Для мамусь і татусів (2)

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

Я не питала чого дитина хоче на руки. Мова ішла за те, що малий при тому коли залишається сам на сам зі мною вередує, а коли з татом, то бавиться. Бачить мене і знову вередує.

Ще раз, я цього не питала! Де ви бачите хоч один знак питання в мому дописі. Мова ішла

---------- Додано в 10:42 ---------- Попередній допис був написаний в 10:39 ----------

Дитина була в ліжечку, а чоловік біля нього. Разом бавилися, я підійшла, почав вередувати. Таке враження, що я виправдовуюсь, бо хтось неправильно зрозумів мої слова. Тим більше я писала

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

То вам повезло з дитинкою просто
В мене що дві години просинається і їсти просить(як вдень так і вночі). Причому деколи я вже дивлюся на годинник і дивуюся..

У нас теж так мало спить коли в поньє (правда, а не слінг) і ще й дома. На дворі може ще довше поспати.. А от коли на ліжечку і ніхто в сусідніх квартирах не грюкає(новобудова тому що) - то може до години навіть спати, а деколи і ще більше...
А взагалі я практикую часто на балкон виставляти малого, на дворі висипається набагато краще ніж вдома, свіже повітря мабуть своє дає, але то також не дуже завжди виходить(знову ж таки новобудова тому що.. машин купа вантажних приїжджає, щось завантажують-розвантажують, грюкають одним словом голосно..)

І ще до речі така біда в нас з тим поньє.. ТО що маю вислухати все що він про мене думає поки не вийдемо на вулицю - я вже змирилася)) Але от навіть вже засне на мені і йдемо десь там по справах, лиш зайдемо кудись в приміщення - просипається і в крик і не туди і не сюди потім... Другий раз без циці заснути - то вже проблема.. А годувати в тому щось не виходить (( Хтось стикався з подібним?

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

Це дуже страшно. Але по-іншому неможливо їсти зварити. А дитина ж хоче щось на обід, не кажучи вже про чоловіка.
Чайник у нас стоїть якнайдальше, варю їсти теж на дальніх камфорках, як п"ю каву, а хтось мене покличе, то ніколи не залишаю її на столі, ховаю чим подальше.

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

Пригадала цікавий момент: Каву випила залишила горня на столику пішла на подвір'я речі вивішувати, творча була картина коли повернулась. Малий з таким задоволенням :radist:розмазував все по столі й по собі і все сипалось на землю навіть не могла б подумати що дві ложки заварної кави таку красоту зроблять скрізь... Посміялись з того і в ванну

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

то в іншу тему

---------- Додано в 21:18 ---------- Попередній допис був написаний в 21:06 ----------

ви не питали, а я просто дивуюсь
таке у всіх буває. тато (якшо він не цілий день в хаті) дитині цікавіший, тому на хники нема часу
мама ж - пройдений етап, з нею треба перевіряти межі - чим далі мама дозволяє, тим більше крику буде
ви просто пишете шо мало не в 3 місяці ходили до невропатолога - шукали причину - шо саме вас спонукало до відвідання лікаря?
знову ж - зі свекрухою, пишете, дитина була в ліжечку годину. чому знову ж в ліжечку. якшо є хтось з дитиною - чому його не носять, не ходять, не пускають поповзати?
ситуацію, коли дитина неспокійна, треба вивчати з пренатального часу. розбирати все - зачаття, хвороби під час вагітності, самопочуття під час вагітності, ліки, пологи, стимуляція, перше прикладання, перший контакт шкіра_до_шкіри
ті всі фактори часто зневажаються молодими батьками. ніби на перший погляд не важливі. але в загальному, якшо зібрати все докупи, показують причину нервової конституції дитини

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

моя малеча почала з допомогою моїх рук ходити у 8 міс, а в 10 вже сама пішла, правда ми практично не вміли повзати!і мені казали що малява тому так швидко пішла! а на рахунок рук, то я практично з народження старалась малечу по руках не таскати, засинали ми в колисочці до року часу без колисання, я її просто ложила і йшла, хоча в свою сторону слухала багато негативу від батьків..., але саме основне вона в мене не плакала, а от після року, якось вона так сильно вередувла, попробувала поколисати, їй це сподобалось, і ми десь 6 міс. поколисались, а після того їй взагалі найшло те, що вона ніграмину не хотіла спати в свому ліжечку, тільки біля мене. Ще, коли ми були дуже маленькі, а ми живем окремо від батьків, я її ложила в спеціальне дитяче крісло для малеч, вона мене бачила, могла брати на кухню,ставила на стіл, і спокійно робила свої справи, і була спокійна, що матуся біля неї, і так з малку привчила можна сказати до певної самостійності, і не було в мене такого,як буває у матусь, одною рукою тримає дитину, а другою кашу мішає, брала дитину на руки в крайніх випадках, коліки в животику, жаліла коли лізли зубки...принаймі з такими методами мені зараз дуже з нею легко,і тоді було.

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

ви думаєте нам, таким матусям, які одною рукою дитину, другою - кашу, важко.
ніііііііііііііі - нам в кайффффффффффффффффффффф

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

а мені не а кайф. малий зранку майже ніколи не спить. а мені треба доні дати одяг, заплести, допомогти почистити зуби, зварити і дати їсти. тому приходиться варити кашу чи ще щось з дитиною на руках, щей пританцьовувати бо переважно плаче. не розумію що тут кайфового. а найгірше що неможу Каті приділити увагу.

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

Дивіться тільки щоб такі методи привчання до самостійності не обернулися проблемами.
Але це ваш вибір

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

хто хоче - шукає вихід
в мене відповідь одна на таке - але озвучувати не буду
вона і так всім відома

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

Я для себе постановила якщо не можеш змінити ситуацію ( тобто треба готувати їсти, прати і т. д а дитина на руках) то зміни своє ставлення до ситуації і все стане на свої місця. Спочатку нервувалася, що я нічого не встигаю, що мені немає кому допомогти а потім зрозуміла що то все такі дрібниці, роблю по хаті що можу зробити . Малого на руках ношу постійно вже звикла з ним і кашу варити і більшість справ робити. І відтоді як я змінила своє ставлення до того що дитина постійно на руках це також стало мені в кайфффффффффф.

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

Власне спонукало те, що дитина плакала без перестанку. Циця і сльози, я навіть не чула як мій син мовчить. Хіба коли спав і їв.

Ну, свекруха моя- це окрема тема. Один раз в житті погодилась залишитись з малим, то добре хоть так.)) Зате коли ми удвох, а це цілими днями, то в ліжечку не сидимо, бо навіть якщо б я і хотіла хоч на хвильку його там залишити, щоб зробити якісь свої справи, то це просто не можливо, я вже про це писала вище.
Доречі, думала мій малий не ходить сам, а сьогодні були в гостях і там ще був півторарічний хлопчик. Ну, хлопці собі, так би мовити, потоваришували і той побіг, а мій Святослав за ним сам через цілий коридор пішов, потім повернув без підтримки і назад. Очі горять. Потім обнялись, поцілувались з тим хлопчиком... Я так тішилась, страшне. Приїхали додому, я його на пілогу, як завжди, а він далі те саме без підтримки не іде. Напевно треба йому якогось ходячого товариша для стимулу.))

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

Ні, я не ставлю. Він підповзає до дивана, спирається ручками, стає на коліна, і стає на ноги. Спочатку робив так на дивані попри подушки, тепер на підлозі, вже пробує ставати біля ніжок столу, біля будь-якої опори. Основне має бути стимул - щось цікаве що він хоче дістати. Зі стимулом деколи помагаю, кладу вище іграшку.

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

а чому ви так переживаєте щодо ходіння?

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

Я? Та я не переживаю зовсім, просто описую ситуацію.

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

звідси

виглядає шо ви переживаєте

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

Ну, та з чого ж так виглядає? З того що я тішилась побачивши перший раз в житті як моя дитина сама іде? Ну, та це почуття радості мабуть у кожної мами виникає: перше слово, перші кроки і т.д.

---------- Додано в 23:22 ---------- Попередній допис був написаний в 23:19 ----------

Можна дізнатись про які саме проблеми іде мова?

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

проблеми з неврологією по-перше. і крім того ше купа всього. навіть оті так звані *примхи, капризи* часто бувають наслідком привчання до *самостійності* в ранньому віці
дитина яка не може розказати, пояснити, ходити, встати, сидіти НЕ МОЖЕ БУТИ САМОСТІЙНОЮ. вона залежна від мами

хоч то може не в тему, але згадалось - мала я розірвану суглобну сумку (такий ніби мішечок, який тримає суглоб колінний на місці). 2 місяці в гіпсі. попросила сестру шоб та принесла води попити. а вона перефразувала анекдот і каже - нема ножки, нема і водички
і хоч за пару хвилин принесла, але мені так було тяжко. шо я безпорадна (гіпс був ше свіжий, мокрий, з ним важко було ходити спочатку і милиць ше не принесли) і ніхто не може зараз мені допомогти

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

з власного досвіду- чим швидше і наполегливіше батьки привчають дитину до самостійності- тим швидше і більше капризів і "небажаної" поведінки отримують взамін.
маю з чим порівняти:
1) сімя, 2 хлопці з різницею в 4 роки. (Німеччина, я працювала в них нянею). мама- бізнесвумен, АЛЕ і з одним і з другим сиділа в декреті САМА і бавила їх, вийшла на роботу вже пізніше. Спали всі разом і одному ліжку (про що дізналася потім із жартів батьків), без дітей нікуда не їздили, проводили з ними весь свій вільний час. Я до них приїхала, коли хлопцям було 5 і 9. вони були розбишаками- але цілком самостійними і хорошими, цікавими і легкими в спілкуванні.
2) сімя , знову 2 хлопці.я приїхала ,їм було 5 місяців одному і 5 років іншому. я була вже 4-та няня мамуся працює, часу на дітей не має, привчає з народження до спання окремо, соски, пляшки, і весь стандартний набір. перший хлопець-вихований втакому "самостійному" режимі- нитік, зануда, капризун + з сильними психічними проблемами, спить в кімнаті з батьками, боїться десь сам бути (страх бути залишеним в дитини), купа всяких страхів і недовіра до світу.

то ж я маю приклад, як НЕ ТРЕБА.

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

наразі я проблем не маю, в мене гарна, вихована дівчинка, яка слухає батьків, звичайно як всі дітки також вередує, ніхто ж не ідеальний, і мої коліжанки, які виховували таким методами, також зараз нінащо не скаржаться, я особисту маю багато прикладів, коли навпаки з дітьми дуже багато сюсюкаються, чуть в жертвоприношення не приносять себе до тої дитини із сторони мами, то 1- дитині вже 1.8 вона без мами нікуди, навіть з бабцьою з якою живе в одній квартирі, залишатись не хоче, хочаб на 30хв, все що він захоче мусить бути в нього в руках,( як то кажуть в народі ще на образ вилізь і буде все) і якщо неполучить того це біда! чуть на підлогу не падає і ногами не тупотить! я вважаю що з дитиною вже трохи більшого віку , наприкдад як у нас, потрібно багато говорити, пояснювати,показувати, і все дитина зрозуміє, легко так в дитині в житті не буде, я к вдома з батьками, які образ дадуть, щоб дитина заспокоїлась, починаючи з садочка, з молодшої групи, там діти не панькаються між собою, вихователька також не буде постійно до них шопотом говорити, раз як крикне і на тому кінець, а не кожна дитина сприйме це як нормальне явище.