Для мамусь і татусів (3)

Відповідь: Для мамусь і татусів (3)

В нас дуже схоже все. І я вже думала раніше, що діти такого віку вже точно самі пішки ходять. І вже навіть 100 раз пошкодувала, що нема в нас візка, бо зараз вже знаю, що вона не проти в ньому їздити, але, мабуть, запізно вже купувати - маю надію, що те "візьми на руки" якось скоро перейде.
Переважно проблему вирішую так: якщо йдемо кудись, куди вона хоче, то тільки за умови, що вона буде йти сама. Якщо не хоче, то розвертаємось додому - переважно таке діє. Якщо ж мені кудись треба, то домовляємося, що спершу підемо туди-то, а потім куди вона захоче, якщо погоджується, то йдемо пішки, а ні, то беру на руки і йду, куди тільки мені треба.
Але на вихідних, особливо коли ме десь навулиці гуляємо і треба переміщуватися від точки А до Б, потім до В, то 90% дороги - на руках. І дуже часто дитина притворяється: як тільки бачить, що треба трохи йти, то починає плакати, що її болять ноги і так це реально показує, що направду думаєш, що болять. Але це насправді вигадки.
Думаю, тут можна застосувати принцип, що якщо хочеш кудись йти, то йдеш пішки, а не йдеш, то нікуди не йдемо.

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (3)

А ти пробувала пояснювати, що тобі важко? Присядь, поцілуй, скажи що вона вже важкенька і тебе болять руці. Хай пожаліє. Не послухає - пару метрів понесла, пожалілася що важко, попросила хоч трошки нозями.
В мене трохи інша проблема - як посадити в візок? Бо мені теж фізично важко весь день на собі носити, найгірше якщо спить то треба гуляти щоб не проснувся.

---------- Додано в 21:24 ---------- Попередній допис був написаний в 21:20 ----------

Ого, я свого старшого десь з двох не носила, а може і з півтора. Він втікав, а я бігала за ним То ще невідомо що легше

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (3)

3 роки на носі

в нас домовляння не проходить. вона мільйон раз обіцяє перед виходом, що буде йти сама, а на вулиці та сама пісня, якщо не беру, починає просто дуже гірко плакати.

ми цього тижня мали велике пережиття. приїхали до бабусі, щасливі-веселі, десь за годину мала впала на вулиці, я не бачила, як то сталось, але плакала сильно і довго не заспокоювалась, що дуже на неї не схоже, бо зазвичай просто колінка обтрясе і далі біжить. казала, що болить її колінко, ну ми жаліли її, все як має бути. але те "болить" не проходило, вона не вставала на ногу взагалі. я набралась страху, обдивилась ногу, обмацала все - ні синця, ні почервоніння ні припухлості, рухає всіма суглобами, на дотики не реагує. то я собі так зрозуміла, що вона просто капризує, щоб її носили на ручках і нарешті вона свого добилась, думала за ніч забуде. ага, вранці та сама пісня, і ще цілий день дитина не ходила, лише на ручках мами-тата переміщалась. я вже настрашилась добре, вирішили, що на 3 день як буде те саме - їдемо до лікаря. не сприйміть за легковажність, що стільки тягнула, просто не хотіла дитину травмувати тим оглядом, бо вона дуже налякана чогось лікарів. ну і я бачила, що, наприклад, повзати вона може, а от власне наступати боїться, чи не хоче.
лікар заспокоїв, сказав, що є невеличкий забій, можливо трішки її поболює, але не критично, опромінювати рентгеном немає сенсу, ставте на ноги, нехай ходить. ага... можете ще собі уявити, як вона кричала на тому огляді, її навіть руками ще не торкались, як вже все відділення чуло . а ногами так мотиляла, що лікаря ледь не закопала .
ну добре, але проблема таки не вирішилась, до кінця дня катруська не ходила, а я вже не знала що думати, переляк - чи привертання уваги таким чином?
ну, власне, за привертання уваги мені було дуже дивно, бо ми тільки повернулись з відпочинку, де 100% часу активно і продуктивно проводили разом. тому якось для себе я то відкинула.
ситуацію вирішила зміна обстановки і людей, ми поїхали до другої бабусі, де відразу болячка минула. але на ніжку ще трішки припадає, обережна дуже. отаке...

---------- Додано в 21:32 ---------- Попередній допис був написаний в 21:30 ----------

жартуєш???? я то кажу їй щораз, і пояснюю, і прошу, і заохочую. ага, фіга з маком. вона знає чого хоче, і все, по цимбалах. мені ще масла в вогонь підливають сторонні зіваки, які люблять привстидати, зробити якесь негативне порівняння, чи "хтось там буде з тебе сміятись", не припускаю таких методів, вони абсолютно не дієві.

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (3)

Я то перейшла з малою, як згадаю як я її волочила постійно на руках і деколи вже йшла і плакала і присідала з нею, бо просто не могла нести, а вона ніяк не злазила... Аж поки одного разу йшли до церкви і перед тим серйозно і довго домовлялись, що ми йдемо тільки якщо Катя ногами і вона погодилась, але посеред дороги знову плач - на ручки, то ми вернулись додому, була істерика, дуже сильні плачі, бо вона хотіла йти до церкви. Але цей випадок став переломним і після того ми почали ходити тримаючись за ручку.
Матвій деколи теж може попроситись на руки, але я кажу, що можу його понести тільки до оцього наступного стовба, деколи можемо сторгуватись до якогось дерева що трохи далі, то несу і в зазначеному місці ставлю на ноги, йому цього вистачає.

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (3)

я якось не можу собі причину пояснити того неходіння. вже думала, вона боїться чужих людей-машин, чи їй нудно, чи чого?..
вона інколи посеред хати ляже на підлозі і каже підніми мене , бо я не можу сама, і буде так лежати довго, потім починає плакати-кричати, заслиниться вся, поки я її не підніму.
то якісь такі загострення на рівному місці бувають, вже думала, певно й 3-річна криза додається.

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (3)

можем, можем. Проходили. Педіатра, послухати малого, викликала виключно додому. Малий копався-бився як міг, а вона тільки сміялась у відповідь "переросте той негативізм" Зараз доросли до "мама, може підемо до лікарки, щоб вона мене послухала бо я був таким сміливим і зовсім не боявся".
А поведінка з коліном - то скоріш за все у вас почався період "аааа, я вдарилась, я вмираюююю". Потім буде "мама, намаж зільонкою, нє, дай я сама". Потім буде "зільонка, нє-нє, не треба і так заживе, вже нічого не болить". Ну якось так. Або в іншому порядку
З коліном я б "полікувала" обовязково, пожаліла скільки треба (ну так, в міру і поступово заминала б ту тему.

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (3)

щодо носіння на руках. мій малий, коли йому ще й двох не було (десь 1,10) почав ходити зі мною пішки всюди, далекі відстані не проблема, моя дитина так привчена і коли він справді проситься на руки я 100% знаю, що він, мабуть, таки добряче втомився. але то ситуація з і мною. коли ми гуляєм з татом, малий уже за кілька метрів від дому починає проситися до татка на коркоші (на плечі) або на руки. до мене він не проситься, бо знає, що я не в змозі нести тих 17 кг щастя, а до тата проситься, бо тато сильний, ну і привик так змалечку.

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (3)

єс, сістер
мо тобі кишеню дати - буш її носила
в мене якраз є одна на твої кості
їй буде незвично, може тісно і вона передумає
або носити вверх ногами
я так роблю і приговорюю - не хочеш рівно йти несись як-небудь

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (3)

А ви знаєте як ми гуляємо разом з татом пішки? Старший на плечах, а менший на руках, ну бо плечі зайняті. То за щастя чоловіку, коли діти мають настрій повозитись на якомусь їхньому транспорті, а не на татові

ага, а нєкоторим і так нравітса

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (3)

ггг ти мені нагадала, я свою кишеню вже спакувала майбутньому поколінню ще минулого літа))).

а вона мені кричить "міііцно мене тримай!!!" :xaxa:

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (3)

Оо, то ми вже на другому етапі - помажу/закапаю сама. Останній етап, сподіваюся, не за горами.

---------- Додано в 21:25 ---------- Попередній допис був написаний в 21:22 ----------

Ми так можемо півгодини йти в одну сторону до магазину, бо знає, що куплю їй щось смачненьке. І назад півгодини, бо має, що жувати. А так просто - ні-ні, нізащо.

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (3)

мої ходять з 2,5 постійно 1,5 км до бабусі і назад. Ніколи не просилися, бо я постійно повторювала, що нікого не братиму, бо захоче братик/сестричка, а я не зможу обох нести. Але останній місяць мала собі часто таке дозволяє, починає нити (а як не хочу брати, то істерити), щоб її взяти на руки. Малий часом також хоче, коли дивиться на сестру, але з ним можна домовитись. Переважно він "дорослий мужик" Мабуть таки та криза дається взнаки

---------- Додано в 22:42 ---------- Попередній допис був написаний в 22:40 ----------

ми теж. Будь-яку цяточку треба замастити :8:

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (3)

Corena, нам допомагає біг. В формі гри присідаємо всі разом, рахуємо до трьох і біжимо за руки маленьку відстань, потім знов рахуємо і біжимо. Малим подобається, регочуть і біжать, а потім вже чимось заговорюю і йдем. А щоб зрушити з місця, коли когось приперло "на руцькі", такий дурнуватий марафон дуже допомагає

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (3)

домовлятись. Зараз коли я абсолютно категорично не можу її нести, то пояснюю 10000 раз. Діє. Інколи просто стоїмо по 5 хв., бо на руках я не можу, а йти не хоче. При тому що в мене дуже ходяча дитина, зараз такий період що "на ручки". Беру багато на руки коли не треба йти (настоячи просто я ще годна). О. І коли були в центрі (це для нас обох стрес), то таки несла, бо то не для дитини там ходіння.

я кажу - раз змучилась і болять, то стоїмо-сідаємо відпочити

---------- Додано в 14:37 ---------- Попередній допис був написаний в 14:29 ----------

домовлятися і до, і під час. Нема на то ради.

ото мені все дивно, чи хоч одна дитина перестала капризувати від тих *дебільних* залякувань-відволікань Моя кричить ще гірше, причому на "доброзичливців".

сестра! Але в нас без плачів.

моя теж була привчена - вони розівчаються )))

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (3)

дякую дівчата
за що люблю форум - то ніби в голос самій зі собою поговорити, думки впорядковуються в речення і вже ясність наступає

я вкотре зрозуміла - 99% успіху залежить від маминої налаштованості. а ще, щоб тримати свою лінію, треба поспати і поїсти, як десь там Орман писала)).
таки так, гарний настрій, щоб не зважати на вибрики і капризи, дуже помічний. в інших випадках, мені значно простіше взяти доню на руки, ніж вислуховувати її плачі, особливо, коли сама накручена.
нині ми ходили вже значно більше.

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (3)

Так само. Кажу: Чого на ручки? змучився? ну, давай постоїмо, відпочинемо... Переважно не хоче А якщо нема коли стояти, то таки несу, але перебіжками: до того авто, дерева, кущика, а далі трошки сам.
Пояснення, що важко, руки-спинка болить нічого не дає, він взагалі не любить і не вміє когось шкодувати, а вже тим більше коли йдеться про його інтереси
От на татові їздить постійно, але то вже хай собі самі розбираються.

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (3)

Дівчата, розрадьте мене і заспокійте...
Вообшем, впала мені сьогодні мала, сильно впала. Стояв столик для годування складений в кутку, вона потягнула його на себе за ремні і він впав на неї і вона ращом з ним, вдарилась в затилок, на затилку відразу на очах виросла шишка. 5 хв поплакала, я їі заспокоїла, все ок. Поводила себе сьогодні як завжди, все добре. Але все- одно серце не на місці начиталась в інтернеті, що треба відразу бігти до лікаря, викликати швидку, тощо...
Що робити? Заспокоїтись чи все- таки піти завтра до лікаря? До якого? Чи, може, відразу піти в приватну клініку без направлення зробити НСГ ( тім'ячко ще не заросло)...

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (3)

Наш малий навіть не знаю вже скільки разів бився в голову, і гулі були, і кров, то до лікаря зверталися лише раз, коли розсік чоло, бо і зашити треба було, і удар був дуже сильний, переживала за кісточки. Тоді зробили рентген, зашили і сказали спостерігати.
Якщо дитина поводиться звично, не нема сонливості, плаксивості, не рвала тощо - я б заспокоїлась
Правда, я завжди намагаюся максимально уникати контакту з лікарями, де тільки це можливо.

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (3)

в мене малий колись, як ще навіть не сидів, умудрився з ліжка впасти головою вниз. Поплакав і заснув. Я тоді, поки він спав, поначитувалась симптомів і ознак струсу мозку - ледь не посивіла. А він прокинувся і бавився ніби нічого не сталось. Це я до того що панікувати не варто, але і легковажити - теж. В лікарню підіть точно, навіть в прийомній вас направлять до кого в першу чергу. Зверніть увагу на поведінку дитини - чи добре фокусує погляд коли дивиться на щось, чи немає в неї ознак нудоти, придивіться як спатиме вночі. Цілком можливо що нічого страшного не сталось - діти дійсно міцніші ніж можна подумати, але піти і показатись лікареві варто хоча б щоб остаточно переконатись що все добре.