Відповідь: Дівоча доля.. це коли відчуваєш,що тебе затягує у той вир,коли ще розум здатний думати,треба роздивитися,аби потім від того ж таки кохання тай не мордуватися. Хоча, напевно, всі ми такі розумні теоретично про це роздумувати...
Відповідь: Дівоча доля.. все що нас не вбиває робить сильнішими через ненайкращі наслідки всі проходять... напевно це треба для того щоб потім перш ніж шалено закохатись оцінити якомога реалістичніше позитиви і негативи людини... а ще я вірю в те що якщо зустрінеш свою долю, то обов"язково це відчуєш нехай навіть підсвідомо і не відразу це зрозумієш, але відчуєш
Відповідь: Дівоча доля.. то правда. відчуття завжди говорять правду,але ми часто їх приглушуєм розумом,чи стереотипами. і тим заплутуємо самі себе..
Відповідь: Дівоча доля.. для мене найважчим було повірити людині... як тільки я переборола недовіру відразу налагодились стосунки але з іншого боку довіру потрібно заслужити...
Відповідь: Дівоча доля.. А по-моему, то это проблема того парня, а не ваша. Какое вам дело до его любви, если у вас ее нет? Сказали НЕТ, и точка... Сам придумал, сам и виноват... Вас бы не пожалели и из жалости никто б с вами не встречаться, ни влюбляться в вас бы не стал. Причем, это честнее. Любовь - это двухсторонее движение. А общаться с парнями обязательно продолжайте и не комплексуйте, не перекладывайте на свои плечи их проблемы, а то так и до паранджи докатиться можно, что б никого не травмировать. Это жизнь, и вам должно быть из кого выбирать, чтоб не ошибиться. Ведь когда-то принесет цветы и тот, от кого сердце замирает... По другому с ним просто не встретиться. Вы молодая женщина, и это ваше время, время выбирать. В общем, выше голову, девочка! Уверено и вперед, вы никому ничего не должны!
Відповідь: Дівоча доля.. В общем, выше голову, девочка! Уверено и вперед, вы никому ничего не должны! Дякую
Відповідь: Дівоча доля.. В ідеалі варто прислухатися до серця і розуму . Але в житті, звичайно, не все так просто. Малявка, я тебе прекрасно розумію, бо сама "вляпувалася" в різні історії (навіть з переслідуваннями і шизофренічними кандидатами)... Головне - ніколи в житті не шкодувати! Те що минуло, не вернеш. А повернення назад, особливо до нездійсненного, до того, чого не було - це ілюзія, яка вперед не просуває, а швидше гальмує рух життя і щастя. З досвіду скажу - не дозволяй хлопакам занадто привикнути до тебе, бо вони психологічно швидко впадають в залежність. І не приховуй своїх відчуттів, якими б вони не були. Важливо і про себе і свій душевний спокій думати (не в останню чергу)!
Відповідь: Дівоча доля.. о,це точно. я навіть деколи нічого не встигну зрозуміти - а він для себе уже все вирішив. А мені недавно снився суджений - обличчя не бачила,але то відчуття добре запамятала. То я вам кажу по секрету
Відповідь: Дівоча доля.. Так мучилась,як то всьо закінчити, а тепер чогось бракує. Ну шо за дурний характер?
Відповідь: Дівоча доля.. Недавно і мене дід питався, чи не наглянула когось.. Відповіла, що пои мені рано. Спершу кар"єру продовбаю, а потім про сім"ю, діток думатиму. Його ж відповідь мене шокувала:" Перший раз відмовиш- докінця життя у дівках сидітимеш." Звичайно - це пустий стереотип. Зараз це все робиться простіше: так чи ні. Подобається чи ні? Галантний чи гультіпака? Кому який до смаку. Згідна, що ще існують культурні репяхи з наївними очима. І як такому відмовити,щоб не поранити. Але якщо він не той- не варто ховатися. :no: Ліпше вже гірка правда. Краще сім раз відміряти, а потім різати.
Відповідь: Дівоча доля.. Коли любить - "не дуже боляче" не вийде. Аналогічну історію пережила рік тому. Була з ним - не любила, думала звикну - не звикла.... А потім не знала, як від нього піти. Мене дратувала його турбота про мене, хороше ставлення до мене, квіти, які він дарував... Мені було його шкода. Себе також. Легше один раз кинути, ніж довго мучитись самій і давати надію комусь.
Відповідь: Дівоча доля.. Настільки полегшало, коли все вияснили і зрозуміли одне одного. Мені легше бути самій, ніж бачити,як біля мене безнадійно б"ється чиясь любов об стіну моєї байдужості.
Відповідь: Дівоча доля.. Я вважаю, що в таких випадках не можна м’яко. "Ні" має бути твердим. Мені пропонували вийти заміж, коли я вже зустрічалась зі своїм коханим і якби я жорстко не "відшила" залицяльника, він ще ходив за мною довго і нудно... А мені того не треба.
Відповідь: Дівоча доля.. І я колись так думала, жаліла його аж три місяці, не знала що з тим всім робити, а одного дня я поставила себе на його місце і зрозуміла що не хотіла б щоб зі мною зустрічалась людина, яка до мене нічого не відчуває, і що це несправедливо з мого боку. На другий день сказала йому все що думаю . Головне це прямо сказати і нічого не видумувати, бо є в мене одна подружка фантазерка яка кожного разу вдає з себе жертву і залишає надію всім з ким зустрічалась і всі вони потім на щось сподіваються
Відповідь: Дівоча доля.. А в мене дівчата було не так. Було це давно в юності. Закохалась я в свого партнера з бальних танців-так часто буває, класика жанру. Він відповів взаємністю.Яка то була любов, зізнання, сльози, романтичні сюрпризи, пісні під вікнами... А потім поїхав на рік в Франківськ. Моб.телефони тоді ще не були популярними і ми писали одне одному листи. І одного дня я прокинулась з думкою- все розлюбила. Написала йому це в листі-бо у стосунках ціную чесність. Дівчата, він такого слізливого і ніжного листа написав, та на мене це не подіяло. Через кілька місяців я зрозуміла що була дурною бо таки люблю його, та вже пізно було, його серце було розбитим він почав зустрічатись з іншою дівчиною...Коли ми потім зустрілись він казав що любить і любитиме завжди, але разом не хоче бути а чому не пояснив. Навіть тепер, коли ми часом бачимось серце так по дитячому щемить. Я не шкодую про те що зробила, бо поруч зі мною мій єдиний і коханий чоловік, але все ж таки якби не той лист як би все склалося?
Відповідь: Дівоча доля.. Мдяяяяя, в людей така раманціка була, не то шо в мене, навіть нема шо згадать.... Грильяжко, я, наприклад, вірю в долю. Значить так мало статись, щоб ви були зараз зі своїм чоловіком, а лист - то складова частина того...
Відповідь: Дівоча доля.. Асами вважаю тих, хто може так розійтися з людиною, щоб та не зрозуміла, що її покинули Що ж до мене, то були такі історії ... правда, були і інші, коли мені пояснювали, що не люблять Як правило, спілкуємося і досі: з кимось більше, з кимось менше. Правда, був один хлопчик, який до мене підійти боявся під час зустрічей, все заглядав вірним поглядом в очі... а потім, не бачачи очей, телефоном пропонував до нього переїжджати... то після кількох зустрічей... переїжджати!!! мовляв, в хаті скучно, будеш їсти готувати, з батьками познайомлю... А мені що з того буде? Може мені з тобою цікаво? Може я хочу з тобою бачитися щодня? Хе.. якби ж тим хтось цікавився.. Ну і сказала, що нам не варто більше бачитися, що дякую за разом проведений час І що я після того вислухала? От з ним більше ніколи не спілкувалася - зник. Та я і не проти. А з рештою - з кимось просто знайомі, а з кимось і серденько тьохкає під час зустрічей... приємно тьохкає, спокійно, адже є надійні тили у вигляді кохання мого чоловіка
Відповідь: Дівоча доля.. Дякую Мокко. Мені легше коли мені щось мудре говорять, тоді думаю що все буде гуд.
Відповідь: Дівоча доля.. Хочу розказати вам свою історію. Було то давно, я ще в школу ходила, познайомила з хлопцем. Спочатку дружили, потім почали зустрічатися. Потім він іде до армії, я кажу що чекатиму. Два роки самі розумієте це багато, мобільних ще не було, листи пишемо один одному, а вони так довго ідуть. А коли він повернувся ми розійшлися, десь на 1,5 року - наші дороги не перетиналися взагалі. І сталося так, що доля все таки звела нас разом і на завжди. І часто тепер сміємося і згадуємо це все і розуміємо, що якщо б не зійшлися тоді 8,5 років назад то досі згадували і не могли б жити одне без одного.
Відповідь: Дівоча доля.. Від долі не втечеш, хоча дехто умудряється! А можливо ця думка "одного дня", що все - розлюбила, це була підказка долі, яка не дала Вам від неї втекти...
