Чи має дитина право на власні таємниці?

Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці?

Мені зараз важко сказати, чого я не очікую, адже дитині лише 9 років...Але, якщо б дізналась щось не дуже прийнятне для себе, то спробувала б опосередковано, ніби це сталося з кимось знайомим, почати розмову, напевно, навіть не з дитиною, а з чоловіком, але, щоб дитина чула...Мабуть в тій ситуації думала б, як краще вчинити. І мені здається, що ми з вами говоримо дещо про різні вікові категорії дітей. Ви ближче до того віку, про який писали в першому дописі, а я все ж про свою дитину.

А я не казала, що через страх і залякування з боку батьків. Боже борони, що ж це за батьки?

Відмінно. Думаю, що дізнавшись про першу закоханість дитину буду дуже щаслива!

 

Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці?

Мій син, коли був (практично зараз є, але карантин)) у стані "першої закоханості" десь більше місяця ходив і нічого не говорив. Я ж то все бачу і зразу зрозуміла, що дочого, але мовчу. А коли вже наважився запитатись і ми з ним побалакали, то потім ледь витримував, щоб дойти додому (а ще помити руки, передітись) то так швидко то всьо робив, щоб швидше закритись в кімнаті і він мені міг розказати, щооооооо сьогодні було.
З цього маленького і починається довіра.

 

Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці?

Я вела щоденник десь з 16 до 18 років, коли почувалася найбільше самотньою і нещасливою. Бабуся до того не пхалася - але я їй довіряла, розповідала майже про все (крім поодиноких випадків, які щасливо обходились, і могли її дуже налякати). Мама 100% зробила би ревізію з подальшим скандалом (а може і без, бо нічого там ТАКОГО і не було), але я з нею не жила. Перед весіллям я дістала той раритет із закапелків і знищила: все, що було, залишилось в минулому.

 

Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці?

У мене, наприклад, немає довірливих стосунків з мамою. Не то що б я їй не довіряла і не любила, просто вона намагалась постійно отак "опосередковано" іноді навіть вже дуже прямо втручатися в моє життя. Я вважаю категорично неприпустимом коли мама намагається щось взанти, "допомогти" "підказати", змусити. У кожної людини свій шлях і свої помилки, і помилки так само потрібні як і не помилки. Ми завжди дивимось з висоти своєї колокольні: бо така природа людська, можем лише так судити. А в дітей то колокольня своя. Я робила помилки, навіть дуже серйозні, але я рада що я їх робила, бо це мої уроки мого життя. А дитину дійсно треба виховувати так, щоб вона по прикладу батьків змалечку знала і розуміла що краще, могла сама аналізувати ситуації, фільтрувати добре від поганого. І не приховувати від батьків нічого. А це можливо, лише коли вона розуміє, що її розуміють і не засудять. От з татом в мене так: він ніколи нічого мені прямо не радить, іноді може щось сказати... але я дивлячись на нього можу не зробити помилки - бо бачу приклад, а не чую поради.
А взагалі це дуже тяжко, ідеального взаєморозуміння не існує, бо люди різні, але старатися досягнути хоч трошки того ідеалу варто.

 

Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці?

Я б точно прочитала щоденник дитини.
Але не для того, щоб дізнатися, в кого він закоханий чи щось подібне.
А для того, щоб переконатися, що дитина не вскочила в якусь халепу.

Знаю, що "дбайливі батьки без щоденника все зрозуміють", але мої батьки, з котрими стосунки завжди були і є дуже довірливими та теплими, в свій час навіть не здогадувалися і уявити не могли, в які перепитії потрапила їхня доця: така була конспіраторша. Берегла батьківські нерви.

 

Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці?

Юколо, а наступний Ваш поступ після того як дізнались про ту халепу (не дай Боже), був би яким?

 

Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці?

Un.Known чесно кажучи,зараз мені складно наперед прогнозувати, що б я робила. Тоді вже б на місці орієнтувалася.
Але дуже хочу, аби мені вистачило нервів не напасти зразу на дитину зі своїм нав"язливим бажанням добра.

Якщо чесно, я дуже боюся, щоб дитина не зв"язалася з наркотиками.
Бачила дітей з добрих сімей, спортом займалися, батьки турботливі, а малі чомусь підсідали на колеса, а далі пішло-поїахло.

 

Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці?

Отож.

Уявіть собі, що дитина від нас щось приховує, а тут дізнається, що ми і в щоденник влізли - і решток довіри як не бувало.

А щодо наркотиків - та мабуть не вистачає, аби батьки були турботливі. Певне, чогось специфічно-близького не вистачало...

 

Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці?

Чесно кажучи,дитина ,яка звязалась з наркотиками навряч буде вести щоденник,тому що інтереси будуть виключно на вулиці в компанії. і мені здається,що тільки байдужі батьки можуть не помітити таких колосальних змін у дитини...не вірю,що у справді добрих сімях дитина ні з того ні з чого почне приймати наркотики,значить щось послугувало поштовхом-батьки не приділяли уваги вдосталь або навпаки-дуже розбалували й дозволяли все,особисті проблеми,тощо...

 

Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці?

Дашулька, мої батьки, до прикладу, уявлення не мали, що я у школі час від часу папіроски покурювала. І, бувало, усякі там ром-коли. І не тому, що вони були неуважні, а тому, що я це робила зранку, замість школи і до вечора була вже як скельце.
Часом помітити, що дитина підсіла на травку чи колеса, дуже складно. На початках практично неможливо.

Un.Known згідна з вами.

 

Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці?

Юкола,а ви собі уявіть прочитали,що ваша дитина попробувалт сигарету й їй сподобалось...приходить вона зі школи,а турботлива мама відразу почиеає принюхиватись,шарудіти по кишенях та цілий вечір бубаніти,як шкідливо курити...ви думаєте дитина справді не здогадається,що ви прочитала його особистий щоденник? і що далі?

 

Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці?

Моя бабця теж прочитала мій щоденник але нічого мені не казала, потім я просто догадалась про це, в неї змінилось відношення до моєї подружки з якою мені забороняли дружити, про це я там писала, що вона зовсім не така як її сприймають дорослі.
Якби в сина був щоденник, то переглянула б його але нічого б не сказала. В нас довірливі відносини, особливо з татом, а вже тато розкаже мамі і син це знає. Ненав'язливо ми хочемо знати чим живе наш син, про його друзів. Колись ми "проводили обшуки" в його кімнаті але він того не знав, тому що друзі курили всяку бяку, він сам нам це розказав. Я зразу ж купила тест на наркотики, хоч ми вірили йому, але він же з друзями щодня. Скільки обіди було, що ми йому недовіряємо, сльози, як ми можемо таке подумати... Наскільки тяжко було пояснити йому що ми віримо але ми за нього переживаємо як і всі батьки за своїх дітей. Дуже тяжко було вийти з тої ситуації щоб не втратити довіру сина. В дітей мають бути свої таємниці але батьки теж мають про це знати але зробити це так, щоб діти навіть не здогадувались. Не треба дітей критикувати, сміятись з них, а відноситись як до дорослих, щоб вони відчували себе рівними, це так важливо для них коли їх вважають дорослими.

 

Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці?

Не обов’зково.

Існують такі богемні інтроверні типи, котрі зі своєї кімнати п’яти не витягнуть. Або зразкові студенти прикладної математики (і таке знаю).

 

Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці?

в мене щоденний є в 5-ти томах. і мама перший точно читала- навіть здогадалася відгуки там написати. Наскільки пригадую, вона мені там прокоментувала (дуже ніжно і з любов"ю), що вона приємно вражена, що в мене доросліші думки, ніж вона собі думала ітд. Але я ТАК плакала!!! Я була дуже ображена на маму. навіть досі якийсь осад, хоча це було в класі 9-10-му.
Тепер чоловік мріє отримати мої щоденники до прочитання. Невже не зрозуміло, що там викладається те, чим ні з ким не можеш поділитися. Просто тому, що не хочеш. а так- написав і від серця відлягло.
Я б не стала читати дитячий щоденник. Ні за що!!! В дитини і в дорослої людини є своїх внутрішні переживання і такі думки, які більше ніхто на світі не здатен правильно сприйняти. Я іноді перечитую щоденники- і там викладено багато думок, але це лише ескізи від того, що тоді думалося. якщо хтось це прочитає (чоловік наприклад), то я впевнена, що 90% ситуацій буде неправильно протрактовано.
Має пройти дуже багато часу, щоб я згодилась комусь дати це почитати.
А ще колись бабуся знайшла мої вірші. Вони були на 100 % ніякі і я тоді це розуміла, тому нікому не показувала. Підліткове графоманство-не більше. Але коли вона знайшла... Бабуся була дуже начитаною людиною. Варто було її зачепити на тему літератури- вона могла годинами цитувати вірші, тексти... відповідно їй ці "творіння" здавалися ще більшим сміттям, аніж мені.
Але вона мене висміювала, казала, що це все нічого не варте, що то за дурня ітд. І це тривало не коротко і повторювалося не одноразово. Так теж не можна.

 

Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці?

Так поводять не турботливі, а нерозумні мами.

Я б читала не для того, аби потім дитину сварити, а для того, аби зрозуміти, як МЕНІ поводитися з дитиною, на що звернути увагу.
Коли я була малою, то в нас було правило: якщо я говорю правду, то мене не наказують. Хочу, аби з малим в мене було так само.

Але розумію, що зовсім не обов"язково малий прийде зі школи і щиро розповість, що курив сьогодні.

Як би таке прочитала, то, напевно, попросила б тренера (з того виду спорту, на який малий буде, сподіваюся, ходити), аби зібльшив навантаження і щоб малий сам зрозумів, що куріння - зле.

 

згідна,розумний підхід. сподіваюсь Вам не доведеться так вчиняти.

до речі,так само давала читати...не чула жодних коментарів у свою сторону...
да й мамі напевно також би дала,тільки вона то швидше зробила. я на неї не ображаюсь ні грама за це,бо дуже люблю...

 

Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці?

(Не працює цитата виділеного)
Коли дитині 6 років- це одне, а вік 15-18 років -це зовсім інше, вони вже не діти і ще не недорослі. Треба поступати так, щоб дитина не боялась розказати правду, не треба кричати, сварити, а просто поговорити, проаналізувати вчинок і зробити висновки.