пару місяців тому звільнилась одна співробітниця, з якою ми разом були на проекті. Причина звільнення - вона заздалегідь вважала, що цілі її роботи досягти неможливо. При тому, нічого не спробувавши. Просто спрогнозувавши, що неможливо. "Тому що і так ясно, що... 1), 2), 3)..." Для моєї мами "і так ясно, що" зі мною неможливо спілкуватись. Тому не варто навіть пробувати. ну а ти це для кого робиш?
Я маю на увазі де Ви профі у Вашій сім'ї, готування їжі, діти і т.д. Не очікуйте його оцінки, ну от сприйміть його що йому важко вгодити! Готуйте для себе, діток, кайфуйте самі від того. Не подобається печево - купи собі в магазині, нам з дітьми більше буде. В мене був колис такий директор на роботі, жодного разу я нічого не зробила добре. Він завжди так відповідав: "Харашо, но вот тут можна било би па-другому, ну ладно, пусть будєт". Я спершу переживала, мучила себе, старалась догодити...А потім зрозуміла, що проблема то не в мені, а в ньому, і все стало на свої місця. Я йшла, знаючи, що він зараз буде крутити носом, але мені вже було начхати. Я розумію, що чоловік - то не начальник на роботі...але як на мене, тільки так Ви зможете щось змінити. Розмовами він Вас не почує. Наповніть себе, не будьте залежною від його думок. І, як варіант, можливо Вам необхідно зайнятись професійною діяльністю.
Не можу пояснити. Ніби для себею але насправді не зовсім. Як для всіх, всіх-всіх. Не можу сказати правильно. Якщо мене назвати непробуючою людиною, ..я просто кинулася того ровера.
а взагалі - зміст догоджати? для галочки? для оцінки? а насправді - взагалі ні. якщо ж ти робиш те, чого насправді не хочеш, і від того втомлюєшся, - то де знаходиться вогнище непорозуміння і хто компетентний з ним дати раду?
@HOPIC Просте вирішення будь-якої проблеми я для себе уяснила одне- все в моїй голові) почитай статтю. стаття прикольна) може попсова. але корисно так робити
Та чому, щоб людині було приємно. Якщо чоловік оцінює - то це приємно. Але якщо чоловік не вміє приймати старання (з власної волі) - тоді це не має жодного змісту(((
ваша ситуація - то один в один ситуація в моїх свекрів, нічого втішного, то не минає, лише загострюється, і додається по дорозі купа болячок, психосоматика - вона працює. І, дякувати Богу, вже не моя ситуація, я її змінила - використавши багато методів, що тут вам пропонували, в загальному: я люблю і ціную себе, говорю в голос. ремарка така - в описаній вами ситуації, ви сказали що йдете пішки і крапка, вдруге вже гаркнули - такого типу чоловіки в подібній ситуації вибухають, і результат очікуваний, треба швиденько пояснювати нейтральним тоном, називаючи причини, і бажано не в останній момент, і основне, не почувати себе при цьому винною. Це працює, працює тоді - коли ви перестанете вірити в зневажливі епітети його, і напишите "чудовий список" своїх переваг і те чого прагнете. бажаю Вам успіху.
Та всі нормальні того не люблять. А більшість ненормальних пробують кричати. Просто мені здалося, що тут не "не люблю", а "боюся". В мене з мамою так. Мені 30 років, залежності від неї, її дій і поглядів нуль, а я далі трясуся, коли вона починає підвищувати тон. Бо знаю, що за цим підуть звинувачення, море її сліз, нарікань і шкодувань. Але я вже навчилася обрубувати доволі грубо ті крики. Було, що вона через це йшла з дому хз куди з погрозами "більше мене не побачиш і то ти винна". Але потім її попускає, а на мені залишається, як шрам. Тому я тепер на перші спроби почати крики кажу, що можна йти прям вже, бо слухати то я не маю наміру. Боюся, але кажу. От я собі прикинула, що в мене такі почуття щодо власного чоловіка і стало страшно. Але воно звідкись береться. Щодо мами, то я з дитинства маю страх получити по писку (і то так файно получити), а в чоловікові в мене впевненість на всі 100%, що він ні за яких обставин навіть пальцем не торкнеться. Нема страху - є багато способів припинити словесні образи.
Я буду перша)? Моя відповідь буде банальна. Я живу зі своїм чоловіком, бо я його люблю, у нас спільні діти, ми найкращі друзі, і у нас спільне житло). Насправді сімейне життя - то таки праця над стосунками, постійна. не
@Haidee, зрозуміло. Бо я вже подумала, що ще один доданок до моїх "криз" знайшовся. Я дико не люблю, як на мене підвищують голос. Частенько цим притикаю чоловікові. Інколи різко обернуся- а він такий--" та то в мене голос такий!"
Коли чоловік підвищує голос, він провокує мене робити те ж саме. Я тільки зараз, буквально місяць тому, змогла нормально пояснити йому це. До того чи слова невірно підбирала, чи що, але відповідь була одна: "Я не кричу, я так розмовляю". А мене ця надлишкова емоційність заводить з півоберта, особливо ввечері, коли я стомлена і хочу тиші.
@buhgaltersha, мені певно не вдасться це ніколи. Бо 1- в нього справді такий голос. 2- я таки перебільшую і придираюсь 3- в його сім*ї прийнято розмовляти "дуже емоційно" ( колись давно ..25 років тому я була молода і зелена і не задумувалась над цим) 4 в нашій сім*ї голос не підвищували майже ніколи. Інтонації були відповідні. Мене мама навіть класично не кликала з вікна додому. 5 я сама - емоційна людина і можу собі дозволити підвищити , трошки , голос. Тому - ми взагалі емоційна сімейка .
Я правильно зрозуміла? Ви прослуховували запис з реєстратора, щоб послухати хто кому і яким тоном що сказав? По моєму то вже клініка Ну то треба було сказати, що там дуже погана дорога. Але як хоче везти, ну то нехай --- дописи об"єднано, Apr 3, 2018 --- Тому, що всім би хотілось, щоб їх вдома зустрічали тепло і радісно, а не наварено, напечено, вимито, вишито і зла і недобра дружина. Бо втомилась
Це єдиний раз коли я можу точно скащати, чи я провокувала його, придиралась, верещала і воопше сама наривалася. Бо я постійно думаю, що я саме так і поводжуся, бо інакше я собі от не могла пояснити, чому так на мене треба кричати. А от цього разу , точно ні. І дякую за діагноз.
майже неіколи не даю порад і не встрягаю в такі довгі дискусії-обговорення. Але треба щось з цим робити. Достатньо читала про Вашу ситуацію. Ваш чоловік моральний садист, не буду вдаватися в подробиці того, що написано Вами, і не лише тут. Я не знаю, які треба мати нерви, щоб з ним жити. Мені Вас шкода. Я читала, ЯК Ви стараєтеся, і які маєте нотації з будь-якого приводу. У Вас одне життя, і так його змарнити... Ви собі потім не пробачите. Вихожьте на роботу якнайскоріше, як тільки зможете. Дівчата, складається враження з більшості дописів, що винна жінка. А чому? ЇЇ вина в даній ситуації в чому? Бо лишній раз не прогнулася, не мурликнула? Оце і є мистецтво бути дроужиною-бути такому зручною? --- дописи об"єднано, Apr 3, 2018 --- Yana Serra 28 березень о 23:22 · Просто попроси. Они называют это «просто попроси». Большинство мужчин вовсе не больные ублюдки, не махровые сексисты и не думают ежедневно только о том, как унизить женщину. Мы все это слышали. И это правда. Большинство мужчин сочувствуют женщинам. Многие даже считают, что мир к нам несправедлив. Чаще всего они не видят системы, но иногда видят. И многие, многие, а в интеллигентных кругах - так и почти все - готовы помочь женщине. Готовы подвинуть свои привилегии. Просто попроси. Попроси его помыть посуду. Попроси посидеть с ребенком. Попроси приготовить обед. Он не откажет. Он с радостью это сделает. Вы ведь семья? Попроси его сдвинуть ноги в метро. Попроси убрать руку с твоего подлокотника. Попроси не садиться в тот же лифт. Он просто сделал как ему удобно, не подумав о тебе, но если ты попросишь, он тут же исправится. Попроси зарплату больше. Попроси повышение. Попроси интересный проект. Это несложно - открой рот и попроси. Мало ли как тебя воспитывали, взрослая уже, хватит винить других в своей мягкотелости. Попроси не рассказывать анекдоты о блондинках. Попроси не шутить о телочках. Попроси не распространять стереотипы. Слова это просто слова. Некоторым придется объяснить дважды. И трижды. Попроси его не отрубать тебе руки. Попроси не насиловать твой труп. Попроси не убивать тебя. Он просто не подумал, он не знал, его не приучили, он не против быть хорошим и нетаким. Но ты же не просишь.
Ви ,мабуть, жартуєте? @НОРІС не ображайтесь на дещо різкі висловлювання але так сприймається, особливо, коли й близько такого не маєш особисто. Я можу впевнено сказати, що зі мною такого не буде, бо Я дозволю собі велику літеру навіть не дозволю. Люблю, ціную, поважаю але до себе хочу, як мінімум так само.
не винний, а відповідальний - кожен, хто чимось в своєму житті незадоволений. Визнає відповідальність - почне шукати важелі впливу. Знайде важелі і буде готовий докладати зусилля для результату, а не щоб виправдати, як все безнадійно, - зрушить обставини, потягне за собою простір. Суто моя думка, звісно.
