Чому і коли віддавати дитину в садок?

перечитала темку десь від 2012го року. І хоч тема називається "коли і чому..." та я для себе толком відповіді не знайшла. Здебільшого тут обговорюють все лише з точки зору звикання як такого і частого хворіння.
Одні мої (трохи далекі) знайомі нещодавно поділилися думкою, що дітей в садок не даватимуть, бо в тому нема ніякої потреби власне для самої дитини. Ну, вони собі там всяку літературу вивчають по тому спеціально тай до такого дійшли.
І я думаю останнім часом - навіщо ходити в садок. Якщо отак відкинути аргументи типу - мама хоче / мусить на роботу, бракує грошей і т.д.. Яка насправді причина і чи є якась вагома взагалі? Чи то така звичка в суспільстві йти власне такою собі драбиною садок-школа-універ-робота, а на всі відхилення в тій лінійці поглядають скоса.
Я свідомо не давала малу з осені в садок, їй тоді було 2р4міс. І от як їй виповнить 3 рівно, то в садок в квітні не вийде йти, до вересня далеко, що з роботою я насправді досі не вирішила. Хоча останнім часом мені якось навіть подобається отой ритм життя з дитиною - ми багато що робимо разом, вона вже так багато всього знає, вміє. Може я якась неправильна, не хочу чи не вмію відпускати?!! Ще не з'ясувала.

Чи хтось колись задавався питанням що саме дає дитині відвідування садка?

 

це школа життя)))))
звісно та 'школа' може початись і у 6 років у школі, але садочкові вже будуть підготовлені

 

Якщо відкинуті ці всі причини - то нема жодної причини віддавати дитину в садок. Якщо є час, бажання, а ще якась додаткова матеріальна можливість, то дозвілля дитини можна організувати в рази продуктивніше, пізнавальніше, корисніше, розумніше, спокійніше, добріше і життєствердніше.
Ви самі знаєте, судячи з написаного вами, що вагомої причини нема.
Школа життя вже наведена як аргумент , ще чекаєм на соціалізацію )))) Несадочкова дитина - то не означає автоматично, що сидить вдома, спілкування з дітками нема і т.д. Дитина може отримувати вибране вами, що виберете- то вже питання вашого бажання і пріоритетів.

 

О, я якось завжди так садок і сприймала як пише Петрановська - як місце перебування дитини, така собі камера зберігання. Як на мене, 'розвиток' в садку загалом дуже близький до 0 , розважальні програми типу танців-співів - на трієчку, про виховання і 'соціалізацію' взагалі краще промовчу. Але не вважаю садок тотальним злом, бо часом, навіть коли я не на роботі, хочу пробути лінивою мамою і тимчасово здати дитьо туди де його погодують і організують сяку-таку компанію було б у моєму житті хоч трохи можливості лишатися Влада часом на тьоть, бабусь чи чоловіка - можливо, садка в його житті було б значно менше...

 

я за садок, якщо 1. нема можливостей стрибнути вище себе і організувати дитині хоч якесь дозвілля і спілкування окрім мами і тата, а 2. дитина того нагло потребує, а 3. мама наближається до нуля.

і то я не ризикнула платити на лапу в державний, я знайшла прийнятний варіант приватного.

 

Поки що не мама. Але якраз несадочкова дитина. Мене не здавали. Перед вступом у 1-й клас проходила, як і всі дітки, медичну комісію (чи як воно там правильно називається). Логопед була в шоці. Коли я в 6-річному віці напам"ять розповіла 2 вірші (українською і російською мовами) - по розміру більші за ті, які зазвичай даються для вивчення в старших групах садків. Двомовність дитини у Херсоні в 1992 році була дивиною, адже населення там дуже переважно російськомовне (маю на увазі власне обласний центр, у ряді сіл зберігся так званий південно-український діалект). Крім того, у 5 років знала напам"ять назви всіх країн світу разом зі столицями. Дід відмовлявся вірити, поки сам на власні вуха не почув. Зі мною займались батьки. Та, боронь Боже, не муштрували. Мені самій подобалось і я сама просила. Батько заради такої справи навіть купив велику настінну карту світу і віддав висувну антену з магнітофону в якості указки =) Щодо соціалізації - ми з сестрою в дошкільному (та й у шкільному) віці постійно спілкувались з однолітками у дворі, були свої "команди" - хлопчачі, дівчачі. І з хлопцями у війну грали, і в доньки-матері і ще в купу різних дворових ігор.

До чого я все це пишу. Жоден садок не переробить дитину, її темперамент, генетичні схильності. Є в мене знайомий хлопець. У садок ходив, але вже у віці за 30 досі боїться підійти до дівчини. Так і живе сам, з мамою.

На мою, поки що неекспертну, думку, розвивати дитину можна самостійно. Було б бажання. І рівень її розвитку буде вищим за садочковий. Суто через індивідуальний підхід, якого в садочках практично немає. Якщо є фінансова можливість - краще віддавати на різноманітні розвиваючі заняття приватно. Якщо дитина постійно хворіє (2 дні в садочку - 2 тижні вдома) - я б не здавала взагалі. Хронічні респіраторні хвороби в майбутньому - небажаний багаж. Якщо ж дитина не хворіє часто і сама проситься до діток у садок - тоді не те, що можна, а навіть треба здати.

 

Я для себе і своєї дитини переконливих аргументів на користь садка не знайшла, тому і не давала. Я чомусь проти садка усіма фібрами своєї душі. Мені іноді доводиться гуляти на території садочку разом з дітками і мені страшенно не подобається ставлення вихователів до дітей, я би не хотіла, щоб так і з моєю дитиною спілкувались. Ні-ні, ніхто на дітей там не кричить і не б'є, але оце таке зверхнє ставлення до дитини, маніпулювання, вимагання, бо дитина нічого не скаже і навіть не розуміє цього. Хоча і вихователів можна зрозуміти, їм ж якось треба 30 дітей построїти, то вони і використовують всі доступні методи, виховують смиренних.

і зараз почнеться холівар

 

За такою логікою "школу життя" треба починати з пологового, щоб до садочка були вже підготовлені
Маю досвід з садочком зі старшим сином, і двоє несадочкових вже в 4 і 5 класах. Для себе інших причин ( крім "мамі треба на роботу- нема з ким лишити дитину) віддавати в садок не бачу. Два найпопулярніші аргументи в нас -це соціалізація ( ніби ми на хуторі чи в лісі живемо, й дитя до шести років людей не бачило ) і "вироблення імунітету" ( а фактично запихання в дитину фуфломіцинів і АБ при кожному ГРВІ) - "щоб потім не хворів".

 

Ну, не пересмикуйте. Але більшість 'несадочкових' діток в першому класі виглядають розгубленими, боязкими. А тут ще і вчитись треба. Чи не забагато змін в житті такої дитини, точніше стресу?
Моя дитина з радістю бігла в садочок, для неї було покаранням не йти туди. Вона навчилась там дружити, вирішувати конфліктні ситуації, вміти відстояти свою думку, самостійності. На майданчиках ми до садка теж гуляли, але там трохи не так 'серйозно'.

 

Ну і ці всі роздуми і обговорення стосуються тільки дитини. А мами? Навіть якщо мама і може сидіти вдома (дозволяють фінанси), та чи варто? Я розумію що мами різні бувають і в декого бути мамою -покликання, їм подобається постійно проводити час з дитиною, бавитись, ліпити, гуляти. Але мені так не комфортно, я хочу постійно якогось саморозвитку, і не можу цілий день тільки гратися (мабуть я погана мама) і все віддавати дитині забуваючи про себе.

 

Ну звідки така інформація? Я несадочкова дитина. В своєму житті в садку була один день і заявила, що більше туди ні ногою. Жодного дня не мала проблем з соціалізацією, розгубленістю і т.д. І страху не мала ні до чого.
Мій малий несадочковий. Як відвідуємо якісь заходи, чи того ж самого логопеда, то дозволяє себе провести хіба до вхідних дверей, далі сам дає собі ради. Як треба підійде до дорослих, розпитає куди іти і т.д.
В садку є плюс- діти колективно граються і їм весело, то єдине чого я не можу забезпечити дитині в повному обсязі.

 

з життя)

 

мого, друзів, родини, знайомих. Чи вам конкретні імена та прізвища потрібні?

у нашому класі для дітей, які не відвідували садок, продовжена група-проблема. Не хочуть туди йти, просяться до дому. То мамам до 11 класу вдома сидіти?

 

мабуть

 

Цікаве питання. В кого більше стресу - в 2-3 річної дитини, яку віддають в садок на цілий день чи в 6-7 річного першачка, який ходить до школи на декілька годин, і має , переважно, досвід підготовки чи розвиваючих занять? Про психологію дітей різного віку мовчу.

 

Проблема лише у діток, які не відвідували садок? У садочкових проблем нема?
Прямо всі несадочкові не лишаються на групу?
Ну і хіба це проблема, коли дитина після робочого шкільного дня хоче додому?

 

в садок не можна віддавати зразу на цілий день, а першачків після 1-ї години всі мають змогу до дому забирати?

--- дописи об"єднано, 30 Листопад 2017 ---

у нас в класі так