Відповідь: А я не хочу другої дитини! Якщо сама попросить - це добре, звичайно. Але, за законами маркетингу, щоб відчути у чомусь потребу, потрібно, щоб хтось про цю потребу розповів )
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Ще я вставлю своїх 5 копійок. Так для легшого сприйняття мене, яко такої. Я єдина дитина в батьків і більше того... єдина внучка (в обох бабусь було ще по 2 діток, які на жаль не вижили). І що? По закону Архімеда я мала б бути критично егоїстичною, а всі решта мали б бути піщинками. Ніхто, чуєте, ніхто!!!! не посмів би таке про мене сказати.:confused: Правильне виховання? Можливо, і швидше за все саме так і є. І ще я дуже ціную свою родину. Чоловік сміється, бо в мене 3-рідні рахуються найближчими. Я поважаю і люблю їх і близькими є практично всі +-. А ще багато моїх однокласників мали старших братів (в більшості саме братів, а не сестер). І для мене є ідеальною сім"я, де є старший брат і молодша сестра. Саме такі хлопці мені подобались, бо вони "якісніше" ставилися до дівчат, тобто вони розуміли якісь нюанси краще (так принаймні мені виглядало) Тепер щодо моєї позиції. В нас маленький ще хлопчик, чоловіка я люблю і є в ньому свої нюанси, які деколи здаються критичними. Але то все бздури! Я зараз гнівлю Бога тим, що боюсь, панічно боюсь завагітніти зараз вдруге. Чому? Я таки егоїстична щодо своєї дитини, бо боюсь, що фізично не зможу надати йому тієї уваги, яку він потребуватиме, бо зараз з мене любов і тепло виливається просто на нього. Як на мене, то краще зробити більшу різницю і повноцінно обдаровувати кожну свою дитину. Для мене це років 5. А різне ставлення батька і мами до сина і доньки... це доконаний факт і тут нема чого сперечатись, тому й хочу ще донечку для чоловіка :xaxa: Щодо матеріального стану. Аналогічно. Хоче чоловік власний особняк? Прошу дуже. Має бути дитяча кімната, де можна розкласти іграшки і не мучити дитину, щоб він/вона їх збирала щоразу, щоб тупо розкласти диван! І основне це власна готовність. Я хочу повноцінно відчувати радість вагітності і 2-ої дитини. Ще я не хочу потім звинувачувати дітей в тому, що я сама не склалась, як особистість (виявляється я таки егоїстка). В моїй роботі 5 років перерви недопустимо ніяк. Тут знову на користь тих 4-5 років різниці. Не хотіти другої дитини можна, але де гарантія, що за надцять років ви її захочете, а не вийде? Не можна налаштовувати все проти себе (всесвіт, внутрішній світ, власну дітородну систему, Бога - підкреслюйте потрібне), воно може потім і віддати тим же...
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Знаєте, я теж так думала, але з кожним днем материнства моя думка змінювалась..а працюю в університеті, пишу дисертацію, пари, які я вела, віддали іншим "перспективним", а зараз 2-й декрет, мій свідомий вибір...чи напишу я дисертацію- не знаю, чи отримаю назад "свої" пари - не знаю....але точно знаю, що буду мати подвійне щастя, подвійну любов, подвійну радість в домі...і точно знаю, що НІКОЛИ не дорікну своїм дітям, що я - золота медалістка, двічі червонодипломниця, успішна і перспективна науковець- кимось там не стала...НІКОЛИ!!!!!!!!!
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Теорія з практикою в роботі дуже різнИцця... Але хто гарантує, що я за 2 роки не скажу того ж, що й Улянка? Зараз моя позиція така, що 2-га дитина буде, але пізніше. І ні в якому разі я нічого категоричного не заявляю, бо ми можемо хіба планувати, а вже реальні речі від нас залежать в другу чергу. Власне, що напевно жодна з нас не полетить робити аборт.
Відповідь: третя дитина а ще як каже моя сусідка- мама 4 дітей на зітхання всіх інших мам у дворі " попробуй як я". стосовно себе- мені особисто дуже тяжко наважитись на другу дитинку 1.Вік "немного за 30", а чоловіку "немного за 40"- то треба якось вже, а так не виходить, бо щойно повернулася " в люди". 2.матеріальна сторона теж лякає, але не критично 3.Коли дивлюся на коліжанок, сусідок , у яких народилося друге, а перша дитинка раптово стала СТАРШОЮ, хоча їй самій 2,3 чи 4 рочки-так шкода тих малят.- вже вони більше "скитаються" по бабцях, селах та садочках, в пісочниці одиноко бавляться "під наглядом" чужих сусідів поки мама біжить додому годувати - пеленати молодшого,більше дістають криків від мами "ти ж старший",а коли різниця між малятами маленька, то ще вчора старший їхав на візочку, а сьогодні мусить вже покірно везти свій візочок , у якому лежить меньшенький.Можливо, це проблема мами, яка не має достатньо часу приділити увагу обом діткам. Але де гарантія, що саме я теж не стану такою мамою, бо побутові проблеми забирають багато часу, а бабусі- дідусі далеко.Звичайно, якби "так сталося"- звичайно , питання про те народжувати чи ні не стояло, але планово народити другу дитину , мабуть таки не зможу.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Довгі тринадцять років я була твердо переконана, що донька в мене має бути одна. І ніякі там репліки чи "наїзди" родичів ні на мене, ні на чоловіка не діяли. А тоді раптом щось зробилось, що логічно і пояснити не можна - і маємо другу лялю! Не злякало навіть дороговартісне лікування, щоб завагітніти, і вік "за тридцять", і перерва в кар"єрі (точніше, вже їй,напевне, капець, тій кар"єрі). Але в одному я певна - ТАК І МАЄ БУТИ, тобто народжувати слід тоді, коли відчуваєш, що інакше не зможеш. Хоча певна і ще в одному - якби випадково завагітніла раніше - все одно нарджувала б. Так склалось, і все це на краще. Не поспішайте, це ВАШЕ життя, Ваше рішення і ВАШІ діти.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! А це вже від вас залежить чи хтось скаже що ви її любите більше чи менше.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Терезі було 8 місяців, коли я завагітніло вдруге. Я єдина зовсім цим не перейнялась. Чоловік був у шоковому стані, бо в той час мав труднощі на роботі і невідомо як би це на нас матеріально вплинуло, а дитинка це витрати. Мама...підозрюю, що моя мама також була в трансі, бо вона панікує і з менших приводів, але для мене знайшла позитив і підтримку. Чоловіка я заспокоювала тим, що за 9 місяців багато що може змінитись і хто сказав, що ці зміни не будуть на краще. Рада, що мої очікування виправдались. Тереня з народженням Ані не стала старшою сестрою позбавленою дитинства, можливо тому, що вона в нас по натурі дівчинка доросла, самостійна і досить незалежна. І це характер, а не сімейні обставини. Ніхто не почав любити її менше чи інакше, вона завжди була приласкана, притулена, цьомана, доглянута, нагодована і чистенька. Але ота жалісна картина, яку ви тут намалювали швидше нагадує дитинство сироти. Не треба перебільшувати і не треба себе накручувати. Звичайно важко і клопотів з народженням другої дитини не стає менше, але це повірте від віку першої дитини не залежить, хіба чекати аж їй стукне 16 і тоді народжувати наступну. Але і тут може з"явитись багато "але", тому...
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Маргаритка у мене почала випрошувати братика/сестричку з 5 років. Так, вона тепер має менше уваги від мене, але ні в чому не обділена та має величезний бонус - любов братчика. Ви би бачили її осяйне щастям облччя, коли Тугар пхає свої "варенички" (нозі) їй до рота, щоб цілувала, або на прощання посилає їй повітряного поцілуйчика, або зранку будить її цьомками... і я себе пам"ятаю, що не так вже й потрібна мені була увага батьків, бо більше любила, як їх не було вдома. Тоді ми там із сестрою дуже весело бавились, тягали мамину косметику та міряли прикраси, танцювали чи уявляли себе феями, нишпорили по шухлядах в пошуках цікавенького та ховались у шафах в схованки ітд ітп. при батьках ми нічого подібного не робили (хоч нічого поганого в тому не було).
Відповідь: А я не хочу другої дитини! песе різниця у нас 1 рік та 2 місяці, ми завжди були неначе двійнята. і були одна для одної найліпшими подругами, доки я заміж не вийшла.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Оце перечитувала темку і звернула увагу, що більшість з нас не вважає матеріальний стан причиною відмови від планування наступної дитинки. Воно, звичайно, правильно. Тим більше, що насправді боїмося ми не нестатків, а просто ними прикриваємось, зручно говорити,що не хочу, мовляв, бідоту розводити. Але! Дівчата, наскільки приємно народити дитинку, коли вже не рахуєш гроші копійками, як за першою! Для дитини, звичайно, не важливо у яких колготках виросте або на власному чи позиченому візку буде їздити. Але для мене то така психотерапія - купити жовтенький костюмчик до карих оченяток і неважливо, що він у нас шостий. Роздарую!
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Мушу вставити свої домисли,яко мама трьох дітей. Різниця в нас мала -1,8-2 роки. Тяжко? Тяжко! Але... Жодні перспективи кар'єрного росту, жодні матеріальні блага, жодні корпоративні п'янки-гулянки, легкість буття і т.д. і т.п. не замінять троьх сонних стулених докупи на подушці голівоньок, їх солодкого запаморочливого запаху,широко розлющених наївно-запитальних оченят, міцних обіймів ніжненьких руць (особливо коли усі вкупі). Я хронічно не досипаю вже 4 роки, дуже важко переносила вагітності, дітьми займаюсь сама з допомогою лише чоловіка,який по роботі часто у відрядженнях. Але... Горджуся тим що мої діти доглянуті і достатньо виховані (прошу не сприйняти як самовихвалювання). І перша посмішка Левкова була подарована сестричкам - сама солодка і найщиріша. Ми ходимо разом до церкви,в театри, цирк і на дитячий майданчик. Максимально багато і далеко подорожуємо. Ми щасливі тільки коли усі разом (прошу сприймати буквально). Ми з чоловіком вже звикли що все найкраще - дітям, і тішимося з того. І, головне: чи хочу ще дітей? Дуже, на взаєм з чоловікомі якщо на то Божа Воля!!!
Відповідь: А я не хочу другої дитини! А знаєте, тому на мою думку i зовсiм НЕ варто робити велику рiзницю мiж дiтьми. Я маю колiжанку в якої брат на 12 рокiв молодший, вона його фактично виростила з пелюшок. У нас з братом 6 рокiв рiзницi, мене дуже не заставляли ним "займатись" хiба шо волочити хвостиком за собою коли йшла гуляти. А так, хто б менi довiрив дитину маленьку? Я свого молодшого брата так люблю, аж до слiз. Можу розревiтись просто думаючи про нього. Бачучи маленьких хлопчикiв з темним волоссям i великими чорними очима - сльози душать очi, так люблю того хлопчину. Не уявляю як моє життя могло iснувати без нього. Хоч моя мама i не хотiла другої дитини взагалi. Їй i мене по зав'язочки вистарчало, але так сi стало. А я дуже вдячна їй що вона всетаки його менi виносила i виростила. Ну... тато думає що це йому, але я то знаю кому Бог послав Ромчика
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Психологи дуже не радять робити таку велику різницю а тим більше заставляти старшу дитину доглядати за меншим. Це може пагубно вплинути на формування обох діток. Маю наочний приклад мій муж. Він остання дитина в сім*ї, сестра старша від нього на 10 років. Окрім того що то село без сіль ради у неї щей комплекс мамаші розвинувся і вона вважає що повинна доглядати 36-літнього бугая, бо йому треба чайочку зробити і капчики в ліжечко принести. Я також за невелику різницю. В моїх усіх різниця в 1.5 року в середньому, і я тим задоволена. Хоча нераз налетять на мене всі як пташенята в гнізді і кричать всі одне на перед іншого хочуть щось мамі розказати, я тішусь що я народила всіх діток. Всіх чотирьох. :y: А ще, хочу вам сказати, що новий комбінезон важливий для мами а не для манюні. Манюня відходить в будь чому, їм справді всеодно до якогось віку. Це вже потім коли в суспільстві почитають вихвалятись одне перед іншим то вже інакше... а поки воно манєньке то йому всеодно. Часами ми стараючись купувати дитині нові речі щось інше хочемо сказати самі собі. Напевне компенсувати того чого у нас в дитинстві бракувало. :confused:
Відповідь: А я не хочу другої дитини! А я хочу хочу ХОЧУ ХООЧУ другу, третю і може четверту дитину. От так.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! І я надіюся, що мої мацьопі буде всеодно, що я бодіки купила не в Антошці, а на базарі, і платила за них не 60, а 20 грн, вона ж за місяць і так з них виросте. І що візок буде коштувати 1000грн, а не 1000$. Помоєму для неї більше важитиме моя любов, а з самого початкуЮ то навіть просто моя циця. А якщо я не зможу виховати дитину так, що для неї матеріальне буде важливіше за духовне, то крім мене ніхто не буде винуватий. Так дитина має гарно виглядати, чистенько і доглянуто, одяг і взуття мають бути якісними, але не обов"язково з модними ярличками. І якщо станетьбся так, що в сім"ї будуть проблеми з фінансами, то я з чоловіком зможем поносити одну куртку і третій сезон, а на дітей нам обов"язково вистачить!!!
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Я маю щастя споглядати як ростуть племінники мого чоловіка - Маркові дворідні братики і сестрички. Їх четверо з різницею приблизно 2 роки, найменьшій 10 місяців. Так вони ту найменьшу так обціловують, все спочатку їй пропонують. Ніхто не б"ється і не свариться. Я думаю що головне тут виховання. А гроші.. Я колись теж про то задумувалася, але зараз думаю що найбільше моє багатство це діти.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Чомусь всі тут роблять акцент на матеріальному в плані одягу, візочка і т.ін. Але є інші аспекти матеріального: садочок, школа, гуртки, інститут. Уявіть собі що треба везти старшу дитину до школи і ви з новонародженою дитиною лізете в громадський транспорт вранці. Це також матеріальний аспект і не тільки. А як треба буде потім розриватися між школою, гуртками для старшої, садочком для молодшої дитини і маминою роботою (бо ще треба на все це гроші заробити). Бо розвиток дітей (гуртки) є також невід'ємною складовою. Чи наша задача народити, одягнути і прокормити? Можливо виникне запитання "а де в цей час тато?". Так тато заробляє гроші на "одіти і прокормити"
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Ну,то не зовсім так на-чорно! Ми "ходимо" в садочок на другому кінці міста (бо там добре нашим дітям). Як? - Отут потрібна допомога і винахідливість батьків- але хіба всі ми цілком самотні?! Завжди знайдеться бабуся (нехай навіть троюрідна),сестра (бо моя мама хотіла ще одну дитину),кума, сусідка, добрий спвіробітник татка. і так без ліку! Гуртки: як правило "добрий садочок" передбачає відвідування гуртків, якщо ні - див. пункт №1:xaxa: Освіта має бути доброю! Тому ми з чоловіком вже розглядаємо варіанти заощаджень-накопичень для навчання дітей. Але... освіта навіть найкраща має бути за особистим вибором дитини (як вгадати скільки накопичувати:xaxa тай вважати що за ...надцять років діти зможуть вільно (читай без хабарів) вступити до ВУЗу! Так наш тато день-ніч заробляє гроші, але...:xaxa: коли татко вдома його так всюди багато що діти насичуються сповна, і,до речі, дуже щасливі коли в п'ятницю з садочку їх мама з татом вдвох забирають - знають що вихідні лише їхні! Якщо хочете, наступний пост буде: про матеріальні та психосоматичні аспекти багатодітної сім'ї :xaxa::xaxa::xaxa:
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Ну от чому наші українські батьки так прагнуть забезпечити своїх дітей до самої їхньої старості? Чому ми вже зараз думаємо про інститут, квартиру, роботу для наших дітей...Може краще виховувати їх так, щоб вони могли в житті собі дати раду самостійно? Не варто перетворювати власних дітей на трутнів.
