Багатодітна сім'я - коли їх більше ніж нас

Відповідь: Багатодітна сім'я - нормально чи дико?

Точно ламає стереотипи? А стереотип "віддай дитину в садок/школу - буде тобі легше" вже відмінили?

Психологічно дитині до 3-3,5 років (залежно від дитини) потрібна мама. Поки діти з мамою, їх виховує мама, коли вони починають ходили в інституції різні, там уже виховує суспільство.
Я не намагаюся нікого ні в чому переконати, я констатую факт.
Хай та мама спробує все робити й чудово виглядати, не віддаючи дітей у садок, лишаючи на няню тощо, тоді я погоджуся, що супермама, а так - цілком звична схема, як для нашого суспільства (незалежно від держави й материків).
Ламання стереотипів - це не вигляд мами, це те, що вона робить. Ламання стереотипів - це робити інакше, не так як усі.

З її (мами) відсутності. Дати в садок - це не додати своєї уваги. Це факт.
Можна говорити про те, що та мама для дітей робить у той час, що вони мають завдяки тому, що вона працює чи що вона ще інше робить у час, коли вони в садку, і то добре, добре для неї. Можна сказати й те, що вона потому тим дітям компенсує свою відсутність. І дивлячись із нашої перспективи, перспективи таких самих молодих мамів, як і та мама, то все в порядку. І можна говорити про те, що якби не садок, та мама були би загнана, нервова, а нащо дітям така мама. Можна і про це говорити. На захист мами в суспільстві придумано дуже багато. І недаремно саме для неї то придумано. І це про щось свідчить. Про те, що задумуємося тоді, коли вже пізно.
От коли пізніше в цієї мами вже внуки є і вона підійде до доньки й скаже, що колись не додала їй уваги, бо треба було працювати тощо, а може ще й перепросить за це, сльозу пустить, і не одну... тоді зрозуміється, про що мова.
Ну от вредна я. Не вмію змовчати на те, що мене разить.

 

Я не протиставила няню й садок, я між ними поставила знак дорівнює. Якщо йдеться про щоденне залишання дитини. Але загалом Брі правильно підмітила, що підхід зовсім інший, бо няню підбирають ретельніше за садок.

Більше того, Дарко ходив у садок, і в групу продовженого дня, бо я працювала.
Я не маю схильності називати чорне білим, якщо те чорне мене теж стосується. Або як я ще люблю казати, гріх не перестає бути гріхом, якщо я його зробила. (Прошу не думати, що я віддавання дитини в садок чи школу називаю гріхом, або що називаю гріхом те, що мама йде на роботу при малих дітках. Це лише аналогія, аби пояснити мій спосіб мислення й бачення речей.)

Є різні можливості реагування на те, що сталося в нашому житті "не так". Поясню на прикладі пологів. Коли щось іде "не так", як хотілося, й мама спершу замикається в собі, не хоче прийняти того факту, це нормально. Вихід із того може бути: сталося так і так, я тим не задоволена, бо хотіла інакше, але зараз це вже змінити неможливо, проте я свої висновки на майбутнє зробила й на негативі не зосереджуюся, а лише пам'ятаю, що було, як життєвий урок. А може бути і такий: та добре, що так вийшло, бо хто знає, як би ще могло бути, може, було би ще гірше, якби не вийшло так, як вийшло, тому добре, що було саме так.

Підкреслю, що я не засуджую мамів, бо зразу така думка виникає, оскільки в жінок є схильність приміряти все на себе зразу. Я говорю про ситуацію, про те, що не треба чорне називати білим і навпаки.
Позитив можна знайти в кожній ситуації, але деякі речі є незмінні, і до того ж невиправні з перспективи часу.
Я знаю, як пошкодило Даркові те, що він пішов у садок зарано, хоча й був готовий до садка психологічно. І знаю, як пошкодило Натуськові те, що мені довелося піти на роботу, і якийсь час він лишався з нянями. І знаю, як то все нашкодило мені. І я не схильна то все ідеалізувати чи оправдовувати. Так, тоді чоловік не мав роботи, так, ми би опинилися на вулиці, бо іншого доходу, крім моєї роботи, не було, так, я ревіла мало не кожен день, що та робота мені в печінках і я не хочу туди йти. Що то все міняє? Воно не міняє факту, що мене не було біля моєї дитини, коли я була потрібна.

 

Відповідь: Багатодітна сім'я - нормально чи дико?

То вже від форумлянок залежить і їхніх городів.
Хтось може про ситуацію говорити, хтось не може.

Як у клубі анонімних алкоголіків, хтось готовий визнати, що алкоголік, а хтось ще не готовий до цього.

 

Відповідь: Багатодітна сім'я - нормально чи дико?

Перечитала перший допис теми й вирішила вам розказати, які вавки люди мають у голові по цей бік земної кулі.
Я знайома з багатьма мамами, які мають 3-7 діток, навіть знаю одну з 12-ма, але ми з нею не є близькі, просто перетинаємося в щоденному житті часом.
Так от із розмов з тими мамами, а також із коментарів, які лишають люди на блогах кількох із них, я довідалася, що тут мамів, які виховують дітей удома, не віддають їх у садочки та школи, і мають тих дітей більше, ніж двоє, вважають трутнями, тягарем на шиї в суспільства, а навіть тягарем на "тілі планети", бо через таких мамів, які "бездумно народжують як якісь кролики", наша Земля вже перенаселена й скоро взагалі буде зруйнована. Отаке буває. Звичайно, щодня вони з таким не стикаються, але доволі часто, що про це говорять і шукають порад, як на це реагувати, точніше не реагувати.

 

Відповідь: Багатодітна сім'я - нормально чи дико?

Для когось то неважливо, а хтось не вийде з хати, поки не наведе марафет, як на концерт чи офіційну вечерю. То ж не від дітей, їх відсутності чи присутності залежить. І не від організованості жінки.

 

Відповідь: Багатодітна сім'я - нормально чи дико?

А ще буває, що жінка в повному марафеті, макіяжі, з укладкою, бо щось її гризе, бо це така маска, яка дозволяє виходити у світ, не показуючи, що на душі, і та щоденна маска є просто необхідною, бо без неї ну ніяк. Суджу по тих, кого знаю, що так дійсно є. Різне ж буває.
Серед моїх коліжанок більшість малюються лише на особливі рандки зі своїми чоловіками, а на щодень - просто акуратний вигляд, але не повний марафет, навіть якщо працюють.

 

Відповідь: Багатодітна сім'я - нормально чи дико?

Одна наша форумлянка в себе на фейсбуці виклала дуже класний мотиватор. Красу треба в дім нести, а не з дому. Тобто виглядати вдома так, аби не соромно було людям показатися. Мені та думка дуже сподобалася.

Усміхнуло. :xaxa: