А я не хочу другої дитини!

Ха, може доньці вже білі тапочки купуватиВ літахЧи хустину, щоб як бабуля підв'язуватисяА внучка то вже певно дівка на виданні, бо ж то вже п'ятнайцять. Ще 3-4 роки і треба терміново заміж видати, бо то ж стара дівка буде

 

ну та. Бо ж вона ще казала, що ота старша донька нормально заміж вийшла -- у 19 і відразу родила. А от її молодша ну дуже пізно заміж вийшла -- аж у 28! Але нічо, дитинку хоч одну народила, дуже важко родила, то не знати чи друга буде, бо то вже теж -- 32 на носі. Ну але хоч не 34....

 

А я питаю. Всіх, бо мені цікаво. Краще вже із перших вуст, ніж допитуватись-додумувати.

то не зовсім до теми, але власне про питання. Моєї баби тато пішов на війну і не повернувся. баба із 1941 року. Коли їй було 5, то її мама вийшла заміж і бабу той чоловік вдочерив і він для неї був татом. Але він помер, коли бабі й 10 не було, але баба знала, що то її нерідний тато. Бабина мама померла, коли бабі було 25, вона вже мала 5-річну дочку, чоловіка -- короче, доросла жінка. Питаю бабу: як твого рідного тата звати? хто він? були вони одружені чи ні? Баба каже, що соромилась у мами питати, і так і не знає нічого про рідного тата, ні імені, ні прізвища. Нє, ну що значить "соромилась"... Тому я питаю -- і відповідають. Ще м ніразу не сказали: не лізь не твоє діло

 

Без наміру образити. А для чого вам справи чужої сім'ї і їхні бажання щодо кількості дітей? Навіщо щось додумувати? То ж особиста справа кожної окремої родини, коли і скільки дітей народжувати...

 

Ні, я ніколи і нікого не питаю, скільки дітей і коли збираєтесь народжувати. Я питаю вже постфактум. Он, наприклад, жінка вийшла заміж у 25, а народила у 40. От я і питаю: чому? Мені цікаво і я не хочу додумувати. Чи сусідка каже: я так хотіла 3 дітей, а маюб лише одного. А на вигляд молодше за мене виглядає. То, звісно, я не догадуюсь чому немає трьох, а питаю. Відповідь без всяких там ніяковінь: мені вже 42 (я офігіла) і 2 операції мала. Тобто люди насправді нормально відповідають

 

Це дуже некоректне питання. Причини бувають різні і далеко не завжди їх хочетьчя озвучувати. Буває то навіть дуже неприємно для людини. Це з тої ж опери питання, що й "а коли ти звміж вийдеш?", "а чого ви диьинку нк народжуєте?" і так далі.. А яке ваше діло хочеться сказати

--- дописи об"єднано, Oct 1, 2016 ---

А ви взагалі розумієте, що то взагалі недоречне порівняння ? аж смішно, чесно....

 

я думала змовчати, намагалась, трималась... Але ж, блін, Вітторіє, читайте уважніше і не рівняйте опери. я ж чітко написала, що не питаю

а питаю

Короче, я собі обіцяла не реагувати на Віторію, тож це востаннє

 

@Kandya,дякую, що за мене знрву туь уже все розписали . Думаю, що жалкую чи ні, хочу чи ні- це виключно особиста справа. Якщо вважатиму за потрібне, то народжу і 2 і 3. Я ще ж молода- що таке 40- ківка " на носі ? П.с. розписуйтеся кожна за себе. За мене- не варто. Що треба- пишу сама. Домисли, фантазіі лишайте при собі. Це стосується не лише конкретно вас.

 

Ну питати до чи постфактум то немає фактично різниці, часом, для деяких людей постфактум може бути ще болючіше. Насправді, коли люди хочуть з вами поділитися і вважають вас достатньо близькою людиною, говорять самі і випитувати нема потреби. А лізти комусь в душу, бо цікаво, то некоректно чи до чи після.

 

@сніжна Просто по дописах тут на форумі справді виглядало що ви точно за 1 дитину для себе В нас хороша знайома в 41 народила первістка і все чудово.

 

От я ще е вирішила чи хочу другу дитину. І що в тому, що так написали "навряд хтось признається"? Моя мама виховала мене саму, більше не хотіла дітей, та й я не сказала б що дуже хотіла брата чи сестру. Кожен собі сам думає.


Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk

 

йой, та то хто як вважав Моєї свекрухи мама наймолодшого сина родила у 45 років (він був 5-ю дитиною в сім"ї), на сьогоднішній день дядькові 50 років, бабця мого чоловіка померла 4 роки тому у віці 91 рік. І у них в селі це не була диковинка А дядько завжди з гордістю про це розповідає. Бабуся взагалі у них бомбезна була. То швидше із серії, як хто чується у різних ракурсах, а не "що люди скажуть".
Я вважаю, що кожного особиста справа скільки діток і в якому віці народжувати. Я частенько в свою адресу чую "фе" про трьох діток, а коліжанка має 1 дитинку і в її сторону теж частенько дурниці летять. Всім не вгодиш, та й чи варто? Як на мене, головне аби тобі було комфортно самому!

 

Ой та невже? Ви хіба так на форумі про все все відкрито і правдиво пишете? Ну більшість таки про особисте дуже зважено пише, тому отак щось стверджувати по дописах про особисте життя людини я би не бралася.

 

Пропоную відкрити тему "Я не хочу третьої дитини", "Я не хочу четвертої дитини", потім, щоб ширше можна було виговоритись, " Я не хочу", а для тих, кому і туди всі аспекти не влізуть, можна просто писати в темі "Я".

 

щось або я не правильно висловилась, або Ви мене не зрозуміли
Я не про свекруху Вашу конкретно писала, а взагалі про вік і народження діток. Тобто це кожного справа в якому віці і скільки діток народжувати і все.. шкода, що Ви якось не ту думку мою вловили і гостро відреагували
А в плані не лізти людині в душу, тобто саме те що Ви свекруху не питаєте чому саме так, а не інакше, то я теж не дуже люблю людині лізти в душу, а питаю те що мене цікавить, тільки тоді, коли бачу, що людина сама має бажання про це говорити. Ну якось так... Хотіла Вас підтримати, а вийшло, як завжди))))

 

насправді така тема для кожного вже існує -- це блог.

І чому я гостро реагую. Бо кожен (ну добре, не кожен, але достатньо), хто має одну дитину вважає що він все для своєї дитини робить: "ну мені ж треба водити в басейн, ну мені ж треба забезпечити, ну мені ж треба на море поїхати, ну мені ж треба дати освіту". І дивиться на інших, в кого більше дітей -- як на обмежених. Типу, що через дітей собі у всьому мусять відмовляти. Типу, якщо одна дитина -- то вони все правильно роблять, а більше дітей -- то вже якийсь нижчий сорт і батьків і дітей?

 

Та ну, перестаньте!))) Що за комплекси?
Так, кожен живиться на світ зі своєї дзвіниці, в кожного свій досвід, страх, свої прагнення. Головне не втрачати здоровий глузд і тішитись, дякувати Богові за те, що маєш!
А ще керуючись вашою логікою можна перейнятись тим, що думають собі ті, хто взагалі дітей не має. Більшість моїх подруг бездітні, і такі вільні, двіжові, туси, концерти, подорожі, п'янки,гулянки і т. д. А на мене дивляться зі співчуттям, тихо дивляться, бо висловили б і їм би, напевно, по зубах прилетіло.
Головне тим не перейматись. В кожного своє щастя.