Хто шукає якогось роману, що розчулить до сліз, раджу почитати "Последнее письмо от твоего любимого" Джоджо Мойес. аааааааа я просто в захваті, надзвичайно зворушлива історія кохання. Давно я нічого такого не читала, просто ВААУ Ще недавно читала "Вероника решает умереть" - як на мене, то книга взагалі ні про що, не зацінила я. То вже друга робота П. Коельо, яку я читала. Жодна з них мене не вразила. Також до списку останніх книжок додам С. Ахерн "Как влюбиться без памяти" Легкий романчик, читається на одному диханні.
@Марта2 мені Коельо теж не пішов, лише одна його книжка сподобалась, то "Диявол і пані Прим" досить цікава...А інші які читала - "Вероніка", "Заір" і "Адюльтер" вибачте якщо в назвах зробила помилки)) взагалі щось ні про що((( зараз прочитала пршу частину "Атланта" і взялазь за "Інферно" Брауна, десь до половини вже дойшла)) Браун як завжди вражає і захоплює з перших сторінок) читається швидко і легко) рекомендую до прочитання, і ще його "Код Да Вінчі" теж)
Коельо мені теж таке собі. А чоловікові "Алхімік" сподобався. Зараз теж першу частину "Атланта" читаю.
Браун пише дуже класно (я прочитала всі його твори на одному диханні). Але я б радила читати його в твори в такому порядку: Янголи та демони, Код да Вінчі, Втрачений символ, а вже потім Інферно. Оскільки це по суті продовження твору. Вони взагалі-то повязані лише головним героєм і зрозуміти суть всіх творів без попередніх дуже легко, але бувають моменти коли в творі згадуються події попереднього твору і тоді не так цікаво перший твір Брауна який я прочитала був Втрачений символ, і зрозуміла що треба читати спочатку, бо не відразу ясно про минуле героя Мені також з Коельо більш-менш сподобався "Алхімік", всі інші його твори кидала на половині. --- дописи об"єднано, 18 Жовтень 2016 --- Закінчила читити трилогію "Перш ніж я упаду", "Деліріум" та "Реквієм". Враження досить неоднозначні, цікавий і оригінальний задум. Взагальному мені сподобалось, трішки написано песимістично (як на мене), хотілось якоїсь більше казки (розповідь про далеке майбутнє), але філософія книжки досить цікава, є над чим задуматись.
Закінчила читати (по другому колу вже) "Множественные умы Билли Миллигана" (читала російською, тож назву пишу, як було), про першу людину у світі, яку виправдав суд через діагноз "розщеплення особистості", в нього їх було 24. Зараз взялася до "Жлобології" Антіна Мухарського, але щось не вражає зовсім.
Трохи про Коельйо, тим, хто хоче зрозуміти його твори. Дівчата, я довго намагалась в"їхати у зміст книг Коельйо і ніяк не розуміла його популярності. У першій половині нульових, коли вийшли "Алхімік" і "Вероніка вирішує померти", я ледь подужала обидві книги. Єдина книга, яку я змогла подолати без примусу, це "Одинадцять хвилин": "Диявола" хотіла почитати, однак все ніяк не зберусь. Після його книг відчувається якась спустошеність, яку відчувати повторно якось не хочеться. Довго не розуміла, чому так, аж поки не наштовхнулась на рецензію та характеристику творів Кольйо від письменника і філософа Анатолія Дністрового, який написав короткий есей "Чому забудуть Пауло Коельйо" на тему творів цього автора. Есей входить у збірку його статтей, уривків з блогів, яка називається "Письмо з околиці" (2010). Так от, що він пише про Коельйо (подаю лише уривки, повна рецензія є в неті на вордпресі цього автора): "Як на мене, Пауло Коельйо не є доброю літературою в тому сенсі, що не впливає - скажу дещо іронічно - на органи чуття. Скажімо, він пише про пустелю, але цієї пустелі читач не відчуває і не бачить." "Тому його письмо, як кажуть росіяни, - "легкое умозрение" на не менш абстрактні теми добра і зла, смерті і життя." "Цікавий соціологічний момент - популярність Коельйо серед тінейджерів. Перехідний вік, який по-максималістському загострено дивиться на світ винятково під прицілом бінарних опозицій, який приймає цінності в максимально спрощеній репрезентації, навряд чи здатний осилити ті чи інші головоломки у вигляді ускладнених критичних фігур, які пропонує та ж філософія чи «складна» література. Перехідний вік сприймає речі, які подаються як вирішені, остаточні та чіткі. І через це слова «добро» чи «зло» завжди будуть зрозумілішими, аніж роман про «колізію добра» чи «діалектику зла» на кшталт творів, скажімо, Томаса Манна, Германа Гессе чи Андре Жіда. Цілком справедливою може бути критика, що Коельо ніколи й не прагнув писати подібне і що його влаштовує те, що він робить і ті, хто ним захоплюється." "Щодо останніх, то хочеться подискутувати, почавши з розуміння «психології» самого Коельо. В цьому допоможе одна біографічна деталь: Коельйо був наркозалежним, тобто пройшов бразильські “квартали” і в нього була тривала реабілітація. Цей момент багато чого пояснює. У своєму письмі Коельйо мені нагадує кількох моїх знайомих із юності, які також були наркоманами. Після того, як вони вилікувалися, то одразу дуже сильно «вдарилися» в православ’я, настільки сильно, що стали християнськими фундаменталістами-віруси, непридатними до дискусій, оскільки планка поставлена в одному напрямку. Письмо Коельйо мені також нагадує виплід дещо зомбованої свідомості. Ясна річ, що цим непідготовленого читача він і заворожує, в нього все зведено в чітку систему. Очевидно, що Коельйо – не банальний чоловік; начитався багато отців Церкви, містики Майстра Екхарта, Таулера, Сведенборґа. Максимальна спрощеність, із якою він говорить навіть на певні теологічні теми, якраз і імпонує тим читачам, яким дуже сумно жити в своїх проблемах, і які шукають у літературі цього безпроблем’я. Насправді вони читають книжку, яка в них ще більше загострює бажання жити без проблем, жити без жодного «смислу», оскільки єдиним смислом постає втома; і це бажання перетворюється в генеральну психологічну проблему, проблему яку ніколи не буде подолано. Тому для Коельйо й нічого не важить час і місце, будь-яке маркування чи усуспільнення. Його герой – це привид без тіла, без громадянства, без країни. Безбарвне та статичне дитя абстракції." Тут більше і нічого додати - пазл складається у чітку і зрозумілу картину .
Може, комусь буде цікаво ВВС Україна оголошує конкурс читацьких рецензій більше тут ВВС Україна оголошує конкурс читацьких рецензій - BBC Україна
Подивившись недавно фільм "Століття Якова", мене зацікавило прочитати однойменну книгу Володимира Лиса. Адже у фільмі не все висвітлено. І я рада, що змогла натрапити на книжку. Тепер читаю. Мені дуже подобається його стиль написання. Паралелізм присутній і у його книзі "Лис у винограднику". Дуже цікава. Рекомендую. А ще тут писали про С. Ахерн "I love you". Легенький роман про нелегкий шлях молодої вдови. Теж рекомендую.
"Когда-то бабушка дала совет: «Если тебе тяжело, иди маленькими шагами… Делай то, что должна, по чуть-чуть, не заглядывай в будущее. Не думай даже о том, что случится завтра. Помой посуду. Вытри пыль. Напиши письмо. Свари суп. Видишь? Ты идешь маленькими шагами. Сделала шаг, остановилась, передохнула, похвалила себя. Потом другой. За ним третий. Ты сама не заметишь, как твои шаги станут шире. Наступит время, когда ты сможешь подумать о завтрашнем дне без слез»." Е. Михалкова "Комната старинных ключей" Комната старинных ключей | Елена Михалкова | LoveRead.ec - читать книги онлайн бесплатно
Закінчила Кай Майер - Время библиомантов. Начало пути.(читала російською).Мені сподобалась ця розрекламована новинка! Цікавий вигаданий світ, де головні герої для мене - книги. Саме через це я звернула свою увагу на цю книгу. Спочатку я ще бурчала на сюжет. Але чим дальше читала, тим цікавіше ставало. Хоч є і продовження(чекаю з нетерпінням на переклад), але книга має логічний кінець в якому я знайшла відповіді на всі свої питання. Не зовсім зрозуміло для якого віку написана книга. Для підлітка там є кілька сцен вбивств і жорстокості, для дорослого забагато героїв- підлітків.
Купила "Мистецтво мріяти" Барбари Шер. Сподобалася, як назва, так і сам дизайн, хоча давно вже читаю всі книги електронні, а цю захотілося мати паперову). Хтось читав, які враження? Бо я трохи зараз від художніх перейшла на, так би мовити, книги з розвитку) Паралельно читаю "Психологію впливу" Роберта Чалдіні. Дуже легко написано і дуже цікава книга. Раджу її читати усім, щоб розуміти, чому ми часто робимо ті чи інші речі. Ще пригадала з останнього прочитаного "Мосты округа Мэдисон" Роберт Уоллер. Дуже гарна була анотація, а книга так собі - на четвірку, як на мене. Якась трохи не розкрита любовна історія.
і знову я з Умберто Еко мучаюсь. Цього разу вирішила почитати "Маятник Фуко". Історія тампільєрів мене вже трішки починає діставати, прочитала 100 сторінок і щось ніяк не можу зрозуміти про що книжка...Ніби була якась інтрига, але ті довгі описи і вступи...Хтось читав цю книгу, там далі буде щось цікаве, чи лише художня історична довідка про хрестові походи?
О, і я цієї ночі Мілігана дочитала. Почала Кульбабове вино Бредбері. Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
Я вже третій тиждень мучу "Чебрець в молоці" Наталки Сняданко. Дуууже туго йде. Хтось в курсі коли вийде нова частина Гаррі Поттера в електронному варіанті на українській мові щоб купити?
Сьогодні в обід "під каву" у прямомузначеніцьго слова прочитала Мартен-Люган Аньєс. Щасливі люди читають книжки і п`ють каву Так мені добре читалося, що незчулася як перегорнула останню сторінку.Роман про жінку, яка після смерті чоловіка і доньки втратила сенс життя, як вона заново вчилася жити, про життя поділене на "до" і "після". П.С. дякую @Hermi
Можна мені скинути ? sorokivska@gmail.com Можливо хтось має Джоджо Мойеса "Девушка, которою ти покинул"?....Почала читати, захопила мене..І...в мене виявився уривок (((. --- дописи об"єднано, 3 Листопад 2016 --- @Hermi й Марта - ви маєте електронні версії?...
