Відповідь: Дівоча доля.. маю таку ж ситуацію як Serceedka. Тільки моя історія почалася ше 7 років тому. Зустрічалася з хлопцем білше як 1,5 роки. Кохання було і з моєї і з його сторони. Та дуже мене коханий почав ревнувати, до друзів, до всього.. а так як я надто люблю свободу (в розумних межах) та й через багато інших факторів вирішила розірвати стосунки... То було дуже важко, він не раз мені дзвонив і казав шо стоїть на даху 9-поверхівки в якій я жила і дзвонить шоб попрощатись. Не знаю чи то була правда, чи ні, але слава Богу він не стрибнув, але оця настирливість мене ще більше відштовхнула, я боялась бути біля такої людини. Роки йшли, він уже не погрожував закінчити життя самогубством, але писав смс типу "не дай Бог когось біля тебе побачу"... пройшло більше 5 років, я уже навіть не живу в рідному місті, а почуття лишились. Недавно спілкувалась з ним - він збирається женитись. Мене як струмом вдарило.. Раніше я хотіла шоб він когось знайшов, думала шо лише після того сама зможу будувати нові стосунки, а тепер розумію шо мені ще гірше, бо вже точно не зможу повернути те шо у нас було. Написала це все йому, але у нього уже нова любов.. Я тепер згадую як знайомилась з хлопцями після нього, так завжди розказувала про оцю мою першу і останню любов... Не знаю коли мене нарешті відпустить...
Відповідь: Дівоча доля.. не зразу при знайомстві, після знайомства Дехто сам розпитував.. як коли.. розмова ішла в таке русло.. не завжди, але коли питали, то я і не брехала, казала все як є.. я звичайно на побачення ходила, але коли з кимось доходило до інтиму, я не могла віддатись бо то для мене серйозно От і починались розмови "Та чого?.. Ти що дівчинка?" Я завжду вірила в долю а останнім часом все частіше думаю шо ми самі куєм собі долю... хоча хтозна... ---------- Додано в 12:23 ---------- Попередній допис був написаний в 12:12 ---------- зараз з роками я розумію як я тоді стервозно поступила... не давши жодного шансу.. і він, і я наробили багато помилок
Відповідь: Дівоча доля.. а що стало основним поштовхом до розриву стосунків? його шалена ревність? Ну от ви собі уявіть зараз, якби ви все ж таки продовжили з ним стосунки? чи змогли б жити з тим, що вас постійно контролюють, ревнують? Мені здається, ви просто ще не зустріли ту людину, біля якої забудете все. А ще в впливає той факт, що той мужчина одружується. Не можна постійно повертатися в минуле, так можна не збудувати майбутнє і не мати нормального життя тепер.
Відповідь: Дівоча доля.. Все що неробиться в житі робиться тільки на краще, треба в то вірити. А якщо постійно думати про менуло, старе то нове так і може не початися.
Відповідь: Дівоча доля.. Психопатам та маніпуляторам не можна давати жодного шансу - він би повністю знищив вашу особистість. Тому ви тоді поступили дуже мудро та правильно - він замість того, щоб покінчити із життям (як і погрожував), знайшов новий об"єкт для маніпуляцій (як зрозумів, що ви непідвладні). Отже радійте, що вийшли з ситуації із найменшими втратами
Відповідь: Дівоча доля.. Скажу Вам таке з власного досвіду: я завжди вірила в долю. Вірила в гарну романтичну казку про дві половинки, які блукають десь по землі, і коли знаходять одне одного - тоді разом щасливі все життя. Але, виявляється, не все так просто. Мене тільки завжди насторожувало, чому люди одружуються, навіть народжують дітей, і тоді лише розуміють, що вони не є двома половинками. Якось не вкладалось в голові: "Як ж можна не розібратись чи половинка то чи ні? Навіщо одружуватись, а потім розлучатись? Мабуть, одружувались не кохаючи.." Але це не так. Закохані, але таки справді ще не половинки... Недавно прочитала звідки походить ота легенда про дві половинки і якось трохи прояснилось. За східною легендою є 7 етапів любові. Коли люди зустрічаються і в них виникає "іскорка" - в тої пари зявляється шанс стати половинками. Коли вони проходять всі 7 етапів то за легендою - в наступному житті (при умові що людина не християнин і вірить в реінкарнацію, звичайно ж) ці двоє людей обовязково зустрінуться і проживуть все життя разом "душа в душу". Таких пар на планеті дуже мало - одиниці. З цієї легенди випливає, що з будь-яким чоловіком, який Вам сподобається (виникне закоханість, фізичний потяг) - можна побудувати справжню любов. Ваші почуття до колишнього - навряд чи вписуються в цю романтичну легенду. Якби ви з ним були половинками - не розійшлися б. Він би не зміг одружитись з іншою, бо половинки не помиляються у виборі коханих. Ваші почуття - це не любов, це закоханість, яку Ви не відпускаєте з своєї голови. Любов приходить тоді, коли закоханість проходить. Дуже часто пари одружуються, або вирішують одружитись, ще на етапі закоханості (яка триває за підрахунками психологів до 2 років), і коли закоханість проходить - думають, що то вже любов пройшла, і вирішують розлучитись, так не почавши любити один одного. Це не я придумала - прочитала в сімейного психолога Г.Чепмена "Пять мов подружньої любові". Любов - це свідоме почуття, ми свідомо вибираєм любити людину чи не любити. А закоханість - несвідоме почуття, воно само приходить і само покидає нас, ми ним не можем керувати. Говорю про це, бо сама переконалась. Почуття, які у Вас є, то швидше як приємні спогади про Вашу закоханість. Переживіть їх. Згадуйте кожнісінький момент ваших зустрічей, згадуйте все до дрібниць, переживайте їх в памяті знову і знову, плачте, перестаньте себе жаліти, але переживіть все і відпустіть. Інакше Вас все життя будуть мучити ті спогади, і не дадуть бути щасливою. Зрозумійте, що він - не Ваша половинка, ніколи нею не був і не буде. Ви ще знайдете свою любов, будете щасливі, повірте. Тільки почніть хотіти цього. І, між іншим, ревність це ще одна ознака, що він теж був шалено закоханий, але тільки закоханий. Любов не породжує аж такої надмірно емоційної ревності. То все закоханість.
Відповідь: Дівоча доля.. Дякую за розуміння а що стало основним поштовхом до розриву стосунків? його шалена ревність? Ну в основному так, та був і ряд інших причин, можна сказати шо все вкупі Ніколи не думала шо ми розійдемся, та ше й шо я буду ініціатором. І хоч нам ще не було й 20, ми уже мріяли про весілля та сімю. Мене просто чомусь переслідує думка, шо якщо є на світі така штука як "той єдиний", то це він... Я не розумію чому я його приревнувала до майбутньої нареченої.. Мені цей мій стан дуже не подобається, треба брати себе в руки Все що не робиться в житі робиться тільки на краще - я в це щиро вірю, завжди це повторюю собі Психопатам та маніпуляторам не можна давати жодного шансу - він би повністю знищив вашу особистість - так мені казали і рідні та друзі, коли я думала до нього повернутися... Я в телефоні зберігаю одне з його смс з погрозою, щоб спамятатовуватися коли захочеться вернутися. і якби не ті погрози та важке розставання, то впевнена що я б вернулася до нього... Це одна з тих ситуацій коли розум говорить одне, а серце - зовсім протилежне. Буду працювати над тим щоб не повертатись до минулого і жити теперішнім та майбутнім
Відповідь: Дівоча доля.. А може це і є доля - прийняти те, що було, зробити з того якісь висновки і йти далі??)) Як би не було, а ці стосунки вас чогось навчили. Хоч би зрозуміти те, що вам важко бути з надто ревнивою, настирливою та егоїстичною (зробила висновки з погроз про самогубство) людиною. Правильно писали дівчата: чи хотіли б ви повторення і продовження сцен ревності?? Відпустіть цю ситуацію, все вирішиться так, як має вирішитись, причому, вирішиться якнайкращим для вас чином))) Ви все зрозумієте пізніше, коли емоції і спогади не будуть зашкалювати)))
Відповідь: Дівоча доля.. Вони все правильно казали. Не для того, щоб "втішити" та "заспокоїти", а "як є". Дуже мудро зробили, направду.
