Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Тоді я рада за Вас. Мені важко навіть зрозуміти такі відносини (ми з чоловіком вже 22 роки і за все життя він ніколи мене не образив,не сказав нічого поганого, хоча я далека від ідеалу) , я скажу про себе , навряд чи терпіла би хоч які образи,скоріше б була одна з дітьми.Всім бажаю щасливого сімейного життя
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? а я вас і не прошу їх розуміти. Це моє життя і я собі його обрала так прожити як живу.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Я,певно, не дуже добре написала, але я не мала на увазі особисто ваші відносини, написала про тему, яка тут обговорюється.І Ви праві, люди вибудовують собі життя, в якому комфортно їм, а в кожного різне баження на це.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? файно, якщо це так.. хоча я в таке, щиро вам скажу - не вірю. маю життєвий приклад перед очима. є багато речей - які ніколи не забудеш. ніколи. можна з ними жити, дякувати за зміни, віритив майбутнє, але все це через призму " того що було".
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Не думаю, що Тасьці зараз до іншого чоловіка..... ще від того не відійшла.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? думаю у вашому прикладі, на 100 % - жінка саме з таких причин і тримається 10 років за свій шлюб.не заперечую, що це гідно її християнського обовязку. але що вона відчуває і з якими думками дивитися на свого чоловік - знає тільки вона .ті хто не відчували такого ніколи, на жаль, не зрозуміють цього. жити в таких обставинах і дивитися на це збоку, хоч і відчаючи щану цій жінці - це різні речі.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? а в мене ось така думка виникла після того, як я прочитала, що її чоловік зареєстрований на форумі і має можливість усе це прочитати і я так розумію багато спільних знайомих з форуму: якщо він кидався з кулами на просто зауваження, я боюсь уявити його реакцію зараз, коли все їхнє особисте життя виставлено на загальний огляд і не думаю, що викличе в нього відчуття сорому, а мабуть таки злості (я би навіть сказала злоби) я б на її місці його остерігалась зараз!!! (буду рада, якщо я помиляюсь)
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Можна я зараз просто оберну вектор? От уявімо, що деспот в хаті Я. Тільки моє слово має вагу, тільки моя позиція правильна, всі мої домашні - це просто додаток до Мої величності. Хочу пити - п"ю, хочу зарядити комусь в лице - так і буде, бо то моє таке бажання. Моя сім"я хоче моєї уваги??? - тільки тоді коли я того захочу. Обізвати,зробити боляче, сипати солі в живу рану - будь-ласка! бо в мене сьогодні настрій поганий. Зав"язала якісь стосунки на боці - шо тут такого! всі так роблять! Думала про колись, що дати шанс на виправлення треба. Тепер - ні! Бо якщо я б себе поводила так, як накинула абзацом вище, ніхто би за мною не ходив і не просив " подумай, в НАС 2 дітей!, що лишиться тобі без нас". Ніхто мені би шансу не давав. Впевнена на 99,99%. Людина, яка сама не захоче змінити себе, ніхто їй не допоможе. А свідомо ставати жертвою тирана! і ще дітей під то підписувати!!! Сама, своїми руками? В першу чергу шкода дітей.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? І шо? Змін прагнуть навіть клінічні ідіоти. Чи вдасться реалізувати ті зміни - залежить від умов. Шанс на зміни - одна з таких умов.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? А таке запитання: а що означає узагалі "чоловік -тиран", адже для кожної жінки- свої аспекти недопустимості? Для когось із жінок нормально жити по принципам "домострою", для когось- питання чоловічого пріорітету у сім ї уже є тиранією.Дехто і фізичне насильство як звичне зносить.А для декого патологічне матеріальне скупердяйство чоловіка- уже теж тиранія.Питання чи дійсно воно має місце? Якось одна моя знайома періодично втікала до батьків, влаштовувала істерики і розповідала страшні речі про чоловіка. І оточуючі реально думали, що він її мало не втовче у хаті. А потім виявилося все банально- ніхто нікого не бив, було неадекватне сприйняття самою дружиною їхніх сварок і укладу сімейного життя, який відрізнявся від укладу у батьківській сім ї, де з татом практично не рахуються, а все вирішує мама... Дякувати Богу обом вистачило наразі розуму дійти до порозуміння і спокійно вирішувати проблеми, хоч під впливом розказаних страхів її родичі не розуміють, як вона може з чоловіком жити і хай би краще повернулася з дитиною додому.І зачасту ми на форумі читаємо лише одну сторону. Тому неможливо давати порад- "втікай- не втікай від чоловіка", "правильно-неправильно вчинила". Є факт: є сім я, є двоє діток,одне з яких народжене відносно недавно- значить було у цій сім ї і щось хороше,адже дітки-то народжені не від насильства... Це як у ще одній мені знайомій сім ї: чоловік із жінокою усе життя сваряться-б ються ( за словами жінки), натомість- мають чотирьох дітей (доглянутих- акуратненьких). І коли жінка заводить розмову про те, що чоловік- сво...і тиран, мені хочеться задати запитання: але ж у таких геть поганих відносинах хіба можна народити чотирьох діток? Значить не все-так однобоко. Так що у будь-якому випадку треба вживати усі заходи до порозуміння. А "спалити мости" завжди встигнеться.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? А можна використати свій шанс на нормальне, спокійне життя? Чи давати шанси, а ше один, щось не вийшло?, на ше другий..........158. Ось і скроні вкрила сивина, жила? - нєа, шанси роздавала.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? цього ми також не знаємо... п.с а узагалі до чого я вела: у кожної жінки свої поняття, які вона вкладає у слово "тиран". Наприклад, моя мама вважає, що я уже 15 років живу з тираном. Натомість, я її не переконую, але не і вважаю, що живу з тираном. Просто уклад життя у моїй сім ї відрізняється від укладу батьківської.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Ой, то файно! мене чекає в 100раз більше ніж давала? Але я щось не помічала тої віддачі в людей, які живуть з фюрерами все життя, а тільки писки побиті і діти залякані. Але повторюсь, кожний господар свого життя. Не можу терпіти - не терплю, роблю все для того, щоб щось змінилося, а комусь підходить роль вічної жертви. Але шкода, бо діти то бачать і уявлення не мають, що можна жити по іншому. Але то так благородно дати шанс людині якій нафіг то треба, а собі і дітям спокійне життя - то зле, бо треба терпіти, терпіти, терпіти.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? ну не вірю я, що свідомо з ним не говорила, не просила опамятатись...Ви думаєте вона от так вирішила одного дня, і забралась з хати, не даючи шансу?
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Ну хібащо на "тому світі". Бо скажу з власного досвіду, чим більше людям робиш добра, тим більше негативу повертається тобі. Дивно...але таке життя...
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? ну якщо так і говорила, то ніц доброго з того вийти не могло. Бо вона не мусить його просити... Не вона робить помилку. Все що вона повинна - це відновити почуття власної гідності і з цієї позиції з ним поговорити (як прийде час). Повірте, розмови будуть сильно відрізнятись.
