Багатодітна сім'я - коли їх більше ніж нас

просто варто розділяти поняття "не можу собі дозволити дитину" і "не хочу витрачати гроші на дитину замість розваг/одягу/відпочинку/манікюру" - це є лише питання наших пріорітетів, повторюсь, не варто свої переносити на всіх інших. І так, зауважу, всі, мабуть, в курсі, що наше сучасне суспільство іменується тепер "суспільством споживання" - що криється за цими словами? Найгірше, як на мене, - це тотальна прив'язка відчуття щастя до купівельної спроможності, це "гонка озброєнь"...на жаль, на превеликий жаль, щось я останнім часом бачу дуже багато людей, для яких саме ці речі визначають їх буття, і то такі нормальні з виду люди...не подумайте, що я в магазини не ходжу і задоволення від того не отримую, так, це маленька радість, маленьке щастя, але я не є нещасливою тоді, коли не можу піти і купити захцянку. Так мене виховали, і так я сподіваюсь виховати своїх дітей - щоб їхнє щастя не було прив'язане до грошей. Я не говорю про нужду і злидні, коли їсти немає що, і у школу немає в що взутися...це вже є голод і холод. Але чому ми шкодуємо таких людей лише тоді, коли в них двоє, чи 3+ дітей? А якби вони були бездітні, самотні, то так само були б нужденні, і в принципі, я не уявляю благополучних людей, які, опинившись у такій скруті, якось би не намагались цю ситуацію вирішити: яка вже тоді різниця скільки у мене дітей, як мені і самій нема на хліб? Ну як? Нема на хліб вчора, нема сьогодні, і, що, завтра я також сидітиму склавши руки? Ну не уявляю. Всі ми прагнемо жити в достатку, завжди можна над цим працювати.

Знаєте, які цінності Ви дитині закладете, настільки трагічно чи драматично вона буде сприймати речі з сестри. Розкажу випадок зі шкільних часів, ну, це 90-ті, тяжко майже всім, викручуються хто як - одяг від родичів, щось перешите, щось із секонду, десь-колись і куплене на базарі, і от розказує мені мама, що сусідка жаліється, що мусила доньці купити на пів зарплати нові джинси, бо та заявила, що в школу в старих не піде, і це їх сім'я точно була менш заможна за мою, але мені би в голову не прийшло такі ультиматуми мамі ставити: ну якось я розуміла, що нема - значить нема, бо треба на їжу, на квартплату, бабусі на ліки, може комусь іншому з сім'ї на одяг, так, я раділа новим джинсам, але я не почувалась меншовартісною у старих, моя гідність від того не страждала, навіть у буремні 15 років. Як можна себе настільки не любити, не цінувати і не поважати, щоб залежати від дурних джинсів??? Вибачайте за емоційність, але то просто накипіло. Якщо для Вас дитина "не така" у "не такому" одязі, то, звичайно, вона буде це так само сприймати, як і Ви.
На закінчення скажу, щоб не склалось враження, що я закликаю взагалі не перейматися фінансами - ні, кожен з нас хоче жити достойно, і це нормально, нічого крамольного в цьому немає, варто над цим працювати і добиватися, скільки б не було у кого дітей, просто давайте не губити за тими одежинами-метрами квадратними-морями-океанами істинну суть батьківства, і те, що ми насправді повинні дати своїм дітям - любов, увагу, тепло, дружбу, час, розуміння, емпатію, моральні орієнтири - це все безцінне і саме це є на першому, другому, п'ятому і десятому місці. Спитайте у дітей, у яких все перелічене у попередньому реченні було, чи шкодують вони, що не мали крім того окремої кімнати, чи модної іграшки? Може їх батьки "не могли собі дозволити" їх народити? Може і не варто було, може їх життя не таке "достойне" як мало би бути? Але ні, оце останнє краще не питайте, бо так можна і в чоло получити)))

 

я постійно переконуюсь, що діти дають потужні поштовхи на розвиток. І те, що тобі здавалось "і так неможливим", поки їх нема, з 1-2 дітьми виглядає вже таким, що можна раціонально спланувати, а з 3 і більше дітьми - втілювати. Я саме про матеріальне. Ми набагато сильніші, розумніші, швидші, ніж про себе думаємо І можемо значно більше, ніж здається на перший погляд.

 

Це саме те, що я називаю - дав Бог дитину, дасть і на дитину. Дасть сили, дасть можливості, дасть і мудрості

я мама шести дітей, дітям від 17 до 2 років

 

Я теж від того не роблюсь нещасливою. І взагалі по магазинах не люблю ходити, але я зараз не влізаю в жодні джинси всі светерики в цицьки тистуть, ну то певно треба обновити свій гардероб. І це приємнно робити не думаючи що купити чи светер чи памперси. Зараз фінансова ситуація така, що я на 200 % знаю, що море знову відміняється, в гори більше одного разу не вирвуся, в ресторан не піду, але гуртки оплачу, продуки якісні куплю до дому, лікування дітям оплачу.
А в секонди не піду, я надіюсь, що той час коли я змушена була одіватись в секондах не повернеться.

 

Зараз -- початок грудня. Море -- влітку, можна навіть у вересні. Для чого стільки песимізму? За стільки місяців стільки всього може змінитись. Я влітку вирішила їхати на море, коли повела малого в басейн(так запахло мені водичкою, морем...) -- і вже через тиждень ми поїхали, хоча до того не планували.

Так. От я була у декреті. Мені було куди повертатись на роботу, у мене гарна посада і велика зарплата. Але моя робота була дуже пов"язана із відрядженнями. Причому не плановими, а такими: в обід сказали -- у вечері вже в поїзді. А якщо це в межах Львівської чи сусідніїх областей, то взагалі, сказали -- і часу є хіба, щоб попісяти -- вже навіть курила в машині... І от це мене трошки лякало, але з іншого боку я намагалась про це не думати, бо не встигала виходити із декрету, коли інший наступав... І от, коли третій дитині було 9 міс. мені шеф запропонував виходити на роботу -- на вищу посаду і на інших умовах. Тобто, відрядження ніхто не відміняв, але тепер я можу , як хочу -- сама їхати, а можу когось послати. З такими повноваженнями я, коли завагітніла вчертверте, навіть у декрет не ходила.... Просто перенесла "пункт управління" додому, а на роботу хожу, хіба коли треба нове плаття вигуляти чи побухати

Ет точно, але цього не пояснити "страдаліцам" із 1-2 дітьми, які нічого не встигають

 

А з чого ви берете, що з 2 дітьми - то вже такі непутящі, що нічого не встигають і в житті нічого не досягли? Бо лиш 2 дітей змогли народити?

І чому вважається, що як сім'я може дати діткам і престижне навчання, і хороші оплачувані гуртки, поїздки на змагання, в т.ч. закордон, море мінімум раз в рік і подорожі по цікавих країнах світу, то значить ті діти мають бути обділені любов'ю, вихованням і увагою батьків?

Прекрасно, що є форумлянки з більш як 3 дітьми (бо троє, якщо чесно, то особисто для мене досить звична сім'я і не сказала б, що багатодітна), які встигають добре доглядати за дітками, приділяти їм достатньо часу і навіть ще й працювати. Так, така багатодітна сім'я - то не дико (якщо відповідати на питання теми), зовсім не дико і тут нема про сперечатись.

 

а з чого хтось так пересмикує?
такого не було написано
просто справді є такий типаж мам, або скоріше - такі періоди в житті мам. "Нічогоневстигальні" і бідолашні. Всім бажаю пошвидше з тих періодів виходити.
Я сама стараюсь зараз не виділяти типу "страдаліц" (бо ніхто і ніколи не може вирішити за іншого, важко тому чи ні і порівняння недоречні), але все ж зі всіх знайомих моїх одна така є типова. Ну їй з 1 дитиною і живучи з власними батьками чисто все важко, а "тобі легко, тому що..."
Думаю, йшлося саме про це

 

Я не кажу про всіх-всіх, я кажу лише про тих, які самі зізнаються, що "нічого не встигають"

Якраз я так і не вважаю, бо даю їм і те і те


Дивилась я кусочок програми -- Єфросініна із Садовим. Я ніразу не бачила її передачі, але її так позиціонують, як дже відверту, інтимну, що зірки у чомусь такому дуже особистому зізнаються (ну це я в рекламі бачила). Ну і от взяла собі Маша за фішку "витягнути" із Садового зізнання у стражданнях і важкості багатодітства. Ну нічо в неї не вийшло. Ну Садовий хоч не мій герой -- але тут він тримався маладцом. Він так її абламував, що вона просто не мала, що сказати.

Маша:
-- Чому ви не взяли Катерині на підмогу няньку (вони її взяли, коли вже 4 дітей було, а коли 3 -- ще ні).
Садовий:
-- Ну бо Катерина сама раду давала, мій тато дуже допомагав -- гуляв із ними, бавився, кашу варив... І ми не хотіли чужої людини в сім"ї
М.:
-- Ну але ж Катерина, як би мала няньку -- могла б спокійно спати
С.:

-- Та ми ітак завжди нормально спимо: поклали дитину поміж себе, захникав, Катерина цицьку (у Маші від того слова аж рот відкрився) дала -- і далі спимо
М.:
-- О, дитина із вами в ліжку??? Та як же потім її в ліжечко перекласти?
С.
-- У нього немає виходу -- народжується наступне і він мусе звільнити місце)))
М. :
-- Але ж Катерина часу не має на себе!
С.:
-- Має! Вона дуже любить гарний одяг, то часто ходить до львівських майстринь на примірки, вишивки. До нас часто гості приходять -- вона не страджає!
М.:
-- А вона хотіла стільки дітей, чи то тільки ваша захцянка

Ну на таке дибільне питання Садовий вже був не годен відповісти. Він так глянув на Машу... Каже та діти -- то Божа ласка. Це, звісно, не значить, що ми щороку плануємо народжувати

 

ааа, який клас
а я думала, що такі питання тільки "маргінальним релігійним фанатикам" задають

 

в мене на це питання алергія вже. Згадую, як страшили, що Ромчик до армії з нами спати буде. А нє - сам втік в дитячу, облом. Зараз дежавю з Даринкою. Спатиме зі мною до заміжжя, угу.

 

То, шо від Садового можна спокійно і впевнено родити - то незаперечний факт. Тут вже не стоїть вибір між светром і памперсами, ліками і манікюром, а як цицька працює добре - то взагалі фантастІк. Все-таки коли жінка зосереджена виключно на турботі про дітей, а не мусить постійно шукати шось подешевше і попростіше, щоб вкластися в бюджет - то є трохи інакше, було б бажання мати побільше дітей. Звичайно, що питання організації часу з з-3-ма дітьми без няньки, щоб і себе не обділити - то теж серйозно, і вона молодець, що справилась. Словом, надійний чоловік - наше всьо. Ні, можна і з менш надійним, але буде важче.. То вже материнство з елементами героїзму ))

 

Є купа багатих і дуже багатих чоловіків, але їхні дружини не поспішають народжувати. Тому багатодітність -- це не тільки гроші

 

Тому я й кажу: було б бажання. І здоров"я, звісно, особисті якості чоловіка, бо все-таки і не кожен багатий надається на роль батька. При наявності цих складових багато з "тих, хто сумнівається", думаю, відкинули б свої сумніви.

 

Та все воно від відношення теж залежить. Комусь насморк частіше разу в півроку вже буде ознакою слабкого здоров'я, а хтось і з вадою серця не буде себе хворим почувати (трохи грубо, але Ви зрозуміли). Хтось сяде і навчиться сам манікюр зробити , а хтось буде виключно до майстра ходити. Хтось буде казати , що так тяжко з однією дитиною вдома сидіти . А хтось трьох встигне на гуртки поводити, ікону вишити, манікюр зробити і легумінки на пекти. Є всіх періоди ннвстигання. Але в когось вони тимчасові- сів, понив, по плакав і взяв себе в руки далі. А в когось це не період, а стиль життя.

 

Саме так, не дико.
А чому взагалі піднімається питання багатодітності як дикості? Дикого і аморального є багато іншого - батьки-алкоголіки-наркомани, новонародженні дітки на смітниках, і т.д. Дикість присутня, на жаль, і в сім'ях, де є і 1-2 діток...

 

В автора теми треба питати, напевно...

Ой, я вас прошу, та з можливостями сім'ї Садового, то що таке для нього 4 дітей. Ще можна Порошенка згадати. Якраз таким і треба демографічну ситуацію рятувати.

 

5-ро

 

І так, і не так. Потягнуть всі гроші на постійно зростаючу сім"ю )) Але то вже політика пішла ))

 

Ще згадала один перл Єфросиніної. Ну от після цього вона каже

О, Боже! А як же у вас діти беруться, якщо ви між собою когось ложите....

 

Ну я ще згадала з іншого інтерв'ю Єфросініної з Надією Мейхер (колишня Віагра) її щире здивування, як то Надя народжувала дітей без анестезії чи будь-якого знеболювального. Людина дійсно не могла зрозуміти, для чого то було терпіти той біль. Але то її погляди, має повне право.