я би сказала, ГІГА і ТЕРА. Дуже пам'ятаю той день, коли це зрозуміла. Але знаєте що? Діти ростуть. Сучасні люди не стають старцями в 45. А в 45, повірте, можливостей нагулятись більше, ніж в 16 навіть фінансових. І алкогольних, ггг. От я - ніколи не нагуляюсь. І якби мені хтось колись сказав, що в мене ніколи більше не буде вихідних з дискотеками, корпоратива з фраґоліно, секс-вікенда, в якому крім означення хіба що пару телефонних дзвінків, піца і лінивий фільм, - я би засумувала, і сказала, що я не готова. Як у 19, так і в 30. Але одруження і народження дітей не означає табу на це все. Хіба що відтермінування на немовлячий вік дітей, але ж не на все життя. А в немовлячому віці інші радощі.
Коли з'являється дитина, особливо перша (планово чи не планово) це завжди змінює життя з ніг на голову, якби ти до цього не готувався. Важко в один день змінити всі свої звички, ритм. Але коли дивишся на це солодке сонечко, яке так ніжно сопе в тебе на руках, розумієш, що нічого прекраснішого і дорожчого в світі просто нема. Так можна багато чого не встигнути за молоду, але ж скільки ще всього попереду.
@KrystynaM та звісно ж нічого....я, як і інші дівчата ,випадково тицьнула,гортаючи тему,і не помітила. Вибачте. Виправила.
Хм... багато можна писати, коментувати, критикувати. Багато дівчата Вам мудрого сказали. А мені он стало цікаво: а навіщо Ви кохаєтесь з чоловіком, якого не любите і вагітнієте від нього? Надіслано від мого MX5, використовуючи Tapatalk
@Karinos ви мабуть підтримки шукаєте. На жаль,тут чужі люди. І ці чужі люди поводять себе як чужі люди. Шукайте підтримку в рідних. Ви пережили дуже важкий період в свому житті і десь може тому пишете доволі подразливі і часом страшні речі для людського вуха. Зараз Вам треба зібратися,зібрати думки і поскладати іх по поличках. Перше, що я Вам пораджу почніть дуже сильно хотіти ту дитинку. Полюбіть іі. Друге не бійтеся,цього разу все буде добре. Насолодіться моментом,бо вагітність то прекрасно. Усвідомте себе жінкою. Бути жінкою - то народжувати,страждати,мати місячні...Але повірте жінки щасливі бути власне жінкою. Чоловіки ніколи не відчують того стану ,коли в тебе живе мала людина. Це прекрасно! Чомусь ви ще не доросли до тих премудростей,які є очевидні для жінок тут на форумі. Ще бачу проблему в дитинстві. Я може і помиляюся,але батьки дуже багато хотіли і вимагали від вас в кар'єрі і навчанні. І сестрі вийшло,а вам ні і тепер вам всі вуха прожужали про сестру. І ви десь ревнуєте. І то нормально,нормальна конкуренція дітей одних батьків. Така природа. Підіть і попросіть іх менше транслювати успіхи сестри,в цей особливий період для Вас. І ще одна істина,яку ви не осягнули...доля існує. І з нами трапляються якісь речі,які ми не планували і не хотіли того. Але повірте,там на горі видніше. Вам Бог непросто саме зараз дав цю дитину. Та історія має зробити Вас кращою. Не ображайтеся на чоловіка, не терпить болю ну і нехай така іхня чоловіча доля чи навіть фарт. Попросіть чоловіка про солідарність з Вами. Нехай зі срлідарності зробить те що Вам хочеться. Потім діти виростуть надолужете,у бути подвійно насолоджуватися життям після спільноі праці...
Так от не знаю, ми кохаємося рідео, бо одне до одного бажання любитися не так сильно маємо) Якийсь тваринний інстинкт чи що
Ти вселяєш в мене надію. А то вже було прям хоч продавай мотоцикл, особливо, як порадників наслухаєшся.))
дівчата, суть не в "нагулятися", а суть у відчутті свободи. Батьки несуть відповідальність за дитину до 18 років як мінімум.
Ця вся історія нагадале мені мене 2 р тому, коли я тут канючиа поради як вагітній дружині випросити в чоловіка морозилку....як згадаю...ліпше б купив ту морозилку, бо ображалася аж до цього літа... @Almariel власне свобода розпоряджатися своїм тілом, своїми думками і своїм часом , це така крута річ.
я вам більше скажу - та свобода дуже потрібна саме у свій час. От в мене зараз тої свободи - завалися! А куди її приткнути і навіщо вона мені - ще не придумала
Це, та суть, що Ви вкладаєте в поняття(?) "нагулятись", а в автора "кіпішу" суть трохи далека від подібного... коханці/дикотеки і т.п. Ні, ну в тому,мабуть, є також своє відчуття свободи але
Задумалась. Я не відчуваю якогось екзистенційного обмеження свободи через дітей. В деяких місцях навіть більше відчуваю свободи. Це явно з віком прийшло. Відповідальність це жодним чином не відміняє.
Як на мене, суть у можливості відключатися від "буття мамою" - можна ж навіть в поїздках, на роботі чи на гулянках (коли діти в безпеці з нянею-татом-бабусею) увесь час подумки до них вертатися, а можна на тих кілька днів чи годин повністю відключитися і пожити лише для себе і робити те що хочеться ну в +- розумних межах, про коханців, п"яні загули і оргії я не мрію - не мойо . Я то дуже яскраво відчула цього літа коли на 2 дні "втекла" на вікенд. Аж коли повернулася, то зрозуміла, що за увесь час я НІ РАЗУ не летіла думками "а як там мої?", хоч і лишила їх з порожнім холодильником і не в дуже доброму настрої Але зате добряче наситилася отим відчуттям свободи -на місяць як мінімум вистачило Тому "гулять так гулять стрелять так стрелять" - прилаштували дітей надійно і можна трошки ковтнути свободи, навіть не чекаючи поки їм виповниться 18
Зрештою, автору ніхто не забороняє і нічого не обмежує. Чоловік винен(? )хіба в тому, що є діти певно,за спільною згодою і так, вони таки обмежують як на мене-просто дещо корегують час) в певній мірі але тут, дуже і дуже надумано все і проблема десь там, де має бути те, що назив. голова.
ой, ну в тебе ж мікробочка зовсім, рік і 10... все так не буде за логікою, найбільше свободи було в шкільні роки. Універ - відповідальність за майбутнє. Робота - відповідальність за справу, в якій береш участь і за те, що будеш їсти щомісяця. І кожен крок догори додає відповідальності. Навіть в тих же гульках. Робота і гульки. Завтра на 10 зустріч з партнерами, то нині я можу чи не можу відірватись так, щоб гай шумів? По секрету скажу, що я - можу бо знаю для свого організма, як активно провести ніч, щоб потім нормально включитись в день. Але це також включає в себе контроль і відповідальність. f***ing відповідальність! Вона скрізь! Тому я би з досвіду не сказала, що відповідальність зворотньо пропорційна до свободи.
дівчата, то в мене криза якась, скоріше за все. У мене і думок про обмеження свободи через дітей не виникало раніше. А то заспокоїлися усі гормони, і десь у віці 2,5- 3 роки молодшої дитина мене почало рвати. Відповідальність за своє життя і за чиєсь - трохи різні речі. @cjomcjomka так і є. я вмію відключатися. але іноді вже не хочеться включатися назад. @Orman післяпологової депресії у мене не було. Мені було важко зладнати зі старшою дитиною, коли з’явилася молодша. Але я кайфувала від молодшої. У мене були ідеальні пологи і післяпологовий час, ідеальне ГВ. вибачте, що оце геть тему звертаю кудись. куди це нам з цими дописами, в яку тему?
в мене теж "Чи має мама право на "час для себе"?" тут важливо розуміти, що саме зі свободи батьків якось "зачіпає" ту відповідальність, а що - ні. Думаю, ми по-різному якось ту відповідальність розуміємо. Мені здається, якби я постійно думала про відповідальність за життя, то за ці 10 років здуріла б не раз. А так - забезпечити, доглянути, зробити можливе. Щодня, щодня, потихеньку... Хоча, цілком можливо, що я просто безвідповідальна. Важко сказати
Післяпологова депресія багатогранна і хитра. Я не стільки для Вас писала, а щоб підвищити загальну свідомість.