Для майбутніх мам (12)

Всьо, ось і на мене напало безсоння. 5:37 ранку, якийсь зачаклований час. Як так далі піде, то існує загроза, що мій малюк буде мати 35 пінеток на час народження. Ну прям як принц якийсь. Чи то я за перший триместр все відіспала, чи то легкий шок від того, що я нарешті йду з понеділка в декрет.

 

@Virchuk буде тяжко після пологів, вже вдома, тому максимально підготуйся до того періоду, знайди консультанта з ГВ, слінгоконсультанта (ти ж маєш слінг, пра?), налаштуйся ліпше на той період. Бо всі думають про пологи, готуються до них, техніки вичитують, це все добре, але то лиш цвєточькі, ягідки почнуться вдома
Придумай хто буде їсти варити, хто допоможе по господарці, бо ти будеш зайнята лиш ГВ і малюком, решта буде на другому плані (я в свій час знехнувала такою порадою і гірко про це шкодувала, бо це було пекло, найважчий період за всі 35 років, оті перші місяці сина)

 

Таню, слінг маю (намотки навіть пробувала робити ), мама приїде на тиждень точно, відео як доглядати за малюком вже дивилась, чоловік вже хоче бавити маля)) Ну але теорія то таке. Я практик - мушу все пробувати робити сама, щоб запамятати/навчитись. От читаю, що раніше в жінок був досвід, бо вони змалечку бавили молодших братів/сестер, або інших дітей. А я новонародженого певно після своєї сестри і не тримала на руках))
Мені не зле чекати на появу малюка, я б радістю до 40 тижня доходила, я тільки зараз зрозуміла який то кайф бути вагітною. Просто страх перед незвіданим, легкий мандраж.
Вчора їздила у пологовий, якось так плавно ми вирішили домовитись з лікаркою, послухали сердечко нашого малюка. Для мене трохи було відкриттям, що коли я хвилююсь, то і у малюка ЧСС більшає, як я заспокоююсь - то і в малючка серденько повільніше б'ється. Одразу згадала середину вагітності, коли я була така навіжена на роботі - ото я дитині стресу завдала

 

А я відчуваю докори сумління, бо зовсім не боюсь свого планового кесарського - як то кажуть, "упал-проснулся-гипс",хоча маю переживання за те, що буде потім. Але ще більші переживання за от власне тепер.... А з пологами відчуваю себе халявщицею. Я колись мріяла, як буду готуватись до природніх пологів, вчитись слухати своє тіло..а тепер....і гімнастику не роблю, і дихання нічого не вчу - бо нащо? І це так сумно .

А з парашутом ми стрибали двічі - для мене порівняно із переживаннями вагітності то дитячі казочки

--- дописи об"єднано, 25 Жовтень 2015 ---

Ага...я вже половину морозилки домашніми заморозками типу котлет-гречаників-вареників забила)).

 

@truskaffka я не порівнювала стрибок і пологи, бо то не коректно, я порівнювала відчуття невідомого перед подією. Другий раз не стрибала, бо був ризик, на який я не зважила першого разу (критично мала вага ну і малюку 2 роки, а мама вар'ює)))) так само зараз навіть думати не хочу про той біль, який чекає попереду, нащо себе накручувати завчасу. Події можуть скластись як завгодно, попри мої уявлення і плани.

 

Мене зараз одне лише лякає, де ми маємо "здати" нашу малечу поки будемо народжувати)))
Минулого разу мама за 70 км + з другого кінця Львова встигла приїхати за 2 ,5 години (але то був ранок і рух по Львові без заторів), а як цього разу буде, навіть не уявляю))) Тримати тут маму 2-3 тижні до, не дуже хочу - надоїсть Головне, щоб не вночі все почалось, бо вдень ще викрутимось. Настроюю себе, що все буде так як має бути, одним словом - ДОБРЕ

 

оце мабуть те, що мене найбільше хвилює. Але правильно кажуть - на все воля Божа, тож я собі це нагадую час від часу, щоб не нервуватись)

 

@truskaffka , а можна Вас запитати: Чому у Вас КР планове? Тільки через двійню?
І взагалі питання чи зараз народжують двійню самостійно?
Це тільки цікавість, так заради знання. Ніого більше. Просто банально цікаво

 

@Rostuslavchuk друзям, сусідам мені чоловіка брат привіз сина, бо його дружина народжувала, посеред ночі на таксі, а сам в пологовий. Але міг би й мені подзвонити, я б приїхала побути з малим.

 

Чому ж не народжують, звісно що так . Просто у мене вже є рубець на матці, при чому після кесарського на терміні, коли ще матка не до кінця розтягнулась. Поки думалось про одного малюка, я зрозуміла, що мене чекає запекла боротьба із лікарями за ПП. Коли дізнались про двох...я здалась .

 

я вже теж за це думала))) Вдень не проблема, а от ніч... але щось будем думати і домовлятись

 

я не маю страху перед пологами. так, легке хвилювання присутнє, молюся, щоб все пройшло добре і дитятко народилося здоровеньке. ніби знаю, на які "граблі" не хотілося б наступити цього разу.
не те, щоб я дуже готувалася-вичитувала, просто нагадала собі власне про дихання, бо першого разу ніц не пам*ятала і зараз що читаю, що не читаю-не затримується в мене то в голові. для себе зробила висновок, що головне-слухати своє тіло, вміти хоч трохи розслабитися між переймами, ну і власне потуги

(отут в мене була повна "лажа" минулого разу)

.
після довгих роздумів і палких дискусій про вибір лікаря зрозуміла, що все в руках Господа. вірю, що все буде добре.

про опускання животика-не знаю як то.
нині ніц не робила по хаті, Катрусею тішилися дідо-баба, то і мої тренувальні полегшали і майже не турбують. висновок-треба більше відпочивати, що нереально з 2х річним енерджайзером
настрій ліниво-втомлений.
якось так

 

А взагалі із двійнями є певні виключення - скажімо, коли вони з однією плацентою і в одному плідному мішку, то за протоколом мають конче кесарське робити і при чому дуже рано (32 тиждень десь) - бо вони можуть заплутуватись пуповинами одне одного. Це я так читала і так лікарка казала. Ну і ще радять кесарське, якщо не лежать обидвоє головою вниз - але то не є абсолютний показ, бо як перше вродиться голівкою, то друге і сідничками легко мало б пройти.

 

Мої хлопці дали мені сьогодні поспати в обід))) Потім мене вигуляли при гарній погоді, то навіть мене не тягнуло внизу живота. Ввечері менший швидше ліг спати, то я ще й релакснула з книжкою у ароматній ванній. Ех... з тими вічними гонками забула вже як то кайфово
А то вчора щось напригалась цілий день по хаті з тими порядками, варивом їдження і з тим меншим їжачком маминим, який висів цілий день то у мене, то потім в тата на руках, що ввечері аж ношпу мусила пити, так мене тягнуло і тьохкало. Дістала прочухана від чоловіка, то сьогодні відпочивала

 

Ого, я, чесно кажучи, не думала, що треба продумати щоб хто їсти варив.... Бідний чоловік, бо нам нема кому.) Хіба, якщо фінанси дозволять, стану постійним клієнтом якоїсь кулінарної темки.))

 

Нас, як появився другий малюк, дуже мультиварка спасала. І корисно і не паришся пів дня на кухні.
А перший раз, нас виписали якраз перед Великоднем, то моя бабуся і чоловікова мама навезли смаколиків цілий холодильник (для мужа). Я попросила зварити мені бульйончик, а чоловік навчився варити манку, затарив холодильник йогуртами без ягід, сиром, сметанкою. Собі якби щось, то підварював щось, бо в нього з тим проблем не має. Єдине час не завжди був. І так перебули, тиждень поки я не почала вставати. Потім, хто з нас мав час, то щось нашвидкуруч варив.
Але, все таки мультиварка в тому плані рулить Та й досвід, бо мені з двома було легше набагато, ніж з першим

 

Я була з тих, що мала досвід, винянчила двох менших братів і сестру. Здавалось би знала все з догляду і як памперс поміняти, і що робити. Та як народила своє, я зрозуміла, що ніц не вмію, і ніц не можу. І підгузок важко міняти, і вдягати страшно. Парадокс

 

@Bulavka нам теж нема кому, плануємо купувати мультиварку-скороварку ну і від тепер по тихеньки налаштовую чоловіка, що я буду зайнята увесь час, мені буде не до готування, ще б мені хтось щось зварив))) старшого вчу готувати, він йтак собі раду дає, але вчу варити макарони, крупи, відварити сардельки і т.д.

--- дописи об"єднано, 25 Жовтень 2015 ---

@Chukuliadka і я винянчила племіників, але коли то чужа дитина, тебе серце не болить, чо воно репетує, є на то мама, ну і грудьми племінників не покормиш)))

 

Не лякайте , то дуже індивідуально. Я з тих, що вважають, що як зявляється дитина, то навики самі собою приходять і швидко. Я ніколи нікому памперсів не міняла, ну раз десь племінниці змінила, ледь. На курси вагітною не ходила, а Меласі відразу почала міняти памперси так, ніби я то все життя робила. Мама перед тим, як піти казала мені, щоб я сестру покликала аби допомогла, бо ж типу я ще нічо не вмію, але я і не думала нікого кликати. Це так було все легко. І брати свою дитину то зовсім не тау, як чужу. Якось ті руки самі складаються.

 

Як ви себе організуєте, так і буде.
Я чудово справлялась з двома, чоловік був нагодований, собі готувала спершу окремо дієтичне а хлопцям пацаняче. Мульті не маю, бабусі не приймають участі в допомозі, а я і не сильно потребувала.
Пишу тут це, щоб дівчатка розуміли, і з немовлятком, і в перші дні і потім все не є страшно і цілком комфортно. Трошки незвично бо сну бракує. Ну але його бракуватиме тепер напевно все життя)))

 

@Fleshka мені бракувало не лиш сну, а ще часу щоб банально вмитись... Тоді підгузків не було для новонароджених, і мені 19 років, сама, гора пеленок брудних, чисті закінчуються на очах, а їх не тільки прати, ще й прасувати треба було. Добре, як з ГВ одразу все гаразд, мама спокійна, і дає собі раду. Лиш в мене так не було, а була повна катастрофа, до якої я готова не була, ні на грам.