Ось тут, напевне, найбільша проблема). Не все можна виправити, важко знайти нормального лікаря тощо. Сама зараз маю проблеми з хребтом, і обходивши купу лікарів, так і не знайшла конкретної відповіді на питання "що робити, щоб виправити ситуацію/позбутись болю/ хоч якось полегшити стан". Сама думаю, сама пропоную варіанти лікарям, а вони вже або дозволяють, або забороняють.
Нічого собі "природній процес". Напевно то рідкісне явище, бо щось стільки страхів від пологів то не норма точно треба ще тему "Страшно вагітніти", якщо в форумлянки лікарі дозволяють це все, і зараз проблем немає, то виходить можна пробувати? Але людині самій видніше має бути чи вона готова то цього процесу і чи дійсно хоче мати ще другу дитину. Може не зовсім в цю тему, але зустріла вчора знайому, яка знаю що мала одну дитину, а тепер вже гуляє з маленьким немовлям і старшою дитиною)) Поки не бачились вона встигла вдруге народити. Так от, чого я звернула увагу на вулиці - вона прекрасно виглядає, шкіра свіжа, рум"янець є, шикарне волосся, виходить декого вагітність дійсно прикрашає, а ще кажуть що пізня вагітність може омолоджувати (але то від здоров"я жінки до вагітності теж залежить).
Розрив симфіза - це не природний процес. Якщо жінка ще хоче дітей, то вона має дослідити, чому це сталось і яким чином їй краще народжувати (після операцій зі скріплення симфіза показаний кр).
Коли я була вдруге вагітна, моєї коліжанки кума (я її не знаю) була вагітна втретє. На той момент я не знала жодної жінки яка б мала трьох дітей чи була втретє вагітна. І от коліжанка каже: як же кумі важко? яке там оздоровлення вагітністю, ноги, як колоди, все болить, вени, зайва вага, тиск.... Ну я так собі тоді подумала, оскільки тридітних не знала, що так, певно, важко і даються багатодітності. От і коли я втретє завагітніла -- то відразу на всі обстеження побігла: кардіограма, ехо -- все гуд. І ніякої різниці в тілі не було, навіть третя вагітність, можна сказати, була найлегша і на тіло ніяк не повливала
по-різному даються. Сказала би, що від віку залежить, але я втретє вагітна ходила у 25, і третя вагітність була найважча з трьох. Токсикоз з блювотою до самих пологів і в пологах, набряки, вени (якби тільки на ногах, то ще нічого) і болі від них, тонус і загроза. Тиск, на щастя, був понижений. На щастя - для здоров'я, але мені з тим тиском було досить нелегко. А ще всі віруси, вся зараза до мене чіплялась. І на ранніх та на пізніх термінах імунітет був настільки нулячий, що з подряпинки на грудях та під грудьми утворились фурункули. Але все ж вагітніти я не "боюсь- не боюсь", а "об'єктивно планую - не планую". Страшно до тремтіння було після першого КР. І чоловік поважав мій тимчасовий вибір більше не вагітніти. А тепер не страшно, в сенсі саме страху. Хоча, якщо ще будуть діти, то я важко уявляю, що буде з тими венами
@cjomcjomka ви так гарно пишете про вагітність, материнство, що навіть не подумала б що ви мали такі проблеми при вагітностях. І при всьому тому маєте аж трьох діток. Захоплююсь такими жінками. А що з венами можна робити? Зараз багато нових методів лікування є кажуть.
з венами на ногах можна робити багато чого, але в мене значно гірша ситуація в малому тазі. От з тим можна робити спорт і здоровий спосіб життя. Стараюсь. Що ж до ніг - у моєму випадку після операції небажано вагітніти. Тому на щось радикальне йтиму вже після народження всіх планованих дітей. я дуже хотіла дітей, і перші дві вагітності настали не зовсім просто. Тому я дуже ціную і цей дивовижний час (навіть непроста вагітність - це все рівно дуже велике диво і щастя), і швидкоплинний немовлячий період і все, чого діти вчать нас надалі. Ну і крім того, важкою фізично була лише вагітність третьою дитиною. З першими двома хіба що токсикоз і помірні набряки на пізніх термінах, - нічого особливого.
@cjomcjomka ви молодець, і ще плануєте? А ви мали перший раз КР а потім двічі вдома народжували? Це для мене геройство)
я мала 2 КР, а потім народила вдома. Зараз мені 29 років, і я не зарікаюсь від того, щоб мати ще дітей. В цьому місяці не планую вагітніти, далі - буде видно. Не хочу робити якихось радикальних кроків. Тим більше, що судинна операція - більш комплексна річ, ніж може здатись. Тут не буває "місцевих" рішень, а отже і головне рішення - не місцеве, а отже - і операція не є головним рішенням... але це інша тема. Що ж до страху вагітності. Я вважаю, що це не дурниці. так само як жінка може краще за всіх знати, що їй можна вагітніти і народжувати, - можлива ситуація, коли всі "об'єктивні" фактори говорять на користь планування, а правий все ж інтуїтивний страх, який має під собою якусь невідому нікому важливу причину. В інтимному житті сім'ї (а народження дітей - це інтимне життя сім'ї) праві тільки двоє - подружжя. Поради зі сторони щодо "кращого часу", "кращої кількості дітей" та "нема чого тут боятись" не мають жодної цінності, на мою думку.
У моєму випадку - так, залежить. Але от зараз аналізую і розумію, що сама у всьому винна. Бо хтось планує, а комусь на голову падає))). Чому не обстежила свої проблемні місця???? Наскільки б зараз було легше. В мене перша вагітність в 25, друга в 30, зараз 38. Ніби вже не така от катастрофа, але імунітет на нулю. Хоч перші дві були без жодних проблем. Якось звикла, що вагітність - то такий прекрасний стан, коли нічого не болить. Але теперішня вагітність - повна протилежність. Проблеми від дня тесту. Я вже так від того змучилась, що якби могла б вернути час назад, то напевно не наважилась би точно, береглась і перкстраховувалась. Але є те, що є. Не знаю як мені дожити до родів в моєму стані зараз. Найгірше, що навіть в мене, оптимістки, руки вже опустились. Але то є тільки мій випадок). І я знаю, що якщо добре помучитиись, то можна щось чудове отримати))). Тільки це мене тримає). Знаю, що в кінці тунелю буде світло, і буде всім добре))). Тільки той тунель якийсь закручений, бо поки світла не видно. І ще. На даний момент просто панічно боюсь природніх пологів, мені здається, що мій хребет того просто так не витримає. Навіть лікарка вже зараз дуже сумнівається, що вдасться обійтись без КР. Але хоче вже на потугах зробити КР. А я така зараз зболена, що хочу вже наркоз, і прокинутись з дитиною на грудях))). Почитають мій допис ті, що бояться, і будуть ще більше боятись))).
я на наступний день після тесту лежала пляцком на килимку в туалеті, вибачте за подробиці. Чоловік казав, що тест можна було б і не робити, все очевидно а ось тут Вам варто дуже серйозно підійти до пози для потуг. Я знаю, що наші лікарі досить скептично до того ставляться, але ж саме для складних випадків мають бути індивідуальні рішення. Вертикальні пологи - обличчям до спинки крісла або з іншою опорою перед Вами, вертикальні пологи на стільчику з підтримкою партнера (партнер тримає під пахвами) - варіанти розвантаження хребта при максимальному сприянні продуктивності потуг. Так хотілось би, щоб лікар підійшов до того з розумінням. Бо як людина, яка знає, що таке КР, я можу з упевненістю сказати, що це зовсім не позбавлення від болю, а скоріше опція останньої надії, якщо всі можливості для нормальних пологів відкидаються.
Зараз зі своєю проблемою стикнулась з тим, що таких лікарів знайти - найбільша проблема. Лише один мені наразі допомагає у моєму стані, решта просто вмили руки. Ніхто не хоче ризикувати(.
Ви молодці дівчатка, але того начитаєшся і точно страшно стає Зато маєте чудових діточок, дехто би багато віддав щоб мати дітей, а не виходить. До вагітності треба готуватись, це точно варто.
а тут криється головна правда: відповідальні за себе завжди тільки ми самі. Світила допомоги в пологах нерідко можуть лише хизуватись своїми можливостями там, де їх застосування зовсім не треба. Слава Богу, хоч КР навчились робити якісно, тож в разі справжньої потреби реально обрати грамотного хірурга. А в акушерстві та антенатальному догляді - такий темний ліс, що просто руки опускаються. Щодо того, скільки всього вирішується позицією на потугах, - важко навіть перелічити. І нехтування цим аспектом просто обурює. Жити треба чесно з собою, тоді і готуватись не потрібно (хіба що інформаційно)
