Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"?

Відповідь: Сім'я чи робота?

Сподіваюсь, що ви не серйозно)

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

я маю таку родичку. Вона відкрито завжди говорила, що не бачила потреби ні у дітях, ні у наявності законного чоловіка.Це дуже гарна пані, яка навіть у свої "за 60" виглядає років на 15 молодшою, ніколи не скаржилася на брак чоловічої уваги. Але жила для себе, для свого задоволення. І зараз теж каже, що про це не жалкує.
Направду, дуже багато залежить від стереотипів. Бо існує чимало жінок ( а чоловіків ще більше) які просто відкрито бояться зізнатися, що не отримують шаленого задоволення від материнства- батьківства. Бо не зрозуміють. Тому і народжують, "бо так потрібно". Питання тільки: кому потрібно?

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Гм, не розумію.
Жінка хоче народити дитину, мати дитину, любити дитину, але не має поряд особи чоловічої статі, від якої та дитина має бути народжена, вірніше я кою хочеться ту дитину ростити. Відмовитись від бажання? завести песика?

Піду, скажу своїм кузинам, що вони могли б бути спаніелем і пуделем)))

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Так так, я теж в книжках таке читала.))

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Я, особисто, вважаю що дитині потрібно всіх. мами, тата, бабців- дідусів, тіток, братів і сестер. СІМ"Ї.
І сама б дитину без батька не народжувала б. Я так думаю, бо мала і маю поряд достойного мужчину.
А якби не мала, і вирішила ( придумала) собі дитятко, нічого мене б не зупинило ( я так думаю). Відсутність в сім"ї мужчини також.
І присутність щільного робочого графіку тим більше.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Нехай мене зараз закидають тапками - мовляв, прийшла тут новенька, але трохи дивно таке читати. Ви вважаєте, що самотня жінка на материнство не заслуговує? Як на мене, бажання мати дитину - цілком природне, навіщо когось засуджувати? Навіщо в тому шукати якусь ціль чи мету?
Мені здається, Maradonna не заслуговує таких осудливих дописів, які тут були... Те, що мати пішла на роботу, прагнучи дати дитині все найкраще, ще зовсім не означає, що вона її не любить.... До прикладу, наскільки мені відомо, в США взагалі декретна відпустка лише півроку. Та й в більшості країн Європи немає такої довгої декретної відпустки як в нас. Плюс бачити в дитині сенс свого життя і цілком і повністю присвячувати себе лише і лише дитині - як на мене також не зовсім правильно.
Я ще дітей не маю, звісно мої погляди можуть пізніше трохи помінятися, не спорю. Але все таки мені б також хотілося вміти адекватно поєднувати і дитину і роботу...

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Неоплачувана відпустка - 12 тижнів, зі збереженням бенефітів. Це не 3 роки, але і не 10 днів.

По темі. Вагітність триває 9 місяців. За цей час можна наскладати грошей, щоб хоча перші два місяці бути з дитиною, особливо, якщо зарплата немала.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Я правильно читаю?? Декому. Краще. Не мати дітей?..

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

деколи справа не тільки в грошах. А в тому, що не буде куди вернутись, бо місце буде зайняте.

)))
шукати нове? все таки якось треба життя ускладнити. ))
Чи сісти родичам на шию? І не згадуйте про допомоги, то не є гроші за які можна нормально жити, ще й маючи якісь невиплачені кредити , чи ще щось

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

jalatan, Ви мене дуже дивуєте. Я, моя робота, моє робоче місце, я, я, я.... А де ж місце дитини при таких розкладах?

Наскільки мені відомо, на два місяці після пологів дають лікарняний. То, може, варто його використати? ІМХО, 10 днів - то вже занадто.

Воно і так буде ускладнене народженням дитини.

 

Згідна. Але як на мене йшлося більше про збереження робочого місця, а не про гроші. Хай би що не говорили, але бізнес є бізнес, і далеко не всі власники прагнуть дотримуватися норм трудового законодавства. А по своїй сім'ї я знаю, як зараз проблемно знайти нормальну роботу, і повірте справа тут далеко не в лінощах і не у відсутності навичок чи досвіду, середовище просто таке, і ситуація не найкраща.

Ну дитина ж також не може бути основою існування і центром всесвіту. Кожна жінка також і людина, і особистість, і має право на самореалізацію. Питання в знаходженні правильного балансу. На жаль, держава у нас така, що не всім це вдається.
Я не зарікаюся, але хто зна як я себе поведу в такій ситуації. Добре, коли є надійний фінансовий тил і забезпечення. А от наприклад в мого чоловіка (чи то пак майбутнього, бо ми наразі лише розписані) останнім часом проблеми з роботою. Фактично працюю лише я. Так що, не дай Бог, якщо й далі так буде, не сідати ж нам моїй мамі на шию з її пенсією 1000 грн.? У кожного індивідуальна ситуація, так що не можна говорити однозначно: так правильно, а так ні.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Наталь, ну от скажіть чесно, ви би залишили свою 10 денну дитинку, щоб не втратити роботу? Не думаю...
Дискусія розвивалась навколо випадку Марадонни, яка завідомо знала, що так буде.
Різні ситуації складаються в житті, будь-що може трапитись і не виключено, що з безвиході людина змушена буде залишити дитя. Але ж не у 10 днів.
Я ще не мама, може я фігню тут пишу, але коли в моєї сестри народилась донечка, вперше я її побачила, коли малій виповнилось 14 днів і для мене вона була зовсім беззахисна. Вона щохвилини потребувала маму...
Людина наперід ніколи не може знати що її чекає далі. А можливо жінка втратить через пів року ту роботу по якигось інших причинах? Але час назад не вернеш... Дитинка вже той рік виросте не на очах мами, а няні і увагу приділятиме їй няня, яку вона сприйматиме як рідну маму...напевне...
НІхто тут нікого не засуджує, кожен поступає як вважає за потрібне.
Безглузда дискусія...особливо про те, кому варто мати дітей.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

І тому за це повинна розплачуватись дитина?

Я думаю, тут варто уточнити терміни декретної відпустки. Зрозуміло, що якщо важко з грошима, то 3 роки - то неприпустима розкіж. Який тоді, з вашої точки зору, прийнятний термін. 10 днів? 2 місяці? 6 місяців? 1 рік?

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Тема- сім"я і робота. Взагалі планувалось говорити про вибір чогось одного , але все можна поєднати. а про дітей в інших темах.
Все почалось з 10 днів. Причому перебільшили і роздули до неймовірності.))

---------- Додано в 21:01 ---------- Попередній допис був написаний в 20:49 ----------

Насамперед скажу, що не якщо так складуться обставини, як я хочу, то на роботу( в сенсі кудись до когось) я не піду.
А чи залишила б при несприятливих обставинах? З умовою- прийшла, забрала /роздала завдання і пішла.
О, згадала, моя дуже близька знайома, працювала нон-стопом, і перші дні- тижні виходила на роботу з дитиною. Всі гуляти в парк , а вона в офіс перебіглась. І все ок. Ніякого надриву і трагізму. Потім сама вибігала. До речі ГВ мала до трьох років дитини.Та і я , якщо розібратись, заробляти гроші не припиняла, можемо також це назвати- вийшла на роботу.))
Чомусь от треба вибирати. Конче. Любим проблеми, бути героїнями, пафосу трохи додати, це ж гарно)). Все прозаїчніше і все можна розрулити.

---------- Додано в 21:08 ---------- Попередній допис був написаний в 21:01 ----------

Приїхали.
От, про що я писала вище- дитина це складнощі. Так думають .
Але це не так.))) Чесно.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Чому одразу "розплачуватися"? Дуже правильно говорить jalatan - все можна при бажанні поєднати, і не обов'язково вибирати щось одне. А то виглядає так, що якщо мама йде на роботу, то вона робить вибір на користь роботи, а дитину не любить. На жаль чи на щастя, в нашому світі не можна все ділити на чорне і біле.
10 днів - беззаперечно погоджуюся, що це замало. Я б не лишила. Для кожного прийнятний різний термін. Але у мене поки що нема дітей, і сам факт роботи я сприймаю інакше - я підприємець і працюю на дому, тому моя думка може бути дуже необ'єктивною