Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. О власні... ми ж двоє за одно, нам ж бо треба об*єднатись проти ворогів нашої сім*ї а не давати тим воріженькам ґрунту для потіхи. Останні дні мені також вдається спокійно поставити чоловіка на місце, в розумінні без принижень спокійно пояснити що інші то не я і не ти і інші можуть хоч з моста головою вниз покидатись, ти і я ми робимо лише те що для нас добре. І ще стараюсь йому пояснити що не все квестія життя і смерті а це радше як ми на це реагуємо. Можна зі слона зробити муху, а можна і навпаки. Але тяжко то все... бо найгірше мені дається проламати стіну його впертості. «Не хочу! Не буду! Я тобі не уступлю!»
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. Викидаю регулярно, але воно напевно вночі розмножується. Спробую....А скілька разів підряд спрацьовує така відмазка? Ну щоб знати, чи вже йти складати, чи ще можна повидурнюватися?
А ми по черзі... Одного вечора я, одного Роман. Коли хтось втомлений, міняємося, іноді 2 вечори підряд я, тоді 2 він. І працює безвідмовно. Все залежить від солодкости голосу. У нас то завжди спільним сміхом закінчувалося.
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. на рахунок "хто х дитиною бавиться". коли була нянею діток закордоном, бачила таке: мама з татом складали цілий графік на тиждень, з понеділка по неділю, хто з дітьми уроки вчить,хто відповідає за якийсь відпочинок і так далі. тоді то для мене було так дико,не розуміла,як так можна жити і планувати до таких дрібниць своє життя. і у мами і у тата в кабінетах висіли ці графіки на найвиднішому місці. тільки тепер тихенько їм заздрю,бо ніяких сварок хто зараз змучений,а хто хоче телевізор дивитись, а хто спати не виникало... графік був погоджений між всіма сторонами і оскарженню не підлягав ну хіба якийсь там супер серйозний випадок міг внести якісь мінімальні зміни.
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. А що робити коли чоловiк гавкає на мене за шкарпетки/тарелi????
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. не гавкати у відповідь пояснити, що є як є кожен має свої + і - , і к-ть плюсів завжди більша
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. Дівчатка, я зараз на свого чоловіка така ображена і навіть не знаю де взяти сили і розуму щоб вибачити і вибачитись А все з нічого- звичайні буденні проблемки таким сніжним комом назбирались І що робити з тим всім, не знаю.
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. Галченя, то так буває...у всіх....Все минеться, ви ж кохаєте один одного.... В нас зараз все ніби в ажурі, але чи надовго....
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. Ну але то проблема, говорити нехоче, хоче просто все типу витерти і все гут, але жодних висновків, жодного бажання щось змінити, а я так не хочу. Я дуже його кохаю, і не хочу щоб збудоване роками щастя так просто розпалось, але зміни є тільки з його сторони, докори також.
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. Ще трошки і відсвяткуємо 10 річницю. А знаєте скільки ми знайомі? 15 років. Ми спершу дружили, а вже потім появилась між нами якась романтика і почуття. Ми коли одружились, то було щось страшне і кримінальне. Зараз згадую і смішно стає, а тоді треба було трошки зусиль прикласти, щоб навчитися жити разом. Ми були дуже начитані молоді люди і готувались до сімейного життя доволі серйозно, але теоретична база не завжди мала готові відповіді на реальні життєві ситуації і треба було викручуватись самому. Нашою проблемою ніколи не були побутові справи. Якось так вже склалось. Народження дітей також не стало для нас кризовим моментом сімейного життя. Але попри все ми часом можемо пересваритись, посперечатись і надутись. І якби не я, то ми б вже років 10 не розмовляли. Бо мій чоловік може і мовчати, а я ні – я не вмію ображатись і гніватись. А він ніби вже і не злиться але не розмовляє з принципу. Але ми все це робимо за зачиненими дверима. Нас ніхто не чує, і ніхто навіть не здогадується, що ми десь в чомусь не порозумілись. Все тихо, чітко між нами і це нам допомагає уникнути втручання "доброзичливців". З роками навчилась відпускати чоловіка на корпоративи, на якісь ДН співробітників і не бурчати, не ображатись, але колись то було «ЩОСЬ!». Ми домовились, що «постановки перед фактом» не буде. Якщо хоче кудись іти, то нехай попереджає. Але найцікавіше, що він навіть в моєму «добре, йди» намагається почути нотки образи чи невдоволення і відразу приймає оборонну позицію, про всяк випадок, а мені прикро. що він не помічає тих успіхів, яких я досягла у роботі над собою Я думаю, що наше життя таке. як воно є, бо ми маємо спільні пріоритети - сім"я і дім, а пивасик з друзями після роботи, то час від часу, бо і то треба. Сім"я для нас на першому місці, а потім вже вже все інше по мірі важливості.
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. І я намагаюсь навчитись відпускати. Важко. Бо раніше завжди разом ходили, і на пивасик, всюди. і потреби в нього виокремлення не виникали. А тут, на тобі, такі потреби прктично щодня, от я і не можу змиритись. А певно прийдеться. ЗІ: Пора міняти аватар
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. Це ніби про нашу сімейку Цього разу вирішила тримати його марку - мовчу Напевне тому так і мучусь від того мовчання Психологічно дуже важко, але поки терплю. Сподіваюсь мій чоловік оцінить такі жертви А взагалі - це ж так добре мати сім"ю: чоловіка, дітей, тих декілька квадратних метрів. І нехай в житті буває по різному, ніхто з нас не ідеальний, але, напевне, лише з роками ми все більше цінемо і бережемо сімейні стосунки
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. Усмішка, не сумуйте!!! У вас такий прекрасний нік!!! Почніть і ви самі кудись ходити. Може почне ревнувати і знов почнете ходити разом!
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. Во шо вичитала: Заблуждения и законы семейной жизни «В одной старинной сказке сказано не без иронии, что супружество есть не что иное, как «могила романтической любви». Сотни и тысячи романов, пьес, фильмов заканчиваются трогательным свадебным «Горько!», за которым следует (далеко не всегда) беглое упоминание: они жили счастливо и умерли в один день. А как именно жили и в чём состояло их счастье? Никто не дает готовых рецептов. Как и не существует конкретной практики для каждой индивидуальной судьбы. Но есть наиболее часто встречающиеся ошибки, заблуждения по поводу совместного проживания, из юношеских представлений о семейной жизни. К слову сказать, многие люди, вступившие в брак, так и остаются детьми с романтическими, идеализированными представлениями о супружестве и с неизбежными заблуждениями. Заблуждение первое: «Я его переделаю». Едва выйдя замуж, девушка «засучив рукава», принимается «выбивать» из мужа «дурацкие замашки»: отныне он должен забыть своих приятелей и сидеть дома, есть только то, что подают на стол, а не нравится - готовь сам и прочее. Конечно же, любая попытка кардинально изменить человека встретит отпор. А весь «фокус» семейной жизни состоит в выявлении всех качеств партнера, а не в изменении их. Да, этого вам никогда не удастся сделать, аы должны видеть перед собой личность, которую нужно уважать. Здесь важную роль играет ваша снисходительность, способность «вжиться» в мысли и чувства партнера, терпимость, умение общаться и прощать. Статистика неумолима! Самые драматические кризисы случаются в семьях, где женщина отличается властностью и мужским упорством, а мужчина склонен к эгоизму и принятию решений «назло» властной жене. Заблуждение второе: «Мы поменялись ролями». Моя знакомая, бизнесвумен, экономит на домработнице за счет собственного супруга: он и готовит, и посуду моет. Мужчина, стоящий над мойкой в женском фартуке, жалок, чувствует себя подавленным и угнетенным. Корни этого глубоко уходят в наше воспитание, много-много поколений до нас. И от того, насколько вы будете хорошей и ухоженной хозяйкой, романтические чары не рассеятся, а, наоборот, приобретут новые очертания. Заблуждение третье: «Я такая, какая есть!» Я забочусь о свежести своего лица и рук, у меня всегда отличная косметика. Все это замечательно и необходимо. Но куда важнее душевное спокойствие, хорошее настроение и положительные эмоции. Институт красоты бессилен в реабилитации женщины истеричной, мрачной и обидчивой. Наша психика, к счастью, обладает достаточным запасом прочности, чтобы при любом незначительном стрессе не хвататься за успокаивающие таблетки, вызывающие множество побочных явлений. Нет необходимости, конечно, превращаться в некое бездушное существо, которому нет никакого дела до того, что творится вокруг. Но если у вас вспыхнула ссора с мужем, представьте на секунду, что вы идете рука об руку по чудесному лесу, слышите, как поют птицы, как звенит ручей... Если вы и не помиритесь в тот же миг, то ссора обязательно пойдет на убыль. Стоит же ссору поддержать, доказывать, что «я самая справедливая и умная», распалить его своими язвительными замечаниями и обидой - и конченое дело! Вы отравите настроение и себе, и мужу на долгие дни, и еще не известно, во что эта ссора выльется! Заблуждение четвертое: «Мы, действительно, несчастны!» Когда один из супругов затевает ссору, другому следует оставаться спокойным. Лицу в состоянии аффекта нельзя отвечать тем же. Мирное объяснение, спокойный, но ни в коем случае не ироничный тон заметно снизят напряжение партнера. Если же вы чувствуете, как в вас поднимается раздражение, и вам хочется немедленно прекратить разговор, который вам неприятен, сделайте глубокий вдох и лишь потом ответьте. Нет ничего хуже обоюдной горячности. Ссора, как правило, не преследует никакой другой цели, кроме как подавить партнера, вызвать у него раскаяние даже в том, в чем он совершенно не виноват. Здесь речь идет о семьях, где мужья - не явные психопаты и общественно опасные элементы, а о нормальных семьях, где случаются и срывы, и конфликты, и тяжелые ссоры.
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. Доброго дня всім присутнім. Ненароком натрапила на дівочі посиденьки і зрозуміла що це доля.Сьогодні мій коханий сказав розходимсь...мені відібрало мову.Разом живемо в цивільному шлюбі 2 роки.Ніби небагато, хоча зустрічаємось 6 літ.Таких моментів було чимало, але завжди залишадися разом. Абсолютна моя спокійна реакція мабуть була останньою краплею, хоча на душі далеко не спокій.Він пішов на роботу, а я залишились дома.На прощання чмок в щоку і хорошого дня.Незнаю як мені поводитись, бо цей раз виявися настільки холодним що захотілося бігти за ними і просити ще раз все обдумати...Натомість я стрималась..Люблю його але не хочу бути шматою.Порадьте як зберегти стосунки і не згубити себе.
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. а в чому проблема? чмок є ? а перед тим оголошення про розрив?
