Алкоголізм

Тема у розділі 'Ти + Він', створена користувачем Liliyah Romanova, 11 Червень 2009.

  1. PrincessRapunzel

    PrincessRapunzel New Member

    Відповідь: Алкоголізм

    Я читаю дуже уважно, але в даному випадку вважаю, що їй просто пощастило, бо майже всі з ким вона зустрічалася до того, таки стали алкоголіками в кінцевому результаті
    Я розумію, просто пояснила чому він, на мою думку, так поступив
     
  2. Orman

    Orman Модератор-бомба

    Відповідь: Алкоголізм

    але чомусь вона не вийшла за них заміж. Це був її вибір і вибрала вона правильно. Мама - молодець!
     
  3. PrincessRapunzel

    PrincessRapunzel New Member

    Відповідь: Алкоголізм

    Не буду сперечатися. Мати батька алкоголіка - то великий тягар. Я не проводила з ним надто багато часу, але все одно бачила, як це мати в сім'ї таку людину. Нікому не побажаю!
     
  4. Яруська

    Яруська Well-Known Member

    Відповідь: Алкоголізм

    Я теж таке пам"ятаю, включно з їхніми розлученнями і злученнями. Тільки причину алкоголізму свого батька бачу лише одну- З ЖИРУ БІСИВСЯ. Все! Крапка!
    Кодування, підшивання, витягання з гадюшень і гаражів.
    Дійшло до того, що почав ненавидіти свого зятя, бо той не п"є і йому не ставить.
    На щастя, то все вже в минулому, не п"є вже більше десяти років. Помогло тільки одне- заглянув на той світ вже одним оком. Пережив операцію на серці, ледь вижив...І тільки в ці останні роки я можу сказати, що маю ТАТА.
    А з приводу витравлювання з себе співзалежності, то я чогось не розумію...в чому вона? Мені ніколи не траплялись кавалєри-пияки і чоловік непитущий, хіба 50 коньячку до кави чи на забаві. Так що паралелів не бачу.

    Мудрий Всесвіт, на то і мудрий, щоб давати нам те, що нам потрібно.
    От почну я зараз відхрещуватись від спадку в мільйон баксів, а завтра він мені прийде....тоді повірю в вашу тезу:girl_wink:
     
  5. Уляночка

    Уляночка Well-Known Member

    Відповідь: Алкоголізм

    потребую допомоги..можливо, ви/близькі/знайомі звертались за допомогою до лікаря-нарколога Юрченка О.В. на Водогінній з цєю проблемою...цікавить методи лікування..тривалість..курс...ефективність/неефективність...дякую

    п.с. потребу конкретних прізвищ лікарів,що допомогли....мова поки не про "підшивання"
     
  6. Ljolik

    Ljolik Well-Known Member

    Відповідь: Алкоголізм

    Ну принаймні кілька років тому все лікування зводилось до виведення з запою і підшивання.
     
  7. olja_zaj

    olja_zaj Well-Known Member

    Відповідь: Алкоголізм

    Уляночко це все індивідуально, все залежить від людини ( алкоголіка), ми звертались до Юрченка, в нашому випадку було безрузультатно, але лікар не поганий, але нас то вже не рятує, хочемо звернутись по рекомендації до іншого лікаря, але шо з того вийде...
     
  8. marjana lv

    marjana lv Well-Known Member

    Відповідь: Алкоголізм

    В мене запитання стосовно залежностей, чи може залежність до ігрових автоматів в майбутньому викликати ще одну залежність - алкоголічну (трохи "коряво" звучить але якось так)?
    Всі знають що в нашій країні ігровий бізнес пішов у глибоке підпілля, але нікуди не зник. Є знайомий з ігровою залежністю який тепер, окрім автоматів, починає спиватись (дуже швидко, хоча йому немає й 25 років), виносить з хати речі та ін. Як в такому випадку лікувати людину, з чого першого починати? Дуже шкода його молоду дружину і їхню малесеньку дитинку бо то не сім*я а лише назва. Є ще одна проблема, мати хлопця яка живе з ними, вона щиро вірить що в її сина немає залежності, а її єдиному хлопчику "поробили" зависливі люди. (Хоча навіть маючи добру фантазію я не придумала чому там є заздрити).
    І ще запитання, як швидко (хоча тут все індивідуально) може розвинутись залежність співзалежних?
    Одного разу коли він напився і побив її вагітну - вона пішла до своїх батьків, але через деякий час вернулась. Питання - НАВІЩО, батьки цілком в стані їх з дитинкою утримувати. Можливо пичина в співзалежності (чи могла вона розвинутись через пів року сімейного життя), чи в їхній глибокій релігійності(сім*ї дівчини) типу -"покора чоловіку", житєвий хрест, та інші речі які не дають думати про самозбереження і здоров*я своїх дітей і вбивають всі думки про боротьбу за краще.
    З того що я читала на форумах для співзалежних дуже запамяталось одне: "мы, созависимые, очень часто путаем совершенно разные вещи...одно из главных: ...жалость и любовь". Звичайно дивитись і оцінювати з боку - найлегше, і всі поради будуть неактуальними поки сама людина залежна і співзалежна не зрозуміють що "Так, є проблема і в нього і в мене". Але неможливо з боку дивитись як хтось котиться в провалля і тягне за собою своїх рідних.
     
  9. tsyganka

    tsyganka Member

    Відповідь: Алкоголізм

    Я теж завжди ставлю собі питання: "Як можна жити з алкоголіком?", терпіти всі його приниження, бійки, матюки. Хіба нема другого шляху, іншого життя? Видно така її доля, не нам судити. Кожен творець свого життя!!!!:cry:
     
  10. Pobigaychyk

    Pobigaychyk Member

    Відповідь: Алкоголізм

    Важко зрозуміти, бо все прирівнюєш до себе. До-речі насправді одна знайома розлучилась з чоловіком, бо він її бив. Одружилась вдруге - той теж її бє. Вона все плачеться - що то її доля така. А я кажу що їй просто подобаються наглі, агресивні чоловіки і нікуди від того не дінешся.
     
  11. raspberry

    raspberry Well-Known Member

    Відповідь: Алкоголізм

    Наче про мене написали. От тільки в Вас пройшо, а в мене ще й досі так. Нічого не допомагає. Можливо хтось підкаже чи є якесь лікування без згоди алкозалежного? Сам лікуватись не хоче, каже, що не залежний!
     
  12. olja_zaj

    olja_zaj Well-Known Member

    Відповідь: Алкоголізм

    Не має, якшо залежний не захоче сам від того звільнитися йому нічого не допоможе, не кажучи вже про тих залежних яким"втіхаря"шось там підливають, і шо далі..замкнене коло, він має сам до того дойти, головне бажання, нема бажання...ніц не зробиш, пишу свою думку, опираючись на свій досвід.
     
  13. Sertce

    Sertce Member

    Відповідь: Алкоголізм

    Мій тато колись пив страшно, вдома були постійні сварки. Винні були ми з братом, бо ми, типу, нічого йому не кажемо. Не допомагало нічого. А тепер не п'є ВЗАГАЛІ, бо допився до xвороби Паркінсона( в нього вона генетично передалась, а під впливом горілки розвинулась). Алкоголік в сім'ї це страшно. Діти постійно перелякані, то не життя, а пекло. Краще вже не мати ніякого чоловіка, а ніж мати алкаша...
     
  14. Nuson

    Nuson New Member

    Відповідь: Алкоголізм

    Дівчата, Ви таку гірку правду пишете!:girl_cray::girl_sad: Як згадаю, що то є, аж сльози навертаються на очі.:girl_sad: Мій тато як пив колись, так п'є і далі.
     
  15. MarichkaR

    MarichkaR Well-Known Member

    Відповідь: Алкоголізм

    Мій тато, також заходив в запої. Коли не пив був ідеальним чоловіком і батьком (добрим, ніжним, працьовитим). Як п"янів то ставав злим і агресивним. Сумно стає, як починаю ті роки згадувати.:girl_cray:
    Мама, дуже багато молилася за тата і його залежність. В Тернополі є центр "Надія" де тата закодували від алкоголізму, хоча він не хотів цього і прийшов на прийом випившим.
    Успішність кодування, на мою думку, залежить від сприйняття самої людини. Мого тата настрашили, що якщо він буде пити алкоголь, то захворіє і це призведе до жахливих наслідків. Мій тато дуже чутливий до таких слів, налякався і перестав пити. Веде тверезий спосіб життя уже 8 років.
    Тато не хоче згадувати минуле життя і завжди говорить: "який він був дурний, що пив і багато вжитті через це пропустив".
     
  16. Мамусічка

    Мамусічка Well-Known Member

    Відповідь: Алкоголізм

    Алкоголізм страшне слово. Важке, непідйомне для моєї душі. Бо болить ... Незнаю з чого почати. Дід мій пив, при цьому був талановитий - писав вірші, малював. Тільки горілка не давала йому жити. Пив запоями, а коли тверезий - дуже непогана людина була - так мені розказувала мамусічка. Бо я його не зазнала. Він вмер від туберкульозу. Валявся пяним ото і підхопив, мабуть. Горілка забрала, як і багатьох інших. В мене нема його навіть фотокартки. А гірко. Хотілося діда мати, як інші діти.
    Моя мама, щоб не приставав вітчим(мати їй не вірила) і щоб не забирали зарплату, привязуючи до ліжка,вимагаючи гроші,(а пішла вона працювати у 15 років). Мама вирішила погодитись жити з хлопцем,якому вона подобалася(мій батько) - і піти з того пекла. Такий вона бачила вихід. І потрапила в інше... пекло. Жаль, що мама не любила батька - я не плід любові. Батько ревнував, пив , бив маму і нам перепадало, а мама терпіла заради нас. Але я за те не вдячна, бо вона себе мучила і нам лишились гіркі спогади. Жила 9 років, а потім пішла від нього з трьома дітьми.В мене ж купа комплексів була, бо я схожа на батька - а для мене то саме жахливе. Бути схожою на людину, яку я ненавиділа і... бачити її в дзеркалі кожного ранку. Я не смаркалася, не плювалася... бо мені то нагадувало батька - він так робив. Аж потім мене від того чоловік вилікує. Я батька ненавиділа - просто хотілося піти і , хай простить мене Боже, вбити за те, як знущався з мами. Потім я в думках збайдужіла до нього. А декілька років тому пробачила... І навіть вдячна за життя, що мені дав і вроду. Важко це мені далося. Навіть дзвонимось. Щоправда не більше, бо він не хоче приїздити, посилаючись на вічну нестачу коштів, а проїзд коштує 5 гривень...Може я поїду. А ще трохи серце болить, бо як так не хочеться побачити онуків, дочку? Другий чоловік мами - вітчим теж пив...Не одразу. Саме його я б назвала татом. Я його любила, як рідного... І люблю. Він мені дав набагато більше чим рідний батько. Він умів поговорити зі мною, погратися, щось цікаве нам дітям придумати(рідний ніколи). Вітчим носив маму на руках, не дозволяв нічого робити тяжкого і нас любив, помагав мамі з нами. А так - зрідка потім частіше, почав пити. Де і любов діватися стала. Прожили 13 років. Клята горілка розлучила маму з вітчимом. Бо запої ставали все частішими і довшими. Мама втомилася пробачати і боротися з "дружиною горілкою" - так мама казала. Добре, що вона зустріла свою долю і зараз щаслива. І я - дуже за неї.
    Я не люблю алкоголю... Не пю абсолютно, бо він забирає, сімї, життя, талант, розум. Мені не хочеться торкатися цієї отрути. Вона мені огидна. Була б моя воля - знищила б всю, що є на Землі. Занадто багато болю алкоголь приніс мені... і гадаю, що далеко не одній мені. Оце написала, а тепер сльози душать.
     
    Останнє редагування: 12 Травень 2011
  17. Orman

    Orman Модератор-бомба

    Відповідь: Алкоголізм

    сходіть на сайт ВДА (для дорослих дітей алкоголіків - є в першому пості посилання) - мені дуже допомогло. І те що ви так емоційно ставитесь не те що до алкоголіків а й до алкоголю в будь-якому обсязі і вигляді, це ознака того, що проблема неподолана поки.
    Але навіть з самим усвідомленням що вона існує (проблема) стає в мільйон разів легше.
     
  18. iriwa

    iriwa Особлива мама

    Відповідь: Алкоголізм

    Маю тата алкоголіка. Розлучились з мамою, але живуть під одним дахом в однокімнатній квартирі. Жах, що тут ще скажеш... Не було у мене ні дитинства нормального ні взагалі життя з батьками, бо тато говорив що мама виховує з мене повію, а я навіть гуляти ходити з коліжанками не ходила до певного часу, а дискотеки то взагалі, була 3 рази за життя. Потім почала курити, так мені було легше переносити стрес і біль від того всього, аж поки мене не вкурвило. Одної ночі встала, зібрала манелі і втекла до свого хлопця, тепер вже чоловіка. Додому з того випадку приходила 2 рази в гості по годині ну може 2 часу... Кілька разів здзвонювалися з татом, але ефекту 0. Пробує відкупитися грошима. Свого вкука побачив вперше через півтора року після народження і то з моєї ініціативи.... Ну що тут скажеш, душа болить....
     
  19. Мамусічка

    Мамусічка Well-Known Member

    Відповідь: Алкоголізм

    Вибачте будь-ласка, але в чому моя проблема, що я не пю? Чи що алкоголю не схвалюю? То моя власна думка і позиція по життю (яку нікому не навязую) - не тільки наслідок моєї життєвої ситуації, а й гори прочитаної літератури... Це усвідомлений вибір.
     
    Останнє редагування: 12 Травень 2011
  20. Mavpysuk

    Mavpysuk Well-Known Member

    Відповідь: Алкоголізм

    Жити з алкоголіком під одним дахом - це жахіття...згадую як це було з двоюрідним братом...десь трохи затримується на роботі, вже в голову думки лізуть: ""Випив!!!", "Щось сталося"...і не від того, що спеціально себе накручували, а від того, що настільки була зрушена нервова система, що мозок вже не міг контролювати думок...постійних страх, що зараз прийде агресивним, розпускатиме руки, тягтиме щось з хати, щоб проміняти на 100 грам...сльози, благання, страх..в тих негативних емоціях вже не розумієш, що кажеш...згадую це все як страшний сон