факторів (песик, котик, машини...), тому треба повторювати і всюди ходити і з рук витягати. Знову ж сьогоднішня ситуація, збирає собі камінці, я спокійно ставлюся до цього, приносить мені і показує, а то не камінці, а какашки, я викидаю з рук і під страшні крики тягну до хати мити руки, істерила десь хвилин 15. Напевно сусіди думають, що я ріжу ту дитину.

І ще одне, тільки щось їй не подобається чи щось забирають, вона зразу в крик