Цьому дала, цьому дала, а от цьому...

Відповідь: Цьому дала, цьому дала, а от цьому...

Як не сумно - мушу погодитись.

Звинуваючи нас, здорових, у нашому здоров’ї і відсутності подібних проблем. Відкидаючи поради, котрі невигідні, котрі можуть підказати мученику, як перестати мучитись і мучити інших.

 

Відповідь: Цьому дала, цьому дала, а от цьому...

Але тема трохи про інше.
Гляньмо, наприклад на сторінку КН:

Кому дати, не суттєво?

 

Відповідь: Цьому дала, цьому дала, а от цьому...

Ви не повірите (с), але те, про кого ця тема, було очевидно з самого першого допису .

На мою думку, про те, є шанс на порятунок, чи нема, відомо тільки Богові. Люди, які намагються робити такі прогнози і вираховувати шанси, діють трохи самонадіяно (?), шанс на чудо є завжди, "по вірі вашій.....".

 

Відповідь: Цьому дала, цьому дала, а от цьому...

Тема, нагадую, про жертводавців... Значно ширша, ніж Ви собі подумали.

 

Відповідь: Цьому дала, цьому дала, а от цьому...

Для мене, як для жертводавця - ні.

Мені ці діти - однаково чужі, поза тим, їхній біль однаково болить.

 

Відповідь: Цьому дала, цьому дала, а от цьому...

І не суттєво, що "для Іри Корди. Дитина знаходиться в реанімації Медичного Центру Хадасса, Ізраїль. Зібрано - 800,00. Залишилось - 274 200"??? (якщо вірно розумію, випишуть вмирати, якщо не зібрати третину зібраного

)

 

Відповідь: Цьому дала, цьому дала, а от цьому...

Розумію людей, які звертаються по допомогу до інших, вже витративши до краю свої власні ресурси.

Але ніяк не можу зрозуміти тих, хто протягує руку по допомогу, маючи власне житло (а чого ж не продати? якраз би тих 50 - 60 тисяч було), власну машину (1-2 тисячі - хіба не гроші для тих, хто потрапив у біду?). Грішми чужих людей дуже легко і просто рятувати чиєсь життя. А своїми? Продати все-все і піти жити в гуртожитик? Чому ж ні?

 

Відповідь: Цьому дала, цьому дала, а от цьому...

Ну, а якби не дозволив лікарям реанімувати - то все життя б картав себе, що шанс врятувати був, і кожен організм(мозок) індивідуально реагує на гіпоксію і т.д...
Що б не сталося з кимось з моїх рідних- я б боролася до кінця.
В знайомого лікаря ціла шафа забита дисками КТ з випадками, коли шанси були 100 до 0, але людина вижила, чи відновилися втрачені функції... Все ж, вірю в чудеса))
Щодо пожертви: опитування не зовсім повноцінне. Бо намагалася б допомогти і знайомій дитині, і онкохворій(хоч і першочергово, бо часу бракує).
Оце, на мою думку, і є ключова відповідь на питання, кому допомогти: тому, кому якщо зараз не допоможеш- потім буде пізно.
Я не слідкую за використанням грошей, відданих на пожертву. Це, на мою думку- занадто складно вияснити. І відповідальності своєї за це не відчуваю- за це най той відповідає, хто просив і "купив пістолет".
Може, нині він щиро збирався рятувати свою дитину, а завтра піде і проп"є все(йому ж "тяжко") - хто знає? Світ такий тепер. То лі єщо будєт(с)

 

Відповідь: Цьому дала, цьому дала, а от цьому...

Часто сама пожертва може бути не обов'язково матеріальна. Як мінімум - можна помолитися.
Можна зробити переклад безкоштовно, завезти людину в потрібну лікарню власним авто чи розмістити десь оголошення - це теж свого роду пожертва і підтримка.

А тепер власне по суті теми.
Узагалі, я вважала, що зроблю в цій темі лише один допис і все. Ну, хай тоді цей буде останнім.
А чому? А тому, що сформульована проблема звучить як "кого рятувати = в кого біда більша". Біда в усіх тих сімей, наведених у списку з БФ "Крила Надії", страшна. В усіх без винятку. І якщо людина просить навіть 2000 гривень - отже, вона їх не має, і не має, звідки взяти. Інакше б, напевне, не просила. Я знаю, що є люди, котрі спекулюють на біді, але все ж вірю і знаю, що ті, котрі в списках "Крил Надії", таки не належать до категорії спекулянтів.
Звучала думка - продати квартиру. Але не завжди то можливо. Бо в сім"ї може бути і 5 дітей, і інші обставини, котрі унеможливлюють такий продаж. Різне є.
Тему вважаю недоречною для себе з двох причин:
1. Захоплююся тими, хто може зважувати всі діагнози, прораховувати шанси, зазирати в майбутнє, знати, хто виживе, а хто - ні. Бо я не маю такої сили. Я бачу біду. В кожному з вище описаних випадків.
2. Не вважаю за потрібне обговорювати і розказувати, хто і скільки кому пожертвував.
Все, виговорилася, виходжу з болючої теми.
Вибачайте за різкість. То нікого особисто не стосується, лише моя думка.

 

Відповідь: Цьому дала, цьому дала, а от цьому...

Минулого року була дотичною до збору грошей на хворих діток. Зробла для себе висновок, що мусить бути чіткий звіт по зібраних коштах. Це не означає, що батьки не мають можливості купити дитині необхідне. Але це має бути дійсно необхідне. Бо часом наявність грошей зносить дах. Таких історій волонтери можуть розказати багато. Недавно була неприємна історія з волонтеркою з Росії, що присвоїла зібрані на хвору дитину кошти. Тому даючи гроші таки варто цікавитись тим куди вони ідуть, щоб самим не провокувати зловживання.

 

Відповідь: Цьому дала, цьому дала, а от цьому...

В призначенні вказую добровільна пожертва. Прізвище дитини вписати не можу, нехай фонд вирішить.
В даному випадку не уявляю, як вирішується, кому гроші потрібні першочергово, адже для усіх без винятку діток вони потрібні.

 

Відповідь: Цьому дала, цьому дала, а от цьому...

ну напевно варто відповісти мені бо ж аналізується наша інформація.
Мені як директору фонду дуже зручно коли приходить призначення платежу просто "Добровільна пожертва" бо тоді я можу швидко зреагувати на гостру потребу- ну наприклад маємо зранку дзвінок - терміново потрібен препарат новій дитині, часу щоб зібрати документи розмістити написати прохання прийшли кошти інколи просто нема бо це може зайняти від дня до декількох тижнів тому мати резерв звісно дуже добре , з іншого боку коли іде паралельний збір на 20-25 дітей як у нас то визначати кому підуть кошти досить важко тоді адресні пожертви дуже доречні, я знаю що на дитині зарезервовано наприклад 10 тисяч і поки ті гроші не вичерпані я знаю що дитина прикрита і не пишу по інй прохання бо там все добре.
Питання кому дати є дуже складне. Як і питання кому допомагати. На жаль ми щотижня відмовляємо декільком родинам- відмовляємо з різних причин і щоразу чуєш себе після того останньою сволотою бо чітко видно, що там теж треба і тому дуже часто навіть якщо ми не ведемо збір через фонд ми все одно консультуємо батьків хворих дітей, бо напраду, напевно як ми їм не допоможем хоч так ,то вже ніхто, держава на жаль до сих пір не спромоглася на таку гарячу лінію.

ПС. Благодійник має чітко розуміти , що якщо призначення "добровільна пожертва" без вказання кому то згідно закону 20 % цієї суми може піти на госп. діяльність фонду- транспорт і ЗП. Тому коли переказуєте кудись коште дуже чітко дивіться джерела фінансування і політику фонду щодо витрат на господарську діяльність.
У нашому фонді ми чітко зазначаемо - гроші на ЗП банківські послуги телефон і транспорт фінансують Олена і Сергій Сенчуки які є засновниками фонду. Тобто всі кошти які приходять від інших благодійників чітко ідуть на те на що просимо- ліки , обстеження і інші витрати для дітей. Для нас це принципово.

П.С. Дуже важливо щоб благодійники не помилялися в прізвищах дітей , бо то торба коли пишуть для Ганусі мають на увазі Марічку а банк зарахує як для Петрика - і ми мусимо потім по 10 паперів з податковою і банком утрясати , і тратимо час і купу нервів

 

Відповідь: Цьому дала, цьому дала, а от цьому...

підтримую думку іншої форумлянки..а якщо в хаті багато дітей, і треба ще мати той гуртожиток. Ніхто не застрахований від біди, і біда гуртує людей, тому треба допомагати коли бачиш що комусь важко, направду важко. Якщо сотні чи сотні тисяч людей дадуть навіть по 5 чи 10грн то ці гроші здатні врятувати комусь життя, і людям це не відчутна витрата. Коли бачиш що гроші можуть піти не туди можна спробувати допомогти речами, продуктами...і т.д. Я вважаю що про біду потрібно говорити, просити допомоги, коли знають багато людей допомога буде від кожного....багато хто молитвою, хтось порадою, хтось грошима, а коли закритись в собі і вирішувати всі питання самотужки немаючи певних можливостей буде набагато важче. Напевно не всі люди наважуються просити, є різні ситуації.

це не завжди можливо, всім одразу ми не вспромозі допомогти, тому я схиляюсь до думки давати туди і кому довіряю.


Про те кого виділити і дати кошти з великого списку потребуючих я пас...я не взмозі показати тут силу характеру,.

 

Відповідь: Цьому дала, цьому дала, а от цьому...

не задумуюсь особливо кому потрiбнiше.. як маю а бачу перед собою бiду то допомагаю.