Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Висновок мене вбив. Я не думаю, що діти порівнюють. Вони просто люблять позитивні емоції між батьками. І то незалежно від віку. Для дитини крики - то взагалі інший світ, поганий світ, у якому вона перебуває, але не живе.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Я це загалом додала, до слова, бо знаю, що часто за хамство чи непослух з боку дитини батьки їй дають по дупі чи кричать на неї. Таким чином вони поводяться не краще за дитину і вимагають від неї культурної поведінки некультурними методами. Я так це розумію і вважаю, що такого варто уникати і шукати інші способи вплинути на дитячу поведінку.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? В мене страрші теж як бачать, що тато маму обнімить чи поцілує, відразу біжать собі висловлювати таким чином любов до мами. Я в захваті та й малі розуміють, що так має бути в сім"ї. Частіше показуйте свої позитивны емоції - вам приємно та на дітей позитивно впливає.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Шукати методи завжди треба бо ми батьки а вони діти. Вони вчаться в нас але і нам є нерз чому повчитись у них, було б бажання.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Я не думаю, що мій мали до кінця розуміє, що таке чемність. А пояснити тим більше не зможе, бо мова його ще дуже "проста". Просто я коли він щось погане зробить, то я кажу: "оце ти нечемний, бо...", а коли послухає чи ще щось, то кажу: "молодець, оце ти чемний, бо". А ви, Лілю, як пояснювали поняття чемності? Оце я вважаю правильним. Як на мене, дитина повинна розуміти, що крім неї є ще інші, зокрема мама і тато, які також мають певні потреби, які треба поважати. Ми свого Святика також намагаємося цього навчити, дещо він розуміє, а дещо ще ні. Але, як то кажуть "Москва не сразу строїлась" ))). Принаймі я пояснила, що в неділю тато спить трохи довше ніж ми, і він це вже розуміє, знає, що не треба татка будити.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? одного разу і я розплакалась при дитині, йшли ми з Настею з поліклініки і щось мене ті лікарі так довели зі щепленнями своїми, я щось так то взяла до голови, почала уявляти всякі дурості - і розревілась. моя Настя як то побачила навіть не хочу згадувати, в дитини був такий стрес, я про свої сльози забули в ту ж секунду. на все життя запам"ятаю.... моя Настя багато вимагає,і багато вимагає слізьми. в таких випадках прошу її заспокоїтись і сказати нормальним тоном, без ниття,що вона хоче. в більшості випадків я їй дозволяю те,що просить.але тут починаються інші історії зі сторони дідусів і бабусь,що я її розвезла і тому подібне. то вже в іншу тему.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? саша вже дуже давно знає - коли в мами болить голова. то підходити можна тільки коли дуже хочеться поїсти))) і вчили - просто пояснили. і він, малий, зрозумів тепер - то сам закриває двері і бавиться з бабусею
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? У моєї донечки (1 рік 2 міс.) зявилась нова звичка, якщо щось не так - вона сідає на підлогу і жалібно плаче, навіть не знаю як з цим боротись
Слухати прохання й робити те, що кажуть. Різними словами. Якийсь час чергували слова "слухати" та "чемний". Наш також знає, що якщо ниє, то його прохання не буде вислухане. Показати, що на вас безпричинні сльози чи сльози-вимагання не впливають ніяк. Зробити велику різницю між реакцією на такі сльози та сльози, коли щось болить. Можна спробувати перевести увагу на щось інше: пташку у вікні тощо. У жодному разі не на забаву, бо тоді в неї вибудується інша логічна лінія, ніж би вам хотілося: якщо я плакатиму, мама піде зі мною бавитися.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? А он у нас вийшла щойно ситуація навпаки. Ми відвезли нашого татка на автобус а самі пішли гуляти на площадку коло озера, хоча в хаті на подвір’ї і гойдалки є, і пісочок і машина-ровер, тай і ровер три-колісний. Але в парку було цікавіше, хоча з іншими дітками вона не бавилась а навпаки втікала від залицальника. Погуляли годинку і спокійно поїхали додому, а но прийшли замість того аби лягти собі відпочити, бо змучена починає істерики закатувати - ковдра не так лежить, не хочу тої подушки, то не таке. Я її питаю, будеш їсти? Ні. Добре. Лишила в кімнаті і пішла. Ниття припинилось а почала себе забавляти.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? У нас таке теж спрацьовує. Як починає нити й не знає сам, чого хоче, то відправляю в кімнату на 10 хвилин. Дві хвилини злиться й далі ниє, а тоді знаходить собі якесь заняття в кімнаті й приходить потому дуже позитивний і заспокоєний.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? у моєї Насті така проблема в магазині іграшок з"являється, тому ми без конкретного бажання туди не заходимо. у Насті починається страшне розчарування,коли вона не знає,що вибрати і вона починає плакати і казати:"Мамочка, ну що я хочу, ну що я хочу"
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? а моя Настуся коли починає нити за чимось я зразу обертаюсь і йду.ЗАВЖДИ ПОМАГАЄ!!!!
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Ще раз повернуся до своєї ситуації. Я помітила, що якщо ми з вулиці повертаємося не пізніше, як за годину до сну, то все нормально. А коли пізніше - то тоді істерика, бо малий вже, мабуть, сонний і голодний. Сьогодні був саме такий день. Прийшли - він в плач. Я не реагую. Зайшла в його кімнату, розпакувала нову розвиваючу гру-абетку, яку сьогодні купили у нашої форумляночки включила і почала гратися. Він раз заглянув (бо плакав в кутку в коридорі - це його коронне місце для плачу), другий, потім прийшов і сів в стороні, а потім перестав нити і підключився до гри. Я за той час підігріла кашу, розтелила ліжечко, він це все побачив і каже: "мамо, спати!". От і все!
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Аналогічно. А ще, іноді, коли Аня додому не хоче іти, зупиняється і тупотить ногами, то я не реагую, а продовжую собі спокійно іти. Мала зразу мене доганяє, бере за руку і вже без всяких вибриків спокійно собі іде.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Я знаю, що так не можна робити. Ви таким чином лякаєте дитину, бо викреслюєте її з видимого поля любові. Не треба відвертати лиця, а тим більше зникати з поля зору дитини. Можна просто погляд перевести кудись інше, якщо дивитися без люблячої посмішки не можете. Дитина може втекти з поля зору, але мама - ні. Я малому кажу, що "я тебе вислухаю, тільки прошу припинити нити". Ще прошу "сказати те саме, але спокійно". У кімнату відправляю в крайніх випадках, коли ніц не доходить. Коли каже "я хочу повторити, але не можу не плакати", то беру на коліна й обіймаю, і так сидимо пару хвилин мовчки, поки не заспокоїться.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? А я коли так робила, то розвертався і біг в протилежну сторону... Як пояснити дитині, що не можна відходити далеко від мами???
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Словами ніяк. Брати на руки і показути правильний напрямок. Або просто розвертати у тому напрямку в якому дитина має йти і хай топає. З часом дитина звикне до того, що треба йти за мамою, а не від мами.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Якщо ви йдете від нього? Ніяк. Він просто бере із вас приклад - іде від вас. У мого Дарка би, певно, така сама реакція була. Темперамент такий.
