Десь там вище Дівчинка писала, що із чоловіком ще до весілля вони були друзями, і одруження було спокійним виваженим кроком. Без пристрастей. То може чоловік -- то і не є кохання всього життя? Може саме Воїн посланий їй як чоловік, коханець, партнер, а не друг.... Більшість пише, що потрібно зберігати сім"ю і забуває про статистику розлучень і статистику повторних щасливих шлюбів. І люди розлучаються не тільки тому, що хтось п"є, б"є, чи зраджує, але й тому, що минули (і чи були?) почуття... Моя думка залишається незмінною: Дівчинка, якщо вона справді кохає свого Воїна (і якщо він її теж) повинна зав"язати із ним стосунки посерйозніші. Інакше все життя коту під хвіст. Вона ніколи не зможе полюбити свого чоловіка так, як воїна. І як дізнатись, що саме цей, її законний чоловік посланий їй як єдиний партнер на все життя? Те, що колись два друга поєднали своє життя штампом у паспорті ще не означає, що вони сім"я. І якщо жінка за багато років із чоловіком жодного разу не закохувалась і не зраджувала, а тут так накрило -- значить тому є причина. І після усіх цих перепетій у Дівчинки має прояснитись. Я бачу 3 варіанти прояснення: 1. Вона залишається із Воїном(і щаслива) 2. Вона залишається із чоловіком (і не від безвиході, а тому, що розуміє, що чоловік для неї важливіший) 3. Вона кидає обох тих чоловіків (і не тому, що вони від неї відвернулись -- і вона страждає у розбитого корита, а тому, що розуміє, що щасливішою вона буде без них із кимось іншим) І повторюсь, якщо Дівчинка не спробує із Воїном вона занапастить все своє життя. Вона буде його кохати і ідеалізувати все життя і чоловік завжди на його фоні програватиме. І навіть якщо буде зовнішня ідилія в сім"ї, то душа жінки буде все життя неспокійна
Ну воїн ввірвався в спокійне життя, як прохолодний вітерець. З чоловіком життя спокійне, виважене, там всьо чотко. А тут нова людина, посилає знаки уваги, а ще ж мабуть, каже такі слова, які чоловік не каже, а ще ж дякує за допомогу безперестанку і за турботу. А чоловік за що дякує? За вечерю? За попрані речі? Набридло. То все набридло, бо то повторюється вже роками. А тут щось нове. Мужчина показує, що жінка бажана, що жінка красива, от тим і взяв той воїн. Але моя думка без змін - Бог дав випробування вам, щоб побачити чи ви його витримаєте. Будьте мудрою жінкою.
Ну мені ж не набридло і нового не хочеться. І вам, бачу, теж не набридло. І вистачає мені від чоловіка і уваги, і захоплення і бажання. І мені часто говорять компліменти і обіцяють "нєбо в алмазах", але мені того не потрібно, бо мій чоловік мене задовільняє. А її, либонь, не задовільняє. То навіщо зберігати те, що приречене?
Я б так категорично не висловлювалась при наших вихідних даних))) Взагалі нам і Дівчинка і Воїн представлені як гарні, порядні люди, виходячи з того я би умовно розділила історію на почуття (емоції) і вчинки. Нема нічого екстраординарного в тому, що жінка, яка прожила багато років з одним чоловіком, виростила дітей втомилась від буденності і насолоджується новими і яскравими почуттями. Можна це сприймати як Божий дар, можна як Божі випробування, поки ви тримаєте це в собі. Але, коли ви вирішили зізнатись Воїну у симпатії- це вже вчинок, а вчинки мають наслідки. Воїну ви зізнались, а чоловікові ні, отже це вже обман. Воїн міг до того у вас бачити лише друга, споріднену душу, соратника, а ваше зізнання могло його спонукати подивитись на вас з іншої сторони... А він чесний, порядний, одружений і батько... Продовжувати можна безкінечно. Я це все до того, що ситуація в якій опинились Дівчинка і Воїн не вирішиться якщо в омут з головою, перед кожним кроком треба зважувати усі можливі наслідки. Чоловік на війні, чи треба йому щось більше ніж розуміння і підтримка ми не знаємо, небезпека також загострює усі почуття, об"єктивність зберігати важко. ЩО і ЯК пробувати з воїном я не розумію... Ну і перед тим як щось з кимось пробувати однозначно треба повідомити усіх зацікавлених - її чоловік, його дружина, діти. Бо по іншому світлі і чисті почуття які описує Дівчинка і порядний і чесний Воїн льогкім двіженієм чогось там перетворюються на банальний обман і банального боягузливого зрадника.
Ну мабуть так. Або просто хочеться нових відчуттів і почуттів, що зараз і відбувається. Та ну, Божий дар? Відколи то спокуса на іншого (тим паче одруженого) мужчину (коли є чоловік, якому перед Богом давали клятву вірності) є даром? Випробування, спокуса - так, але дар? Точно ні... Хіба ви не так висловились.
Взагалі із багатьох дописів Дівчинки можна зробити висновок, що Воїн то особливо і не горить бажанням мати стосунки із Дівчинкою. От тому то і Дівчинка виливає всі свої почуття на форумі (і це не погано, він для того і є). Просто якби Воїн тільки махнув би пальцем, судячи із того урагану почуттів, які відчуває Дівчинка, вона б уже була із ним і не говорила про любов до чоловіка, про обов"язок Воїна до його дружини. Тут проблема (або непроблема), що в тому, що Воїн насправді не хоче стосунків із дівчинкою....
Ну десь приблизно так авторка сама назвала те,що відчуває) Мені важко судити. Я залишаю право за своїм чоловіком і собою пережити закоханість. Нє - достойно пережити закоханість))) Ми всі не ідеальні, вразливі і слабкі. Ну от увірветься таке в твоє життя і що робити? Наказати собі? Тікати? Напевно ні, скоріш за все розставити пріоритети в житті і взяти на себе усю відповідальність. Якби я дізналась, що мій чоловік був закоханий в іншу жінку, але справився з цим і зрозумів,що його сім"я для нього важливіша - мене би боліло, я би переживала і плакала, але мабуть би зрозуміла і пробачила. І десь в гіпотетично далекому майбутньому може би поважала його за таку стійкість. Якби я дізналась, що мій чоловік був закоханий у іншу жінку і пішов і зізнався їй у своїх почуттях, я би це сприймала як зраду, або як такий намір. Я би довіку задавалась питанням навіщо він це зробив і на що розраховував? І що б було якби йому на місці відповіли взаємністю? Тобто думала б що він досі зі мною, бо йому з іншою "не проканало". Така печаль))) Сьогодні у Дівчинки така реальність і такі емоції. Завтра реальність зміниться, а необдуманий вчинок і його наслідки не зітреш.
автор, не ображайтесь, але переважно всі коханки\закохані в одруж чоловіків\і т.д думають , що в його сім"ї все погано, він її не любить, залишається заради дітей і так далі. а чоловіки , які заводять собі любов на стороні так і говорять( що дружину не любить, але не кине, бо звик\діти\хвора...) займаєтесь чудовою справою-волонтерством, просто змініть "об"єкт" який куруєте. збережете свою сім"ю, і ту іншу сім"ю.
Неможливо! Бо якщо дійсно кохаєш , то для тебе Він - Всесвіт. Ти йому довіряєш найбільш сокровенне, оберігаєш його, захоплюєшся ним, любиш навіть за недоліки, у вас духовна і фізична близькість. Як ви можете так принижувати свого чоловіка на форумі? Ось такими повідомленнями? Ви Жінка, а не "маленька дівчинка", у вас 2 діток! Подумайте про них! Я розумію, що Вам складно подумати про жінку "Воїна"....Але мені особисто найбільше прикро за неї. Як ви написали: "Вона просто чекає свого чоловіка". Ось це "просто" безцінне. Не біжіть до статусу "коханка". Подумайте! Це дійсно Ваше випробування! І не потрібно прикриватися волонтерством! Хочете допомагати - допомагайте, але професійно! Без образ
І що? Прочитала я все від початку і до кінця. І все одно схиляюсь до думки, що то все флуд. Тема про кохання до двох. Ви кохаєте чоловіка, а з воїном спілкуєтесь і дружите. В чому проблема? Пагаваріть? Пагаварілі, а далі... Не буду більше писати тут, нецікаво і тупо. Направду, складається враження, що пише дівчисько, яке фільмів надивилось і книжок начиталось.
Можливо, й тупо. Але якби ми з вами були знайомі, ви би зрозуміли, чому на форумі і чому про Рудого. Значить, мені повезло. Бо я тільки про Рудого, і немає більше нікого. І своєму віці я не заморочуюсь скількох мені кохати, не маючи при тому ані сім'ї, ані дітей. Пи.Си. І тему не я почала, тому не переходьте на особистості.
Саме так я і роблю) Не питаю ні про що з тих пір, як домовились бути друзями. Один тільки раз ен втрималась, коли вони їхали на схід, написала три слова Все Так Само. Більше на цю тему не говорили ні разу. З чоловіком роблю саме так, як ви кажете. --- дописи об"єднано, 18 Травень 2015 --- Мені подобаються ваші відповіді, особливо по варіантах)) Так, все саме так, як ви пишете: я знала, що він надійна людина, була велика симпатія, яка переросла в повагу, прив"язаність - я називаю це також коханням. Але кинути його я не можу: не можу зрадити людину, для якої я - єдина і найпотрібніша в світі. І з Воїном "закрутити" теж не можу по цій причині, хіба якщо він сам залишить свою сім"ю, але чесно - я цього не хочу. Якийсь безумно ідеальний варіант "посередині" для мене - це щоб все залишалось так як є, тільки щоб я знала, що він, як і я, любить двох)
Можливо й так, та не тільки цим він мені сподобався. В мене дуже енергійний, шалений характер. В силу обставин всі ці роки я вела дуже спокійне життя. Волонтерство заставило згадати і випустити на волю мої нереалізовані мрії - бути потрібною людям, плюс я непоганий психолог. Я завжди "тягнула" на собі сім"ю і чоловіка: він дуже спокійна людина, йому нічого, крім хати, не треба) Воно добре, коли добре, але коли все почалося минулої весни, я з величезними зусиллями і нервами з обох боків заставляла його мені допомагати. Бо він хоч і за Україну, і переживав разом зі мною, та не настільки, щоб підняти зад і почати щось робити. І це все на фоні тих, хто прийшов захищати і нас в тім числі, якоюсь мірою принизило його в моїх очах. Особливо коли він спочатку говорив, що будь - яке насилля - це погано, що кожен, хто взяв у руки автомат - вбивця і так далі... Це також стало причиною того, що тоді я дуже віддалилась, бо я захоплювалась тими справжніми чоловіками, Вїнами з великої букви і розуміла, що якщо щось - не факт, що мій чоловік стане на мій захист(((( З часом він, ближче познайомившись і якоюсь мірою подружившись з хлопцями, також пройнявся до них повагою і навіть сказав, що буде нас захищати))) та слово - не горобець... --- дописи об"єднано, 18 Травень 2015 --- Задовольняло всі роки, до минулого)
Ніц коментів не читала, шоб себе не збивати з пантелику, тільки Ваш допис і мої думки. Так от, моя думка зі сторони- або з чоловіком тримає звичка, а того іншого по-справжньому кохаєте, або чоловіка все таки любите, а той іший просто симпатія. Кохати двох не можливо, хоч життя іноли викидує цирки, та й ми самі можемо чогось начудити-заплутатися))), але тут Ви мусите зрозуміти до кого кохання і чому саме той інший з"явився у Вашому житті. Сумніваюсь, бо тоді того іншого такої палкої симпатії, чи як Ви навть пишете кохання просто не могло би бути. ІМХО будьте перед собою відвертою, розставте пріоритети, тільки пам"ятайте- руйнувати сім"ю, де зрозствають двоє діток і де чоловік, як Ви пишете, дуже хороший- то остання інстанція. Обдумайте все, щоб перестати себе мучити. Думаю в першу чергу Вам потрібюно з"ясувати зараз в чому саме криється причина, а причина мабуть все таки випливе із стосунків в сім"ї і тоді працювати в цьому напрямку. Ну, і якщо чесно не вірю що кохання в сім"ї може зникнути безпідставно. Звичка, побутова рутина- то не то, хтось надщербив ту чашу, звідти все і почалось, звідти і лізуть проблеми, які на перший погляд виглядають як просто "баба зійшла з глузду))" Бажаю всього всього найкращого. Надіюсь Ви зрозуміли що саме я хотіла сказати. Прийду, прочитаю шо тут дівки Вам намудрували, може ще шось додам.
Дівчинка, покращуйте стосунки з чоловіком і налаштовуйтеся сприймати Воїна суто як друга. Це суто моя думка, вирішувати вам, звісно, але.. О так, це вам буде дуже приємно (взагалі дуже гарно знати, що ми кохані і потрібні), і буде гарно підживлювати ваші романтичні почуття до Воїна. Думки вечірні і вранішні, мрії "а от якби".. "чи він зараз думає про мене..", "як там він з нею.." Це буде породжувати як мінімум постійну маленьку невдоволеність тим, що поміж вами ще й чоловік і жінка, і далі - по наростаючій. Крапля камінь точить, а емоційно-духовна зрада нібито невинніше починається, але ще небезпечніша за фізичну, бо зазвичай триває довше і відходити від неї в нормальне русло важче (якщо є бажання відходити,звісно). І чим більше собі намрієте, тим більший біль буде від того, коли це все (чи сім"ї, чи кохання до Воїна) розпадеться остаточно (що неминуче). Як на мене, краще в даній ситуації мати впевненість в протилежному. Або принаймні почути його чіткі однозначні думки з даного приводу, якщо ви губитеся у власних почуттях, і виходячи з цього, діяти. Головне, зрозуміти, що це з його боку щиро, а ви, я думаю, достатньо добре знаєте людей, щоб це побачити )) В будь-якому разі любити двох одночасно - не варіант, треба буде рано чи пізно обирати. Аби тільки ваші з Воїном вибори співпали.
Не можу відповісти стовідсотково ствердно. Так, почуття в мене є, але надто багато прожито і пережито, щоб рубати стосунки з чоловіком. Мені не 15 років, я теж трохи зважую і розмірковую. --- дописи об"єднано, 18 Травень 2015 --- Я в курсі) --- дописи об"єднано, 18 Травень 2015 --- Я десь заявила про те, що вже біжу і готова все покинути??))) Так, ми жінки, здатні чекати, іноді дуже довго, але не всі, не завжди, і не кожного) Не робіть, будь ласка, з мене тут одну повію на весь форум
Я сама не знаю. Розумію, що може бути проста закоханісь, хоч повторюсь: раніше такого не бувало. З чоловіками дружила і є справжні друзі зараз, не коханці, а друзі., а тут так сталось...
Потрібно розібратись чому так сталось. Я ж пишу, що просто так нічого не буває, проаналізуйте чесно свої стосунки в сім"ї, думається мені що там собака зарита.
