Чи можливе життя з батьками після одруження?

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

мій чоловік каже:"мені все одно де жити, чи з твоїми, чи з моїми", або я починаю:"я вже не можу, я хочу окреме житло", а він :"а мені й тут добре"..............
після таких слів хочеться гепнути чимось по голові, найбільш образливо те, що він навіть про це не мріє................
от як може розлінити спільне життя з батьками, хоча..... певно він до того вже такий був.... а спільне проживання тільки підсилює його лінь...........

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

А чи не забагато "мене". Може саме з цього все і по чинається? Ми всі егоїсти.
Я не переходжу на особистості. Сама ніколи не жила з батьками. Але якщо б прийшлось воліліла б з його, бо я більша егоїстка аніж мій чоловік і більш емоційна.
Ми всі на щось розраховуємо: ми на на допомогу (принаймні по догляду за дитиною хоч час від часу), батьки на елементарне "дякую". Сім"я - це щоденна праця без відпусток і лікарняних. Важко жити вдвох, ще важче коли вас більше. Але це Ви вибрали цю людину і як людина доросла Ви перед одруженням уявляли собі своє майбутнє. А якщо вже так погано , то вихід є завжди. Але тоді треба буде напевне від чогось відмовитись.
Ще раз кажу я не пишу на рахунок когось особисто. Це погляд з тої сторони коли батьки щонайменшн за 100км. Тут чудова сім" , 2 дітей, робота. Але розраховувати ви можете лише на себе.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Правда, особливо коли його мама або ваша жаліють хлопа ну бо ж він хлоп... чисто як колись хлопці на Львівському форумі казали, а раптом завтра війна?:rus:

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

offtop: а мій як розказав психологу як вони мене з мамою роздирали останні 9 років а вона бідна так перейнялась тим, що постійно казала - йой, яка я бідна... як я не зламалась.:o

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Коли починають хлопа жаліти, то я внутрішньо починаю бунтувати! Можна поспівчувати людині з важким скрутним становищем. Пожаліти можна хворого чи іншу людину, яка не в силі щось робити, а якщо просто лінь, то там нема місця ні жалю, ні співчуття... У даному випадку - свій дім, це те до чого ми маєм йти, ми отримуєм капітал, дбаєм про своє майбутнє, і майбутнє наших дітей...
раптом завтра війна - не дай Бог, але всерівно всесильна жінка дома з дітьми, чи чоловік дома чи його нема, тягне на своїх плечах огого.

П.С. отаке мені передалось від бабусі - вона завжди заступалася за своїх зятів в спорах з її доньками, від того часу як вони жили в неї до того часу як вже мали своє житло, але ніколи не жаліла їх щодо роботи

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Насправді це майже неможливо! В мене є такий стаж 4 роки. Якщо при окремому проживанні ти лише іноді конфліктуєш з своїм коханим, то то при спільному ще й іноді конфліктуєш з кимось із батьків. Це вже важче.Плюс ваш чоловік постійно робитиме "щось не так", хоча б тому , що звик жити по -іншому. Ви, звичайно, це розумієте, але ваші батьки не завжди. А якщо ви станете хоч раз на захист коханого, то торба вам навіки:xaxa: Але якщо це лише на рік, то може вам усім вистачить такту і поступливості, чого щиро бажаю!

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Я думаю, це залежить від батьків і молодят. Ми жили і з чоловіковими батьками, і зараз живемо з моїми. Звичайно, хочеться окремо (і я вважаю, що молода сім'я повинна жити окремо, якщо є можливість), але так, щоб "не було життя з батьками", то ні.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Можливе. Вже третій рік живемо з чоловіковими батьками. З точки зору чистого егоїзму дуже зручно. Це нам дало змогу вже стільки часу абсолютно уникати побутових проблем. Але правда, жити в мирі і погоджуватись деколи стримати свої "мухи" повинні хотіти обидві сторони. Інакше буде війна, попсовані нерви і, не дай Бог, зруйнована сімя...

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Моя мама і моя свекруха просто випадково різні люди Свекруха навіть нас на три дні в гості не хоче. Все що їй треба - пересилати гроші на нове будівництво, що чоловік і робить. Як її зрозуміти - не знаю. То питання не до мене - всі люди різні Хоча якби довелось - жила б і з нею, я за свою територію щастя звикла завжди боротись.
Певно чоловікові не дуже комфортно з моїми, але зрештою, вибір з ким жити він зробив сам. Свою маму навіть в принципі не розглядав. Та що говорити, як батьки при нагоді і непорозуміннях сваряться завжди тільки зі мною, а його нерви свято бережуть
Причина в нас зараз - відсутність вільних коштів. Тобто коли завод чоловіка стоїть і невідомо коли запрацює. В таких умовах, плюс з кредитами в доларах на мою з/п, його допомогою мамі та навантаженням на автівки, винаймати квартиру - вже розкіш. А жити в халупі за копійки вже не зможемо. До гіршого важко звикати.
Що стало гірше - розслабились обоє на усіх фронтах. Але дякувати небу, що мої батьки є такі як є - бо читаючи форум я розумію що вони таки найкращі мої дорогенькі.

Зрештою питання гілки яке? ЧИ МОЖЛИВО. Моя відповідь - ТАК. А чи варто - то інше питання, і відповідь моя на нього буде інша. Якщо є МОЖЛИВІСТЬ ОБИРАТИ - то жити тільки окремо.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Ну добре, зізнаюся. Ми вже більше шести років живемо з моєю мамою. Поки що всі живі-здорові. Звичайно, інколи дуже хочеться окремого помешкання (от збудуємося на старість десь за містом ), але поки що двоє маленьких діточок і мама мені серйозно допомагає, тому навіть якби зараз найближчий рік випала можливість жити окремо, не знаю чи я б нею скористалася.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

от вам і причина. ...не ображайтесь. просто я б так не змогла, краще за копійки але самостійно.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Причина у Вашому Я Б ТАК НЕ ЗМОГЛА Хто сказав, що те що ВИ говорите - правильніше? Для кого? Для Вас і решти пар які не змогли вжитись. А ми можемо. Сім"я - це могти навіть те, що не дуже хочеться. І чоловік проти жахливих умов. Це був би удар для нього. Він готовий потерпіти в батьків до кращих часів з тим, щоб не змушувати дружину жити в поганих умовах. За це я йому без міри вдячна. Але насправді нам у всіх аспектах комфортно, єдине, що ми розуміємо - це неправильно, сім"я має будуватись самостійно. Так і було рік після одруження. І ми до цього знову йдемо. Просто бувають всілякі трафунки в житті. Однак з-за чого а от з-за проживання з батьками НАША сім"я точно не постраждає. Це заслуга і наша і батьків. І ми цим пишаємося.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

ну насамперед -ПРАВИЛЬНІСТЬ чи ні-я не обговорювала. це ви написали.
я написала- НЕ ОБРАЖАЙТЕСЯ в попередньому дописі. а я б так не змогла - то моя думка. а відно вжитися - ми навіть не пробували, а почали самі, без нікого. не ставили ціль - шо ми так не зможемо, бо" квартира страшна , не комфортно, змушувати жити дружину в поганих умовах" і т.д. головне разом - і все.
якщо ви уважно читали мої дописи- то причною спільного проживання може бути для мене тільки скрута фінансова( при чому страшна) і поміч при малих дітях чи хворобах.
а вашому випадку виглядає, що просто вам так зручно. і ви обовязково пояснюте це тим , що не має претензій ні в чоловіка ні у батьків. хоча виглядає на те що маєте кошти на винайм помешкання. але вас лякає самостійне подолання побутових клопотів, типу взяти і зробити помешкання де ви в 2-х живете затишним і приємним?
ще раз кажу- на МОЮ ДУМКУ, це дивно. я б так не робила.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Ну так виглядає, що Ви не уважно читаєте або робите завчасні висновки. МИ ЖИЛИ ОДНІ РІК Які клопоти після того - нові з"являються чи що? І взагалі перебільшуєте наше бажання жити разом і не з"їджати Це тимчасове перебування, доки одні власники забрали квартиру, а інші - закінчують ремонт. Ми всього 2 місяці разом живемо. І по-моєму, без образ, але було б надзвичайно тупо відвалити маклеру, щоб терміново нам знайшли квартиру на пару місяців додаткових 300 доларів. Це як на мене зло - замість поділити витрати з батьками, взяти і дати заробити маклеру, бо ми не в силі помиритись 2 місяці з рідними. А колись люди в гуртожитках проживали все життя - і нічого. По-моєму подібне марнотратство, коли перспективи такі не зрозумілі, як мінімум ознака егоїзму - ні з ким миритись не буду, хочу сама бути господинею в хаті, щоб ніхто мені не пхався.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

навіть не знаю як написати.
мене вразила ваша позиція - я не буду жити з свекрухою, бо вона погана, а з мамою буду.
якщо я егоїстка - бо
-

а ви, хіба хочете миритися з свекрухиними планами?
всім би бути такими "егоїстками" - з бажанням бути насамперед ГОСПОДИНЕЮ власної хати.

я все рівно залишаюся при своїй думці - жити в мами для деяких дівчат , все таки зручніше , ніж самостійно. НІКОГО НЕ МАЮ на увазі. то моя думка.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Та чо Ви так вражаєтесь? Я не Ваша невістка, нє? Правду написала. Син не хоче жити з мамою, вона - з нами, а я маю лицемірити, що навідміну від них мрію про це? Але довелось би - жила б. Чому я мушу то писати кілька разів спешел фо ю?
Господинею хати я мрію бути коли в чоловіка буде на то можливість, а не за рахунок його останніх кровних. За квартиру він принципово сам платить. Я знаю - він добре рахує скільки доклав в купку і більше ніж поклав не зможе звідти забрати. Тому волію, щоб його частина залишалась недоторканою поки можливості його не зміняться. В кожного є свої якісь принципи. цінності. правила - для чого все косити під одну лінійку - бо ТАК МАЄ БУТИ