Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"?

Відповідь: Сім'я чи робота?

Я працюю в держустанові, коли йшла в декрет то як оголосила керівництву, що вагітна то коротко натякнули..не довше року..правда??? Обставини так склались, що мій відділ взагалі вже не існує. Для мене наразі вже рік-півтора місця нема, порадили сидіти вдома поки щось найдеться. Сижу, а брати щопівроку 300 грн на медичну довідку тре десь бо втрачати роботу ту не хочу. Маю надію, що вернусь. Кажуть, запевняють, що обовязково щось дадуть, але вірити чи ні????віррю...але йду десь підробляти. Але у вівторок знову йду в свої кадри спитати чи мені ще довго чекати((((

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

пасіб Марьясь
дійсно, коли я писала той свій давній допис ситуація так і виглядала. Я безпосередньо говорила зі своїм гендиректором щодо перспектив довгого сидження в декреті, і мені тоді однозначно далі зрозуміти що фірмі потрібні працівники які працюють а не сидять в декреті... це реалії наших роботодавців. І тоді, в ті часи, за тих умов, я б таки вийшла би на роботу десь +/- в рочок малої.

Зрештою, я певно дуже вчесно пішла в декрет, бо почалась криза, зарплати скоротили, роботи поменьшало, і моє керівництво не наполягало щоб я завчасно верталась з декрету бо не було ситуації, що мене фірма потребувала як працівника, а додаткові видатки на мою ЗП фірмі були не потрібні.
А потім поступово стало так що моя ЗП суттєво не пливала би на фін.стан нашої сімьї. Це є першою причиною. А другою причиною стало те що я, яка вважала себе трудоголічкою, і з 18 років до 28 працювала як коняка нарешті в декреті відчула що життя це не лише робота, що мені навіть дуже добре вдома, мені кришу не рве від буденності і т.д.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

А реально?
Не про-голівудських жінок ,а жінок, які вивалюють в наших реаліях? І не тільки в наших. Мають гризоту, морально усвідомлюють, що могло би бути краще, але.
І , зрештою, це ж добре, коли пропагандується, що нічого не міняється з народженням дитини- так само можете відпочивати, разом з дитиною, а чому так само не можна працювати маючи дитину? Якщо підлаштувати ( яке щастя , що є можливість) графік роботи, це ж супер! особливо коли мама сама, і має можливість не нав"язувати своє материнство своїм рідним, що, погодьтесь , теж не є добре.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

ой не смішіть - це не так просто

кого нема/чого нема? вибору нема? ну вибір є завжди Робимо його ми - ЛЮДИ.

що саме? що дитину і роботу (точніше заробіток на комфорт) ставлять на один рівень? хто шукає - той знаходить. Випадки законних звільнень не новина і їх немало, але і немало таких, які погоджуються на "умови", поки не думають про декрет, тому кожна ситуація індивідуальна, мені пощастило, бо знаю дуже багато позитивних.

Направду, фраза взагалі недоречна, або її зміст я розумію інакше.

гарно зауважено. Основне, правильно, шось я так не вміла підмітити.

По кредиту.
У нас він більший, ніж у форумлянки. На момент народження Софії наш сукупний дохід становив суму виплати по кредиту + комунальні послуги. Більше нічого не було. В 4 місяці я стала безробітна, у зв'язку з ліквідацією підприємства.
Поняття кредитних канікул ніхто не відміняв то раз.
Банк так просто не може вас виселити/викинути на вулицю з прописаною неповнолітньою дитиною, особливо віком до 6 років, а з двома взагалі важче. В таких випадках банк мусить Вам щось пропонувати, бо починаються затяжні суди і т.д.
Коли у нас стояло питання як платити далі кредит, я почала підробляти з дому, трохи перекладала для медичних сайтів, трохи писала статей, потім з'явилась ікеа. До Софіїного року я працювала тільки вночі. Поки дитина спала двічі на день ще один її сон, інший спала разом з нею. Але я перекладала і збирала замовлення з Софією на руках, дитина була при мені. Ми ще не мали жодного найманого працівника, ходили на склад з Софією, вона там мала свій куточок і так з нею ми замовлення розкладали.
Я зараз є роботодавцем. У мене покищо бездітним працівником є тільки Люда. Інші дівчата мають малих дітей. І так, ті діти теж хворіють, але я б ніколи не поставила критерієм взяття на роботу - відсутність дитини. Не візьму точно жінку з дитиною 6 місяців чи рік. Бо згідно моїх власних поглядів така дитина потребує мами.
І, Капучінко повірте мені, хто шукає - той знаходить, часто шукати не хочуть, а тримаються за матеріалістичні речі, як за усе майбутнє рішення.
Колись Віта - Зануда написала, чому вона пішла з роботи, маючи уже шкільну дитину, не маю зараз ні часу, ні можливості шукати цей допис, та й не дуже пам'ятаю в якій саме темі він був, але зміст був однозначний: найважливіше в цьому світі для мами - дитина.
Усе перемелеться і мука буде, а час, втрачений на виховання дитини, на материнське тепло, яке ніщо не може замінити - його не повернути.
В котрійсь з тем я дуже захищала жінок, працюючих в Італії. Пройшов час - Софія росте... я їх не те, що зараз би не захищала, я їх взагалі не розумію. Вони власне те і роблять, що перекривають своє материнство матеріальними цінностями, а дитині не треба того, їй треба мами. І маму італійський панетон і євро не замінять.
Таксамо і в Україні. Купати дитину це добре, але маленькому створінню потрібні мамині руки, мамине тепло і кредитні виплати, повірте мені - власниці не одного кредиту - це відмазки і ніщо інше.
А щодо "народила сама" - то ніхто з вас не знає чому, тому це теж не аргумент. Можливо так захотіла, в одному з дописів проскакувало, що без чоловіка краще... тому все відносно.

---------- Додано в 11:46 ---------- Попередній допис був написаний в 11:41 ----------

ще я зауважила в багатьох дискусіях на ДП. Улюблена фраза: ситуації бувають різні.
Так, різні. Але мама для дитини завжди мама. В кожній ситуації.
І її замінити не може ніхто, і вже точно не матеріальні речі.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Якби не ця дискусія, я б і гадки не мала, що чиню майже злочин по відношенню до своєї дитини. Моє оточення абсолютно не здивувалось, що я все встигаю, вони навпаки максимально підтримують. Невже Ви думаєте, що мені все легко дається? Зробили з мене "грошовите стерво", яке матеріальну частину ставить вище дитини?!? Як взагалі здорово мислячи людина може таке казати? Хтось (я звертаюсь до тих, що на всі мої дописи реагують АНТИ) задумався на хвилинку, що серце кров"ю обливається від тієї самотності та часто безпорадності? Що як непросто "надівши посмішку" робити вигляд щасливої та успішної? "Завела" собі дитину, нащо їй того" - а для чого тоді жити? в старості подихати, щоб води ніхто не подав?

---------- Додано в 14:33 ---------- Попередній допис був написаний в 14:29 ----------

А як же час...який біжить дуже швидко...а в 45 років дитину вести в садочок, щоб казали "твоя баба прийшла"?
А те, що кожна людина хоче кращого життя собі і дітям - це нормально! Я приїхала у Львів з маленького села і добилась всього сама, чому я повинна це втрачати?

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

дивна суперечка... Для кожної дитини- її мама найкраща.Не залежно від того, працює вона з першого ж дня після пологів чи узагалі 10 років на домашньому господарстві. Хіба можна вважати поганою мамою ту жінку, яка прагне дати своїй дитині теж усе найкраще? Просто у кожного своє життя і свої можливості. Невже хтось свято вважає, що річній ( чи дво- три-річній) дитині мама потрібна менше, ніж місячній? Аж ніяк. І якщо для однієї жінки буде крамолою те, що мама залишила дитину на няню і вийшла на роботу через 10 днів, то для другої цілковитим несприйняттям буде та ситуація, коли мама виходить на роботу у рік, два, три і т.д. Чи навіть та ситуація, коли мама узагалі виходить на роботу.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Діти ж не для води в старості, нє?
У вас своя ситуація, але вам кажуть про те, що дитина таки потребує мами, а не маминих помічників і замінників.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

відчуваю,що то особиста трагедія для Вас, бо таки болить,щемить, хотілося б по-іншому,але не виходить...проте є такі,що не болить,не щемить...а це страшно....дуже...для дитини в пешу чергу, хоч і

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Насправді не важливо , чому, з яких міркувань, жінки народжують дітей.

Маю знайомих , які дітьми хотіли врятувати стосунки, посидіти ще в декреті, є знайома, яка родила другу дитину як донора для старшої, є люди, що з народженням третьої дитини отримали краще житло чи якісь пільги, а також класичне- бажання міфічної склянки води і куска хліба)). І взагалі, так прийнято- мати дітей))

В результаті є народжені дітки, які люблені, без них життя не уявляється можливим. То яка різниця чому?
Потім виникає питання як?
Ех. скажу вам, що це щастя, як є де ті гроші заробити, бо як нема- отоді біда. Як згадаю дитинство свого старшого - серце крається. але мама була вдома.
так що все треба цінувати, і якщо виходить поєднувати, то супер.

Maradonna, ви не сприймайте все так гостро, ми вас не знаєм і не взнаєм, поки ви самі того не схочете. Не оправдовуйтесь.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Лілю, та певно, що випадки бувають різні, але для чого вже так драматизувати? Впевнена, що більшість випадків- це саме щасливі дітки і щасливі батьки, що їх мають.

Ну і я знаю батьків, які з великої любові народжували, а потім життя якось змінювалось і вони казали таке саме своїм, народженим безо всяких прихованих розрахунків, діткам. Батьки такого сорту можуть таке казати дитині і при самих сприятливих причинах і умовах народження.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Цілком згідна з попереднім дописом Liliyah Romanova. Народжувати дитину потрібно не з якоюсь метою (щоб було води кому подати, щоб я хоч когось могла любити, а може це якраз врятує наші стосунки і він на мені одружиться), а з думкою, що це нове життя, яке має право ПРОЖИТИ ЦЕ ЖИТТЯ ПО-СВОЄМУ. Тобто, народжуючи дитинку ми маємо бути готові відпустити її від себе у потрібний час. Адже це не наша власність... Бо коли народжуєш дитину з якоюсь попередньою метою, то це робить і тебе заручником ситуації, і дитині психіку спотворює.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Я б сказала

А мотиви і подальше життя цієї дитинки в сім"ї вже залежать від ступеню зіпсутості батьків))
не так це й трагічно, розрахувати, що ти сама,а тобі вже ....наприклад 42 роки, і ти так собі придумала, що хочеш дитину. Що тут злого? народиться моральний урод? Обов"язково зачинати дитинку в вогні шаленої пристрасті , палаючи несамовитим бажанням народити дитинку? Це дуже гарно, прям , як книжка пише, але якщо це відбувається з інших причин- не так вже й страшно.)))

А щоб не бути заручником ситуації треба бути, насамперед чесним із самим собою, усвідомлювати що, чому і для чого ти робиш, розуміти можливі форс-мажори. Що , до речі , стосується багатьох аспектів життя, а не тільки народження дітей. От хто народжує бездумно- так, погоджуюсь, тут і з"являються різні деформації.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

А я б сказала, що коли дитина зачата, то народжувати потрібно. А ДО зачаття не зайвим було б задуматись для чого мені дитина. Як аксесуар, помічник на старість, бо всі мають, бо хочу бути мамою/батьком, бо хочу її любити і дбати за неї...

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

я мала на увазі зовсім інше... не про пристрасть, самотність іде мове. а про те, з якими думками чи то пак планами люди підходять до вагітності чи народження діток. свою позицію описала вище.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Все таки в теплих і затишних домівках діток більше, нє?

дуже мало є людей, які чесно в цьому зізнаються. І через це мають купу проблем.

Особливо чоловіки, які дітей не бажають, але в книжках пишеться, що дітей потрібно хотіти, і встидно їх не хотіти і не любити. Працювала в одній компанії, де старша працівниця, жіночка десь 55 років, відкрито заявила ( звичайно не особливо афішуючи) " ні, дітей вона не хотіла і не рахує потрібним їх мати, і вона нікому нічого не повинна. І вона хотіла завжди престижну посаду, гарно виглядати ,відпочинок 2-3 рази в рік, а не дітей". Це єдиний випадок мені знайомий, коли людина отак відверто і чесно зізнавалась. А решта небажаючих- родять і втікають від батьківства.

Але не факт, що дитина по розрахунку буде нещаслива, далеко не факт.
Також стереотипно вважають , і це навіюється з дитинства, що діти це тяжко, це відмова від усього, що це кінець молодому життю, кар"єрі, фігурі, виспаним ночам ііі... що там ще? ,..пологи- це жах, ГВ - насильство над собою, ну і т.д. самі знаєте. Але ж це все не так! робота, як і все решта, цілком може співіснувати поряд з дитиною.