"Світити в очі" - потреба чи звичка?

Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка?

Або почнуть розповідати: ой, а я купила то-то і то-то за ххх грн. А ти сидиш очима кліпаєш, бо ті ххх грн. - то твоя місячна зарплата.

 

Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка?

В мене така також є . Але я навчилась "її слухати"-точніше коли вона "тріщить" я просто думаю про свої справи , бо зупинити її нереально. Колись мені аж погано було від її розмов. Від кожного її приїзду одразу реально боліла голова. Зараз я вже знайшла отакий вихід..

 

Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка?

Була в мене одногрупниця, яка розмови переривала словами "Вот это еще ничего, а вот у меня....." після чого йшли якісь неймовірні історії, явно вигадані. Причому це стосувалося як позитиву, так і негативу - головне було дати їй зачіпку

 

Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка?

Однодумці виходить))))
ЦІкаво, а є на форумі панянки, які так себе ведуть, як описано і теперка то всьо читають? ) Думаєте зміняться, чи подумають, що решта дивні?)))

йой як зацілував хтось...і мужчинці на аві перепало

 

Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка?

Думаю,що навіть не допустять думки, що то їх стосується... то стиль мислення

 

Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка?

Мдяяя, є такі типчики. Останні роки я собі виробила звичку взагалі з такими не спілкуватись. З якого то милого мають з мене енергію смоктати, а то ще й дуже добре видно коли людина нещира. Так, що нам не по дорозі. Включаю повний лід- "дякую, добре, мушу бігти і т.д."
А наш друг одного разу видав по відношенню до такого вампіра просто геніальну фразу; хтось там вихвалявся і плакався як багато грошей на курорті потратив і как жить дальше-наш колєга порадив відвідати онкоцентр, може попустить". Жорстоко але дієво.

 

Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка?

Я про це думаю коли чую про мобільники з діамантами і тому подібний непотріб(((

 

Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка?

)))
читала тему і якраз про це думала... як писала десь Unknow..."достатньо з вихвалялок зайти в жилетку а з неї в "забилам би"..... хоча в інтернеті важко оцінювати людей ....але особливу примудрість то видно ) де так все правельно хоть утікай, ну все то та людина знає,все вміє....тільки не літає ). Зайдеш почитаеш шось почнеш писати а потім стер і промовчав ).
Але так мусить бути напевно...бо ж поруч є добрі,прості люди... і тільки в такій противазі оцінюєш ту простоту, вміння мовчати, щирість посмішки......)

 

Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка?

Еееее, я си тєжко вибачєю, але у мене виникло отаке питання - а чого вас (нас) та так гребе бентежить? Я підозрюю тому, що ми надаємо вагу таким розповідям і словам, і міряємо їх на себе. А коли в собі, чи в своєму житті, чи в думці оточуючих, які нам важливі, про це не впевнені, тоді і починаємо хвилюватися, дратуватися і т.д.

Я не є ні альтруїстом, ані філософом, і позаздрити комусь можу, і гризти себе довго потім, що от у людей все супер, а в мене і то не так, ну і в принципі в сусіда хата біліша і паркан вищий.

Була в мене ситуація буквально недавно. Співрообітниця завагітніла, і питала мене: "ну коли ви вже", розповідала про малечу в животі, мені було боляче, навіть злилась. Ну не буду я розказувати, що і до чого в мому житті, і чому ми зараз не можемо завести дитину. А потім її забрали в лікарню на підтримку, і тоді я реально молилася (що роблю дуже рідко), щоб в них з дитиною все було ок, і дуже тішилась, коли все було позаду.
Проаналізувавши то все, зрозуміла, що проблема не в ній, і навіть не в певній нетактовності з її боку, а суто і тільки в мені. Проблема в моєму сприйнятті, а не в її словах чи діях.

Так що, ІМХО, на таке поменше тре звертати уваги. І не тре приміряти чужу сорочку на себе.

 

Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка?

Ви трошки не зрозуміли схоже. Ну то я вибачаюсь, що не конкретно висловлювалась. НЕМАЄ жаби. Це я Вам на 100% можу сказати) Бо отримую прилив енергії коли чую, що у когось все добре. Бентежить - брехня. Нав"язлива брехня. І приміряти там нема чого - бо я знаю, що в тих випадках є зле, а не добре. Я б радше допомогла чим можу, але не стану пхатися куди не просять насильно. Тому мовчу. Я можу приміряти на себе тільки вчинки прямолінійних людей. Решту намагаюсь зрозуміти.
Наразі не дуже виходить, але якщо Ви кажете що чиїсь успіхи можуть викликати заздрість, то може того логічно і очікують такі знайомі? Ну то тепер я буду знати що їм відповісти - я тобі заздрю Мені все одно, а їм виходить приємно

Коротко про жабу. Я вважаю, що якщо сусід розбагатіє, то захоче жити в кращому під"їзді і з кращим двором. Якщо друзі - то це супер, бо може матимемо більше можливостей бачитись, або десь гарно поїхати відпочити. Якщо колеги - то значить є потенціал у компанії, можна буде і собі розраховувати колись на добавку. Якщо - далекі знайомі, - то може скоро багатих стане більше, і вся країна краще заживе і прагнутиме кращих умов? Це тільки про гроші звісно. Не потребують прикладів питання гарних сімей (захоплююсь такими) чи чужого доброго здоров"я, чи настрою.
І саме тому я не розумію для чого комусь створювати ілюзію доброго? Заробити собі авторитет? А так можна - балаканиною його заробити? Оце мені дивно - навіщо на чорне казати біле?

 

Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка?

Мене напевно більше дратують люди які плачуться, ніж ті які вихваляються. Не люблю чути як все погано, якщо воно так не є - "нема за що хліба купити, але хату якось помалу добудовуємо". При розмові стараюсь перевести такі тиради в інше русло, або обмежити своє спілкування з такими людьми.
Але найбільша "ярмарка марнославства" це зустрічі одногрупників/однокласників. Як собі згадаю всі такі вбрані "все ліпше нараз", розмови наперебій - машини купили такі-то, працюють там-то - цирк. Поки не випили,говорити нема про що.

 

Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка?

Не люблю лицемірства. але, з іншого боку, коли люди, починають себе отак вести перед мною, виходить, їм не все одно, що я про них думаю, вони хочуть бути чимось кращим , важливішим (моя думка).
гірше, коли люди лицемірять самі перед собою чи перед своїми коханими, чи дітьми - оце вже біда
а в глобалі - що там класик сказав - весь світ театр .....

 

Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка?

Бути кращими? Але для чого? Може треба хотіти стати кращою за Джолі?)) А як нє - то життя не вдалось? А собою бути не модно?
Якщо важлива думка - то можна її спитати, а не навантажити побрехеньками, хіба ні?

Відверто кажучи це мені було цікаво. Може якраз є нагода співпрацювати. А в чоловіків то дух суперництва надто сильний, щоб не сказати яка в них машина. як діти.

 

Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка?

Це цікаво, якщо та людина дійсно працює, а не числиться "третім помічником пятого заступника" або якщо працюєш не по спеціальності, значить ти лузер. І не важливо, що "лузер" заробляє двесятеро більше.
Це напевно пішло ще з часів навчання - у юристів чомусь процвітав снобізм

 

Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка?

Є і в нас знайома, яка живе прямо скажемо "в шоколаді" - чоловік на високій посаді, сама має гарну роботу, матеріально дуже гарно забезпечені. Її життя це крамниці, базари - все скуповує без розбору, часом диву даєшся ... Відпочивати їздять тільки в люксах і т. ін. Ну, та хай і так, але дратує плакання на людях, що грошей не вистачає, коли вже та зарплата...
Ну, а найулюбленіша тема для розмов - як все дорого, і те подорожчало, і те, як важко жити з такими цінами... Останнього разу зустріла її, і знов те саме, вже я не витримала цього, сказала : "ой, пішла я, бо зараз заплачу". Мабуть, не треба так було, але такий вже був настрій...

 

Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка?

Боро, так і я жабу не мала на увазі.
Я в принципі і жабу з заздрістю трохи розрізняю, але то не в тій темі.

Просто є персонажі, які, як ви кажете люблять посвітити в очі, типу я такий супер-пупер, і життя в мене таке ж, але це зазвичай зачіпає лише, якщо в собі в чомусь не впевнений (хоча, імхо, це абслютно природно), якщо ж усе ок, то просто махаєш рукою і смієшся про себе. Бо скільки блюдина не обманювала і в очі не світила, себе вона не обманить.
Коли ж цей персонаж хоче не просто посвітити, а на цьому фоні вас якимось чином принизити, то тут теж два варіанти: якщо то між вами - то тут теж можна махнути рукою і просто не спілкуватися, якщо ж то сказано в оточенні, яке для вас зараз важливо (особливо то часто відбувається на роботі), то тут вже тре якось діяти, бо не будеш кожному пояснювати, а на ваше становище і навіть на кар'єрний розвиток то може вплинути.

Про тих, що бідкаються багато (а дуже часто люди, в яких дійсно ..... не мають часу бідкатися, а мусять якось вигрібати з ситуації), то є хороша фраза "Шоб я так жил, как вы прибедняетесь" (шоб - обов'язково )))

П.С. Написала допис, перечитала свій другий підпис.... Задумалась

 

Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка?

Сподобалось.

 

Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка?

А от мені цікаво, для чого з такими людьми взагалі спілкуватись?

Маю теж таку знайому яка правда жаліється на все. Завжди каже я тобі так по-доброму завидую, в тебе все так класно (і з чого вона то взяла? якщо я їй не жаліюсь, то ж нічого ще не означає), і роботу файну маєш (що тобі мішає влаштуватись?), і постійно десь ходиш, маєш багато хоббі (що тобі мішає???). Я довго намагалась їй пояснити що так жити не можна ниючи...результату 0
Останній раз я з нею була відверта коли розповіла про свою нещасну любов, і в результаті...не договоривши до кінця чую, блін, яка ти молодець, наважилась, а от я.....
На тому наша дружба скінчилась. Якщо людина не чує інших людей, кому потрібне таке спілкування?
А про вихваляння - люблю повихвалятись, але лише близьким друзям, які радіють разом зі мною, по них це видно, і якщо друзі розказують щось хороше - теж радію за них
А от є особи які розказують якісь неймовірні історії, і то одна дивовижніша за іншу, таке навіть не коментую (максимум ага, угу) щоб людина зрозуміла що мені то не дуже цікаво.

 

Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка?

Золоті слова!
До мене якось колежанка з бойфрендом після весілля прийшли, ну і дивляться фото, після чого колежанка встає і виходить з застившою міною, а потім сидить весь вечір, не промовивши слова. Як потім вона розповіла, вона дивилась наші весільні фото і зрозуміла (от де логіка!!?), що у неї такого ніколи не буде! Сказала, що вона нам заздрить!!!! (вона багато працює і не має часу для пошуків нареченого, а той що є, для женячки їй не підходить) Сама себе кобіта накручує , не інакше! Подивитись отак зі сторони - ніц їй не бракує! Симпатична, фігурова, доглянута, в наш час сама купила велику квартиру, зробила ремонт - живи і радуйся! Для чого ставити собі планку? Усе ще буде! Тре брати мітлу і ганяти тараканів в голові!