Чи можливе життя з батьками після одруження?

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Я б казала: окремо, окремо і тільки окремо, особливо якщо ви разом ще не жили. Уявіть собі вашу притирку ще й при свідках. А притирка спокійно ніколи не проходить. Я вже більше року живу зі свекрами, поалнували кілька місяців - але ремонт надовго затягнувся. Свекри - дуже хороші, але все одно живучи з ними в 1 хаті радості нема, часто хочеться просто спокою, забити на пристойність і т.д. З батьками це неможливо. Сварок у нас не було і не буде, вони швидше зі своїм сином свваряться, а я його потім вразумляю, але ті сварки ні до чого доброго не приводять. Ми наступного тижня уже переїжджаєм до себе (тьху-тьху) і радості моїй просто немає меж. Хоч ще раз підкреслюю, люди чудові.

П.С. Може, краще зекономити на весіллі, ніж на зніманні квартири?

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Ех, а я тільки полегшено зітхнула коли на якийсь час до батьків з"їхали. Чоловікові стало незручно мене пиляти
Це я про те, що ситуації бувають різні. З рідними жити просто ВАЖЧЕ, ніж самим. Але коли тесть находить спільну мову з чоловіком, і при цьому може продемонструвати гарне відношення до жінки та чудові сімейні традиції.. Маємо позитив! Але і ці ньюанси починають нівелюватися звичкою за місяць-два, і тоді тра терміново з"їджати - бо з часом стає важко всім. І безповоротно. Щоб не дочекатись антипатії - дозуйте спілкування сімей!

Але сама залежність - виходити заміж чи ні бо нема квартири - неправильна. Так можна довіку не одружитись та дітей не народити

І ще - знімати квартири - не є страшним. Хоча часом стає справою не підйомною. Залежить від доходів. Я знаю, що не всі можуть це собі дозволити - не розлучатись же їм. Менше ніж 330 у.о.- показували настільки страшні квартири, що я мало не померла від депресії.. Певно кому важливий комфорт краще тоді перебути в батьків, стараючись будувати графіки мінімального перетинання. Уявіть собі людину, яка не любить свою квартиру бо вона страшна...Теж може чиїсь стосунки підкосити.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Ні,своє життя думаю треба починати окремо

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Я жила 1.5 з свекрухою i десь 7 мiс з своєю мамою... хоча житло своє завжди було, просто треба було через ремонти перекантуватись разом. Так, сварки були iтд, але ми все пережили. Життя разом МОЖЛИВЕ, хоч i не найкращий варiант.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Життя з батьками можливе але все залежить наскільки ВИ залежні від них. Якщо ви вмієте їм сказати - не пхайтесь, дякую за пораду... ми собі подумаємо і зробимо так як вважаємо за потрібне. Тоді нема проблем. Просто коли живеш з батьками треба рахуватись з багатьма ньюансами. Треба вчитись не лише жити з чужою людиною - чоловіком, а й з чужою для вас людиною - тещою або свекрухою. Ви зовсім не впізнаєте своєї мами коли вийдете заміж. Все залежить від її бажання вона або буде пхатись до вас або дасть вам спокій. Якщо дасть спокій, то прекрасно, а якщо буде пхатись то мусите бути готові до того що треба буде її поставити на місце а це означає що вона може на вас дуже образитись. Ну і відповідно тою образою вами маніпулювати.
Але подумайте, може коли будете жити разом не будете задумуватись хто повинен приготувати вечерю, чи він чи ваш чоловік, бо мама ваша/його це вже зробить. Хоча якраз в тому я бачу недолік, бо чоловік розпанькається.

Хоча окремо легше, бо можете голими бігати по-квартирі і не боятись що зараз хтось зайде. Можете кохатись у всіх куточках квартири а не лише в себе в кімнаті на ліжку.

Я вам скажу таке: який би ви шлях не вибрали легко не буде. Але часами варто від чогось відмовитись аби отримати нагороду в майбутньому.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Однозначно

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Ясно шо ліпше жити окермо: ну поперше ніхто не пхається, по друге якшо ше й перший рік одруження швидше притираєтесь одне до одного, та й романтика мусить бути. а яка ж романтика коли родичі за стіною, а то в самій кімнаті (навіть не знаю коли там люди встигають ляль робити):shy:
Ну а на рахунок знімання, моя така думка вже краще брати квартиру в кредит. З орендованої вас можуть рано чи пізно попросити, а та хоть вам залишиться. Хоча в нашій державі мабуть це так тяжко

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Золоті слова, аж ще раз процитувати хочеться!!! Маруся-мама - молодець:tanksmile:, відразу видко шо то є мудра кубіта

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

спочатку ми жили з його батьками. свекруха моя хороша, тоді я була вагітна, вона мене бавила, як малу дитину. потім, коли прийшов час народжувати, переїхали до моїх батьків, єдина проблема, яка в мене тут виникає, це "сварки" з татом, як мама каже через наші одинаково-бридкі характери
до нас нічиї батьки не пхаються, ні в життя, ні в сварки. мені здається, що в нас інша проблема. в мого чоловіка не прокинулось відчуття відповідальності і бажання вити своє власне гніздечко...ось тут і виникають мої образи на нього і нерозуміння одне одного. я не кажу, що він не приділяє нам з дитиною часу, чи не купує нам щось, ні, це все є, але відчуття відповідальності і якогось обов"язку перед сім"єю в нього нема.
все тому, що йому дається все легко, він впевнений, що з голоду, з холоду ми не помрем, що батьки завжди поруч і т.д.
нажаль, квартиру зняти ми не можемо, фінансово не можемо. а я так мрію про своє власне житло........

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

І тим більше образитися, чим більше допомагає. Приймання допомоги, на жаль, часто (але не завжди, є є різні люди) означає що допомога ж і буде найпершим докором при будь-якій спробі довести своє право на свої/(обох з чоловіком) вчинки чи переконання дорослої самостійної людини, а не хронічної "дитини" (хоч та "дитина" вже й до пенсії може наближатися за віком).
Якщо ні найменшої допомоги не приймаєш окрім чотирьох стін для проживання (ні з дітьми посидіти чи погуляти, ні з сніданками чи обідами, ні з продуктами, ні з грошима - ні з чим) - то ніхто з батьків не матиме чим маніпулювати. Але якщо так жити.. з різними холодильниками, не маючи нічого спільного, з повним відчуженням, як чужі люди що винаймають квартиру - знову ж таки почнуться образи - тепер вже на погане ставлення до батьків "як до ворогів".
Крім того зовсім без допомоги з дітьми неможливо буде - не відбереш же з рук, коли хочуть з ними піти погуляти чи книжку почитати..
Ось і виходить, що найкраще би бути незалежними і "нікому нічого не винними", але в безпосередній близькості від батьків це здійснити майже неможливо.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Про життя з батьками можу сказати, що молодій новій сім"ї краще окремо. Ясно що спочатку все гладко не буде, дівчині треба буде звикати до нової ролі - жінки, мами, то допомога батьків потрібна, але це можна зробити і живучи окремо якщо у батьків буде бажання. Чоловіку теж треба звикати до того що він створив сім"ю і за неї відповідає у всіх відношеннях. Він має бути господарем. Якщо жінці важко вона може попросити допомогти їй, але якщо це побачить його мама, це трудно, вона може і нічого не скаже, але подумає точно. Мого чоловіка ніби підміняють, коли приходить мама він ліниться і нічого не робить, а навіщо якщо дві баби в хаті. навіть з дитиною не бавиться. Коли ж її немає сам береться щось зробити і допомогти.Про притирку взагалі мовчу, мама лізе скізь треба чи не треба, в нас було таке що ми посварилися а вона нас посадила на диван і давай розбиратися хто правий, а хто ні. А найчастіше через її накручування і сваримося. А як самі то все ок.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Я абсолютно з цим згідна! з 16 років фінансово від батьків не залежала. Тому одразу їм сказала - не пхатися до мене. Дякувати Богу голова в мене була, тому дурниць ніяких не наробила. Але! від того часу як ми одружилися почалися страшенні повчання, докори і т.д. Скільки я не намагалася пояснити - марно! Поки моя мама носа не впхає то не проживе. Свекруха ніби вже заспокоїлась. То просто треба було на неї гаркнути, щоб до неї дійшло! А з мамою моєю повна катастрофа. І нормально говорила, і сварилася - ноль!

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

А моя свекруха, як хоче подзвонити, то безпосередньо дзвонить до мого чоловіка на мобільний. Вона мені своїми повчаннями так вже надоїла, що я не витримала і висказала їй, що думаю про неї і про її сімю. Зі мною навіть не розмовляє. Мені так добре........

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Це ж повезе комусь, якщо так. А я як прийшла у 18 років, то і вечеря, і обід, і сніданок, і гості, і свята, і прання, і прибирання - все на мені було. Свекруха сідала і говорила: "Ну накінець- то, я тепер буду лише сидіти і командувати!" Мамі не пожалієшся, там принцип- вийшла заміж, то терпи і мовчи. Чоловік ніби на моїй стороні був весь час, але що ж як він дома бував годину вранці і годину ввечері (до місця роботи більше години добиратись потрібно було). У мене тоді навіть думки про самогубство були, коли мама сказала, що назад не прийме... Потім потрапила у лікарню на три тижні із серцевим приступом...Але видно є Бог на небі, маєм власне житло, матеріально ні від кого не залежим. в мене нічний кошмар, який досі сниться, що я відкриваю двері у власну квартиру, а там все як у свекрів..
Ну от, не втрималась... А обіцяла чоловікові на цю тему взагалі ніколи не говорити...

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Та всякі люди є. Є такі що вважають що раз невістка прийшла в дім, то все - вона рабиня.
А ви в собі того не тримайте і обовязково виговоріться, бо якщо вам і надалі сняться сни про той страшний відрізок часу коли ви жили з його батьками то значить ви їм ще не пробачили і то буде вас мучити довго.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Я вам скажу як в мене зараз є. Після того як чоловік був відсутній два місяці і я вже думала що ніколи його назад не прийму (я живу з своєю мамою) він повернувся і ми знову всі разом почали жити.
За два місяці що його не було я зуміла відмовитись від залежності від своєї мами, в плані не фінансовому, бо то вже давно не питання а в плані психологічному, бо я до неї бігала за любу дурницю. І ми обоє сиділи і я вислуховувала який в мене чоловік нікудишній і що він ніц не годен і тому подібне.
Так ось. Чоловік повернувся. Я почала з ним жити. Для моєї мами то був страшний шок, і одного дня вона мені наговорила стільки неприємних речей. Вона говорила, говорила, говорила... я її спокійно вислухала і сказала, ви не переживайте я все прекрасно бачу і ні на що очі не закриваю, навіть якщо я не влаштовую в хаті скандалів. Вона мені правда не повірила і була переконана що він заліз в моє ліжко і все! Вона на нас образилась капітально. Перший тиждень то не можливо було взагалі витримати. Вона не віталась з моїм чоловіком, вона нас ігнорувала повністю, вона сідала з сестрою і мила нам кісточки. То була така образа... і з дітьми перестала помагати.
Але я не здавалась. Я спокійно продовжувала робити свою справу. Я працювала з чоловіком над налагодженням стосунків а до мами відносилась якби я нічого не бачила якби нічого не сталось і так ніби її образи і не існує. І чоловікові казала, що мамі потрібен час привикнути що ти є і ти ніде не дінешся. А вони обоє такі горді, що далі нема куди.
Пройшло два тижні, і вчора мої вороги сіли за один стіл їсти.:xaxa:

Я навіть її можу попросити аби вона посиділа нам з дитиною, якщо ми хочемо кудись вийти.

Але це все тяжка праця і праця не одного дня а систематична робота над собою.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Гм. по-моєму ми перейшли трохи не на ту тему ))

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Еге ж. Щоб повернутись, скажу так: хто хоче (з різних причин) - хай живе. Згадати на старості точно буде що. І писати отут (чи не тут) про власний досвід...

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

По сабжу. Жити можна і в Антарктиді. Але нащо там жити? Повірте мені, ті гроші, які ви витратите на оренду квартири - це мізер в порівнянні з тим, що треба витратити на будову. Я розумію, що копійка рубль береже, але, деколи сі треба стратити. Сім'я - це не жарти, молода сім'я - тим більше. Тому, ІМХО, жити треба окремо від батьків принаймні перший рік.