Для мамусь і татусів (3)

Як вам стаття? http://hueviebin1.livejournal.com/136686.html
Я так сміялась. Є доля правди в тому. Хоч стиль написання зневажливий мені не дуже до вподоби. А ви зустрічали таких мамочок? І як ставитесь до вихваляння дитячими успіхами?

 

Мені здається що в автора статті теж якісь приховані комплекси з того приводу Я на то реагую спокійніше - мене не злить а страшно смішить то що я теж називаю "мірятися піс*нами" . Ніби від того що дитина поповзе в 5 міс, чи в 1 рік ходитиме на горщик чи знатиме 30 слів вона стане президентом чи Білом Гейтсом
Був у мене такий яскравий випадок коли малому було десь 11 міс. Влад гонить по майданчику і підходить так цілеспрямовано до мене мамочка "ой, а Ваш такий великий, йому, напевно десь 1,5 року", кажу "ні, 11 міс", "ой і так бігає? а коли він почав ходити, бо нам майже 12 і ще не ходить", кажу "в 10 міс", тут Влад ще й щось сказав, тьотінька взагалі сумна стала "ой, і так говорить, а наш мовчить... а зубів у вас скільки?", кажу "мало, тільки 4 лізе", тьотінька прямо розцвіла "а у нас вже 12!", розвернулася і пішла собі така щасливаЯ ледве стрималася щоб не розреготатися зразу, якби знала що її то так ощасливить сказала б їй спочатку про зуби і мала б спокій. Я тепер всім "інтєрєсующімся" зразу видаю що у нас половини зубів немає і на горщик не ходимо - а чо, мені не шкода, хай порадіють якщо немає у них в житті інших приводів для радості.
Ну, ходить, ну говорить... я тепер чекаю коли він нарешті буде сидіти тихенько і мовчати
Але Влад нарешті доріс до того віку коли тьотінькі щасливі "ой, він у Вас такий невихований, а мій он який спокійний". Ура!

 

трохи всплакну... мені навпаки всі тикають що Влад дрібненький.. І нікого ж не прошу до нас говорити і зі своїми порівнювати так нєєєє... "а скільки вашому? 2.3? То він такий мааааленький просто у Вас! А от моя (мій) *і далі по тексту*". А мене вже починає то діставати

 

Йой, мене вже родинка з чотирьох місяців дістає- а сидить? А повзе? А зуби є? Особливо тітка і її дочка, бо в неї мала на 3 місяці молодша, то їм кожнооо разу конче тре знати, чи вже сидить? Мама моя каже, то скажи їм, шо сидить вже давно та й все , най вспокояться. А я чо, правду кажу, не вважаю свою дитину з того гіршою, чи типу шось не так, навпаки мені зараз хочеться затримати той ручний момент, а за кілька років то взагалі не будн мати значення, хто коли повернувся, поповз, сів, пішов.

 

Маю одну знайому, яка має доцю старшу за нашу, і завжди питає, чи то вміє, чи сьо робить, раз запитала чи пробує перевертатись, бо її в такому віці вже пробувала, і мене то дістало, я їй у відповідь жартома сказала, що так, ще в ПБ пробувала перевертитись і голову тримати Так що я тепер чемно махаю головою, тааа, тааа, вже все може і вміє, скоро ходити буде

 

У всіх свій привід для "всплакну"... Мені он всі тикають "ой, в нього ножки такі криві, так негарно... А чого ви нічого не робите з тим, от у наших знайомих..."
Зараз ноги вже по-торошечки вирівнюються, а от в рік взааглі колесом були (то від зайової ваги).
А Ваш малий з часом дожене однолітків, зате зараз у Вас дитина - мрія слінгомами (я б не відмовлася щоб мій малий був меншим і набагато легшим )

 

не можу. мене заносить в сторони коли в рю ношу, хоч лише 13+ кг було останнього разу як важила))) десь-колись-трошки лиш

 

Не буде того, не надійтесь
В мене кардинально різні діти. Яна, то такий вундер-кіндер А Влад, такий собі серйозний, сам по собі малюк. І коли мене питають чи то вміє, знає, чесно відповідаю, що ні. Але мене то не парить абсолютно. Прийде час, все буде Я вже з Яною натаскана на тих мамочок допитливих

 

Може чекають, поки їх маля сяде, а на вашу доцю орієнтуються Я теж усіх розпитую, коли сів, коли пішов, бо цікаво, коли ж то нас чекає І не мається на увазі, що Діма буде молодець, якщо сяде-піде раніше, чи що гірший, якщо пізніше. Просто мама буде чекати от-от якогось звершення , а той період "от-от " може хоч місяці тривати.

 

А мені якось незручно буває "хвалитися" - то коли дитина тих, що питають, не робить того, що мій, і вони тоді такі розстроєні, і я починаю казати, що то зовсім не принципово, або навіть, коли не питають, а просто це помітно в порівнянні, і помітно, що люди засмучуються, мені якось незручно. Проте, коли ситуація зворотня, то дивуюсь, що люди отак акцентують на тому, зовсім не думаючи, що це недоречні і неприємні комусь зауваження (це так, якби їм казали про зайву вагу, чи бідну мову, чи ще щось такого типу). А загалом, без отого спортивного нашарування, без критики і "добрих" порад, вважаю нормальним поцікавитися такими речима, просто для інформації, ну бо перший рік-два то все крутиться навколо тих досягнень, умінь, тим більше поміж мамами - то просто цікавий досвід.

 

Я зараз рідко розпитую про чужих дітей, частіше мене питаються. Я іноді навіть думаю, що може це невиховано. От мене щось запитують про мою дитину, я відповім, а про їхню нічого не питаю.
А от після народження, то частіше обговорювалися досягнення. Перша дитина, цікавили всі нюанси. Але це більше зі знайомими з якими гуляли.

Дівчата, якщо ми не їдемо нікуди відпочивати, то чи потрібен сонцезахисний крем? Бо на відпочинку зрозуміло.
Ми гуляємо до і після обіду. В сильну спеку в обід не виходимо. Та і літо в нас не літо. Але все ж задумалась, можливо потрібно шкіру захищати.

 

Який же він тоді дрібненький у тебе? Моя важить десь теж 13,5 кг, але візуально мені чомусь здається, що вона навпаки досить величенька на свій вік.

 

В мене навпаки, всім мушу пояснювати, що моїй лише буде 2. А їй всі дають 3 і роблять круглі очі, коли дізнаються що до трьох років нам ще рости і рости. Дуже висока мадам, особливо в порівнянні з дітками-азіатами, які в основному живуть у нас в районі. Але ми з чоловіком теж не низенькі, тому так. Головне не перейматись сильно, всім не догодиш


Sent from my iPad using Tapatalk

 

ходи до нас гуляти. ми тоже дрібні. кажись, дрібніші за вас)

в мене ще є таке питання. треба буде серйозно забавляти дитину 3 тижні, фактично не виходячи з дому. при чому так, що всіляке там-малювання ліплення не підходить категорично з ряду причин. поможіть ідеями. бо я крім казок взагалі не знаю, що робити. от чим зайнятися, лежачи в ліжку разом з малюком, окрім розглядання малюнків?

 

Можете бавитись різними іграшковими тваринками, мій таке дуже любить. Типу: коровка говорить до коника, а коник їй щось відповідає А скільки дитині? Можна вчити кольори, букви. Це все теж зробити в ігровій формі. Перед тим підготувавши різні картинки.

 

Магнітна дошка для малювання (знаєш, така що стирається), надрукувати/намалювати букви-цифри/картинки, пальчиковий театр, кульки надувні здувати/надувати, книжки різні маленькі ясне діло, малювати можна і на планшеті (звичайному канцелярському а не електронному), той же планшет/телефон в кінці кінців...
То те що найперше в голову прийшло.

 

цікаво, що вони мали на увазі, коли тітка спитала місяцьтому- ти ще годуєш Меласю грудьми? ноу коментс ,я навіть не знала, що сказати

 

Що вони мали на увазі не знаю
Мене догодовувати почали з місячного віку і без гв я була десь з 3ох місяців. Коли народився Діма і ми мали проблеми з ГВ, маму посадила читати матеріали з лалече ліги, бо важко було на додачу до всього боротися з її впевненістю, що пляшечка, то нормально, що дитині треба води, і що я видумую про шкоду дурника. Старші досі часто живуть в своєму часі, хоча то не знімає питання про те, як спокійно реагувати на подібні зауваження

 

А в нас на майданчику всі зациклені на ранньому розвитку.
Вчора жартома запитала в мами дівчинки, що на 1 місяць старша за мою (моїй 2), чи вже віршики розповідає... То та мама так протягнула: "Та вже давнооо...", що мені аж якось не по собі стало. Аня говорить дуже навіть непогано, як для свого віку, головне, що її тягне до спілкування, вона допитлива, соціальна, але до віршиків якось ще далекувато. Та і літери туго йдуть. А я якось не вважаю за необхідне дитині то нав*язувати. Їй весело розсипати і збирати сіль і крупи - нехай розсипає і збирає, весело вилазити на драбини і крутити попою під музику - на здоров*я. А виходиш на майданчик - тільки й розмов про картки Домана, хто скільки літер знає і т. п. Напрягають.
Ну толку з того, що дитина знатиме всі літери в 2, а не в 4? От я в 2 знала, не бачу особливого впливу на якість мого подальшого життя...

 

Напрягає і інша сторона:малий мій пішов дуже швидко 9.міс3 тиж.(то були мої іменини, тому пам*ятаю). Під словом "пішов" я розумію: самостійну у взутті на вулиці, по нерівній поверхні, пішов- впав-сам встав- пішов. І з того часу, періодично, мене доймали: а то незашвидко, а не дозволяйте йому, ой, ніжки будуть криві, він голову розіб*є і злякається... І ще много-много "ой". Сюди пізніше додалося: а мій не не хоче, то може ти вправи йому якісь робила...
Зараз всі ходять, але не всі самостійно пісяють на травичку.. Тому ті "ой" певно не закінчуться ніколи.